Ухвала

від 20.10.2021 по справі 753/15892/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙРАЙОННИЙ СУДМ.КИЄВА

справа № 753/15892/21

провадження № 1-кс/753/3157/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2021 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника заявника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Акціонерного товариства «Державний експортно імпортний банк України» про скасування арешту майна, накладеного згідно з ухвалою слідчого судді від 22.03.2019 у кримінальному провадженні № 12019100020001856 від 13.03.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 365-2 КК України,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року АТ «Укрексімбанк» звернулось до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту, накладеного згідно з ухвалою слідчого судді від 22.03.2019 у кримінальному провадженні № 12019100020001856 від 13.03.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 365-2 КК України, а саме: на нежитлові приміщення І поверху в літ 61 (шістдесят один), загальною площею 4071, 2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 138778380000).

На обґрунтування клопотання заявник зазначає, що у провадженні Дарницького УП ГУНП в м. Києві знаходилось кримінальне провадження № 12019100020001856 від 13.03.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 365-2 КК України. Ухвалою слідчого судді від 22.03.2019 по кримінальному провадженню № 12019100020001856 задоволено клопотання слідчого УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна в рамках вказаного кримінального провадження та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна (нежилі приміщення) першого поверху в літ. 61 загальною площею 4071,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 138778380000). 03.03.2020 слідчим прийнято рішення про закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Оскільки кримінальне провадження закрито, розслідування вже не здійснюється, а захід забезпечення не скасовано, необхідність його застосування відпала ще 03.03.2020, наразі блокується будь яка можливість АТ «Укрексімбанк» свого законного права на задоволення своїх грошових вимог за рахунок нерухомого майна боржника, котре у встановленому законом порядку було ним передано в іпотеку Банку на підставі договору іпотеки.

Представник заявника в судовому засіданні просив задовольнити клопотання про скасування арешту, пояснивши, що кримінальне провадження триває з 2019 року, і у ньому проведено лише одну слідчу дію, а подальше існування арешту перешкоджає Банку реалізувати арештоване нерухоме майно відповідно до умов іпотечного договору.

Прокурор у судовому засіданні 21.09.2021 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки постановою прокурора від 21.09.2021 скасовано постанову слідчого від 03.03.2020 про закриття кримінального провадження як прийняту передчасно, за наслідками неповно проведеного досудового розслідування, з порушенням вимог КПК України. Пояснив, що розслідування у цьому кримінальному провадженні триває, підстави для існування арешту не відпали.

В судове засідання 20.10.2021 прокурор та представник ТОВ "Сакура" не з`явилися, про дату, місце та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили. У зв`язку з цим суд, заслухавши думку представника заявника, провів судове засідання за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали, на які посилається представник заявника, обґрунтовуючи доводи клопотання, оглянувши матеріали кримінального провадження № 12019100020001856, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 7 ч. 2ст. 131 КПК Україниодним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч. 1ст.170цього Кодексуарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Відповідно ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У ч. 3 цієї статті зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно із ч. 10ст. 170 КПК Українине може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Речовими доказами згідно ч. 1ст. 98 КПК Україниє матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Суд установив, що постановою слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 14.03.2019 нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4071,2 кв.м. визнано речовими доказами у кримінальному провадженні 12019100020001856 від 13.03.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 365-2 КК України.

19.03.2019 слідчий СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна (нежилі приміщення) першого поверху в літ. 61 загальною площею 4071,2 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Бориспільська, буд. 9, корп.. 61, м. Київ, із забороною відчужувати даний об`єкт будь-яким особам, товариствам, установам, організаціям, підприємствам та фізичним особам, у кримінальному провадженні № 12019100020001856 від 13.03.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 365-2 КК України, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді від 22.03.2019 у кримінальному провадженні № 12019100020001856 від 13.03.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 365-2 КК України, накладено арешт на нежитлові приміщення І поверху в літ 61 (шістдесят один), загальною площею 4071, 2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 138778380000).

Постановою першого заступника керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 від 21.09.2021 скасовано постанову слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 від 03.03.2019 про закриття кримінального провадження № 12019100020001856 від 13.03.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 365-2 КК України.

Відповідно до ч. 1ст. 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Слідчий суддя дослідивши матеріали, вважає, що доводи клопотання про скасування арешту є необґрунтованими, оскільки на час постановлення ухвали про накладення арешту на майно, існували підстави для такого арешту, крім того слідчим суддею не встановлено, що арешт накладено необґрунтовано.

Також слідчий суддя враховує, що на даний момент у кримінальному провадженні № 12019100020001856 від 13.03.2019 здійснюється досудове розслідування, вказане майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, тому у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, не відпала потреба.

Матеріали кримінального провадження свідчать, що на цьому етапі потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як продовження існування накладеного арешту на майно, яке визнано речовим доказом у цьому проваджені.

Отже, слідчий суддя вважає, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як є арешт майна, потреба не відпала.

Керуючись нормами ст.174,303,305-307309 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Державний експортно імпортний банк України» про скасування арешту майна, накладеного згідно з ухвалою слідчого судді від 22.03.2019 у кримінальному провадженні № 12019100020001856 від 13.03.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 365-2 КК України, відмовити.

Матеріали кримінального провадження № 12019100020001856 від 13.03.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 365-2 КК України, повернути до СВ Дарницького УП ГУНП в м. Києві для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1