Ухвала

від 07.10.2021 по справі 757/21927/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5468/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/21927/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_8

представника власника майна ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року частково задоволено клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти та цінні папери на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , відкриті у ПАТ «Перший український міжнародний банк» (скорочена назва ПАТ «ПУМБ»), МФО 334851, юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4, які належать підозрюваному ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, представник власника майна адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.04.2021 року скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Як вважає сторона захисту, оскаржувана ухвала ґрунтується на відображених в ній перекручених висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а її прийняття стало можливим лише внаслідок істотного порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону. Крім цього слідчим суддею не була врахована відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник зазначає, що органом досудового розслідування ініційовано накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, однак покарання у виді конфіскації майна з інкримінованих ОСОБА_6 складів кримінальних правопорушень передбачене лише санкціями ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. Вказане свідчить про необхідність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні саме цих кримінальних правопорушень, однак в порушення вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, стороною обвинувачення не були надані слідчому судді докази, на які посилаються у клопотання, зокрема ті, що підтверджують розмір шкоди або суму несплачених податків.

Крім цього адвокат стверджує, що відомості про розмір несплачених податків та розмір збитків доводяться лише довідкою-висновком від 28.03.2014 року, яка за відсутності висновка судової експертизи є недопустимим доказом для обґрунтування розміру матеріальних збитків. Однак слідчому судді не надавався висновок судового експерта, яким би визначався розмір майнової шкоди, завданої злочинами, а відтак слідчий суддя був позбавлений можливості перевірити об`єктивність обставин, зазначених у клопотанні.

Як зазначає сторона захисту, клопотання слідчого не містить доказів факту завдання шкоди, її розміру та співмірності вартості арештованого майна з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також стороною обвинувачення не виконані вимоги кримінального процесуального закону щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 , у зв`язку з чим останній не може вважатися таким, що має статус підозрюваного у кримінальному провадженні

Апелянт звертає увагу суду, що висновки слідчого судді не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у матеріалах, доданих до клопотання, відсутні листи Держфінмоніторингу, на підставі яких слідчим суддею встановлено належність вказаних рахунків ОСОБА_6 та не враховано, що подібного формату банківські рахунки на даний час не використовуються національними банківськими установами, а з 01.11.2019 року використовуються рахунки стандарту IBAN.

Щодо строку на апеляційне оскарження, представник зазначає, що участі під час розгляду клопотання слідчого у суді першої інстанції він не приймав. Копію оскаржуваної ухвали ним було отримано лише 01.09.2021 року у відповідь на його клопотання, а тому вважає строк на апеляційне оскарження не порушеним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів провадження, розгляд клопотання слідчого здійснювалося без повідомлення власника майна, або його представника, а копію оскаржуваної ухвали представником було отримано лише 01.09.2021 року. Апеляційну скаргу було подано 06.09.2021 року, а тому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не пропущено, у зв`язку з чим такий строк поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42014000000000369 від 08.05.2015, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_6 , протягом 2013 року, на території України, за сприяння колишнього вищого керівництва Держави, за попередньою змовою з групою невстановлених осіб, які, згідно єдиного плану, з розподілом ролей, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організував злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння належним йому підприємствам в мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, а також у заволодінні ними бюджетними коштами.

Для функціонування зазначеної схеми ОСОБА_6 та невстановлені особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов`язану з виробництвом та продажом товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, з метою прикриття незаконної діяльності, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на «підставних» осіб, зокрема: ТОВ «Тревелін», ЄДРПОУ 38421768 податкова адреса: м. Донецьк, вул. Кобозєва, буд. 20, реквізити якого використовуються для вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, зокрема, умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку, використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначеного підприємства, ОСОБА_6 та невстановлена група осіб документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно- матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Органом досудового розслідування зазначено, що одним з суб`єктів підприємницької діяльності, службові особи якого протягом 2013 року відображали у фінансово-господарській документації та податковій звітності нібито існуючі фінансово-господарські стосунки з ТОВ «Тревелін», було ПрАТ «Артемівськ Вайнері», код ЄДРПОУ 00412168, яке входило до групи компаній «МАКО» і фактично належало ОСОБА_6 .

Встановлено, що у 2013 році, службові особи ПрАТ «Артемівськ Вайнері», ЄДРПОУ 00412168, переслідуючи умисел, спрямований на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, у невстановленому місці вступили у попередню змову з групою невстановлених осіб під керівництвом ОСОБА_6 .

Реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на умисне ухилення від сплати податків, упродовж 2013 року, службові особи ПрАТ «Артемівськ Вайнері», зловживаючи наданим їм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб використовуючи надане їм службове становище, за попередньою змовою з групою невстановлених осіб під керівництвом ОСОБА_6 , здійснило перерахування грошових коштів на поточні рахунки ТОВ «Тревелін» (38421768) з призначенням платежів «придбання товарів, робіт, послуг». Фактично вказані товари роботи, послуги ПрАТ «Артемівськ Вайнері» не отримувало, а операції вищевказаними підприємствами носили безтоварний характер.

В подальшому, службові особи ПрАТ «Артемівськ Вайнері», для надання злочинним схемам вигляду господарських, маскуючи незаконний переказ грошових коштів на поточні рахунки ТОВ «Тревелін» (38421768), зловживаючи наданим їм службовим становищем, вчинили службове підроблення - виготовили офіційні документи - господарські договори та податкові накладні, до яких внесли завідомо неправдиву інформацію про нібито проведені господарські операції між ПрАТ «Артемівськ Вайнері» і ТОВ «Тревелін».

Згідно вказаних операцій щодо придбання товарів, робіт, послуг від ТОВ «Тревелін» (38421768), службові особи ПрАТ «Артемівськ Вайнері» (00412168), за попередньою змовою із групою невстановлених осіб під керівництвом ОСОБА_6 , будучи обізнаними про проведення безтоварних операцій, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток Підприємства, за результатами фінансово - господарської діяльності, в порушення вимог існуючого законодавства України, вносили недостовірні відомості до офіційних документів - податкових декларацій з ПДВ та декларацій податку на прибуток ПрАТ «Артемівськ Вайнері» (00412168) протягом листопада - грудня 2013 року, що згідно висновку спеціаліста Міндоходів України, спричинило фактичне ненадходження до державного бюджету України ПДВ в сумі 21 845 352.00 грн. та податку на прибуток у сумі 20 753 084,40 грн., що більше ніж в 5000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і становить особливо великий розмір податків.

За таких обставин орган досудового розслідування зазначив, що протягом 2012-2013 року, ОСОБА_6 , діючи попередньою змовою із групою невстановлених осіб, в тому числі і, керівництва ПрАТ «Артемівськ Вайнері», організував вчинення злочинів, що призвело до ненадходження до бюджету податку на додану вартість та прибуток у загальній сумі 42 598 436,40 гривень, що в більше ніж 5000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і становить великий розмір.

31.03.2014 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 21, ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.

22.12.2014 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення нової підозри ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.

Протягом 2012-2013 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із групою невстановлених осіб, в тому числі і, керівництва ПрАТ «Артемівськ Вайнері», організував вчинення злочинів, що призвело до ненадходження до бюджету податку на додану вартість та прибуток у загальній сумі 42 598 436,40 гривень, що в більше ніж 5000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і становить великий розмір.

Та в подальшому вчинили замах на привласнення коштів в особливо великих розмірах, які у подальшому повинні були сформувати дохідну частину державного бюджету із сплати податку на прибуток у сумі 20 753 084,40 грн.

Через переховування від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_6 31.03.2014 року оголошено у державний розшук.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.04.2014 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу в суд для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

25.05.2015 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Санкція ч. 3 ст. 212 та ч. 5 ст. 191 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, а тому з метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_6 , виникла необхідність накласти арешт на зазначене в клопотанні майно із застосуванням заборони його відчуження та розпорядження ним. У*

Відповідно до листа Держфінмоніторингу України від 26.03.2014 року №1555/0440-04-01/дск підозрюваному ОСОБА_6 належать банківські рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , відкриті у ПАТ «Перший український міжнародний банк» (скорочена назва ПАТ «ПУМБ»), МФО 334851, юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4.

Вказані рахунки перебували під арештом відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01.04.2014 року, яке було скасоване 02.04.2021 року рішенням слідчого судді антикорупційного суду ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 42014000000000069 від 06.03.2014 року, з якого виділено матеріали за підозрою ОСОБА_6 у кримінальне провадження № 42014000000000369 від 08.05.2015 року.

Разом з тим згідно ухвали Вищого антикорупційного суду, судді ОСОБА_10 визнано обґрунтованим накладення арешту майна ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42014000000000369 від 08.05.2015 року.

23.04.2021 року слідчий слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором третього відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна підозрюваного ОСОБА_6 з зобов`язанням працівників ПАТ «Перший український міжнародний банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконати ухвалу про накладення арешту на майно підозрюваного, до яких слідчий, прокурор або співробітник оперативного підрозділу, який діє на підставі доручення слідчого, прокурора подасть ухвалу про арешт майна, негайно накласти арешт на рахунки ОСОБА_6 із заданням довідки про залишок.

Клопотання слідчого мотивовано необхідністю накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки на думку сторони обвинувачення назастосування заборон використання та розпорядження грошовими коштами, наявними на банківських рахунках, надасть можливість ОСОБА_6 або його представникам за дорученням безперешкодно перерахувати ці кошти на інші банківські рахунки або рахунки інших осіб чи іншим способом розпорядитися ними, що може призвести до зникнення чи втрати цих коштів та в подальшому перешкодить забезпеченню можливої конфіскації майна.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року частково задоволено клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти та цінні папери на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , відкриті у ПАТ «Перший український міжнародний банк» (скорочена назва ПАТ «ПУМБ»), МФО 334851, юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4, які належать підозрюваному ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_6 , слідчий суддя виходив з наявності передбачених законом підстав для задоволення такого клопотання з метою забезпечення його конфіскації, як виду покарання. Зокрема з урахуванням того, що вказане майно є предметом конфіскації, розумності та співмірності обмеження права власності ОСОБА_6 , з метою його можливого застосування, визнав наявними передбачені ч.ч. 1,2,5 ст. 170 КПК України підстави для арешту вказаного майна. При цьому зазначивши доведеність існування ризиків зникнення цього майна у разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбачає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою, щодо якої такий захід застосовується, кримінального правопорушення, а у випадку застосування такого запобіжного заходу відносно юридичної особи, то застосування арешту майна з даних підстав вважатиметься законним, якщо відносно вказаної юридичної особи здійснюється кримінальне провадження.

Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000369 від 08.05.2015 року, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання та з`ясувавши обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна прийшов до висновку про наявність передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_6 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

При цьому, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що вищевказане майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає критеріям п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Так, зі змісту ст. 170 КПК України вбачається, що однією з обов`язкових умов для задоволення клопотання про накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання є наявність обґрунтованої підозри за статтями, санкції яких передбачають конфіскацію майна як виду покарання.

Згідно клопотання про арешт майна та матеріалів, наданих стороною обвинувачення на його обґрунтування вбачається, що ця обов`язкова умова органом досудового розслідування та слідчим суддею дотримана, оскільки згідно повідомленої підозри, покарання у виді конфіскації майна з інкримінованих ОСОБА_6 складів кримінальних правопорушень передбачене санкціями ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132,170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самих злочинів, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу, як накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на вказані банківські рахунки, та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлені волі з конфіскацією майна, зокрема, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 , з метою забезпечення у майбутньому виконання рішення суду в частині конфіскації майна.

З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали провадження, додані до клопотання слідчого, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя накладаючи арешт на майно ОСОБА_6 , діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності, оскільки незастосування арешту на вищевказані об`єкти майна може призвести до подальшого незаконного його відчуження та у подальшому унеможливить виконання рішення суду в частині забезпечення виконання рішення суду щодо конфіскації майна, у зв`язку з чим, посилання апелянта на незаконність ухвали слідчого судді слід визнати безпідставними.

Доводи представника про те, що слідчим суддею було прийняте рішення без врахування того, що прізвище слідчого, який звертався з клопотанням про арешт майна відсутнє у витягу з реєстру досудових розслідувань, не можуть бути прийняті колегією суддів з огляду на наявність в матеріалах провадження постанови першого заступника начальника Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 про визначення групи слідчих, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні від 25.01.2021 року, відповідно до якої старший слідчий СУ ГУНП у Харківській області ОСОБА_9 входить до групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні № 42014000000000369.

Щодо доводів про неналежність вказаного у резолютивній частині ухвали банківського рахунку ОСОБА_6 , слід зазначити, що факт належності вказаного рахунку ОСОБА_6 вже було встановлено попередніми ухвалами слідчого судді на підставі листа Держфінмоніторингу України від 26.03.2014 року, про що у поданому клопотанні зазначає і слідчий.

Щодо ненадання органом досудового розслідування висновку експерта, яким би доводився факт завдання збитків у кримінальному провадженні, слід зазначити, що в матеріалах провадження міститься довідка-висновок від 28.03.2014 року, видана головним державним Ревізором інспектором п`ятого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України ОСОБА_12 за результатами дослідження відображення в Інформаційних ресурсах Міністерства доходів і зборів України фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Артемівськ Вайнері» (00412168) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій ТОВ «Тревелін» (38421768) за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За таких обставин доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.04.2021 року, якою частково задоволено клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти та цінні папери на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , відкриті у ПАТ «Перший український міжнародний банк» (скорочена назва ПАТ «ПУМБ»), МФО 334851, юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4, які належать підозрюваному ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4