Вирок

від 18.10.2021 по справі 686/20773/16-к

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/20773/16-к

Провадження № 1-кп/686/461/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілих ОСОБА_8 ,

захисників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Хмельницькому кримінальне провадження №12016240010004613 від 20.07.2016 за обвинуваченням

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Брянськ, Російської Федерації, українця, громадянина України, одруженого, засновника ТОВ «Хмельницький завод Катіон» та ТОВ «Домен», заступник директора ПАТ «Катіон», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 357 та ч. 3ст. 357 КК України,

в с т а н о в и в:

Органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що він 10.07.2016 року, в період часу з 17 год. 30 хв. до 18 год. 00 хв., перебуваючи за адресою проживання по АДРЕСА_1 , скориставшись ситуацією, що потерплий ОСОБА_7 затриманий охоронцями на території КТНС (комплекс товарів народного споживання), що належить на праві власності ТОВ «Домен», що по вул. Тернопільській, 19 в м.Хмельницькому, частка у статутному капіталі якого у розмірі 50% належить ОСОБА_11 , а також тим, що він у зв`язку із затриманням був позбавлений можливості вийти за територію товариства, оскільки змушений був там залишатись через підкорення відповідному наказу щодо заборони вільного пересування підконтрольних ОСОБА_11 охоронців, які на підставі цивільно-правових договорів надають послуги щодо прибирання території ТОВ «Хмельницький завод «Катіон», що за адресою по вул. Тернопільській, 19 в м. Хмельницький, частка у статутному капіталі якого у розмірі 50% належить ОСОБА_11 , та які виконують його вказівки, не знаючи про злочинний намір останнього, в особистих інтересах, умисно, з метою власного збагачення вчинив два тотожні діяння, об`єднані єдиним злочинним умислом, використовуючи мобільний телефон із стартовим пакетом оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» із № НОМЕР_1 вчинив вимагання відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , висловивши близько 17 год. 30 хв. завідомо протиправну вимогу ОСОБА_7 щодо передачі коштів в сумі 10000 дол. США з погрозою застосування щодо ОСОБА_7 фізичного насильства, обмеження прав та законних інтересів у вигляді незаконного обмеження волі шляхом його примусового утримування на території товариства, незаконного утримання на території транспортного засобу «ЗАЗ Славута» із д.н.з. НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_7 та незаконного заволодіння паспортом громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_7 та свідоцтвом про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу, виданого на ім`я ОСОБА_6 , які останній сприйняв як реальні та усвідомлював, що небезпека заподіяння йому шкоди, якою йому погрожують, може стати дійсною, а його права та свободи не будуть відновлені, якщо він не виконає висунуту йому вимогу.

Однак, усвідомивши, що ОСОБА_7 не в змозі виконати заявлену вимогу, ОСОБА_11 , близько 18.00 год. того ж дня, діючи з єдиним умислом, спрямованим на заволодіння коштами, використовуючи мобільний телефон із стартовим пакетом оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» із № НОМЕР_1 висловив аналогічну завідомо протиправну вимогу ОСОБА_6 про передачу коштів в сумі 10000 доларів США з погрозою застосування щодо ОСОБА_7 фізичного насильства, обмеження прав та законних інтересів близького родича потерпілого (сина) ОСОБА_7 у вигляді незаконного позбавлення волі шляхом його примусового утримування на території товариства та з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого у вигляді незаконного заволодіння транспортним засобом шляхом його незаконного утримання на території товариства а також з погрозою застосування до ОСОБА_7 фізичного насильства, про яку з боку ОСОБА_11 йому повідомив ОСОБА_7 та які останній сприйняв як реальні, оскільки йому було відомо про застосування до ОСОБА_7 фізичного насильства охоронцями товариства, про незаконне заволодіння транспортним засобом, про примусове утримання ОСОБА_7 охоронцями, які не знали про злочинний намір ОСОБА_11 усвідомлював, що небезпека заподіяння шкоди, якою йому погрожують, може стати дійсною, а права та свободи ОСОБА_7 не будуть відновлені, якщо він не виконає висунуту йому вимогу.

Після цього, ОСОБА_6 , того ж дня близько 20 год. 20 хв. частково виконав вимогу ОСОБА_11 , передавши йому кошти в сумі 2700 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 10.07.2016 року становить 67000 грн, та розписку із зобов`язанням відшкодувати неіснуючий борг у розмірі залишку суми вимоги, через дружину ОСОБА_11 ОСОБА_12 , яка не була обізнана про вчинення злочину ОСОБА_11 .

В подальшому 28.07.2016, близько 18.00 год. ОСОБА_11 зустрівся із ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 в ході чого отримав від ОСОБА_6 наступну частину коштів у сумі 300 доларів США, що в перерахунку згідно довідки НБУ станом на 28.07.2021 року становить 7446 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 74446 грн, що згідно п. 2 примітки до ст. 185 КК України, враховуючи суму шкоди в розмірі 108 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, являється значною шкодою за наступних обставин.

Так, близько 17.00 год. 10.07.2016 року ОСОБА_7 перебуваючи по вул.Тернопільській, 19, у м.Хмельницькому проник в приміщення «КТНС» - (комплекс товарів народного споживання), що належить направі власностіТОВ «Домен»,частка в статутному капіталі якого у розмірі 50% належить ОСОБА_11 та вході чогобув поміченийта затриманийособами (охоронцями),які,відповідно доцивільно-правовихдоговорів ізТОВ «Хмельницькийзавод Катіон»взяли насебе зобов`язанняпо прибираннюта охоронітериторії цьоготовариства.Інша часткастатутного капіталуТОВ «Хмельницькийзавод Катіон» в розмірі 50% належить ОСОБА_12 . В ході затримання, потерпілому ОСОБА_7 в приміщенні «КТНС» було нанесено тілесні ушкодження у вигляді крововиливів м'яких тканин задньої поверхні нижньої третини лівого стегна, передньої поверхні лівої половини грудної клітки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Надалі, всупереч, волі потерпілого ОСОБА_13 , вищезгадані особи із застосуванням примусу доставили останнього до приміщення контрольно-пропускного пункту №2, через який здійснюється вхід на територію заводу. Знаходячись в даному приміщенні всупереч волі ОСОБА_7 вказані особи посадили та прив`язали його руки до стільця, тим самим обмеживши його волю.

Після цього,10.07.2016о 17.30год. один із охоронців ОСОБА_14 в телефонній розмові із ОСОБА_11 , повідомив останньому про дану подію, розповівши усі обставини та. не знаючи про злочинний намір останнього, за вказівкою ОСОБА_11 передав свій мобільний телефон потерпілому ОСОБА_7 для продовження розмови із ним. Після телефонної розмови з потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , скориставшись ситуацією, що потерпілий ОСОБА_7 затриманий охоронцями на території заводу, а також тим, що він обмежений у можливості вийти за територію заводу та його дії підконтрольні охоронцям, які виконують його вказівки, не знаючи про злочинний намір останнього, в особистих інтересах, умисно, з метою власного збагачення, використовуючи мобільний телефон із стартовим пакетом оператора мобільного зв`язку По AT «Київстар» із № НОМЕР_1 , висловив завідомо протиправну вимогу потеплілому ОСОБА_7 передати на його користь кошти в сумі 10000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 10.07.2016 становить 248100 грн., при цьому, в ході телефонної розмови погрожував ОСОБА_7 фізичним насильством., у вигляді нанесення йому тілесних ушкоджень підконтрольними йому охоронцями та примусовим утримуванням на території заводу, обмеженням прав та свобод, які останній сприйняв як реальні та усвідомлював, що небезпека заподіяння шкоди, якою йому погрожують, може стати дійсністю, а його права та свободи не будуть відновлені, якщо він не виконає висунуту йому вимогу.

Також, 10.07.2016 близько 17.41 год. ОСОБА_7 зателефонував до ОСОБА_6 та повідомив, що його 10.07.2016близько 17.00год на території, що по вул.Тернопільській, 19 в м.Хмельницькому, затримано охоронцями, де йому нанесено останніми тілесні ушкодження, протиправно позбавлено можливості користування транспортним засобом, обмежено права, свободи та законні інтереси, незаконно вилучено особисті документи та висловлено протиправну вимогу передачі коштів в сумі 10000 доларів США, як умову звільнення.

Після цього, близько 17:45 години, ОСОБА_11 перебуваючи за місцем проживання, по АДРЕСА_1 , попередньо знаючи що ключі від автомобіля ОСОБА_7 знаходяться у ОСОБА_14 та .автомобіль знаходиться поруч із територією заводу, на підтвердження серйозності своїх намірів, з метою спонукання потерпілого ОСОБА_7 , передати заявлені у завідомо протиправній вимозі кошти, надав усну вказівку по мобільному телефону ХлівецькомуР.А., який знаходився на території ТОВ «Хмельницький заводКатіон», по вул.Тернопільській, 19 м.Хмельницького, помістити автомобіль марки «ЗАЗ Славута» із д.н.з. НОМЕР_2 на територію автостоянки, неподалік від контрольно-пропускного пункту №2, що на території ТОВ «Домен» по вул.Тернопільській, 19, м.Хмельницького тапри цьомузабрати употерпілого наявні у нього документи на автомобіль та інші особисті документи, що в подальшому було виконано ОСОБА_14 .

В подальшому, того ж дня близько 18.00 год. потерпілий ОСОБА_6 прибув на територію, що по вул. Тернопільській,19в м.Хмельницькому,де вході розмовиз одним з охоронців ОСОБА_15 , отримав від останнього мобільний телефон, та в ході розмови із ОСОБА_11 , використовуючи мобільний телефон із стартовим пакетом оператора мобільного зв`язку і ПрАТ «Київстар» із № НОМЕР_1 останній висловив аналогічну завідомо протиправну вимогу ОСОБА_6 про передачу коштів в сумі 10 000 доларів США з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів близького родича потерпілого (сина) - ОСОБА_7 у вигляді незаконного позбавлення його волі шляхом примусового утримування на території товариства, які останній сприйняв як реальні, оскільки. на той час йому було відомо про застосування охоронцями до ОСОБА_7 фізичного насильства, обмеження охоронцями, яким не було відомо про злочинний намір ОСОБА_16 , його прав, свобод та законних інтересів у вигляді утримання на території товариства транспортного засобу ти незаконного заволодіння особистими документами ОСОБА_7 та він усвідомлював, що небезпека заподіяння шкоди, якою йому погрожують, може стати дійсною, а права, та свободи ОСОБА_7 не будуть відновлені, якщо він не виконає висунуту йому вимогу.

Близько 20.00 год. 10.07.2016, потерпілий ОСОБА_6 перебуваючи поряд із контрольно-пропускним пунктом №2,через якийздійснюється вхід на територію товариства, що по вул. Тернопільській19, в м.Хмельницькому, з метою запобігання настання наслідків вказаних у погрозах відносно його сина в ході телефонної розмови повідомив ОСОБА_11 про можливість частково виконати його вимогу та передати кошти в сумі 2 700 доларів США. Після цього, ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_6 про те, що за вищевказаними коштами на територію товариства приїде його дружина ОСОБА_12 ..

Цього ж дня, приблизно 23.00 год. на територію товариства приїхала ОСОБА_17 , яка не знала про злочинний намір ОСОБА_11 , та зустрівшись з ОСОБА_6 отримала від нього кошти у сумі 2700 доларів США, що в перерахунку згідно довідки НБУ станом на 10.07.2016р. становить 67000 гривень. Після цього, ОСОБА_12 , виконуючи вказівку свого чоловіка ОСОБА_11 , вказала ОСОБА_7 написати розписку про зобов`язання потерпілого передати іншу частину неіснуючого боргу в строк до 30.07.2016. В подальшому, потерпілий ОСОБА_7 з метою недопущення, настання наслідків, передбачених у погрозах та з метою відновлення прав та свобод шляхом, звільнення сина ОСОБА_18 , не маючи при цьому ніяких боргових зобов'язань перед ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та не спричинивши при цьому буд якого збитку території ТОВ «Хмельницький завод Катіон», написав розписку, текст якої йому продиктувала ОСОБА_12 .

Після виконання частини незаконних вимог ОСОБА_20 , щодо передання йому коштів в сумі 2 700 доларів США, останній надав вказівку охоронцям ТОВ «Хмельницький завод Катіон» звільнити ОСОБА_7 , надавши йому можливість вільного пересування, в тому числі і виходу за територію товариства, яка знаходиться по вул.Тернопільській, 19, у м.Хмельницькому, при цьому висловивши незаконну вимогу щодо передачі в подальшому грошових коштів у сумі 7200 доларів США.

В подальшому, 25.07.2016 близько 17.20 год. ОСОБА_11 з метою отримання іншої частини заявлених у завідомо протиправній вимозі коштів, зустрівся із потерпілим ОСОБА_6 на території по АДРЕСА_2 , де зареєстровано ТОВ «Хмельницький завод Катіон, в ході чого ОСОБА_11 висловив незаконну вимогу на передачу коштів у сумі 1 300 доларів США.

Після цього, 28.07.2016 близько 18 00 год. ОСОБА_11 зустрівся із ОСОБА_6 за місцем проживання ОСОБА_11 , за адресою АДРЕСА_1 в ході чого, частково виконуючи висунуту вимогу щодо передачі коштів із застосуванням вищевказаних погроз, передав останньому кошти у сумі 300 доларів США, що в перерахунку згідно довідки НБУ станомна 28.07.2016року становить 7446 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 74 446 грн. що згідно п. 2 примітки до cт.185ККУкраїни, враховуючи суму шкоди в розмірі 108 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, являється значною шкодою.

З огляду на наведене, дії ОСОБА_11 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 189 КК України, тобто як вимога передачі чужого майна, з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого та близького родича, що завдало шкоди потерпілому (вимагання).

Також ОСОБА_11 обвинувачується у тому, що 10.07.2016 року близько 18 год. 00 хв. він, перебуваючи за адресою свого проживання по АДРЕСА_1 , вчиняючи дії, спрямовані на вимагання коштів від потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та реалізації свого злочинного умислу, на підтвердження своїх злочинних намірів, в особистих інтересах, умисно, с корисливих мотивів, використовуючи можливість впливу на ОСОБА_14 , в ході телефонної розмови з останнім, який не знав про злочинні наміри ОСОБА_11 , дав вказівку ОСОБА_14 відібрати у ОСОБА_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «ЗАЗ Славута» д.н.з. НОМЕР_2 . Після цього ОСОБА_14 , перебуваючи на території ТОВ «Хмельницький завод «Катіон» по вул. Тернопільській, 19 в м. Хмельницькому, забрав у потерпілого ОСОБА_7 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «ЗАЗ Славута» д.н.з. НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_6 , вирвавши його з рук у ОСОБА_7 , яке в подальшому передав ОСОБА_12 , яка не знала про злочинні наміри ОСОБА_11 та передала свідоцтво чоловікові ОСОБА_11 , яке в подальшому перебувало у його віданні, яке він привласнив та зберігав за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 .

Такі дії ОСОБА_11 органом досудового розслідування кваліфіковано ч. 1 ст. 357 КК України, тобто привласненні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів.

Крім того, ОСОБА_11 обвинувачується у тому, що 10.07.2016р. близько 18:00 год., перебуваючи за адресою свого проживання по АДРЕСА_1 вчиняючи дії спрямовані на вимагання коштів від потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та реалізації свого злочинного умислу, на підтвердження своїх злочинних намірів, в особистих інтересах, умисно, з корисливих мотивів, в ході телефонної розмови з ОСОБА_14 , який не знав про злочинні наміри останнього, дав вказівку забрати у ОСОБА_7 паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 та посвідчення водія № НОМЕР_5 , видані ні ім`я потерпілого ОСОБА_7 . Після цього ОСОБА_14 , перебуваючи на території ТОВ «Хмельницький завод Катіон» по вул.Тернопільській, 19 у м. Хмельницькому, забрав у потерпілого ОСОБА_7 паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 та посвідчення водія № НОМЕР_5 видані на ім`я ОСОБА_7 , вирвавши їх із рук останнього, які в подальшому передав ОСОБА_12 , яка не знала про злочинні наміри ОСОБА_11 та передала свідоцтво чоловікові, яке в подальшому ОСОБА_11 , зберігав за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 .

Ці дії ОСОБА_11 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів заперечив та пояснив, що є одним із основних акціонерів заводу «Катіону», в різні періоди часу займав різні керівні посади у ПАТ «Катіон».

З 2002 року на заводі «Катіон» неодноразово викрадали різне майно з території заводу, що змушувало його від імені юридичної особи звертатись до поліції. Такі звернення були неефективними, оскільки або не було руху у таких провадженнях, або вони закінчувались застосування до правопорушників штрафу. При цьому підприємство лише несло додаткові витрати на юридичний супровід у таких кримінальних провадженнях, а шкоду йому жодного разу відшкодовано не було.

В 2016 році директор підприємства ОСОБА_21 повідомив йому, що з дороговартісного станку, який знаходиться на території заводу, зникають деталі. На його питання які заходи вживатиме охорона, ОСОБА_21 відповів, що охоронці будуть робити засідки та використовувати мітки в місці лазу крадіїв через паркан.

10.07.2016 року близько 17 год. 30 хв. на мобільний телефон до нього зателефонував ОСОБА_14 , який повідомив, що на території заводу затримали крадія. На це ОСОБА_11 наказав йому викликати поліцію, однак ОСОБА_14 повідомив, що крадій не хоче в поліцію і бажає поговорити з ОСОБА_11 . Останній погодився і ОСОБА_14 передав свій телефон невідомому тоді чоловіку, який попросив не звертатись до поліції та сказав: «я готовий компенсувати шкоду». Після цього ОСОБА_11 запитав у яку суму чоловік оцінює шкоду, а він відповів, що у 10000 дол. США. Перепитавши його про готовність сплати саме такої суми та отримавши ствердну відповідь, ОСОБА_11 погодився. Однак невідомий на той час чоловік сказав, що безпосередньо у нього таких грошових коштів немає і йому потрібно звернутись до родичів. Після цього ОСОБА_11 попросив передати телефон ОСОБА_14 щоб була надана можливість звертатись туди, куди він захоче. Це була єдина розмова з ОСОБА_7 .

Приблизно через півгодини йому знову зателефонував ОСОБА_14 та повідомив, що крадіїв було декілька, одного виявили, а інші втекли. Вони приїхали на автомобілі, який залишили на пустирі за територією заводу з південного боку. Також він повідомив, що крадій хвилюється за свій автомобіль і ОСОБА_14 не знає що з ним робити. На це ОСОБА_11 сказав, щоб вони разом вирішили це питання і що вони можуть перегнати транспортний засіб на територію заводу.

Близько 19 год. цього ж дня до ОСОБА_11 знову зателефонував ОСОБА_14 , який повідомив, що прийшов батько крадія і також хоче з ним розмовляти. ОСОБА_14 передав йому телефон і невідомий на той час чоловік запитав у ОСОБА_11 чому така велика сума боргу, на що останній відповів, що саме так розмір шкоди оцінив його син.

Ще через декілька годин знову зателефонував ОСОБА_14 , повідомив, що знову прийшов батько крадія і знову хоче говорити. ОСОБА_11 знову почув голос того самого чоловіка, який йому повідомив про те, що він обійшов всіх знайомих, однак знайшов лише 2700 дол. США і більше в нього немає, однак пізніше він збере решту. Тоді ОСОБА_11 сказав, що попросить свою дружину приїхати до них, їй можна буде передати гроші та скласти розписку на решту суми. При цьому з нею необхідно визначити кінцеву дату повернення цієї суми, а син у розписці має зазначити з ким він крав майно заводу. У відповідь на це невідомий на той час чоловік сказав, що його син вказувати з ким крав не буде, а ОСОБА_11 на це сказав, що тоді всі домовленості втрачають свою силу. Тоді невідомий чоловік погодився.

Тоді ОСОБА_11 переказав цю розмову своїй дружині, яка в той час також була дома, та вказав, що у розписці мають бути вказані сума 7300 дол. США і підстава крадіжка, а також вказані ті особи, які це вчинили разом з затриманим чоловіком.

Через приблизно півтори години дружина повернулась додому з файлом та повідомила, що їй передали 2700 дол. США, написали розписку і дали документи. Після цього файл з таким вмістом був поміщений у сейф.

На наступний день в понеділок, а саме 11.06.2016 року ОСОБА_11 прибув до заводу і ОСОБА_14 йому повідомив, що крадій залишив належний йому автомобіль на території заводу. ОСОБА_11 лише запитав про марку авто та дізнався від охоронця, що це «Таврія».

Приблизно через тиждень до ОСОБА_11 звернулась його дружина з проханням зменшити суму боргу ОСОБА_7 , мотивуючи це тим, що вони бідні і нещасні люди. З таким проханням вона зверталась приблизно п`ять разів. Також вона дала йому номер телефону ОСОБА_6 та попросила йому подзвонити з приводу зменшення суми.

В цей час одне з підприємств, яке належало ОСОБА_11 закінчувало прибирання врожаю сільськогосподарських культур. Залишений ОСОБА_7 автомобіль знаходився біля складів та заважав розвантаженню машин.

ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_6 та попросив його забрати автомобіль, а також повідомив, що дружина просить його зустрітись з ним і поговорити за зменшення суми боргу. Також він попросив ОСОБА_6 подумати над тим, яка сума є для них нормальною.

Через декілька днів ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_6 та сказав, що бажає прийти і він погодився.

Розмова відбувалась на території заводу «Катіон» і ОСОБА_6 просив зменшити суму боргу до 1000 дол. США, ОСОБА_11 запропонував зменшити до 1300 дол. США.

Крім цього ОСОБА_6 також повідомив, що він онкохворий, лікуватись немає за що, син ОСОБА_22 ніде не працює, а тому працювати змушений він.

28.07.2016 року близько 18 год. до ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_6 та сказав, що хоче повернути борг. Зайшовши до нього на подвір`я, ОСОБА_6 передав дружині ОСОБА_11 300 дол. США та сказав, що йому потрібно продати автомобіль, для чого попросив віддати документи. Які там були документи ОСОБА_11 на той час не знав. Дружина винесла документи і віддала. ОСОБА_6 довго тримав розписку в руках, читав, а потім повернув. ОСОБА_11 йому при цьому сказав повернути борг до кінця місяця. Після цього ОСОБА_6 пішов. Одразу після цього прийшли працівники поліції з понятими, ОСОБА_11 був обмежений з цього моменту в пересуванні, відбувався обшук, яким керував не слідчий, а інший поліцейський, після цього його примусово доставили до відділення поліції.

Категорично стверджував, що нічого не вимагав у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , нікому не давав вказівок їх залякувати та вимагати будь-що у них, про документи до нічого не знав, жодної мови про них ні з ким не мав, дізнався про них лише від дружини, якій ймовірно їх передали самі Клімішени.

Вважає, що кримінальна справа відносно нього має замовний характер, матеріали сфальсифікованими, а себе безпідставно підданим кримінальному переслідуванню.

Наполягав на тому, що показання потерпілого ОСОБА_7 є неправдивими.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що 10.07.2016 року перебував на звалищі, що неподалік заводу «Катіон». Оскільки в цей час в нього виникла необхідність справити фізіологічну потребу, він вирішив заховатись за парканом заводу. Про те, що територія охороняється, він не знав. Після справлення фізіологічних потреб, він вирішив з цікавості пройтись територією заводу та побачив будівлю без вікна. Зайшовши до цієї будівлі, він почув: «Все, хлопець, ти добігався» і побачив чоловіка в камуфляжному одязі з сокирою в руках. Він злякався і сховався в сусідній кімнаті, з якої через хвилини три його витягли за ноги чоловіки в комуфляжній формі та почали бити палками. Скільки били не пам`ятає, так як втратив свідомість. Коли прийшов у свідомість, то побачив сидячим на собі одного з охоронців з сокирою в руках. Останній спитав його чи є в нього гроші, на що він відповів, що 250 грн. Охоронець відповів, що 10 доларів це не гроші і всі разом під руки вивели його на вулицю. Старший охоронець його обшукав і знайшов ключ від автомобіля, радіо і універсальний ключ від велосипеда. Після цього старший охорони наказав іншим охоронцям вести його до сторожки і вони, взявши його під руки, туди його відвели. Коли зайшли до сторожки, двоє охоронців посадили його на стілець та зв`язали руки ззаду.

Приблизно через десять хвилин після цього він побачив, як на територію заводу заїхав його автомобіль, за кермом якого був старший охоронець. Після чого останній ще з одним охоронцем відв`язали його і старший охоронець запитав чи є в нього документи, на що він відповів, що є у машині. Тоді старший охоронець відвів його до автомобіля, він достав документи, а охоронець вирвав їх з рук.

Потім його відвели в сторожку і дозволи палити на порозі. Після цього старший охоронець зателефонував комусь, поговорив з ним і протягнув слухавку йому. Він запитав хто і охоронець відповів, що «хазяїн» ОСОБА_23 . Він взяв телефон та почув російську мову: «скільки ти можеш мені запропонувати за свою свободу?». На це потерпілий відповів: «десять доларів». Після хвилинної паузи співрозмовник йому сказав: «через годину ти принесеш мені десять тисяч доларів, а інакше тебе ніде не знайдуть».

Після цього він віддав слухавку старшому охоронцю, який знову набрав, як він зрозумів, власника, та після розмови з ним сказав потерпілому, що він може «телефонувати до своїх», для чого надав свій телефон. Потерпілий телефонував до брата, однак той був «поза зоною». Тоді він набрав батька та пояснив йому ситуацію. Приблизно через тридцять хвилин прийшов батько, розпитав охоронців про те, що сталось, на що ті відповіли, що його впіймали на території заводу і при ньому нічого не було. Тоді охоронець знову зателефонував власнику і батько розмовляв з ним. Як він зрозумів, ОСОБА_11 назвав суму, на що батько відповів ствердно: «добре», віддав телефон і сказав, що пішов шукати гроші. Однак потім батько повернувся і попросив ще раз набрати власника. В такій розмові батько сказав, що в неділю за годину він знайти гроші не зможе і йому потрібно хоча б дві години. ОСОБА_11 з цим погодився і батько пішов шукати гроші, а він залишився на територію заводу.

Через приблизно 40 хвилин батько повернувся і приніс, здається, дві тисячі триста доларів і охоронець знову набрав власника, якому батько повідомив яку суму приніс і що більше немає. Також батько повідомив, що онкохворий і що в нього немає таких грошей, на що ОСОБА_11 йому сказав, що зараз приїде його жінка і буде з нами розбиратись.

Приблизно через 40 хвилин приїхала жінка ОСОБА_11 , яка, підійшовши до них, достала з сумки чистий аркуш паперу, попросила в охоронців дати ручку і сказала писати йому розписку, продиктувавши її зміст із іншого заздалегідь підготовленого аркушу. Після цього вона взяла гроші, перерахувала їх і дозволила охоронцям випустити його.

Допитаний всудовому засіданніпотерпілий ОСОБА_6 дав аналогічні показання.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_14 , повідомив суду, що в липні 2016 року надавав послуги охорони території заводу «Катіон» на умовах цивільно-правової угоди.

З початку літа 2016 року охорона стала помічати сліди проникнення на територію сторонніх осіб зі сторони огорожі. Зокрема, про це свідчили: натоптана стежка, сліди волочіння на ній, прим`ятий дріт зверху на заборі, підкопи під забором. Сліди розташовувалися в тому самому місці, створювалось враження, що на територію проникають ті самі особи.

У зв`язку із значною територією, виявити злодіїв не вдавалось.

Напередодні подій 10 липня 2016 року також сталася крадіжка, зокрема, було викрадено різаки.

10 липня 2016 року під час обходу території ОСОБА_14 побачив свіжі сліди (в ніч з 9 на 10 липня 2016 року був дощ, тому будь-які сліди на землі були помітні). Також він помітив, що відчинене вікно цеху КТНП. Він прикрив вікно та поставив на нього соломинку для того, щоб одразу побачити, якщо його відчинятимуть.

Через деякий час, проходячи повз те саме вікно, ОСОБА_14 помітив, що його «мітки» немає, телефоном викликав інших охоронців. Він відчинив вікно і одразу всередині приміщення цеху побачив невідому особу. Ця особа намагалась сховатися. Приміщення цеху велике, в ньому є підвал, є другий поверх, тобто наявні такі місця, в яких цілком можливо заховатися. Невідомий сховався в приміщенні між другим та першим поверхом, де і був трохи згодом виявлений охоронцями.

Особа представилась ОСОБА_24 . При ньому знаходилась велика сумка із мішками (пакетами), викрутка, ключ, радіо. ОСОБА_25 пояснив, що проник в приміщення з метою вчинення крадіжки запчастин, металу, інструментів усього, що виявиться корисним. Також сказав, що з ним разом були ще люди, всього їх було троє чи четверо. Це його прийомний син син його дружини, а також зять чоловік доньки дружини. Про зятя він казав, що той живе в м. Хмельницькому на Гречанах та ходить сюди на територію заводу «Катіон» і вчиняє крадіжки вже більше року. Клімішен ОСОБА_22 називав їх імена, але він їх не запам`ятав; кликав їх, казав «хлопці, виходьте».

Охоронники з ОСОБА_26 вийшли на вулицю. На подвір`ї ОСОБА_27 зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що вони виявили злодія. Телефоном ОСОБА_11 повідомив про необхідність виклику поліції.

Клімішен ОСОБА_22 попросив ОСОБА_27 загнати його автомобіль на територію заводу, бо автомобіль був відкритий, а в ньому знаходились його мобільний телефон та документи. ОСОБА_27 телефоном спитав дозволу в ОСОБА_11 загнати цей автомобіль на територію.

Однак, ОСОБА_25 наполегливо просив відпустити його, пропонував гроші, обіцяв відшкодувати збитки. ОСОБА_14 повідомив, що таке рішення може прийняти тільки власник підприємства ОСОБА_28 . Клімішен ОСОБА_22 попросив, щоб йому дали можливість поговорити з ОСОБА_11 і попроситися в нього. ОСОБА_14 зателефонував ОСОБА_11 та з його дозволу дав трубку ОСОБА_29 . Усієї розмови між ОСОБА_11 та ОСОБА_26 не чув, втім чув, як ОСОБА_30 просив не викликати поліцію та пропонував відшкодування збитків. Чітко чув, як ОСОБА_25 сам в якості пропозиції назвав суму «десять в доларах».

Після розмови з Клімішеним ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_14 , що він згоден не викликати поліцію, якщо ОСОБА_25 добровільно відшкодує збитки.

ОСОБА_25 зателефонував до свого батька. Цілком розмови ОСОБА_14 не чув, однак, чув, що ОСОБА_25 говорив, що він попався, і що він «непутьовий».

ОСОБА_25 разом з охоронцями пройшов до будиночку охорони, що розташований біля входу на підприємство. Там, у будиночку та біля нього, ОСОБА_25 і перебував до вечора. ОСОБА_14 загнав автомобіль на територію, а ключі віддав ОСОБА_29 . ОСОБА_25 вільно підходив до автомобіля, склав туди свої речі, в тому числі велику сумку з пакетами та маленьку сумочку з інструментами. З автомобіля ОСОБА_31 взяв свій мобільний телефон і документи. Документи передав ОСОБА_14 ОСОБА_14 бачив, як ОСОБА_25 поклав ключі на стіл в будинку охорони.

У ОСОБА_32 при собі в речах був маленький пакетик з білою порошкоподібною речовиною. При першій же нагоді ОСОБА_25 висипав вміст пакетика, а сам пакетик викинув у кущі. З поведінки ОСОБА_32 , його бажання швидко позбавитись порошку, остраху перед поліцією і батьком, ОСОБА_14 зробив для себе висновок, що це була наркотична речовина.

Через деякий час на територію заводу прийшов батько ОСОБА_22 ОСОБА_33 . Він мав розмову з сином. Дуже сварив його. Запитував, чи він розуміє, що таке 10000 доларів.

Після розмови з сином ОСОБА_33 розмовляв і з охоронцями. Вже з цієї розмови ОСОБА_27 остаточно зрозумів, що ОСОБА_25 запропонував ОСОБА_11 сплатити 10000 доларів в якості відшкодування спричинених збитків. Батько був в розпачі, адже для родини це дуже велика сума. Говорив, що ОСОБА_22 взагалі не розумів, що робить. Охоронці порадили ОСОБА_34 не платити ніяких грошей, а звернутися в поліцію, однак той не захотів та пішов за грошима.

Через деякий час він повернувся. Попросив зателефонувати ОСОБА_28 . ОСОБА_14 зі свого телефону набрав ОСОБА_11 і дав слухавку ОСОБА_34 . Зміст розмови не чув. Після спілкування з ОСОБА_6 , ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_14 , що зараз приїде ОСОБА_35 , візьме гроші і розписку. Поки чекали ОСОБА_36 , ОСОБА_33 розповів, що знайшов 2700 доларів, домовився з ОСОБА_11 , що на решту суми напише розписку та залишить автомобіль в заставу.

Приїхала ОСОБА_35 , дала ОСОБА_29 чистий аркуш паперу. ОСОБА_25 та ОСОБА_37 разом склали текст розписки. Гроші, розписку, документи склали в файл, передали його ОСОБА_38 .

Після цього ОСОБА_35 поїхала. ОСОБА_25 підійшов до автомобіля, забрав свої речі, перевдягнувся та пішов разом з батьком.

Під час цих подій ОСОБА_32 ніхто не бив, не зв`язував і не прив`язував, йому ніхто не погрожував. Клімішени поводили себе нормально і спокійно, не видавалися наляканими.

Допитаний всуді свідокобвинувачення ОСОБА_12 повідомила, що 10 липня 2016 року у другій половині дня перебувала за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 . Її чоловік ОСОБА_11 також був вдома.

Ввечері, приблизно о 19 годині ОСОБА_11 попросив її поїхати на завод ОСОБА_39 , щоб взяти гроші та розписку. Сказав, що на ОСОБА_40 перебуває людина, котра напише розписку. Наголосив, що в розписці має бути обов`язково зазначена дата, в яку відбудеться повернення коштів та прізвища осіб, з якими цей чоловік здійснював разом крадіжку. Конкретну дату повернення коштів мав визначити чоловік, який буде писати розписку. Вона взяла аркуш паперу та занотувала ці дві обставини про зазначення конкретної дати та прізвищ співучасників.

Приїхавши на територію заводу «Катіон» виявила, що там були охоронники, зокрема, ОСОБА_41 , та два невідомих їй чоловіка. На обличчі та тілі чоловіка, що писав розписку ( ОСОБА_25 ), не було видимих слідів побиття, він не висловлював жодних скарг і нарікань, поводив себе спокійно. Інший чоловік ( ОСОБА_33 ) скаржився на життя, казав, що він онкохворий, а син непутящий. Просив її поговорити з чоловіком, щоб той зменшив суму їх боргу.

ОСОБА_33 віддав кошти, ОСОБА_25 написав розписку. Вона, за проханням ОСОБА_11 , попросила ОСОБА_32 вказати дату повернення коштів та прізвища осіб, з якими він вчиняв крадіжку.

ОСОБА_41 віддав їй файл, в якому були якісь документи. У файл не заглядала, що то за документи, не дивилась. Взяла їх машинально. В цей же файл вона поклала гроші та розписку. Коли приїхала додому, то віддала цей файл, в якому були гроші, розписка та документи чоловіку. Він його не відкривав, одразу повернув та попросив покласти у сейф, що вона і зробила.

28.07.2016 року ввечері після закінчення робочого дня до них додому прийшов ОСОБА_33 . Він на подвір`ї спілкувався з ОСОБА_11 . Потім чоловік попросив її взяти у сейфі той файл з розпискою, документами і грошима, що вона і зробила. Через деякий час чоловік знов покликав її, віддав той файл і вона занесла його знов до сейфу.

Після того, як ОСОБА_33 пішов, до них додому прийшли з обшуком правоохоронці, файл із сейфу вилучили, чоловіка затримали.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_42 пояснив суду, що працював на території заводу «Катіон» на підставі цивільно-правового договору, точний зміст якого не пам`ятає. В його обов`язки входило здійснення різних робіт господарського призначення. ОСОБА_11 вважає власником заводу «Катіон», договори підписував ОСОБА_21 і він же давав завдання на день. Старшим зміни охорони був ОСОБА_14 , однак сам ОСОБА_42 до охорони відношення не мав. Перед тим як вперше побачив ОСОБА_7 , в нього та в інших робітників заводу на території останнього вкрали робочі інструменти. В неділю після обіду зателефонував ОСОБА_14 і сказав, що виявив цього крадія, а тому він та ОСОБА_43 побігли до ОСОБА_14 на допомогу до приміщення КТНП. В це приміщення вільно зайти було неможливо. В середині цього приміщення в підвальній його частині виявили ОСОБА_7 , якого він намагався вдарити двічі долонею по руках і всі разом вивели його на вулицю. Всього їх було п`ять осіб: ОСОБА_42 , ОСОБА_44 , ОСОБА_14 , ОСОБА_45 і ОСОБА_46 . Вказівок як діяти ніхто не давав, однак керував цим процесом ОСОБА_14 , який і прийняв рішення вести його до приміщення КПП. На думку ОСОБА_47 , ОСОБА_7 міг в будь-який момент покинути територію заводу, а тому його супроводжували охоронці. При ОСОБА_7 рюкзак, вміст якого він показав сам на предмет чи встиг він щось вкрасти, однак там були тільки гаєчний ключ, радіо. ОСОБА_7 був разом з співучасниками, які втекли через вікно КТНП, що бачили інші хлопці. На чолі у ОСОБА_7 була подряпина. В одного з охоронців в руках був брусок, яким ОСОБА_7 було завдано один удар. ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_11 про затримання злодія тільки тоді, коли вже були біля КПП №2. ОСОБА_7 попросив зателефонувати батькові і ОСОБА_14 дав йому для цього свій телефон. Також ОСОБА_7 спілкувався по телефону з ОСОБА_11 . Коли на територію заводу прийшов батько ОСОБА_7 ОСОБА_6 , то останній йому сказав, що має заплатити за сина велику суму грошових коштів, на що ОСОБА_42 йому порадив гроші не платити, а краще вирішувати все через поліцію, однак він пішов шукати гроші. Момент появи автомобіля на території заводу не бачив, однак ймовірно це було тоді, коли батько ОСОБА_7 пішов за грошима. В подальшому, а саме на наступний день, він бачив автомобіль на території заводу. На момент, коли ОСОБА_6 передавав гроші, ОСОБА_42 не бачив, оскільки це було пізно ввечері і він вже відпочивав. ОСОБА_7 не міг вільно покинути територію заводу, оскільки вона огороджена і ворота закриті, однак ворота утримувались закритими завжди, а не спеціально у той день.

Допитані в суді свідки обвинувачення ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 надали показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_14 та ОСОБА_51 .

Допитаний в суді свідок обвинувачення ОСОБА_52 пояснив, що він є родичем сім`ї Клімішених. 10.07.2016 року ввечері на прохання ОСОБА_6 позичив їм кошти в сумі 2700 доларів США.

Допитаний всуді свідокобвинувачення ОСОБА_53 повідомив,що влітку2016року почастішаликрадіжки ззаводу «Катіон».Неодноразово фіксувалисьсліди проникненняна територію.Був випадок,що охоронникина територіївиявили крадія.

Допитані всуді свідкиобвинувачення ОСОБА_54 та ОСОБА_55 надали показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_56 .

Допитаний в суді свідок обвинувачення ОСОБА_57 повідомив, що він здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_11 . Обшук в будинку ОСОБА_28 без судового дозволу було проведено ним на підставі усної вказівки керівництва. Ініціатором затримання ОСОБА_11 також було його керівництво. Пояснити помилки в процесуальних документах, розбіжності в правовій кваліфікації, порушення законодавства під час проведення слідчих дій не зміг. Винесення постанови про зміну правової кваліфікації пояснив помилкою.

Допитаний в суді свідок захисту ОСОБА_58 , пояснив, що станом на липень листопад 2016 року він був начальником СВ ХВП ГУНП в Хмельницькій області. Йому відомо, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 мала місце перекваліфікація з ч. 1 на ч. 2 ст. 189 КК України. Клопотання про надання дозволу на проведення обшуку в будинку ОСОБА_28 прокурор не погодив, тоді він вирішив проводити цей обшук без судового дозволу. В апеляційному суді отримували дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно потерпілого, оскільки ОСОБА_11 відома людина, що не мала ніколи проблем із законом, і апеляційний суд, вірогідно, відмовив би в наданні дозволу на проведення відносно нього негласних слідчих (розшукових) дій.

Допитаний всуді експерт ОСОБА_59 пояснив, що ним проводилась експертиза тілесних ушкоджень потерпілого. У ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів м`яких тканин задньої поверхні нижньої третини лівого стегна та передньої поверхні лівої половини грудної клітки. Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитись від дворазової дії тупих твердих предметів продовгуватої форми за механізмом «удар». Тілесні ушкодження можуть мати давність утворення не менше 5-ти 7-ми діб до моменту початку експертизи 21.07.2016 року. Якби в ці ділянки тіла були нанесені ще удари, вони би залишили певні сліди.

На обґрунтування вини ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 357 та ч. 3 ст. 357 КК України, стороною обвинувачення надано та судом безпосередньо досліджено такі докази:

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12016240140004613 від 20.07.2016р., датований 30.07.2016р.

- доручення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016240140004613 від 20.07.2016 р.

-повідомлення про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 20.07.2016р.

- постанову про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 20.07.2016р.

- наказ про створення слідчо-оперативної групи від 28.07.2016р.

- постанову про здійснення досудового розслідування слідчою групою від 28.07.2016р.

- протокол прийняття заяви про вчинене правопорушення від 20.07.2016 року, в якій ОСОБА_7 просить прийняти міри до невідомих осіб, одні з яких подружжя ОСОБА_28 , вимагають грошові кошти в сумі 10000 Доларів США;

- постанова про призначення судово-медичної експертизи від 20.07.2016 року;

- висновок експерта № 963 від 4.06.2016року згідно якого у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів м`яких тканин задньої поверхні нижньої третини лівого стегна та передньої поверхні лівої половини грудної клітки. Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитись від дворазової дії тупих твердих предметів продовгуватої форми за механізмом «удар». Тілесні ушкодження можуть мати давність утворення не менше 5-ти 7-ми діб до моменту початку експертизи 21.07.2016року;

- заява ОСОБА_6 про визнання потерпілим від 20.07.2016 року;

- постанова про визнання потерпілим ОСОБА_7 від 20.07.2016року;

- протокол проведення обшуку від 28.07.2016 року, відповідно до якого обшук проводився на території ПАТ «Катіон» на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 27.07.2016 року, за результатами якого виявлено автомобіль «ЗАЗ Славута» д.н.з. НОМЕР_2 , в автомобілі в якому знаходилась велика сумка з пластиковими мішками, змінний одяг; вилучено дві сокири і три відрізки кабеля;

- протокол проведення обшуку від 28.07.2016 року в будинку, належному ОСОБА_12 , з додатком відеозаписом, в ході якого виявлено і вилучено грошові кошти в сумі 2700 доларів США, грошові кошти в сумі 300 доларів США, мобільний телефон «Нокія», паспорт та посвідчення водія на ім`я ОСОБА_7 , розписку, написану ОСОБА_7 ;

- клопотання слідчого та ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду про надання дозволу в порядку ч.3 ст.233 КПК України на проведення обшуку в будинку, належному ОСОБА_12 ;

- протокол огляду речей від 17.09.2016року під час якого оглянуто грошові кошти в сумі 3000 доларів США купюрами по 20 доларів США;

- протокол огляду речей від 17.09.2016 року в ході якого оглянуто паспорт та посвідчення водія на ім`я ОСОБА_7 , розписку, написану ОСОБА_7 ;

- розписка, написана ОСОБА_7 , в якій він зобов`язується відшкодувати шкоду в сумі 10000 доларів, спричинений крадіжкою, яку він вчиняв з території заводу «Катіон» спільно з ОСОБА_60 , ОСОБА_61 та ОСОБА_62 . В рахунок боргу передав ОСОБА_12 2700 доларів. Решту в сумі 7200 доларів зобов`язується віддати до 30.07.16. До повернення коштів автомобіль ЗАЗ НОМЕР_6 та документи на нього передає ОСОБА_12 ;

- протокол огляду речей від 17.09.2016року під час якого оглянуто мобільний телефон «Нокіа» чорного кольору із сім карткою НОМЕР_7 ;

- протокол огляду предметів від 17.09.2016 року, в ході якого оглянуто дві сокири;

- протокол огляду предметів від 17.09.2016 року, в ході якого оглянуто список працівників;

- протокол прийняття заяви про злочин від 27.07.2016 року, в якому ОСОБА_7 просить прийняти міри до осіб, що заволоділи його паспортом громадянина України, посвідченням водія, страховим полісом, технічним паспортом на автомобіль ЗАЗ НОМЕР_6 .;

- витяг з ЄРДР № у кримінальному провадженні №12016240140004768 від 27.07.2016 р. за ч. 1 ст. 357 КК України;

- постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 29.07.2016р.

-повідомлення про підозру ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 357 КК України від 29.07.2016р.

- доручення слідчого від 27.07.2016р. про проведення негласних розшукових (слідчих) дій;

- протокол огляду кабінету в приміщенні ХМВ ГУ НП в Хмельницькій області від 29.07.2016 року в ході якого у присутнього там ОСОБА_14 , виявлено та вилучено мобільний телефон «Нокія»;

- протокол огляду предмета від 01.08.2016 року, яким оглянуто вилучений у ОСОБА_14 мобільний телефон «Нокія»;

- постанова слідчого про приєднання до справи речових доказів та передачу їх на відповідальне зберігання від 29.07.2016 року, якою мобільний телефон «Нокіа» чорного кольору з номером телефону НОМЕР_8 визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_14 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 29.07.2016 року, в ході якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_63 як особу, що була присутня 10.07.2016 року на території заводу «Катіон»;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 29.07.2016 року, в ході якого ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_64 як особу, що була присутня 10.07.2016 року на території заводу «Катіон»;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 29.07.2016 року, в ході якого ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_14 як особу, що була присутня 10.07.2016 року на території заводу «Катіон»;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 29.07.2016 року, в ході якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_64 як особу, що була присутня 10.07.2016 року на території заводу «Катіон»;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 29.07.2016 року, в ході якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_14 як особу, що була присутня 10.07.2016 року на території заводу «Катіон»;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 29.07.2016 року, в ході якого ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_63 як особу, що була присутня 10.07.2016 року на території заводу «Катіон»;

- протокол проведення слідчого експерименту з додатками відеозаписами від 06.09.2016 року, зі свідком ОСОБА_65 ;

- протокол проведення слідчого експерименту з додатками відеозаписами від 06.09.2016 року, зі свідком ОСОБА_66 ;

- протокол проведення слідчого експерименту з додатками відеозаписами від 14.09.2016 року, зі свідком ОСОБА_67 ;

- протокол проведення слідчого експерименту з додатками відеозаписами від 14.09.2016 року, з потерпілим ОСОБА_6 ;

- протокол проведення слідчого експерименту з додатками відеозаписами від 14.09.2016 року, з потерпілим ОСОБА_7 ;

- протокол проведення слідчого експерименту з додатками відеозаписами від 14.09.2016 року, зі свідком ОСОБА_68 ;

- протокол огляду місця події від 16 вересня 2016 року, яким оглянуто територію заводу «Катіон» та встановлено, що територія заводу «Катіон» має суцільну огорожу бетонний паркан висотою 2.60 м., зверху на якому змонтовано колючий дріт. За парканом з зовнішнього боку пустир і очерет. Будівля КТНП, в якій було виявлено охоронцями ОСОБА_32 , знаходиться на відстані близько 140 метрів від паркану. Усі вікна будівлі засклені. Вікна першого поверху розташовані на відстані близько 1 метру від рівня землі.

- ухвала слідчого судді апеляційного суду Хмельницької області від 25.07.2016 року, якою надано дозвіл на здійснення аудіо-відеоконтролю особи ОСОБА_6 ;

- протокол про результати аудіо-відеоконтролю місця (за особою) від 29.07.2016 року;

- постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину від 26.07.2016 року;

- клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.07.2016 року;

- доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.07.2016 року;

- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 28.07.2016 року;

- протокол про результати аудіо-відеоконтролю місця (за особою) від 29.07.2016 року;

- протокол про результати аудіо-відеоконтролю місця (за особою) від 01.08.2016 року;

- протокол огляду речей від 12.10.2016 року, яким поліси обов`язкового страхування, розрахункова квитанція, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «ЗАЗ 110307» д.н.з. НОМЕР_2 ХМВ №005309;

- протокол огляду транспортного засобу від 12.10.2016 року, відповідно до якого об`єктом огляду є транспортний засіб «ЗАЗ» синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 ;

- протокол пред`явлення речей для впізнання від 12.10.2016 року, в ході якого ОСОБА_7 повідомив, що серед речей пред`явлених для впізнання немає тих якими йому зв`язувалися руки;

- протокол пред`явлення речей для впізнання від 12.10.2016 року, в ході якого ОСОБА_7 повідомив, що серед речей пред`явлених для впізнання впізнає сокиру за написом «Juko», яка була в охоронців;

-витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12016240140006550 від 12.10.2016р. за ч. 3 ст.357 КК України;

-повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016240140006550 від 12.10.2016р.;

-повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від 12.10.2016р.,

-протокол огляду речей від 13.10.2016р., в ході якого оглянуто диск, що містить інформацію про телефонні з`єднання абонентів номерів, якими користувались ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_49 ;

-грошові кошти в сумі 3000 доларів США;

Також судом досліджено докази, які надані стороною захисту та не надавалися стороною обвинувачення:

- постанова слідчого від 29.07.2016 року про зміну правової кваліфікації злочину, якою правову кваліфікацію змінено з ч.1 ст.189 КК України на ч.2 ст.189 КК України;

- відповідь на запит слідчого з адресного бюро від 26.07.16р. про те, що ОСОБА_11 проживає в будинку за адресою АДРЕСА_1 ;

- рапорт слідчого, датований 28.07.2016 року, в якому він просить вказівки на залучення спеціального підрозділу до участі в охороні громадського порядку на прилеглій території де будуть проводитись слідчі дії, які відбудуться 28 липня 2016 року в м. Хмельницькому, а саме по вул.Тернопільській 19, 19/1а та по АДРЕСА_1 ;

- калькуляція по вартості відновлення пошкодженого станка,

- заява адвоката ОСОБА_69 від 09.09.2016 року щодо порушень в ході слідчого експерименту з ОСОБА_68

- лист слідчого голові апеляційного суду Хмельницької області від 11.10.2016 року про те, чи надавався дозвіл на обмеження конституційних прав;

- заява про стеження за ОСОБА_7 на автомобілі від 27.08.2016 року,

- лист слідчого від 08.09.2016 року ОСОБА_7 з проханням надати інформацію про стеження за ним, що залишився без відповіді,

-повідомлення про проведення негласних слідчих розшукових дій від 19.10.2016 року, якими тимчасово були обмеженні конституційні права,

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 20.07.2016 року, ОСОБА_6 від 20.07.2016 року, з яких слідує, що ці дії були проведені слідчим до внесення відомостей до ЄРДР;

- лист адвоката ОСОБА_9 від 16.08.2016 року щодо наміру сторони захисту сприяти слідству;

- відповідь начальника СВ ХМВ ГУНП ОСОБА_70 про те, що намір сприяти слідству буде враховано;

- клопотання адвоката ОСОБА_9 від 29.08.2016 року про проведення слідчих експериментів, що підтверджує ініціативу сторони захисту в їх проведенні;

- скарга адвоката ОСОБА_9 від 07.09.2016 року на бездіяльність слідчого щодо нерозглянутого вчасно клопотання про проведення слідчих експериментів,

- постанова слідчого від 30.08.2016 року про часткову відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих експериментів з конвертом, датованим 08.09.2016 року;

- ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 14.09.2016 року про скасування постанови слідчого від 30.08.2016 року про часткову відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих експериментів;

- ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 05.10.2016 року про скасування постанови слідчого від 17.09.2016 року про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих експериментів;

- протокол огляду місця події від 16 вересня 2016 року, яким оглянуто територію заводу «Катіон» та встановлено, що територія заводу «Катіон» має суцільну огорожу бетонний паркан висотою 2.60 м., зверху на якому змонтовано колючий дріт. За парканом з зовнішнього боку пустир і очерет. Будівля КТНП, в якій було виявлено охоронцями ОСОБА_32 , знаходиться на відстані близько 140 метрів від паркану. Усі вікна будівлі засклені. Вікна першого поверху розташовані на відстані близько 1 метру від рівня землі;

- довідка з Баламутівської сільської ради, з якої вбачається, що яка ОСОБА_71 це вуличне прізвисько ОСОБА_72 та ОСОБА_73 , а ОСОБА_74 це син співмешканки ОСОБА_7 ;

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12016240010005105 від 11 серпня 2016 року за ч.1 ст.185 КК України, котрий підтверджує факт звернення із заявою про вчинення злочину з приводу виявлення на території заводу «Катіон» ОСОБА_32 , внесення відомостей до ЄРДР за №12016240010005105 від 11 серпня 2016 року

- відповіддю на адвокатський запит слідчого, з якої слідує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016240010005105 від 11 серпня 2016 року не закінчене, винні не встановлені, рішення не прийняте; протягом значного періоду часу проведено жодної слідчої дії. В ході досудового розслідування перевірялась інформація, вказана 10 липня 2016 року ОСОБА_7 в розписці про те, що крадіжки він вчиняв з наступними особами: ОСОБА_75 , ОСОБА_76 та ОСОБА_77 . Встановлено, що ОСОБА_78 , ОСОБА_79 та ОСОБА_80 з ОСОБА_7 знайомі на протязі тривалого часу, однак усі ці особи заперечили свою причетність до крадіжки. ОСОБА_7 тривалий час співмешкає з ОСОБА_81 , в якої є син ОСОБА_82 . «Барило» - це не прізвище, а прізвисько осіб на прізвище ОСОБА_83 , відповідно ОСОБА_84 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_85 , 1996 р.н., що проживали на території Баламутівської сільської ради та, зокрема, в с.Лугове Ярмолинецького району.

- ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 23 жовтня 2017 року, якою задоволено скаргу ТОВ «Домен» та зобов`язано керівника Хмельницької місцевої прокуратури забезпечити внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою ТОВ «Домен» від 25 травня 2017 року;

- відповідь слідчого про хід та результати досудового розслідування кримінального провадження за ч.1 ст.185 КК України по факту замаху на крадіжку майна, належного ПАТ «Катіон», що мала місце 31.05.2017 року;

- протокол огляду диску від 24.02.2016р., з якого слідує, що 10.07.2016 року з 17.00 по 23.00 (час вчинення кримінального правопорушення, визначений в обвинувальному акті) із телефону, яким користувався ОСОБА_7 , було здійснено 25 з`єднань, з них 13 дзвінків ненульової тривалості, 14 вихідних дзвінків. Також встановлено, що абонент номеру НОМЕР_9 ( ОСОБА_7 ) зв`язувався з абонентом номеру НОМЕР_10 ( ОСОБА_79 на прізвисько « ОСОБА_71 ») протягом досліджуваного періоду 143 рази;

- висновок № 7 від 23.02.2021 року, складений ВП «Центр експертиз та оцінки» ПП «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум», який свідчить про те, що у відеограмі файлу відеозапису, який міститься на карті пам`яті 112 т (фіксує події 25.07.2016 року) та є додатком до протоколу про результати аудіо-відеоконтролю №1321т/121/119-2016 від 29.07.2016року, наявні зміни файлу, що свідчать про обрізку відеоряду/звукоряду та скорочення (обрізання) його первинного змісту;

- оптичний диск, що містить інформацію про телефонні з`єднання, СМС повідомлення з номера абонента ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_11 , яким користувався ОСОБА_7 ;

- клопотання слідчого та ухвала слідчого судді від 29.03.2017 року, опис, котрі підтверджують законність отримання диску при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016240010005105 від 11.08.2016 року

- протокол огляду диску, складений слідчим під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12016240010005105 від 11.08.2016 року

- реєстру матеріалів кримінального провадження №12017240250000060 про обвинувачення ОСОБА_86 , з якого слідує, що останній користувався абонентським номером НОМЕР_10 .

- клопотання слідчого та ухвала слідчого судді від 29.01.2018 року, протокол тимчасового доступу від 27.02.2018 року, опис, котрі підтверджують законність отримання копії реєстру матеріалів кримінального провадження при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016240010005105 від 11.08.2016 року.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №12/рп/2011 від 20.10.2011р., визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Це означає, що суд може постановити обвинувальний вирок лише у разі, якщо надані докази спростовують всі розумні сумніви стосовно винуватості особи. Докази, які не витримують критерію щодо «поза розумним сумнівом» є підставою для виправдувального вироку.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла, тощо.

Ці висновки ЄСПЛ повністю узгоджуються з законодавством України, яке передбачає, що збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, та у спосіб, передбачений законом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій (аналогічна позиція міститься у постанові ККС ВС від 21.01.2020 року у справі № 754/17019/17).

При цьому поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону (аналогічна позиція викладена у постанові ККС ВС від 09.04.2020 року у справі № 761/43930/17).

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненнікримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

За ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Під чассудового розглядузахисниками ОСОБА_10 , ОСОБА_9 були заявленіклопотання провизнання недопустимимирезультатів обшукув будинку ОСОБА_12 ;протоколів слідчихекспериментів ізсвідками ОСОБА_14 , ОСОБА_68 , ОСОБА_67 , ОСОБА_66 , ОСОБА_65 з додатками;протоколу прорезультати контролюза вчиненнямзлочину від28.07.2016року здодатками;протоколів прорезультати аудіо-відеоконтролювід 29.07.2016року,01.08.2016року здодатками;протоколів оглядувід 29.07.2016року тавід 01.08.2016року; витягу з ЄРДР, датованого 20.07.2016 року, та повідомлення про початок досудового розслідування від 20.07.2016 року

Обвинуваченим ОСОБА_11 заявлені його захисниками клопотання були підтримані в повному обсязі.

Клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими прокурори, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 а також їх представник вважають безпідставними і об`єктивно необґрунтованими, посилаючись на те, що докази у даному кримінальному провадженні законним шляхом зібрані й закріплені у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, уповноваженими на це особами та органами.

Суд, надаючи оцінку клопотанням сторони захисту, їх доводам та мотивам щодо доказів зібраних під час досудового розслідування, які сторона захисту просить визнати недопустимими, приходить до висновку про необхідність визнання недопустимими доказами:

- результати проведеного 28.07.2016 року обшуку в будинку ОСОБА_12 за результатами, якого отримано докази, оскільки відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Згідно ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ст.13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.223 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

У відповідності до ч.3 ст.233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Згідно ч.3 ст.21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

За ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

В порушення вказаних норм 28 липня 2016 року обшук в будинку подружжя ОСОБА_28 проведено без попереднього судового дозволу та за відсутності підстав для проникнення до будинку.

Частиною 3 ст. 233 КПК України, передбачено виняток із загального правила, який жодним чином не призначена для того, щоб проникнення в житло здійснювалось без судового дозволу через неналежну організацію чи помилки в роботі сторони обвинувачення, а тим більше через її зловживання.

Дана норма може бути застосована тільки в тих випадках, коли об`єктивно з обставин справи слідує, що слідчий (прокурор) не міг заздалегідь отримати судовий дозвіл на проникнення в житло в загальному порядку. При цьому визначення підстав для проведення такого обшуку та їх подальша реалізація мають більш вимогливий характер, а наступний судовий контроль має бути більш ретельним. Така позиція ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, який в ряді справ зазначив, що перевірка законності і необхідності обшуку, проведеного без попередньої санкції суду, має бути більш ретельною, і до неї пред`являються підвищені вимоги (наприклад, рішення у справі «Компанія «Дельта ОСОБА_87 » проти Чеської республіки», 2 жовтня 2014р., заява № 97/11, п. 83).

Проникнення до будинку подружжя ОСОБА_28 28 липня 2016 року виключний випадок не становило, оскільки проведення обшуку не було несподіваним для органів досудового розслідування, а представляло собою сплановане та організоване проведення слідчої дії у місці, яке було відоме слідчому.

Так, з показань свідка ОСОБА_70 , який на момент проведення досудового розслідування був начальником слідчого відділу, вбачається, що ним після отримання від прокурора відмови в погодженні клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, було прийняте рішення про проведення обшуку без судового дозволу.

26 липня 2016 року слідчий отримав інформацію з адресного бюро про те, що ОСОБА_11 проживає в будинку за адресою АДРЕСА_1 . Цього ж дня він звернувся до Хмельницького БТІ за інформацією про те, кому належить даний приватний будинок і в той же день отримав відомості про те, що його власницею є ОСОБА_12 .

Також, в матеріалах кримінального провадження наявний рапорт від 28 липня 2016 року, який адресовано начальникові ГУНП в Хмельницькій області в якому слідчий просив вказівки на залучення спеціального підрозділу до участі в охороні громадського порядку на прилеглій території, де будуть проводитись слідчі дії, які відбудуться 28.07.2016 року в м. Хмельницькому, а саме по вул. Тернопільській 19, 19/1а та по АДРЕСА_1 . Цей документ виготовлено за допомогою комп`ютерної техніки, що свідчить про те, що він був складений в робочий час та за умови наявності достатнього часу для того, щоб мати можливість передати його з Хмельницького ВП до ГУНП, надати начальнику ГУНП на розгляд, отримати вказівку та організувати її виконання.

Для проведення обшуку слідчий мав при собі бланк протоколу, технічні засоби фіксації, засоби упакування. Разом зі слідчим до будинку ОСОБА_28 прийшли спеціаліст та двоє понятих, котрі були завчасно залучені слідчим.

Викладені вище факти дають достатні підстави для висновку про те, що рішення про проведення обшуку в будинку за адресою АДРЕСА_1 було прийнято слідчим заздалегідь, сама дія була запланованою, а місце її проведення достатньо відомим. За таких умов слідчий був зобов`язаний попередньо отримати судовий дозвіл на проникнення до житла, як того вимагає закон.

Європейський суд наголошує, що у випадках, коли розслідування триває і орган досудового розслідування завчасно планує проведення обшуку, відсутність попередньої санкції суду (якщо вона передбачена законодавством) є свідченням того, що втручання в право, передбачене ст.8 Конвенції, не ґрунтується на законі (рішення у справі «Гуцанови проти Болгарії» заява №34529/10 від 15 жовтня 2013 р.).

Крім того, проведення обшуку в даному випадку не ґрунтувалось на підставах, передбачених ч.3 ст.223 КПК України.

У клопотанні про проведення обшуку від 29 липня 2016року слідчий посилається на те, що проведення обшуку було спрямовано на запобігання знищенню певних речей грошових коштів, документів, розписки та мобільного телефону, однак, ч. 3 ст. 233 КПК України не передбачає такої підстави для проведення невідкладеного обшуку, що цілком узгоджуєтьсяіз позицією,висловленою вПостанові ВерховногоСуду від08.04.2021рокуу справі№573/2028/19 про те, що необхідність відшукання доказів під час розслідування кримінального провадження, навіть тих, що мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, не відносяться до переліку невідкладних підстав для проведення обшуку.

Не може бути прийняте до уваги і посилання на те, що проникнення в житло було здійснене за добровільною згодою його власниці. Адже пропозиція видати певні речі з боку слідчого це вже дія, що складає зміст обшуку, з неї розпочинається обшук як слідча дія. На момент висловлення відповідної пропозиції вже було здійснене проникнення у житло з боку правоохоронців. При цьому у заяві ОСОБА_12 йдеться про те, що вона дає згоду на огляд певних речей, а не на проникнення до будинку, а відеозапис слідчої дії переконує в тому, що ОСОБА_12 категорично заперечила проти проникнення правоохоронців у будинок, видача речей здійснена нею під тиском правоохоронців.

Діюче кримінальне процесуальне законодавство передбачає судовий контроль в ході процедури легалізації вже проведеного обшуку.

Так, згідно ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.

Згідно з позицією Європейського Суду із прав людини рішення про втручання органів виконавчої влади в права окремих осіб не підлягає судовому контролю з ініціативи зацікавленого особи й з її участю доти, поки воно залишається таємним на законних підставах, однак після припинення такого втручання рішення, як тільки представиться можливим, повинне підпадати під дію судового контролю за участю зацікавленої особи (рішення у справі «Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини» від 6 вересня 1978 р.)

Відсутність ефективних засобів захисту для розгляду заяви про незаконність обшуку стала підставою для визнання порушення Україною Конвенції у справі «Ратушна проти України» від 2 грудня 2010р., заява № 17318/06.

В даному випадку для об`єктивної, ґрунтовної та неупередженої оцінки того, чи був обшук проведений на підставі закону, слідчий суддя легалізував його на підставі наданих органом досудового розслідування матеріалів, не в повній мірі перевіривши чи було необхідним втручання в недоторканість житла, та чи були правові підстави для легалізації цієї процесуальної дії.

Слід прийняти до уваги позицію, сформовану Верховним Судом в постанові від 5 лютого 2019 року у справі № 754/12820/15-к, про те, що: «Для оцінки доказів суд, який встановлює факти, наділений повноваженнями досліджувати усі обставини, які можуть вплинути на його висновок про допустимість доказів, зокрема й обґрунтованість ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування».

Також суд приймає до уваги, що під час проведення обшуку було порушено право ОСОБА_11 скористатися допомогою адвоката, під час якого, ОСОБА_11 приймав участь фактично в статусі затриманої особи, останній вимагав залучення адвоката, в чому йому було безпідставно відмовлено.

Фіксація ходу і результатів обшуку проведена в порушення вимог ст. ст. 104-106, 252 КПК України, та не забезпечила достовірності його результатів. Основна частина обшуку вилучення грошових коштів та документів відбувалась фактично таємно, без участі понятих, спеціаліста, без відео фіксації. Додатки до протоколу обшуку не ідентифіковані належним чином. Схоронність вилучених речей не забезпечена, оскільки слідчим в подальшому було здійснено відкриття упакування, огляд та опечатування тими ж самими печатками.

Також в проведенні обшуку приймали участь оперативні працівники, які не вказані в протоколі.

На недопустимість протоколу обшуку, якщо в ньому не зазначені оперативні працівники, котрі приймали в ньому участь, вказує Верховний Суд, зокрема, у своїй постанові від 2 вересня 2020року у справі №591/4742/16-к.

Згідно ст.87КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, 3) порушення права особи на захист.

Відповідно, усі докази, здобуті в результаті проведення обшуку в будинку, належному ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_1 , та завдяки цій інформації (грошові кошти в сумі 3000 доларів США, паспорт та посвідчення водія на ім`я ОСОБА_7 , розписка, мобільний телефон) суд визнає недопустимими доказами.

- результати проведенихв ходідосудового розслідуваннянегласних слідчих(розшукових)дій, а самепротокол прорезультати контролюза вчиненнямзлочину від28липня 2016року здодатками;протоколи прорезультати аудіо-відеоконтролювід 29липня 2016року,29липня 2016року,1серпня 2016року здодатками,так як згідно з ст.19 Конституції України о ргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею9 КПК України закріплено засаду законності кримінального процесу, згідно з якою прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до ст. ст. 246, 247, 270 КПК України проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії як аудіо- та відеоконтроль місця допускається виключно на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.

За приписами ч. 2 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 270, 271 цього Кодексу (тобто і контроль за вчиненням злочину), проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Частина 6 ст. 246 КПК України встановлює правило про те, що проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Згідно ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 271 КПК України, якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 252 КПК України протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

При проведенні негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_11 дані норми не були дотримані.

Суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що на момент проведення негласних слідчих (розшукових) дій кримінальне провадження здійснювалось щодо злочину середньої тяжкості ч. 1 ст. 189 КК України.

Так, на момент внесення відомостей в ЄРДР 20 липня 2016року в органу досудового розслідування були відсутні підстави для здійснення кваліфікації за ч. 2 ст. 189 КК з огляду на те, що в початкових документах досудового розслідування не було вказано жодної кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення.

Крім того, в постанові про визнання потерпілим від 20.07.2016року зазначена кваліфікація за ч.1 ст.189 КК України, лише після того, як працівниками поліції в ході контролю за вчиненням злочину було передано ОСОБА_11 3000 доларів США, в органу досудового розслідування з`явились реальні підстави для здійснення кваліфікації вчиненого як тяжкого злочину за ч. 2 ст. 189 КК України. Цілком послідовною в такому випадку виглядає винесена слідчим 29.07.2016року постанова про зміну кваліфікації з ч.1 ст. 189 КК України на ч.2 ст. 189 КК України, котра містить ґрунтовне мотивування та спирається на встановлені слідством факти. Ця постанова не скасована прокурором, що свідчить про згоду з її змістом усіх представників сторони обвинувачення.

Витяг з ЄРДР, датований 20 липня 2016року та повідомлення про початок досудового розслідування суд не приймає до уваги, оскільки вони були відкриті стороні захисту із порушенням вимог, встановлених в ст.290 КПК України, що унеможливлює використання їх як доказів на підставі ч.12 ст.290 КПК України.

Європейський суд з прав людини у ряді рішень за заявами проти України констатував, що неприпустимими є маніпуляції із кваліфікацією кримінальних правопорушень, у справах, в яких обставини давали підстави підозрювати існування прихованої мети під час початкової кваліфікації злочину, та наголошував на неприпустимості свавілля у використанні слідчим своїх дискреційних повноважень стосовно кваліфікації розслідуваного злочину (наприклад, «Балицький проти України» від 3 листопада 2011р., «Яременко проти України» від 12 червня 2008р., «Леонід Лазоренко проти України» від 28 жовтня 2010р. тощо).

З наведених норм і положень слідує висновок про те, що дія принципів верховенства права і законності явно не відповідає очевидно неправильній кваліфікації кримінального правопорушення, здійснена стороною обвинувачення з метою отримання процесуальних можливостей, недоступних за умови правильної кваліфікації.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 11.11. 2020 року у справі №750/9145/18.

За таких умов суд приходить до висновку про те, що на момент проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_11 , здійснювалось досудове розслідування кримінального правопорушення, що не належить до категорії тяжких чи особливо тяжких злочинів.

Крім того, участь основного виконавця в проведенні негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_6 відбувалась в порушення ст.ст.110, 246 КПК України без достатньої правової підстави, якою в даному випадку мала би бути постанова слідчого чи прокурора. Відсутність вматеріалах провадженняпроцесуального рішенняслідчого чипрокурора прозалучення ОСОБА_6 до проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій єпідставою длявисновку пронедопустимість протоколів негласних слідчих(розшукових)дій,що відповідаєпозиції,викладеній впостанові ВерховногоСуду від18.12.2019року усправі №588/1199/16-к. Фіксування контролю за вчиненням злочину не забезпечило достовірності результатів цієї дії. З тексту протоколу контролю за вчиненням злочину слідує, що цю негласну слідчу (розшукову) дію проводив о/у ОСОБА_88 разом з ОСОБА_6 . Втім протокол підписано тільки о/у ОСОБА_89 , ОСОБА_6 протокол не підписано. Також в протоколі не зазначено про те, що у проведенні контролю за вчиненням злочину приймали участь інші особи. Натомість на ксерокопіях грошових коштів, які позиціонуються як додатки до протоколу, наявні підписи чотирьох осіб: ОСОБА_90 , ОСОБА_6 , ОСОБА_91 та ОСОБА_92 . Незрозуміло, чи приймали ці особи участь у проведенні негласної слідчої(розшукової) дії, чи ні; якою була їх роль; чи не були їх дії провокативними. Незважаючи на те, що контроль закінчився відкритим фіксуванням, протокол за участю ОСОБА_11 не складено. Контроль за вчиненням злочину закінчився фактичним викриттям ОСОБА_11 тобто відкритим фіксуванням. Однак всупереч вимогам ч. 4 ст. 271 КПК, протокол про результати контролю за вчиненням злочину не був складений негайно у присутності ОСОБА_11 , що є підставою для визнання його недопустимим доказом, що підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.12.2019 року у справі №588/1199/16-к.

Також, проведений аудіо-відеоконтроль було здійснено із порушеннями судового дозволу, адже ухвалою слідчого судді апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2016року надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_6 , а насправді такі дії було проведено щодо ОСОБА_11 .

Крім того, ухвала стороні захисту відкрита невчасно, вже в ході судового слідства без наявності причин, що виправдали б таку затримку, що є окремою підставою для визнання доказів недопустимими (ч. 12 ст. 290 КПК України).

Аудіо-відеоконтроль проведено неуповноваженими особами оперативними працівниками без доручення слідчого.

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій оперативними працівниками без письмового доручення слідчого або прокурора всупереч ч.6 ст.246 КПК має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими, що відповідає практиці Верховного Суду, зокрема, позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 3 грудня 2019 року у справі №676/7748/14-к.

Надане прокурором в судовому засіданні доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.07.2016 року, а також ухвалу слідчого судді апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2016року суд не може допустити як доказ з огляду на те, що воно було відкрите стороні захисту майже через п`ять років після закінчення досудового розслідування та надання для ознайомлення матеріалів справи, після завершення судового слідства, без будь-яких причин затримки відкриття цього доказу, що унеможливлює його використання відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України. Відповідна позиція щодо недопустимості доказів, отриманих на підставі документів, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), котрі не були вчасно відкриті стороні захисту, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа №751/7557/15к).

- протоколи слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_68 , ОСОБА_14 , ОСОБА_67 , ОСОБА_93 , ОСОБА_66 , оскільки згідно із ч. 5 ст. 240 КПК слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

У відповідності до ч. 3 ст. 223 КПК України, перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз`яснюються їх права і обов`язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом. Частиною 6 ст. 223 КПК України, передбачено, що слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Відповідно до ч. 6 ст. 240 КПК України про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Згідно ст. 106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Слідчі експерименти зі свідками ОСОБА_68 , ОСОБА_14 , ОСОБА_67 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 проведено з істотним порушенням вказаних норм.

Фактично слідчим було проведено повторні допити свідків, без відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Слідчий з жодним з учасників подій не зайшов до приміщення КТНП, не пройшов до місця, в якому потерпілий ОСОБА_7 проник на територію, не відтворив події на місці, не показав місце, де перебував автомобіль, тощо. В слідчих експериментах не приймали участь статисти, що зробило неможливим демонстрацію свідками будь-яких форм взаємодії учасників події. Тому приймаючи за основу позицію, викладену в Постанові ОП ВС від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17, такі протоколи не можуть мати в суді доказового значення.

Перед початком слідчих експериментів свідкам не було роз`яснено їх процесуальних прав, зокрема, положень ст.63 Конституції України, права на правову допомогу, що зробило можливим домінуючу роль слідчого та його активний вплив на поведінку учасників, всупереч правовій природі цієї слідчої дії.

Слідчі експерименти були проведені з порушенням права на захист підозрюваного ОСОБА_11 , оскільки вони проводились на підставі клопотання сторони захисту без повідомлення ініціатора клопотання про час та місце проведення слідчих дій. Постанова слідчого від 30 серпня 2016 року про часткову відмову в задоволенні клопотання захисника не може вважатись законною підставою, яка б дала слідчому право не застосовувати приписи ч.6 ст.223 КПК та відмовити захиснику в участі в слідчому експерименті, оскільки вона була скасована ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 14 вересня 2016 року Такий підхід відповідає позиції, викладеній в постанові Верховного Суду у справі №628/2370/17 від 18 серпня 2020 року

Протоколи слідчих експериментів не відповідають вимогам, встановленим в законодавстві. Відеозапис слідчих дій не містить згадки про перерву на складання протоколу, не відображає процес ознайомлення з протоколом, не підтверджує відсутність у присутніх зауважень і доповнень тощо. Складати протоколи слідчих експериментів з ОСОБА_65 та ОСОБА_66 слідчий почав тільки після зауваження захисника ОСОБА_10 . Коли і як було складено протокол слідчого експерименту з ОСОБА_68 не встановлено.

Таким чином, наявність цілого ряду грубих порушень порядку проведення слідчих дій слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_68 , ОСОБА_14 , ОСОБА_67 , ОСОБА_93 , ОСОБА_66 оцінюється судом як достатня підстава для визнання протоколів слідчих експериментів з додатками недопустимими доказами.

- протокол огляду від 29.07.2016 року, вилучено мобільний телефон «Нокіа», який видав ОСОБА_14 та протокол огляду від 01.08.2016 року, відповідно до якого оглянуто цей телефон, так як у відповідності до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

За ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

За приписами ст. 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.

Стаття 14 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування.

У відповідності до ст. 15 КПК України під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя.

Згідно ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Незважаючи на те, що протокол від 29 липня 2016року названо «протоколом огляду», дійсний зміст цієї слідчої дії складало відшукання телефону у свідка ОСОБА_15 , його виявлення, вилучення та перехід з володіння свідка до володіння слідчого, подальший огляд телефону.

Відомості про те, що свідок ОСОБА_15 добровільно передав телефон слідчому відсутні. Відсутність в протоколі письмових зауважень з боку ОСОБА_15 не спростовує того факту, що він підкорився наказу слідчого. Крім того, в протоколі немає вказівки на добровільність видачі телефону, тому його зміст вірно відображає примусовий характер цієї дії, і очевидних підстав для зауважень у ОСОБА_15 не було.

Позиція з подібного питання викладена в Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 569/3708/15-к. Застосовуючи вказану позицію в даному провадженні, суд приходить до висновку, що протоколом огляду від 29 липня 2016року зафіксовано проведення слідчим ОСОБА_95 фактичного обшуку ОСОБА_15 з метою виявлення і вилучення телефону.

Верховний Суд неодноразово вказував на неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, зокрема в постановах від 07.06.2018 року (справа №740/5066/15-к), від 26.02.2019 року (справа №266/4000/14-к), від 19.03.2019 року (справа №380/157/14-к), 22.05.2019 року (справа №640/2449/16-к) оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені в ст.233, ч.2 ст.234 КПК.

01 серпня 2016 року телефон ОСОБА_15 було оглянуто і в такий спосіб отримано інформацію щодо приватного спілкування свідка. Телефон з 29.07.2016року по 01.08.2016 року перебував у органу досудового розслідування, хоча жодних підстав для цього не було. У відповідності до приписів ст.170 175 КПК арешт на телефон слідчим суддею не накладався.

Таким чином, дії по виявленню, вилученню, утриманню та огляду телефону ОСОБА_15 не мали підстав в чинному законодавстві, та порушували засади верховенства права, законності, невтручання до приватного життя, недоторканості права власності, таємниці приватного спілкування тощо.

Відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 50-52 рішення у справі «Шабельник проти України (№ 2)», пункт 66 рішення у справі «Яременко проти України (№ 2)»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Отже, застосовуючи доктрину «плодів отруєного дерева» слід визнати недопустимим доказом даніпротоколу тимчасового доступу від 21.09.2016року з додатками та протокол огляду речей від 13.10.2016 року, так як інформація ПрАТ «Київстар» про телефонні з`єднання отримана на виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ, та її узагальнений аналіз, викладений слідчим в протоколі огляду речей (оптичного диску) від 13.10.2016року здобута завдяки інформації відображеній в протоколі огляду речей, а саме вилученого телефону ОСОБА_15 та обшуку в будинку ОСОБА_12 в ході якого вилучено телефон ОСОБА_11 .

Усі вказані дії обшук в будинку ОСОБА_12 , вилучення та огляд телефону ОСОБА_15 були проведені з істотним порушенням основних прав і свобод, будь-які їх результати не можуть отримати законного значення, в тому числі, бути підставою для застосування заходів забезпечення. Протоколи цих дій визнані судом недопустимим доказами.

Тому речові докази телефон із сім-картою, та документи протокол огляду телефону від 17.09.2016року, протокол тимчасового доступу від 21.09.2016року з додатками, протокол огляду речей від 13.10.2016року є недопустимими і не можуть бути прийняті до уваги судом.

Оцінюючи інші докази в їх сукупності і взаємозв`язку, суд виходить із того, що потерпілий ОСОБА_7 в суді не заперечував, що без належних для того правових підстав потрапив до території заводу, де і був виявлений охоронцями; спроб заперечувати вчинення ним протиправних дій і, звідси, підстав для відшкодування шкоди, не здійснював; дійсно сам ініціював розмову з ОСОБА_11 та просив його не викликати поліцію; сам першим озвучив суму відшкодування «десять».

Суд критично оцінює показання потерпілого в частині складення розписки від 10.07.2016 року під тиском інших осіб із зазначенням у ній вигаданих осіб, оскільки відповідно до наданою стороною захисту, відповідю Баламутіської сільської ради Ярмолинецького району: ОСОБА_25 та ОСОБА_96 проживають спільно, ОСОБА_82 є сином останньої, а ОСОБА_97 на прізвисько « ОСОБА_71 » та ОСОБА_98 на прізвисько « ОСОБА_71 » є рідними братами, при цьому ОСОБА_98 певний період часу проживав спільно з донькою ОСОБА_99 , яка проживає спільно з матір`ю та ОСОБА_6 . Згідно відповіді Ярмолинецького РВ ГУНП ОСОБА_100 звертався до поліції із заявою про нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

Суд також критично оцінює показання потерпілого ОСОБА_7 в частині обставин отримання ним тілесних ушкоджень: від ударів декількох осіб палками, ногами та руками, оскільки відповідно до висновку судово-медичного експерта № 963 від 04.08.2016року ушкодження у вигляді крововиливів м`яких тканин задньої поверхні нижньої третини лівого стегна та передньої поверхні лівої половини грудної клітки могли утворитись від дворазової дії тупих твердих предметів продовгуватої форми за механізмом «удар». Тілесні ушкодження можуть мати давність утворення не менше 5-ти 7-ми діб до моменту початку експертизи 21.07.2016року.

Допитаний судом судовий експерт ОСОБА_101 роз`яснив, що означені тілесні ушкодження утворились в результаті дворазової дії тупих предметів і, якби в ці ділянки тіла були нанесені ще удари, вони би залишили певні сліди. При цьому суд оцінює ці обставини лише в частині обстановки злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_11 та зважає на те, що нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, жодній особі не інкриміновано.

Беззаперечним суд оцінює і той факт, що до моменту, коли ОСОБА_14 на прохання ОСОБА_7 зателефонував до ОСОБА_11 , останній про будь-які події за участі потерпілого не знав та участі у них не брав й не міг брати.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_11 10.07.2016року на території заводу «Катіон», що по вул. Тернопільська, 19 у м.Хмельницькому, тобто у місці вчиненні злочину, не перебував, жодних дій із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , належним їм майном та документами не здійснював. При цьому відповідно до пред`явленого ОСОБА_11 обвинувачення інкриміновані злочин він вчинив одноосібно і жодній іншій особі спів виконання чи пособництво не інкримінується.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що проведений аналіз наданих сторонами доказів беззаперечно свідчить про те, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 була лише одна розмова, ініціатором якої був саме останній, в ході якої, саме ОСОБА_7 ініціював питання відшкодування шкоди та сам визначив розмір такого відшкодування, позначивши його словом «десять», а також просив не викликати поліцію.

Наведені обставини підтверджуються показаннями всіх учасників події: ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , а також сукупністю інших доказів, досліджених судом.

З наведеного суд робить висновок, що в діях ОСОБА_11 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 189 КК України, адже обвинувачений, маючи інформацію про вчинення крадіжок з території заводу та отримавши інформацію від охоронців про те, що затримано саме особу, яка вчиняла такі крадіжки, мав реальні підстави вважати, що розмовляє з особою, з якою перебуває у відповідних деліктних цивільно-правових відносинах. При цьому ОСОБА_7 такої інформації у жодний спосіб не спростовував, а навпаки, озвучивши пропозицію відшкодувати шкоду, підтвердив наявність підстав для такого відшкодування.

Також суд вважає, що висловлена ОСОБА_11 вимога передачі грошових коштів у конкретному розмірі у конкретний час не складає об`єктивної сторони інкримінованого йому злочину, а була формою визначення істотних умов обговорюваної домовленості. При цьому суд оцінює, що за обставин, що склались, ОСОБА_11 мав підстави вважати, що озвучує вимоги щодо власного, а не чужого майна (компенсації шкоди, заподіяної майну належних йому юридичних осіб), чому й сприяла поведінка ОСОБА_7 . Отже, в діях ОСОБА_11 відсутня суб`єктивна сторона вимагання.

Аналогічні висновки сформовані судом і щодо ОСОБА_6 , який діяв у цих же правовідносинах за дорученням сина і обговорював та/або виконував взяті на себе зобов`язання ОСОБА_7 .

Також суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_11 погрожував насильством над потерпілим, обмеженням його прав, свобод або законних інтересів. В цьому контексті суд також оцінює відсутність ОСОБА_11 на місці вчинення інкримінованого йому злочину 10.07.2016року, відсутність пред`явленого обвинувачення іншим особам, які перебували з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також ініціативність ОСОБА_6 при виконанні зобов`язань сина 25.07.2016 року та 28.07.2016 року

Щодо обвинувачення за ч. 1 та ч. 3 ст. 357 КК України, то суд вважає недоведеною вину ОСОБА_11 з огляду на те, що згідно показань ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 він самостійно жодних дій із документами та паспортом ОСОБА_7 10.07.2016року не здійснював, а доказів про те, що він давав вказівки для здійснення таких дій іншим особам суду не надано, як і не пред`явлено будь-кому у цьому відповідного обвинувачення. Також суд буквально оцінює показання ОСОБА_7 згідно яких всі документи вибули з його володіння до того, як ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_7 перебуває на території заводу «Катіон» і у них відбулась перша розмова. З цього суд робить висновок, що ОСОБА_11 в силу об`єктивних обставин не знав і не міг знати, що ОСОБА_14 з власної ініціативи заволодіє такими документами. Так само суд оцінює ніким не спростовані показання ОСОБА_14 та ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_11 жодних вказівок їм щодо документів не давав і останні опинились вдома у ОСОБА_11 внаслідок ініціативи ОСОБА_14 та інертних дій ОСОБА_12 .

Доказів, які б дозволили сформувати інші висновки, суду надано не було.

На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих /розшукових/ дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, суд приходить до висновку про те, що означені вище докази є недопустимими, а інші такими, які не доводять складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, та такими, яких не достатньо для доведення вини ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 357 та ч. 3 ст. 357 КК України. Відтак, в діях ОСОБА_11 відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 189 КК України, а вчинення ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 3 ст. 357 КК України не доведено в суді належними та допустимими доказами.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, з урахуванням викладеного раніше, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_11 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 357,ч. 3 ст. 357 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення участі у вчиненні інкримінованих злочинів, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст.62 Конституції України, виправдати обвинуваченого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки у судовому засіданні не було доведене, що ОСОБА_11 було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 357 і ч. 3 ст. 357 КК України, та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки в судовому засіданні не було доведено, що в діяннях ОСОБА_11 є склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.

Цивільний позов ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної вчиненням злочину залишити без задоволення.

Запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_11 слід скасувати, а заставу повернути заставодавцю.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370,373, 374-376, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення (злочину) та визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 3 ст. 357 КК України, у зв`язку з недоведеністю, що ці кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_11 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 27.10.2016 року скасувати.

Заставу в сумі 110240 грн. внесену за ОСОБА_11 , повернути заставодавцю ОСОБА_102 .

Закордонний паспорт ОСОБА_11 долучений до матеріалів кримінального провадження, повернути ОСОБА_11 .

Скасувати арешти накладені ухвалами слідчих суддів Хмельницького міськрайонного суду від 05 08.2016 року, 11.08.2016 року та 19.08.2016 року на:

- майно вилучене під час обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти: 300 доларів США купюрами по 20 доларів США - IE4460084D, IF 32176595D, ІА12700800С, ІВ95762534С, EJ72312632A, купюрами по 50 доларів JB46673232B, ML46984220A, MB 43252982А, MF06556890A; - 2700 доларів США купюрами по 100 доларів США, із реквізитами LA38272060A, LF27682979A, LA39139377A, LB74675935J, LF18489786B, LJ38481496A, LB93401371A, LF05861755B, LB09605070C, LB09605069C, LL23552689A, LA38272041A, LA38272042A, LA38272043A, LA38272044A, LA38272045A, LA38272046A, LA38272047A, LA38272048A, LA38272049A, KL46375265D, HG983668113B, HB38593822D, КА41580330А, KK96540189A,LG47242851B, КК089384113А; мобільний телефон марки «Нокіа» із номером НОМЕР_7 , ІМЕІ: НОМЕР_12 ;

- майно вилучене під час обшуку за адресою м. Хмельницький вул. Тернопільська, 19, 19/1а, а саме: - сокиру із дерев`яною рукояткою і надписом «Український лідер JUKO» сокиру із металевою рукояткою, 3 ізольовані кабелі;

- автомобіль марки ОДАЗ 9370, шасі НОМЕР_13 , д.н.з. НОМЕР_14 1984 р.в.;

- на частку ОСОБА_11 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницький завод Катіон», код ЄДРПОУ 31412935, що знаходиться по вул. Тернопільській, 19 у м. Хмельницькому, у розмірі 50%, що складає 1 850 000 грн. внеску до статутного фонду.

Речові докази по справі:

- грошові кошти: 300 доларів США купюрами по 20 доларів США - IE4460084D, IF 32176595D, ІА12700800С, ІВ95762534С, EJ72312632A, купюрами по 50 доларів JB46673232B, ML46984220A, MB 43252982А, MF06556890A, які передані на зберігання до АТ «Укрексімбанк», що розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 14/1, ОСОБА_6

- грошові кошти 2700 доларів США купюрами по 100 доларів США, із реквізитами LA38272060A, LF27682979A, LA39139377A, LB74675935J, LF18489786B, LJ38481496A, LB93401371A, LF05861755B, LB09605070C, LB09605069C, LL23552689A, LA38272041A, LA38272042A, LA38272043A, LA38272044A, LA38272045A, LA38272046A, LA38272047A, LA38272048A, LA38272049A, KL46375265D, HG983668113B, HB38593822D, КА41580330А, KK96540189A,LG47242851B, КК089384113А, які передані на зберігання до АТ «Укрексімбанк», що розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 14/1 повернути ОСОБА_7

- мобільний телефон марки «Нокіа» із номером НОМЕР_7 , ІМЕІ: НОМЕР_12 , який переданий до камери схову Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій обл., повернути ОСОБА_11 ;

-розписку від 10.07.2016 року написану ОСОБА_7 , залишити в матеріалах кримінального провадження;

-список чергувань на 2 арк., який переданий на зберігання в камеру схову Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій обл., повернути ТОВ «Хмельницький завод Катіон»;

-автомобіль марки «ЗАЗ Славута» д.н.з. НОМЕР_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 та посвідчення водія на ім`я ОСОБА_7 , які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , залишити йому за належністю;

-сокиру із дерев`яною рукояткою і надписом «Український лідер JUKO», сокиру із металевою рукояткою, 3 ізольовані кабелі, які передані на зберігання в камеру схову Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій обл., повернути ТОВ «Хмельницький завод Катіон»;

-мобільний телефон «Нокіа» чорного кольору із сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_8 , ІМЕІ: 1: НОМЕР_15 , який переданий на зберігання ОСОБА_14 , залишити йому за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: