Ухвала

від 18.10.2021 по справі 918/894/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"18" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/894/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕУТ ЛТД" про вжиття заходів забезпечення позову

у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕУТ ЛТД" (33009, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Князя Володимира, будинок 112А, код ЄДРПОУ 43543298)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРЕЦЬ-АГРО" (34731, Рівненська обл., Корецький р-н, село Іванівна, вул. Центральна, буд. 10-А, код ЄДРПОУ 41763007)

про визнання права власності на незавершене виробництво - посіви сільськогосподарських культур

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕУТ ЛТД" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРЕЦЬ-АГРО" про визнання права власності на незавершене виробництво посіви сільськогосподарських культур.

До позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить вжити заходів забезпечення позову про визнання права власності на незавершене виробництво - посіви сільськогосподарських культур, шляхом: заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "КОРЕЦЬ-АГРО", а також будь-яким іншим третім особам без виключення, від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРЕЦЬ-АГРО" або щодо нього, вчиняти будь-які дії направлені на перешкоджання, без дозволу та присутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕУТ ЛТД" та блокування роботи ТОВ "РЕУТ ЛТД" у будь-який спосіб, спрямованих на одержання у володіння (збір, завантаження, транспортування, зберігання тощо) посівів кукурудзи на земельній ділянці загальною площею 12,5095 га, кадастровий номер 5623082200:03:014:0108, на території Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що існує реальна загроза того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, майно, а саме: посіви кукурудзи на земельній ділянці загальною площею 12,5095 га, кадастровий номер 5623082200:03:014:0108, на території Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області, може бути відчуженим або знищеним, що в свою чергу зумовить ускладнення або унеможливить для ТОВ "РЕУТ ЛТД", у разі задоволення його позовних вимог, виконання відповідного рішення суду.

Відповідно до ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕУТ ЛТД" про вжиття заходів забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про визнання права власності на незавершене виробництво - посіви сільськогосподарських культур. При цьому позивач вказує, що спір між сторонами виник через наявність вчинення дій з боку відповідача шляхом невизнання права ТОВ "РЕУТ ЛТД" на незавершене виробництва - посівів кукурудзи на земельній ділянці загальною площею 12,5095 га, кадастровий номер 5623082200:03:014:0108, на території Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області.

Заявник зазначає, що 03.09.2019 року між ТОВ "РЕУТ ЛТД" (Замовник) та ТОВ "КОРЕЦЬ - АГРО" (Виконавець) було укладено Договір б/н на вирощування та поставку посівів сільськогосподарських культур (далі-Договір), за яким Виконавець зобов`язався виконати роботи з вирощування посівів сільськогосподарських культур на земельній ділянці сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5623082200:03:014:0108, на території Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області, загальною площею 12,5095 га, що знаходиться в оренді Виконавця і передати посіви сільськогосподарських культур у власність Замовнику на стадії дозрівання до збирання врожаю в стані, згідно переліку технологічних вимог, що передбачений Додатком 1 до цього Договору, в строк, що визначається за погодженням Сторін до 20.09.2021 року, а Замовник зобов`язався прийняти посіви та сплатити їх вартість в порядку і на умовах, визначених дійсним Договором.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що Замовник за цим Договором після прийняття посівів сільськогосподарський культур (незавершеного виробництва) за необхідності самостійно здійснює роботи та несе витрати пов`язані із процесом вирощування набутого у власність незавершеного виробництва та збору врожаю вирощеної сільськогосподарської продукції.

Замовник стає власником незавершеного виробництва (посівів) та несе пов`язані з ним ризики (втрати, пошкодження і т.п. ) із моменту підписання Сторонами Акта приймання-передачі посівів (п.1.5. Договору).

Виконавець не має права здійснювати роботи зі збору, мийки, очищення, сушіння, фасування та пакування вирощеної сільськогосподарської продукції, а також відчужувати - передавати в заставу і т.п. посіви (а також майбутній врожай) на користь третіх осіб (п.п. 4.3., 4.4. Договору).

Заявник зазначає, що на виконання умов Договору, ТОВ "КОРЕЦЬ-АГРО" передало, а ТОВ "РЕУТ ЛТД" прийняло на підставі Акту приймання-передачі від 20.09.2021 до Договору посіви сільськогосподарських культур, а саме: посіви кукурудзи на земельній ділянці загальною площею 12,5095 га, кадастровий номер 5623082200:03:014:0108, на території Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області, а відтак, відповідно до умов Договору набуло права власності на незавершене виробництво.

Заявник вказує, що незважаючи на набуття Позивачем права власності на посіви на підставі Договору, Відповідачем не визнається право власності Позивача. Так, 21.09.2021 представники Позивача прибули з метою перевірки стану посівів на поле на територію Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області, проте доступ до посівів Позивачу було заблоковано невідомими особами, які представилися працівниками ТОВ "КОРЕЦЬ-АГРО". При цьому вони повідомили Позивача, що ведуться підготовчі роботи до збору вирощеної сільськогосподарської продукції.

У зв`язку із зазначеним ТОВ "РЕУТ ЛТД" направило на адресу ТОВ "КОРЕЦЬ-АГРО" лист про надання пояснень від 22.09.2021 з приводу виконання умов Договору та недопущення порушення права власності Позивача.

Відповідно до змісту відповіді ТОВ "КОРЕЦЬ-АГРО" у листі від 01.10.2021 на лист позивача, ТОВ "КОРЕЦЬ-АГРО" вважає себе власником, зокрема, посівів сільськогосподарських культур, що вирощені на орендованих цим товариством земельних ділянках. Вказує, що починаючи з 06.10.2021 буде самостійно проводити роботи зі збору врожаю на земельній ділянці кадастровий номер 5623082200:03:014:0108, на території Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області, загальною площею 12,5095 га. Відповідно до змісту листа ТОВ "КОРЕЦЬ-АГРО", останнє вважає, що між сторонами відсутні зобов`язальні правовідносини, оскільки умови Договору від 03.09.2021 року є недійсними і саме Відповідач є власником посіві кукурудзи на земельній ділянці кадастровий номер 5623082200:03:014:0108, на території Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області, загальною площею 12,5095 га.

Заявник вказує, що виходячи з вищенаведеного ТОВ "КОРЕЦЬ-АГРО" вчинено дії спрямовані на невизнання та оспорювання прав ТОВ "РЕУТ ЛТД" на незавершене виробництво - посіви кукурудзи на земельній ділянці загальною площею 12,5095 га, кадастровий номер 5623082200:03:014:0108, на території Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області, шляхом блокування Позивачу доступу до незавершеного виробництва на зазначених земельних ділянках та проведення Відповідачем робіт зі збору врожаю. Такі права на переконання позивача підлягають захисту в спосіб, що передбачений ст. 392 ЦК України.

Отже, заявник вважає, що здійснення ТОВ "КОРЕЦЬ-АГРО" дій шляхом блокування доступу Позивача до незавершеного виробництва, а також зміст відповіді ТОВ "КОРЕЦЬ-АГРО" у листі від 01.10.2021 свідчить про те, що у разі задоволення судом позову ТОВ "РЕУТ ЛТД", може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, оскільки на момент його виконання взагалі може бути відсутній предмет, на який буде визнано право власності, що унеможливить забезпечення права Заявника на судовий захист, а також може призвести до заподіяння матеріальної шкоди, а відтак і повторного порушення цивільних прав та законних інтересів позивача. Вважає, що подані позивачем докази дають підстави стверджувати, що відповідачем вчиняються дії, які можуть призвести до зникнення майна чи зменшення його за кількістю, а також можуть бути вчинені інші дії щодо майна, яке є власністю Позивача.

Однак, зважаючи на характер майна (сезонність, необхідність збору у відповідний період, доробку, очистку, зберігання у відповідних умовах), а також зважаючи на той факт, що ТОВ "КОРЕЦЬ-АГРО", виходячи зі змісту листа від 01.10.2021, вважає себе власником незавершеного виробництва та має намір реалізувати вирощену сільськогосподарську продукцію, Позивач вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, вказане майно може бути відчуженим або знищеним, що в свою чергу зумовить ускладнення або унеможливить для ТОВ "РЕУТ ЛТД", у разі задоволення його позовних вимог, виконання відповідного рішення суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Слід зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, поза як це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012р. Конституційного Суду України).

Отже, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

З огляду на положення ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

В свою чергу слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Так, відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову про визнання права власності на посіви сільськогосподарських культур, шляхом: заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "КОРЕЦЬ-АГРО" , а також будь-яким іншим третім особам без виключення, від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРЕЦЬ-АГРО" або щодо нього, вчиняти будь-які дії направлені на перешкоджання, без дозволу та присутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕУТ ЛТД" та блокування роботи ТОВ "РЕУТ ЛТД" у будь-який спосіб, спрямованих на одержання у володіння (збір, завантаження, транспортування, зберігання тощо) посівів кукурудзи на земельній ділянці загальною площею 12,5095 га, кадастровий номер 5623082200:03:014:0108, на території Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області.

Однак, суд зазначає, що за змістом п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, а не будь-які дії.

На переконання суду захід забезпечення позову про який просить позивач не відповідає п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, та позов не може бути забезпечений у такий спосіб з огляду на те, що фактично заявник просить відповідача та інших осіб утриматись від перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕУТ ЛТД" вчиняти дії спрямовані на одержання у володіння (збір, завантаження, транспортування, зберігання тощо) посівів кукурудзи на земельній ділянці загальною площею 12,5095 га, кадастровий номер 5623082200:03:014:0108, на території Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області. Тобто у разі задоволення даної заяви суд фактично надасть дозвіл Позивачу на збір, завантаження, транспортування, зберігання тощо посівів кукурудзи, визнання права власності на незавершене виробництво яких є предметом спору.

Заявник також посилається на п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України, відповідно до якого позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Проте жодних норм на застосування яких ним обрано саме такий засіб забезпечення позову заявник не наводить.

Поряд з цим, позивачем заявлено позов про визнання права власності на незавершене виробництво - посіви кукурудзи на земельній ділянці загальною площею 12,5095 га, кадастровий номер 5623082200:03:014:0108, на території Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області.

Відповідно до статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Тобто застосування засобу забезпечення позову про який просить заявник на переконання суду може бути тотожним позовним вимогам про визнання права власності на незавершене виробництво - посіви кукурудзи на земельній ділянці загальною площею 12,5095 га, кадастровий номер 5623082200:03:014:0108, на території Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області, оскільки володіння є складовою права власності, і у особи, в даному випадку заявника, після задоволення заяви про забезпечення позову у спосіб про який просить позивач, можуть виникнути правомочності з володіння, а в подальшому і користування та розпорядження отриманим майном, що не узгоджується з вимогами частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд констатує також про відсутність зв`язку між вищевказаним заявленим заходом забезпечення позову та предметом позову - визнання права власності на незавершене виробництво - посіви сільськогосподарських культур, адже застосування такого заходу забезпечення позову, призведе до фактичної відсутності предмету спору, з огляду на наступне.

Згідно з П(с)БО 30 "Біологічні активи" біологічний актив - це рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію; біологічні перетворення - це процес якісних і кількісних змін біологічних активів; поточними біологічними активами визнаються біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а сільськогосподарською продукцією, в свою чергу, є актив, одержаний в результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання. Крім того, П(с)БО 30 "Біологічні активи" визначає сільськогосподарську діяльність як процес управління біологічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції.

Управління біологічними перетвореннями біологічних активів, яке полягає, зокрема, у виконанні комплексу робіт з вирощування сільськогосподарської продукції (обробіток ґрунту, посів, підживлення рослин, внесення засобів захисту рослин, збирання врожаю тощо), може здійснюватись сільськогосподарським підприємством як власними трудовими ресурсами та основними засобами, так і залученими відповідно до господарських договорів на орендованих земельних ділянках. Однак, обов`язковою метою та результатом такого управління біологічними активами є отримання сільськогосподарської продукції .

Отже, створення сільськогосподарської продукції, яке відбувається в результаті управління сільськогосподарським підприємством біологічними перетвореннями біологічних активів, є сільськогосподарським виробництвом, а підприємство, яке здійснює вказану діяльність - виробником сільськогосподарської продукції.

Суд зазначає, що цикл вирощування сільськогосподарських культур, завершується отриманням сільськогосподарської продукції та ґрунтообробкою після збирання врожаю.

Водночас, визнання права власності на посіви необхідне для реалізації в подальшому права позивача на збір врожаю, вирощеного із таких посівів. Якщо ж врожай зібрати, то посіви стають сільськогосподарською продукцією і втрачають ознаки незавершеного виробництва, тобто посіви як об`єкт перестають існувати.

Таким чином, застосування засобу забезпечення позову про який просить заявник, а саме усунення перешкод позивачу у зборі, завантаженні, транспортуванні, зберіганні тощо посівів кукурудзи, призведе до фактичної відсутності предмету спору, оскільки результатом такої діяльності вже буде сільськогосподарська продукція, а не біологічний актив - незавершене виробництво - посіви кукурудзи.

Приймаючи до уваги правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, суд зазначає, що застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.

Крім того, суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших заінтересованих осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, та не допустити негативних наслідків.

Стосовно посилання заявника на наявність очевидних ознак порушення його майнового права, суд зазначає, що ознаки порушення права позивача можуть бути виявлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. В даному випадку суд повинен дослідити всі обставини виникнення права власності на спірне майно - незавершене виробництво - посіви кукурудзи у розрізі як позовної заяви, так і відзиву на неї, що не можуть бути встановлені під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом із немайновою вимогою, то в даному випадку повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

В ході аналізу долучених до клопотання про забезпечення позову документів судом не встановлено, що невжиття саме вказаного заходу забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (визнання права власності).

У даному випадку, суд приходить до висновку, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "КОРЕЦЬ-АГРО", а також будь-яким іншим третім особам без виключення, від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРЕЦЬ-АГРО" або щодо нього, вчиняти будь-які дії направлені на перешкоджання, без дозволу та присутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕУТ ЛТД" та блокування роботи ТОВ "РЕУТ ЛТД" у будь-який спосіб, спрямованих на одержання у володіння (збір, завантаження, транспортування, зберігання тощо) посівів кукурудзи на земельній ділянці загальною площею 12,5095 га, кадастровий номер 5623082200:03:014:0108, на території Іванівської сільської ради Корецького району Рівненської області, призведе до порушень його прав, свобод та інтересів до ухвалення рішення у справі, або ж унеможливить чи утруднить виконання рішення у майбутньому, окрім того, задоволення клопотання про забезпечення позову саме у наведеній заявником формі буде фактичним вирішенням спору по суті на цій стадії, а тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Проаналізувавши підстави заявленого заходу забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, суд вказує про те, що вищевказана вимога не відповідає вказаним умовам. Крім того, суд вважає, що у випадку застосування заявленого заходу забезпечення позову не може бути дотримано збалансованості інтересів сторін.

Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕУТ ЛТД" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 18.10.2021 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Суддя І.О. Пашкевич