Рішення

від 19.10.2021 по справі 260/1581/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2021 року м. Ужгород№ 260/1581/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Аптека № 60 про стягнення адміністративно-господарської санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства Аптека № 60 , в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Аптека №60" 23587,50 грн. адміністративно-господарських санкцій та 66,08 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю

Позовні вимоги мотивує тим, що безспірність заявлених до стягнення адміністративно-господарських санкцій обґрунтовується нормами Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а також самостійно поданим до відділення Фонду звітом про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік. Підставою для звернення з даним позовом до суду є несплата відповідачем в добровільному порядку до 15 квітня суми таких санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

14 червня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому у задоволенні позову просить відмовити, аргументуючи тим, що законодавством встановлений виключно обов`язок роботодавця створити робочі місця для інвалідів. В свою чергу обов`язок щодо пошуку осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на створені робочі місця у роботодавця відсутній. З огляду на що вважає, що роботодавець може бути притягнутий до відповідальності виключно за умови доведення уповноваженим органом факту відмови особі з інвалідністю у працевлаштуванні. Проте у спірних правовідносинах підприємство створило робоче місце для особи з інвалідністю, однак жодної пропозиції щодо можливого працевлаштування такої не надходило. З огляду на що вважає, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22 лютого 2021 року Комунальне підприємство Аптека №60 (далі - КП Аптека №60 ) подало до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - ЗОВ ФСЗІ) звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, у якому зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складала 8 осіб. В свою чергу будь-яких відомостей щодо середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність та кількості осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України підприємством не зазначено (арк. спр. 4).

ЗОВ ФСЗІ за результатами перевірки звіту зроблено висновок, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. На підставі викладеного позивач самостійно розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 23587,50 грн., здійснив нарахування пені в сумі 66,08 грн. та звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон) визначені засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 17 Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Нормами ст. 18 Закону встановлюється обов`язок для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ч.ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що у 2020 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становила 8 осіб, з огляду на що середньооблікова чисельність працевлаштованих осіб з інвалідністю у 2020 році повинна складати 1 особу.

Разом з тим, доказів працевлаштування КП Аптека №60 особи з інвалідністю згідно з встановленого ст. 19 Закону нормативу відповідач не надав.

Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч. 1 ст. 18 Закону).

Відповідно до положень ст. 18-1 Закону, особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення №5067-VI від 05.07.2012, роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 19 Закону).

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 Про затвердження форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання (далі - Порядок).

Вказаним Порядком встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та порядок її подання.

Згідно п. 3 Порядку Форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п. 5 Порядку).

З огляду на вищенаведене суд вважає, що обов`язок суб`єкта господарювання полягає як у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці, так і наданні інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З метою повного з`ясування всіх обставин справи судом було витребувано від Закарпатського обласного центру зайнятості, в тому числі, копії звітності 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" КП Аптека №60 за 2020 рік.

Листом №1725-13 від 06.10.2021 Закарпатський обласний центр зайнятості повідомив суд про те, що КП Аптека №60 звітність 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2020 рік не подавала.

Станом на час розгляду справи відповідач жодних доказів на спростування вказаної обставини не надав.

Отже, судом встановлено, що відповідачем у 2020 році не було вжито заходів для повідомлення відповідного державного органу щодо наявності вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Ч. 1 ст. 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Ч. 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Ст. 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, передбачена ч. 1 ст. 20 Закону міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону, а саме, не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ч. 2, 3, 5 ст. 19 Закону, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність таких осіб, відмови від працевлаштування на підприємстві, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2018 року у справі №811/693/17, від 06 березня 2018 року у справі №825/695/17, від 21 травня 2020 року у справі №520/3919/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В свою чергу в спірних правовідносинах КП Аптека №60 не повідомило Закарпатський обласний центр зайнятості про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, чим фактично позбавило уповноважений орган можливості скерувати таких осіб для подальшого працевлаштування.

Отже з урахуванням викладеного та відомостей Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік, поданого КП Аптека №60 , суд вважає правильним проведений ЗОВ ФСЗІ розрахунок адміністративно-господарських санкцій у розмірі 23587,50 грн.

Відповідач в добровільному порядку адміністративного-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2020 році не сплатив.

Згідно ч. 2, 4 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У зв`язку з несплатою у добровільному порядку суми адміністративно-господарських санкцій ЗОВ ФСЗІ проведено нарахування пені у розмірі 66,08 грн., яка відповідачем сплачена також не була.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих вимог, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Судові витрати по справі відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ - 13592841) до Комунального підприємства Аптека № 60 (місцезнаходження: Майдан Незалежності, буд. 27, м. Хуст, Закарпатська область, 90400, код ЄДРПОУ - 20468426) про стягнення адміністративно-господарської санкцій та пені, - задовольнити повністю .

2. Стягнути з Комунального підприємства Аптека №60 (місцезнаходження: Майдан Незалежності, буд. 27, м. Хуст, Закарпатська область, 90400, код ЄДРПОУ - 20468426) 23587,50 грн. (Двадцять три тисячі п`ятсот вісімдесят сім гривень 50 коп.) адміністративно-господарських санкцій та 66,08 грн. (Шістдесят шість гривень 08 коп.) пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII "Перехідних положень" КАС України (у редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017).

Суддя Р.О. Ващилін