Постанова

від 20.10.2021 по справі 471/576/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.10.21

22-ц/812/1476/21

Справа № 471/576/20 Головуючий у першій інстанції Гукова І. Б.

Провадження №22-ц/812/1476/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 жовтня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої: Ямкової О. О.,

суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Андрієнко Л. Д.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Петренко О. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Приватного сільськогосподарського товариства Агрофірма Надія

(далі - ПСТ Агрофірма Надія )

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 4 червня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Гукової І. Б. в залі суду в смт. Братське Миколаївської області о 11 годині 58 хвилині зі складанням його повного тексту 8 червня 2021 року, по справі

за позовом

ОСОБА_3 до ПСТ Агрофірма Надія ,

третя особа - Братська селищна рада Миколаївської області,

про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПСТ Агрофірма Надія про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2011 року, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Братському районі 13 квітня 2012 року за №41214004002307.

В обґрунтування позову зазначав, що йому на праві власності належить 2 земельні ділянки площами 9,43 га та 0,24 га, які розташовані в межах території Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Приблизно у 2005-2006 роках позивачем за усною домовленістю з фізичною особою, яка є керівником ПСТ Агрофірма Надія , передано в тимчасове користування останнього одну належну ОСОБА_3 земельну ділянку, з умовою, що ділянка буде повернута за вимогою позивача відразу після збирання врожаю.

Однак, після попередження про необхідність повернути земельну ділянку вже коли у 2020 році врожай був зібраний, відповідач ділянку не повернув, та надав договір оренди земельної ділянки, на підставі якого він може користуватиметься нею до квітня 2022 року.

Оскільки позивач такого договору не підписував, то був змушений звернутися до суду із позовом про визнання його недійсним.

У листопаді 2020 року ОСОБА_3 заявив клопотання про проведення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2020 року клопотання представника позивача задоволено та по справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

10 березня 2021 року до суду надано висновок експерта №СЕ-19/115-21/75-ПЧ від 15 лютого 2021 року.

21 квітня 2021 року ОСОБА_3 надав заяву, у якій змінив предмет та підстави позову, пред`явив їх до ПСТ Агрофірма Надія , та просив про скасування державної реєстрації вищевказаного договору оренди, як такого, що не є укладеним.

Одночасно подав заяву про залучення Відділу надання адміністративних послуг Братської селищної ради у якості третьої особи, яку залучено до участі у справі на підставі ухвали Братського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 4 червня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено, ухвалено про скасування державної реєстрації договору оренди землі від 21 лютого 2011 року. Розподілені судові витрати.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки єдиною підставою для користування земельною ділянкою відповідачем є реєстраційний запис про реєстрацію договору оренди, то з огляду на те, що вказаний договір не було укладено з власником ділянки, запис про його реєстрацію слід скасувати.

В апеляційній скарзі ПСТ Агрофірма Надія посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також з неповним встановленням обставин справи, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

При цьому обґрунтовувало свої доводи переважно тим, що судом не вжито заходів для виклику експерта, з метою надання пояснень з приводу виконаної експертизи та за питаннями, що виникли у відповідача, а також посилалося на загальні норми цивільного права, що регулюють положення укладення правочинів та положення Закону України Про оренду землі .

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_3 на підставі державного акту ІІ-МК №032902 належить земельна ділянка із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 9,67га, яка складається з двох ділянок: площею 9,43 га та площею 0,24 га, що розташовані в межах території Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області (а.с.3).

21 лютого 2011 року між відповідачем та від імені позивача укладено договір оренди земельної ділянки площею 9, 43 га строком на 10 років, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Братському районі 13 квітня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №412140004002307 (а.с.4).

Вважаючи, що строк дії договору оренди ще не закінчився, починаючи з моменту його реєстрації у 2012 році, відповідач ПСТ Агрофірма Надія , як орендар, відмовляється повернути позивачу належну йому земельну ділянку, незважаючи на його вимогу, позивач звернувся до суду із даним позовом з метою вирішення спору, посилаючись на не укладення ним спірного договору, а тому наполягав на проведенні судової експертизи.

Згідно висновку судового експерта від 15 лютого 2021 року №СЕ-19/115/21/75-ПЧ у всіх трьох екземплярах договору оренди землі від 21 лютого 2011 року, укладених між ПСТ Агрофірма Надія та від імені ОСОБА_3 , зображення його підписів у графах Орендодавець нанесені за допомогою знакодрукуючого пристрою (знакодрукуючих пристроїв) зі струменевим способом нанесення (а.с.50-57).

Тобто у договорі оренди відсутній підпис орендодавця ОСОБА_3 , як того вимагають положення статті 207 ЦК України, замість чого здійснено нанесення зображення його підпису за допомогою технічних пристроїв, та обговорення цього у договорі відсутнє.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору (правочину) не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України .

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною 1 статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України ).

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За частиною 1 статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі та за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною 1 статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 Закону України Про оренду землі є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина 3 статті 640 ЦК України).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК України).

Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно із частиною 1 статті 125 ЗК України). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина 5 статті 126 ЗК України).

У тому разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах ВП ВС від 5.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Враховуючи викладене слід дійти висновку, що реєстрація за неукладеним між сторонами договором оренди, порушує права та законні інтереси позивача ОСОБА_3 на користування та розпорядження своєю власністю (земельною ділянкою), що суперечить вимогам статті 317 ЦК України , а тому таке право підлягає відновленню шляхом скасування державної реєстрації права оренди.

За такого, судом першої інстанції вірно прийнято рішення про задоволення позову за вимогами про скасування державної реєстрації права оренди.

Усі інші доводи відповідача стосовно неповноти дослідження судом обставин справи та відсутності детального дослідження щодо висновку експерта не мають значення за умови належного встановлення тієї обставини, що позивач не мав власної волі на укладення договору оренди земельної ділянки та власноруч його не підписував.

Крім того, відповідно до змісту частин 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, та які встановлюються такими засобами, зокрема як висновки експертів.

Згідно частини 1 статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

За такого усі необхідні пояснення стосовно проведеного дослідження вже викладені експертом у тексті висновку.

Крім цього в судовому засіданні, яке відбулося 4 червня 2021 року за участю представника відповідача, ним не було заявлено усних або письмових клопотань як про виклик експерта, так і про необхідність проведення повторної судової почеркознавчої експертизи, не надано іншого висновку експерта в порядку статті 106 ЦПК України, та не заявлено таких клопотань в апеляційній скарзі.

Тому фактичні доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, які належним чином встановлені та досліджені судом першої інстанції, а тому не впливають на обґрунтованість його висновків.

На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського товариства Агрофірма Надія - залишити без задоволення, а рішення Братського районного суду Миколаївської області від 4 червня 2021 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді С. Ю. Колосовський

О. В. Локтіонова