Постанова

від 18.10.2021 по справі 320/8567/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8567/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Степанюка А.Г., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

22.09.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" звернулося до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.04.2020 №UA100300/2020/000057/2.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийнятого митним органом рішення, оскільки наданий до оформлення пакет документів не створював жодних перешкод для підтвердження числового значення митної вартості, що заявлялося позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 06.04.2020 №UA100300/2020/000057/2. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (код ЄДРПОУ 35892372) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що висновки відповідача, покладені в обґрунтування витребування додаткових документів та надалі - спірних рішень та скоригованої митної вартості по суті, ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин справи.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, викладеним у письмовому відзиві, що містяться в матеріалах справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.10.2012 між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець), та ТОВ "Текссол-С" був укладений контракт №1012/12 (далі - контракт), відповідно до якого продавець, зокрема продає позивачу тканини власного виробництва.

24.03.2014 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/2N до контракту, якою виклали пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100000000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 календарних днів із дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено контрактом.

11.10.2016 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2017.

29.12.2017 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2019.

27.12.2019 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/12 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2021.

12.02.2020 продавець та позивач уклали додаткову угоду №418 до контракту (далі - додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистан (далі - товар): тканину вибивну полікотон (50% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х66/30х30, завширшки 220 см, в кількості 26108 кг, 101637,5 погонних метрів, за ціною 3,12 долари США за 1 (один) кг.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується морським контейнером на умовах CFR м. Одеса, Україна.

Загальна вартість товару за інвойсом №786/FТ/2520/20, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 81456,96 доларів США.

Оплата здійснюється позивачем протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов`язані з банківським переказом за поставку товару, несе позивач.

13.02.2020 продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди виставив позивачу до сплати інвойс №786/FТ/2520/20 на загальну суму 81456,96 доларів США.

06.04.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/406306, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 81456,96 доларів США. Поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- пакувальний лист продавця на товар від 13.02.2020;

- рахунок-фактура №786/FТ/2520/20 від 13.02.2020;

- коносамент №MEDUPK710077 від 27.02.2020;

- автотранспортна накладна №17117 від 03.04.2020;

- сертифікат про походження товару №440802/301560 від 27.02.2020;

- сертифікат про походження товару форми А №1226481 від 27.02.2020;

- прайс-лист продавця від 13.02.2020;

- (4103) додаткова угода №1012/12/12 від 27.12.2019 до контракту;

- додаткова угода;

- контракт.

За наслідками розгляду наданих позивачем документів для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/406306 від 06.04.2020 митної вартості товару, митний орган направив позивачу електронне повідомлення, в якому зазначив, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням/документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну).

На виконання вимог митного органу, 06.04.2020 позивач, посилаючись на відсутність у нього витребуваних документів, у тому числі у зв`язку з невзяттям позивачем на бухгалтерський облік спірного товару через його перебування в зоні митного контролю відповідача, надав відповідачу лист №0604-3 від 06.04.2020.

Проте, 06.04.2020 Київською митницею Держмитслужби було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000057/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/406306 від 06.04.2020 скоригував з 81456,96 доларів США до рівня 98385,10 доларів США.

На обгрунтування підстав неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією №UA100300/2020/406306 від 06.04.2020 встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митний орган зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією, встановлено, що пункт 4 контракту передбачає оплату за товар протягом 25 календарних днів із дати оформлення коносаменту. Пункт 3 контракту передбачає оплату за товар протягом 30 днів із дати оформлення інвойса; відповідно до пункту 4 додаткової угоди оплата здійснюється протягом 90 днів після поставки товару на склад покупця, при цьому не передбачено, яким чином здійснюється початок строку оплати за товар; в інвойсі умови та термін оплати за товар не визначені.

У пункті 3.1 додаткової угоди зазначено інвойс №786/FТ/2520/20 від 13.02.2020, однак дана додаткова угода була раніше підписана (12.02.2020), ніж виданий інвойс №786/FТ/2520/20 (13.02.2020), що являється розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів.

Митний орган також зазначив, що пунктом 5 контракту передбачено, наявність спеціфікації на поставку товару, яка відсутня серед поданих документів.

В інвойсі №786/FТ/2520/20 від 13.02.2020 зазначено коносамент, який був виставлений тільки 27.02.2020, тобто пізніше дати складання інвойсу.

При цьому, декларантом не надано запитувані додаткові документи.

Так, на думку відповідача, подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.

За результатами проведених консультацій митний органом встановлено, що вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 - 3,76 долари США за 1 кг (МД №UA500070/2019/202807 від 24.12.2019).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00082 від 06.04.2020.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/406508 від 07.04.2020 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 92212,66 грн.

23.06.2020 позивач у силу приписів частини восьмої статті 55 МК України, відповідно до яких протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, надав відповідачу додаткові документи разом із супровідним листом №2306/20-02 від 23.06.2020 (далі - лист), який був отриманий відповідачем 25.06.2020 та зареєстрований за вх. №22759/11.

Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач надав відповідачу для ознайомлення фотокопії наступних документів, що підтверджують оплату позивачем вартості спірного товару, а саме: платіжного доручення №218JBKL4 від 16.04.2020, виданого позивачем на суму 11456,96 доларів США, з яких 11456,96 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за спірний товар; платіжного доручення №222JBKL4 від 29.04.2020, виданого позивачем на суму 70000,00 доларів США, з яких 70000,00 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за спірний товар; витягу з клієнт-банкінгу позивача з інформацією від АТ КБ "Приватбанк" про суми здійснення платежів у розрізі відповідної митної декларації за контрактом за період з 16.04.2020 по 02.06.2020.

Водночас, позивач додатково надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо спірного товару, а саме: прибуткової накладної №ТЕК-000044 від 07.04.2020, складеної позивачем; податкової накладної №124 від 19.05.2020, складеної позивачем.

Щодо твердження відповідача про те, що інвойс не містить терміну та порядку оплати за товар, то позивач звернув увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту продавець та позивач, зокрема погодили викласти пункт 3 Контракту в наступній редакції: "Цена товара включает стоимость товара, упаковки, маркировки и доставки. Общая стоимость контракта составляет 100000000,00 долларов США (сто миллионов долларов США и 00 центов) и является неизменной, а оплата производится в течение 30 (тридцати) календарных дней со дня оформления инвойса, если иное не предусмотрено настоящим Контрактом".

Таким чином, пунктом 1 додаткової угоди №1012/12/2N були змінені умови оплати, визначені пунктом 3 Контракту.

Водночас, додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка спірного товару, є невід`ємною частиною контракту. При цьому, так як контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що інвойс оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача.

Що стосується позиції відповідача про зазначення продавцем номеру інвойсу в додатковій угоді раніше дати її видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує вихідний номер інвойсу до такої додаткової угоди у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою інвойсу в день його видачі. При цьому в додатковій угоді міститься посилання лише на номер інвойсу, а не на його дату.

Щодо позиції відповідача про зазначення продавцем номеру коносаменту в інвойсі раніше дати його видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносаменту для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому в інвойсі міститься посилання лише на номер коносаменту, а не на його дату.

Окрему увагу позивач звернув на те, що такі аргументи відповідача жодним чином, на думку позивача, не пояснюють як вони унеможливлюють здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару;

2) щодо копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини та специфікації на поставку товарів - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини лише за умови їх наявності в позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 257 МК України (надалі - в редакції на час митного оформлення) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 МКУ).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МКУ).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Водночас, митниця зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (п. 2. ч. 5 ст. 54 МКУ).

Тобто, право витребувати додаткові документи, митниця має право лише у випадках, встановлених цим Кодексом, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.

У свою чергу, слід додати, що згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначені цим пунктом.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, обов`язковою передумовою для витребування у декларанта додаткових документів є виявлення розбіжностей у поданих документах, ознак їх підробки або якщо надані для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до усталеної судової практики митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Приписи ст. 53, 54 Митного кодексу України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зважаючи на викладене суд першої інстанції цілком обґрунтовано звернув увагу, що з боку митниці у даних спірних правовідносинах вбачається порушення порядку стадій митного оформлення та черговості дій митного органу, при здійсненні митних процедур, визначених МК України. Електронне повідомлення про витребування додаткових документів містило лише загальне посилання на п. 5. ч. 1 ст. 54 МК України та загальне посилання на перелік документів, визначений ч. 3 ст. 53 МК України без жодного обґрунтування щодо виникнення певних сумнівів та наведення обставин, які б були покладені в основу таких сумнівів.

Наведене дає підстави для висновку про протиправність витребування митницею у позивача документів.

Отже, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

При цьому, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Зі змісту оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000057/2 від 06.04.2020 вбачається, що воно не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією IM40ДЕ №UA100300/2020/406306 від 06.04.2020, що є підставою критично ставиться до тверджень відповідача про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Судом було досліджено надані позивачем відповідачу контракт, додаткову угоду №1012/12/10 від 29.12.2017 до контракту, додаткову угоду, в пункті 3.1 якої є посилання на інвойс №786/FT/2520/20, та сам інвойс №786/FT/2520/20 від 13.02.2020, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 81456,96 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №UA100300/2020/406306 від 06.04.2020.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача щодо розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару, є такими, що не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу, що за правилами, визначеними частиною другою статті 77 КАС України, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.

Висновки митного органу про наявність розбіжностей у числових складові митної вартості, що її сформували спростовується матеріалами справи.

Проте, надані позивачем під час митного оформлення документи містять достатню для розуміння митним органу інформації про товар, умови поставки, ціну товару, які у сукупності містять відомості, які не дають підстав для обґрунтованого сумніву щодо числових значень митної вартості/складових митної вартості, необхідних для їх застосування за першим методом.

Наявні відомості та документи, не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару, не дають підстав для висновку про наявність в них таких розбіжностей, що впливають на достовірність наданих відомостей та заявленої митної вартості (з урахуванням її складових).

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Крім того, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Повне судове рішення складено 18.10.2021 року.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів:О.В. Карпушова А.Г. Степанюк В.В. Кузьменко