Постанова

від 19.10.2021 по справі 500/2618/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2618/21 пров. № А/857/15228/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Качмара В.Я.,Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі № 500/2618/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Мартиць О.І. в м. Тернополі Тернопільської області 12.07.2021 року), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Тернопільської міської ради (далі також - відповідач), у якому просив визнати протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради з розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 05.02.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаража орієнтовною площею 0.01 га та зобов`язати Тернопільську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії, подану ОСОБА_1 заяву від 05.02.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаража орієнтовною площею 0.01 га в строки, порядку та у спосіб, передбачені Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР), Земельним кодексом України (далі - ЗК України), та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за клопотанням позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов`язано Тернопільську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2020 року про надання такого дозволу.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У доводах апеляційної скарги посилається на те, що клопотання позивача від 05.02.2021 не підлягало до задоволення, так як відповідно до Генерального плану міста Тернополя бажане місце розташування земельної ділянки, яку позивач має намір оформити у власність, відноситься до зони багатоквартирної забудови, у якій не передбачено будівництво індивідуальних гаражів. Про це було зазначено у письмовій відповіді ОСОБА_1 . Апелянт звертає увагу на Розпорядження міського голови міста Тернополя від 29.01.2020 року № 18, яким передбачено, що заявники повинені лише інформуватися про неможливість розгляду їх звернення на сесії міськради. Також відповідач зазначає про необхідність дотримання встановленої законодавством процедури надання земельної ділянки у власність. Обов`язкового ухвалення рішення органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою в цій процедурі не передбачено. можливість ним скористатися правом на була надана відповідь від 13.04.2021 № 7515. Окрім цього звертає увагу, що підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 29.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської міської ради із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаража. Орієнтовна площа земельної ділянки 0,01 гектара, що в межах норм безоплатної приватизації.

На зазначену заяву (клопотання) відповідачем надано відповідь від 22.01.2021 № 214 та повідомлено, що Тернопільська міська рада надає адміністративні послуги згідно затвердженого реєстру. Для отримання адміністративної послуги (рішення міської ради Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ) необхідно подати звернення із пакетом документів у Центр надання адміністративних послуг за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 05.02.2021 звернувся до Центру надання адміністративних послуг у місті Тернопіль із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаража. Орієнтовна площа земельної ділянки 0,01 гектара, що в межах норм безоплатної приватизації. Бажана земельна ділянка розташована в АДРЕСА_2 , поруч земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:13:013:0030, навпроти земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:13:013:0029. За даними Публічної кадастрової карти України, зазначена земельна ділянка не перебуває у власності або користуванні інших громадян.

29.03.2021 на сайті Тернопільської міської ради оприлюднено проект рішення Тернопільської міської ради Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2 (гр. ОСОБА_1 та інші) .

У проекту рішення, копія якого наявна у матеріалах справи, зазначено: Розглянувши звернення громадян, керуючись cт. 12, 40, 118, 121, 122 Земельного кодексу, Генеральним планом м. Тернополя, враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань регулювання земельних відносин та екології Тернопільська міська рада вирішила: дати дозвіл громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів за адресою провулок Цегельний, згідно з додатком (додається).

Додатком до проекту рішення є Список громадян, яким дано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

До даного Списку, копія якого також наявна в матеріалах справи, включено ОСОБА_1 .

Листом відповідача від 13.04.2021 № 7515 позивачу повідомлено, що в результаті опрацювання долучених до проекту графічних матеріалів і документів управлінням містобудування, архітектури та кадастру згаданий проект рішення не погоджено, оскільки встановлено невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановлено законом порядку, чим фактично відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, а лист - відповідь незаконним та необґрунтованим, та вважаючи, що заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки має розглядатись на черговій сесії відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами а , б статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як визначено пунктом б частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

З огляду на це, позивач та треті особи, які є громадянами України, мають право на набуття права власності на земельну ділянку. Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Апеляційний суд зазначає, що аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Діючим законодавством не передбачено можливості прийняття іншого рішення при вирішенні питання щодо надання дозволу на розробку землеустрою, крім рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або ж рішення про відмову у наданні такого дозволу.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон № 280/97-ВР.

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенція сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР).

Частиною першою статті 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до підпункту 26.1 пункту 26 Регламенту Тернопільської міської ради сьомого скликання, затвердженого рішенням ради від 04.02.2018 № 7/2/152 (далі - Регламент), який розміщений на офіційному сайті Тернопільської міської ради та долучений до матеріалів справи, міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відсутність належним чином оформленого рішення Тернопільської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або мотивовану відмову у його наданні свідчить про те, що органом місцевого самоврядування не прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен був прийняти за законом.

За наведених обставин, лист відповідача від 13.04.2021 № 7515 не може вважатися належною відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що клопотання позивача ОСОБА_1 не розглянуте Тернопільською міською радою у строк та у спосіб, встановлені Земельним кодексом України та Законом України Про місцеве самоврядування в Україні .

Крім того, частина десята статті 118 ЗК України (згідно з якою відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду) у взаємозв`язку із положеннями КАС України і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що не прийняття органом місцевого самоврядування одного з рішень з питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка бажає реалізувати своє право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність.

У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися відмовою у наданні дозволу у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Правовий висновок аналогічного змісту викладений Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а.

Таким чином, відповідач, не приймаючи жодного з визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України рішень з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, допустив протиправну бездіяльність.

З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Тернопільської міської ради щодо неприйняття рішення, передбаченого частиною сьомою статті 118 ЗК України, за клопотанням ОСОБА_1 від 05.02.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики.

В Рішенні від 20.11.2011 року у справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п. 70).

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі № 500/2618/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді В. Я. Качмар О. І. Мікула