Постанова

від 18.10.2021 по справі 634/339/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року

м. Харків

справа № 634/339/19

провадження № 22ц/818/3317/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В. Б.,

за участю секретарів - Дмитренко А.Ю., Колосовської А. Р.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарський виробничий кооператив Україна , представниця позивача - Селезень С. В.,

відповідачі - ОСОБА_1 , Сільськогосподарський виробничий кооператив Всеукраїнський кооператив Надія , представник відповідача - Янцеловський М. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Всеукраїнський кооператив Надія на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 28 січня 2021 року в складі судді Єрьоміної О.В.

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року Сільськогосподарський виробничий кооператив Україна звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу Всеукраїнський кооператив Надія про визнання договору емфітевзису недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 01 березня 2007 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом Україна та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,83 га, кадастровий номер 6324885500:02:000:0007, яка знаходиться на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на землю строком на 10 років. Договір оренди зареєстрований у Сахновщинському районному відділенні Харківської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 вересня 2008 року за №040870200080, та з вказаної дати розпочався строк дії договору оренди, який закінчувався 15 вересня 2018 року.

Вказав, що 05 січня 2018 року між сторонами укладено додаткову угоду, згідно якої термін дії договору оренди земельної ділянки №б/н від 01 березня 2007 року продовжено до 15 вересня 2028 року, та внесені зміни до вказаного договору оренди шляхом викладення його в новій редакції.

Зазначив, що у вересні 2018 року після звернення за реєстрацією додаткової угоди від 05 січня 2018 року до договору оренди земельної ділянки №б/н від 01 березня 2007 року йому стало відомо, що під час дії вказаного договору оренди земельної ділянки, 04 квітня 2018 року між відповідачами укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки площею 4,83 га, кадастровий номер 6324885500:02:000:0007, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018 року, що унеможливило реєстрацію додаткової угоди до договору оренди від 01 березня 2007 року.

Вказав, що на дату укладення договору емфітевзису від 04 квітня 2018 року між відповідачами спірна земельна ділянка перебувала в оренді Сільськогосподарського виробничого кооперативу Україна за договором оренди від 01 березня 2007 року, термін дії якого не закінчився, а навпаки був продовжений до 15 вересня 2028 року, отже ОСОБА_1 не мав права одночасно здавати в користування земельну ділянку іншій особі.

Зазначив, що він є добросовісним орендарем, скористався своїм правом на укладення договору оренди та дійшов згоди з ОСОБА_1 щодо продовження дії договору оренди від 01 березня 2007 року, про що 05 січня 2018 року укладено додаткову угоду. За період дії вказаного договору оренди він належним чином виконував свої обов`язки орендаря, використовував земельну ділянку за призначенням, сплачував орендну плату. ОСОБА_1 укладанням додаткової угоди від 05 січня 2018 року особисто підтвердив своє волевиявлення на укладення з ним договору оренди на новий строк.

Вказав, що оспорюваний договір емфітевзису від 04 квітня 2018 року порушує його переважне право на використання орендованої земельної ділянки у своїй господарській діяльності на підставі продовженого на новий строк договору оренди від 01 березня 2007 року.

Зазначив, що вказаний договір емфітевзису є недійсним та не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі.

Просив визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки площею 4,83 га, кадастровий номер 6324885500:02:000:0007, укладений 04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Всеукраїнський кооператив Надія , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018 року; вирішити питання щодо судових витрат та витрат на правничу допомогу.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 28 січня 2021 року позовну заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу Україна - задоволено частково; визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки площею 4,83 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0007, укладений 04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Всеукраїнський кооператив Надія , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018 року; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Сільськогосподарського виробничого кооперативу Всеукраїнський кооператив Надія на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн у рівних частках з кожного по 960,50 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 1536,80 грн у рівних частках з кожного по 764,80 грн; в решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Сільськогосподарський виробничий кооператив Всеукраїнський кооператив Надія подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу Всеукраїнський кооператив Надія мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що дія договору оренди землі від 01 березня 2007 року закінчилась 15 вересня 2018 року, тому у позивача на момент звернення до суду не було чинного права оренди. Договір емфітевзису передбачав відкладальну умову. Момент набуття права користування земельною ділянкою зазначено лише з 16 вересня 2018 року, тобто, вже після закінчення строку дії договору оренди. ОСОБА_1 повідомляв позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі. Поновлення первісного договору оренди між ОСОБА_1 та позивачем не відбулось, фактично вони уклали новий договір на новий строк.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи.

Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Всеукраїнський кооператив Надія необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) становить перешкоду для реалізації права на користування земельною ділянкою для орендаря Сільськогосподарського виробничого кооперативу Україна , оскільки укладений під час дії договору оренди землі, а реєстрація емфітевтичного права Сільськогосподарського виробничого кооперативу Всеукраїнський кооператив Надія на належну ОСОБА_1 земельну ділянку унеможливлює реалізацію позивачем переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 березня 2007 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом Україна та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,83 га, кадастровий номер 6324885500:02:000:0007, яка знаходиться на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на землю серії ІІІ-ХР №061697. Договір оренди зареєстрований у Сахновщинському районному відділенні Харківської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 вересня 2008 року за №040870200080. До договору додано акт прийому-передачі згідно договору оренди землі від 01 березня 2007 року (а. с. 10-12, том 1).

Відповідно до пункту 8 вищевказаного договору оренди №б/н від 01 березня 2007 року його укладено на 10 років. У разі закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на повний термін, якщо зацікавлена сторона не повідомила іншу сторону письмово про розірвання договору не пізніше 15 серпня.

Пунктом 39 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Таким чином, строк дії договору оренди №б/н від 01 березня 2007 року, зареєстрованого у Сахновщинському районному відділенні Харківської регіональної філії Державного земельного кадастру 15 вересня 2008 року, закінчувався 15 вересня 2018 року.

05 січня 2018 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом Україна та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, згідно якої термін дії договору оренди земельної ділянки №б/н від 01 березня 2007 року продовжено до 15 вересня 2028 року, та внесені зміни до вказаного договору оренди шляхом викладення його в новій редакції (а. с. 13-16, том 1).

Зазначену додаткову угоду не зареєстровано в установленому законом порядку.

04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Всеукраїнський кооператив Надія укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо земельної ділянки загальною площею 4,83 га, розташованої на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, кадастровий номер 6324885500:02:000:0007, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним № 40933671 від 04 травня 2018 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 листопада 2018 року (а. с. 9, 34, том 1).

Пунктом 2.1. договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) передбачено, що власник земельної ділянки надає землекористувачу право користування земельною ділянкою на строк 10 років (десять років).

Пунктом 2.2. вказаного договору передбачено, що землекористувач набуває права користування земельною ділянкою з 16 вересня 2018 року.

Як вбачається з пункту 6.3 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Право емфітевзису вважається набутим з 16 вересня 2018 року.

04 травня 2018 року ОСОБА_1 направлено на адресу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Україна лист-попередження від 03 травня 2018 року про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди №б/н від 01 березня 2007 року, кадастровий номер земельної ділянки 6324885500:02:000:0007, зареєстрований за №040870200080, та укладати будь-які додаткові угоди з підприємством після закінчення строку цього договору. Просив спланувати сівозміну так, щоб 15 вересня 2018 року земельна ділянка була вільна від сільськогосподарських культур та повернута орендодавцеві у стані не гіршому, ніж передана в оренду (а. с. 36, том 1).

На підтвердження направлення зазначеного листа надано копії опису цінного листа з відбитком печатки відділення поштового зв`язку та фіскального чеку з зазначенням номеру відділення поштового зв`язку й номером поштового відправлення (а. с. 35, том 1).

Згідно із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом положень частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначені Законом України Про оренду землі .

Відповідно до статей 13, 14 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб відповідно до Цивільного кодексу України.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (частина перша статті 407 ЦК України).

Договір оренди та договір емфітевзісу не є тотожними та мають відповідні відмінності. Наділення орендаря окремими повноваженнями щодо права на оренду земельної ділянки не дає підстав для прирівнювання цього майнового права до емфітевзису, щодо якого законодавством чітко визначено самостійний правовий режим.

Задовольняючи позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу Україна суд першої інстанції виходив з того, що укладенням договору емфітевзису між відповідачами порушено переважне право позивача на поновлення договору оренди землі, адже позивач, як добросовісний орендар, висловив свій намір продовжити дію договору оренди, для чого уклав з ОСОБА_1 додаткову угоду від 05 січня 2018 року.

Як встановлено судом, позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, про що свідчить укладена між ним та ОСОБА_1 додаткова угода від 05 січня 2018 року, підписавши яку орендодавець погодився з укладенням договору оренди на новий строк.

Враховуючи, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди та емфітевзису за двома різними договорами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та захист прав позивача в обраний ним спосіб, зважаючи, що відповідачі допустили недобросовісну поведінку стосовно позивача - попереднього орендаря.

Вказані вище висновки узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (№14-330цс18), постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 379/672/16-ц, провадження № 61-10325св18; від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17, провадження № 61-29962св18.

Отже, установивши факт дотримання позивачем процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, про що свідчить укладена з ОСОБА_1 додаткова угода від 05 січня 2018 року, суд дійшов правильного висновку про визнання договору емфітевзису від 04 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Всеукраїнський кооператив Надія , недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Той факт, що ОСОБА_1 заперечував підписання ним додаткової угоди, не може бути взятий до уваги, оскільки жодних доказів щодо того, що підпис на угоді належить не йому, а іншій особі, суду не надано. Клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи належності підпису в додатковій угоді від 05 січня 2018 року судом першої інстанції залишено без задоволення, ухвала є чинною, а до суду апеляційної інстанції він з таким клопотанням не звертався та рішення суду першої інстанції не оскаржував.

Доводи Сільськогосподарського виробничого кооперативу Всеукраїнський кооператив Надія щодо того, що додаткова угода від 05 січня 2018 року не зареєстрована у встановленому законом порядку, судова колегія відхиляє, оскільки це не спростовує факт дотримання орендарем вимог частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі , які регулюють порядок пролонгації договору оренди землі. Укладенням додаткової угоди сторони дійшли згоди щодо продовження договору оренди землі, його нових істотних умов, та реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди на новий строк.

Отже, посилання Сільськогосподарського виробничого кооперативу Всеукраїнський кооператив Надія щодо того, що укладена, але не зареєстрована в установленому порядку додаткова угода від 05 січня 2018 року на реалізацію орендарем свого переважного права не впливає, є помилковими.

Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17, провадження № 61-29962св18.

Заперечення ОСОБА_1 щодо продовження строку договору оренди, направлене листом від 03 травня 2018 року на адресу позивача, також зазначених висновків не спростовує, оскільки це заперечення складено та направлено орендарю вже після підписання додаткової угоди від 05 січня 2018 року, а також після укладення оспорюваного договору емфітевзису від 04 квітня 2018 року.

Посилання Сільськогосподарського виробничого кооперативу Надія щодо того, що договір емфітевзису передбачав момент набуття права користування земельною ділянкою лише з 16 вересня 2018 року, тобто вже після закінчення строку дії договору оренди, є безпідставними, враховуючи умови додаткової угоди від 05 січня 2018 року до договору оренди землі від 01 березня 2017 року щодо продовження строку оренди.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що дія договору оренди землі від 01 березня 2007 року закінчилась 15 вересня 2018 року, тому у позивача на момент звернення до суду не було чинного права оренди; що поновлення первісного договору оренди між ОСОБА_1 та позивачем не відбулось, фактично вони уклали новий договір на новий строк, висновків суду не спростовують, оскільки оспорюваний договір емфітевзису не відповідає вимогам чинного законодавства, так як укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі та з порушенням прав орендаря.

За наявності ще чинного договору оренди ОСОБА_1 як орендодавець не мав права передавати земельну ділянку в користування іншій особі. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав користування на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону.

Оскільки умови оспорюваного договору емфітевзису суперечать вимогам вищенаведених актів законодавства, то висновок суду першої інстанції про те, що цей правочин підлягає визнанню недійсним, є правильним.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Надія по суті вимог залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору не вбачається.

Доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1536,80 грн апеляційна скарга не містить, тому підстав для перегляду розміру стягнутих витрат на правничу допомогу також не вбачається.

Разом з тим, судом першої інстанції в порушення вимог статті 141 ЦПК України помилково визначено порядок стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу - солідарно та водночас у рівних частках з відповідачів, що суперечить одне одному.

У зв`язку з чим, рішення суду в частині стягнення судових витрат підлягає зміні з виключенням посилання на солідарне стягнення з ОСОБА_1 та Сільськогосподарського виробничого кооперативу Надія на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу Україна судового збору та витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Всеукраїнський кооператив Надія - задовольнити частково.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 28 січня 2021 року - змінити, виключивши з абзацу третього його резолютивної частини посилання на солідарне стягнення судових витрат.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В. Б. Яцина

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2021 року.