Рішення

від 18.10.2021 по справі 153/800/21

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2021 р. Справа153/800/21

Провадження2/153/147/21-ц

у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л. В.

справа №153/800/21

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вітвіцький О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛГОФФ ЦЖ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛГОФФ ЦЖ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, в якому просить поновити його на посаді фахівця відділу по роботі з власними активами департаменту збору кредитів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ДОЛГОФФ ЦЖ», код ЄДРПОУ 43265562, шляхом зобов`язання відповідача видати наказ про поновлення його на роботі з 31.08.2020; стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату (середній заробіток) за час вимушеного прогулу, відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України, за період з 01.09.2020 по день ухвалення судом рішення у справі, без утримання податку й інших обов`язкових платежів, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі, що складаються із судового збору за подачу позову до суду у розмірі 908 гривень та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 гривень, а всього 5908 гривень. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 12.06.2020 наказом №24-П від 11.06.2020 він був прийнятий на роботу в ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» на посаду фахівця відділу по роботі з власними активами департаменту збору кредитів. 17.08.2020 він був прийнятий на військову службу за контрактом, і по теперішній час в умовах особливого періоду проходить військову служу в Ямпільському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Проте, 21.04.2021 на вулиці біля магазину міста Житомира представник відповідача надав йому бланк заяви, у якій він шляхом виправлення зазначив, що не ознайомлювався із наказом про своє звільнення, зазначив, що має претензії щодо прогулів, та цією ж заявою засвідчив факт отримання трудової книжки виданої йому на руки відповідачем 21.04.2021. Відповідач звільнив його із займаної посади за прогул з 31.08.2020, згідно п.4 ст.40 КЗпП України, на підставі наказу від 28.09.2020. Факту прогулу з його сторони не існувало, оскільки проходження військової служби під час особливого періоду не вважається прогулом. Звільнення вважає незаконним, оскільки таке рішення прийнято відповідачем з порушенням норм ст.119 КЗпП України. З дати звільнення з роботи, тобто з 31.08.2020 по теперішній час, відповідач не нараховував та не виплачував йому середній заробіток (грошове забезпечення) під час проходження строкової військової служби, у відповідності до ч.3 ст.119 КЗпП України. Його заробітна плата за останніх два календарних місяці перед незаконним звільненням (липень-серпень 2020 року), виходячи із законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати, становила 9446 грн. Середньоденна заробітна плата при цьому становила 219.67 грн. (9446 грн./43 робочих дні=219.67 грн.). Таким чином, середньоденна заробітна плата, помісячно, з 01.09.2020 по день звернення до суду, складає всього 41078.23 грн., виходячи із такого розрахунку: вересень 2020 22 робочих дні 4832.74 грн.; жовтень 2020 року 21 робочий день 4613.07 грн.; листопад 2020 року 21 робочий день 4613.07 грн.; грудень 2020 року 21 робочий день 4832.74 грн.; січень 2021 19 робочих дні 4173.73 грн.; лютий 2021 року 20 робочих дні 4393.34 грн.; березень 2021 року 22 робочих дні 4832.74 грн.; квітень 2021 року 22 робочих дні 4832.74 грн.; травень 2021 року 18 робочих дні 3954.06 грн. Таким чином, з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з роботи всього у розмірі 41078.23 грн., без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

16.06.2021 за вхід.№3996 від відповідача ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Позивач 12.06.2020 був прийнятий на роботу в ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» на посаду фахівця відділу по роботі з власними активами департаменту збору кредитів. Останній день перебування позивача в трудових відносинах 31 серпня 2020 року. Починаючи з 01.09.2020 позивач на робочому місці не з`являвся, причини відсутності на робочому місці керівництву не повідомив, у зв`язку із чим було складено акти про відсутність на роботі. Жодних документів, що підтверджують поважність причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці відповідачу надано не було. 28.09.2020 директором ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» було підписано наказ №28/1-з про припинення трудового договору з ОСОБА_1 з 31.08.2020. Про те, що позивача прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу на п`ять років, з 17.08.2020, відповідачеві стало відомо лише після отримання копії позовної заяви. Позивач не вчинив жодних дій направлених на повідомлення роботодавця про те, що він уклав контракт та не може самостійно виконувати свої трудові обов`язки. Вказана сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. є необґрунтованою. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Суду пояснив, що він працював у відповідача на посаді фахівця відділу по роботі з власними активами департаменту збору кредитів перед тим як був призваний на військову службу. Він повідомив керівництво про те, що він призваний на військову службу і написав заяву про його увільнення від роботи на період проходження військової служби. Йому невідомо, чи була зареєстрована його заява, так як у місті Житомирі знаходиться філія ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ», головний офіс знаходиться у місті Києві. Йому повідомили, що його заяву буде розглянуто. Після чого, він покинув роботу і поїхав до місто Ямпіль Вінницької області для проходження військової служби. Пізніше він дізнався, що відповідач його звільнив за прогули після того, як він вже проходив військову службу. До нього телефонувала співробітник ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» і просила щоб він звільнився за власним бажанням, на що він не погодився. Вважає своє звільнення незаконним.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вітвіцький О.Ю., який діє на підставі Ордеру серії ВН №161289 від 16.06.2021 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Зазначив, що Акти про відсутність на роботі, які містяться у матеріалах справи складені після звільнення позивача. Ці акту не свідчать, що мали місце прогули до дня незаконного звільнення. Вважає, що відповідач незаконно звільнив позивача.

Представник відповідача ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» у судове засідання не з`явився повторно. Про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи у відсутність відповідача, чи відкладення розгляду справи до суду не надходило. Представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , тобто відповідачеві було достеменно відомо про перебування на розгляді в Ямпільському районному суді Вінницької області цивільної справи, в якій ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» є відповідачем.

Заяви, клопотання: клопотання представника позивача про витребування доказів від 16.06.2020 вхід.№3990 (а.с.27); відзив на позовну заяву від 16.06.2021 вхід.№3996 (а.с.36-41).

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 16.06.2021 на 10 годину 00 хвилин (а.с.19-22); витребування доказів від 16.06.2021 (а.с.30-33); витребування доказів та закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 22.07.2021 на 11 годину 00 хвилин (а.с.73-76), відкладення судового розгляду справи до 19.10.2021 на 09 годину 00 хвилин у зв`язку із неявкою представника відповідача, про що постановлено ухвали окремими процесуальним документами та ухвали без виходу суду до нарадчої кімнати.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із досліджених судом письмових доказів копії паспорта громадянина України (а.с.4-8) судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Житомир, зареєстрований у АДРЕСА_1 .

Із копії Трудової книжки серії НОМЕР_1 заповненої 06.10.2001 (а.с.9) судом встановлено, що 12.06.2020 ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» на посаду фахівця відділу по роботі з власними активами департаменту збору кредитів, 31.08.2020 його звільнено із займаної посади за прогул.

Із копії заяви від 21.04.2021 (а.с.10) судом встановлено, що позивач має претензії щодо його прогулів, з наказом про звільнення не ознайомлений.

Із копії довідки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №67 від 29.04.2021 (а.с.11), витягу із Наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №96 від 17.08.2020 (а.с.15) та довідки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №86 від 17.05.2021 (а.с.16) судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в Ямпільському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки з 17.08.2020 по теперішній час.

Із копії Наказу (розпорядження) №24-п від 11.06.2020 про прийняття на роботу (а.с.42) судом встановлено, що позивача прийнято на роботу з 12.06.2020 у ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» на посаду фахівця відділу по роботі з власними активами департаменту збору кредитів.

Із копії Актів про відсутність на роботі (а.с.43-62) судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.09.2020 по 28.09.2020 був відсутній на роботі без поважних причин, про що було складено ці акти.

Із копії повідомлення директора ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» (а.с.63) судом встановлено, що позивачеві 28.09.2021 за вихідним номером 8 направлявся лист щодо врегулювання взаємовідносин у зв`язку із його відсутністю на робочому місці протягом декількох робочих днів.

Із копії Наказу (розпорядження) №28/1-з про припинення трудового договору (контракту) від 28.09.2020 (а.с.64) судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 з 31.08.2020 звільнено з посади фахівця відділу по роботі з власними активами департаменту збору кредитів у ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» за прогул.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, заслухавши позиції позивача та його представника, враховуючи обставини, які викладені у відзиві на позовну заяву, приходить до наступних висновків:

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 15 ЦК України та частина перша статті 4 ЦПК України передбачають право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною першої статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: 1. Догана; 2. Звільнення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

За приписами пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

У судовому засіданні встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 з 12.06.2020 працював у ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ», 31.08.2020 його було звільнено з роботи за прогул (який мав місце з 01.09.2020 по 28.09.2020), а з 17.08.2020 позивач проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаді старшого офіцера відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу. Тобто, позивача було звільнено в період його проходження військової служби за контрактом.

Судом встановлено, що позивач повідомив відповідача про проходження ним військової служби за контрактом, написавши письмову заяву про його увільнення від роботи у зв`язку із проходження військової служби за контрактом. Однак, заява була проігнорована і не розглянута відповідачем, який звільнив ОСОБА_1 за прогул.

Вказані дії ОСОБА_1 свідчать про добросовісність його дій та про відсутність в нього наміру на вчинення дисциплінарного проступку у вигляді прогулу.

Окрім того, відповідачем при винесені наказу №28/1-з від 28.09.2020 не з`ясовано поважність причин відсутності позивача на роботі (можливо позивач перебував у безпорадному стані у зв`язку із хворобою, сімейними обставинами, чи з інших причин), що є обов`язком саме відповідача для прийняття законного рішення про вивільнення працівника, що відповідачем зроблено не було.

Відповідно до ст.65Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Частина 5 ст.17Конституції України передбачає,що державазабезпечує соціальнийзахист громадянУкраїни,які перебуваютьна службіу ЗбройнихСилах Українита вінших військовихформуваннях,а такожчленів їхніхсімей.

Згідно з ч.2 ст.2Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб офіцерського складу. Частиною 2 статті 21Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» визначено, що громадяни України для виконання обов`язків, пов`язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональним органом Служби безпеки України, відповідним підрозділом Служби зовнішньої розвідки України на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

Разом з тим, ч.2 ст.39Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» передбачає, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються, зокрема, гарантіями, передбаченими ч.3, 4 ст.119 КЗпП України.

Гарантії дляпрацівників начас виконаннядержавних абогромадських обов`язківзакріплені уст.119КЗпП Українивідповідно допункту 3цієї статті,за працівниками,призваними настрокову військовуслужбу,військову службуза призовомпід часмобілізації,на особливийперіод абоприйнятими навійськову службуза контрактому разівиникнення кризовоїситуації,що загрожуєнаціональній безпеці,оголошення рішенняпро проведеннямобілізації та(або)введення воєнногостану настрок дозакінчення особливогоперіоду абодо дняфактичної демобілізації,зберігаються місцероботи,посада ікомпенсується ізбюджету середнійзаробіток напідприємстві,в установі,організації,в якихвони працювалина часпризову,незалежно відпідпорядкування таформи власності.Виплата такихкомпенсацій ізбюджету вмежах середньогозаробітку проводитьсяза рахуноккоштів Державногобюджету Українив порядку,визначеному КабінетомМіністрів України.

Тобто, чинне законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу, за жодних обставин.

Встановлено, що ОСОБА_1 уклав контракт під час дії особливого періоду, а на час його укладення існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запровадженні рішенням Ради національної безпеки та оборони України, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої настав особливий період діяльності усіх інституцій України.

Таким чином на позивача поширюються гарантії, визначені частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП.

Суд критично ставить до письмових доказів, які містяться у матеріалах справи, зокрема Акти про відсутність на роботі з 01.09.2020 по 28.09.2020 (а.с.43-62), повідомлення, яке було надіслано позивачу відповідачем та Наказ №28/1-3 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 28.09.2020. Так, встановлено, що позивача було звільнено 31.08.2020 до того як були складені акти про його прогул, який було зафіксовано з 01.09.2020 по 28.09.2020. Окрім того, у Наказі №28/1-3 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 28.09.2020, а саме у графі «підстави звільнення» вказано, що позивач ОСОБА_1 був відсутній на роботі 21 березня 2020 року, тобто до того часу коли був прийнятий на роботу 12.06.2020 відповідно до Наказу (розпорядження) №24-п від 11.06.2020 про прийняття на роботу.

Посилання представника відповідача у відзиві на те, що позивача було прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського на п`ять років з 17.08.2020 відповідачеві стало відомо лише після отримання копії позовної заяви не підтверджено жодними належними доказами. Відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що останнім була написана заява про його увільнення від роботи на час проходження військової служби. Не спростовано той факт, що позивачеві телефонував співробітник ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» і просила останнього звільнитися з роботи за власним бажанням. Відповідач, знаючи про розгляд цивільної справи у Ямпільському районному судді Вінницької області, у якій ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» є відповідачем, взагалі проігнорував явку до суду.

Відповідачем не доведено вину ОСОБА_1 у порушенні трудової дисципліни, таким чином, ОСОБА_1 звільнено за прогул без поважних причин. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі з поважних причин, а саме проходження в цей час служби за контрактом в Збройних силах України.

Таким чином, гарантії, передбачені ч.3 та 4 ст.119 КЗпП України, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, а, отже, звільняючи ОСОБА_1 з 31 серпня 2020 року роботодавцем були порушені права позивача.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 (провадження №11-609апп19).

На підставі викладеного, судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України відбулося з порушенням його права на зберігання за ним місця роботи та середнього заробітку на час проходження військової служби, а, тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на раніше займаній посаді фахівця відділу по роботі з власними активами департаменту збору кредитів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ДОЛГОФФ ЦЖ», шляхом зобов`язання директора ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» видати наказ про його поновлення з 01 вересня 2020 року, а не з 31 серпня 2020 року (як на цьому наполягає позивач), оскільки день звільнення 31.08.2020 є останнім його робочим днем. Тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в цій частині підлягаю до часткового задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

В пункті 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Заробітна плата ОСОБА_1 за останніх два календарних місяці перед незаконним звільненням (липень-серпень 2020 року), становила 9600 грн. (4800 грн. (оклад згідно наказу про прийняття на роботу) х 2 місяці). Кількість робочих днів з 01.09.2020 по 19.10.2021 становить 284 дні.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2020 по 19.10.2021 (день ухвалення рішення суду), складає всього 63405 грн. 84 коп., виходячи з такого розрахунку: за два останніх місяці, які передували дню звільнення (липень серпень 2020 року) було 43 робочих дні, таким чином середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 223,26 грн. (9600/43) = 223,26 грн. Звідси слідує - вересень 2020 року 22 робочих дні (223,26 х 22) = 4911,72 грн.; жовтень 2020 року 21 робочий день (223,26 х 21) = 4688,46 грн.; листопад 2020 року 21 робочий день (223,26 х 21) = 4688,46 грн.; грудень 2020 року 22 робочих дні (223,26 х 21) = 4911,72 грн.; січень 2021 року 19 робочих дні (223,26 х 19) = 4241,94 грн.; лютий 2021 року 20 робочих дні (223,26 х 20) = 4465,2 грн.; березень 2021 року 22 робочих дні (223,26 х 22) = 4911,72 грн.; квітень 2021 року 22 робочих дні (223,26 х 22) = 4911,72 грн.; травень 2021 року 18 робочих дні (223,26 х 18) = 4018,68 грн.; червень 2021 року 20 робочих дні (223,26 х 20) = 4465,2 грн.; липень 2021 року 22 робочих дні (223,26 х 22) = 4911,72 грн.; серпень 2021 року 21 робочий день (223,26 х 21) = 4688,46 грн.; вересень 2021 року 22 робочих дні (223,26 х 22) = 4911,72 грн.; жовтень 2021 року 12 робочих дні (223,26 х 12) = 2679,12 грн. Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 63405 грн. 84 коп. (284 х 223,26 грн.), і ця сума підлягає стягненню на користь позивача без урахування податків і інших обов`язкових платежів

Відповідно до вимог податкового законодавства України утримання із заробітної плати це податки, які утримуються з суми доходу, яка виплачується працівнику, а їх перерахування до відповідних бюджетів покладено на роботодавця.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата має наступну структуру: основна заробітна плата винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Додаткова заробітна плата винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Як вбачається із роз`яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи наведене, із суми 63405 грн. 84 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача ТОВ «ДОЛГОФФ ЦЖ» на користь ОСОБА_1 , слід провести стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.

За викладених обставин позов в цій частині підлягає задоволенню частково, так як позивач при проведенні розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу заробітну плату рахував виходячи із законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати, проте у Наказі (розпорядженні) №24-п про прийняття на роботу від 11.06.2020 позивачеві встановлено оклад у сумі 4800 грн.

Суд зазначає про те, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). А тому, суд не має підстав для дачі відповіді на кожен аргумент, на які у своїх пояснення посилалися сторони, а вважає за необхідне чітко, зрозуміло та доступно відповісти на позиції сторін у загальному.

Що стосується судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, то суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, відповідно до Договору №36 про надання правової допомоги від 17.05.2021, розрахунку №36 наданих послуг і виконаної роботи адвокатом згідно умов договору про надання правової допомоги №36 від 17.05.2021 від 17.05.2021, квитанції №36 від 17.05.2021 (а.с.12-14), ОСОБА_1 сплатив адвокату Вітвіцькому О.Ю. 5000 гривень в рахунок оплати вартості наданих юридичних послуг.

За таких обставин суд вважає, що вказаний платіжний документ є належним доказом на підтвердження здійснення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн., внаслідок чого дані витрати саме в такій сумі підлягають стягненню з відповідача.

Що стосується судових витрат на оплату судового збору, то суд зазначає наступне:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тому ОСОБА_1 звільнений від сплати судового за подачу до суду вимоги про поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1816 грн. за дві вимоги - немайнового та майнового характеру (поновлення на роботі та стягнення заробітної плати).

Пункт 2 та 4 частини 1 статті 430 ЦПК України вказує на те, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно рішення щодо стягнення заробітної плати за один місця та поновлення на роботі позивача підлягає до негайного виконання.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 351, 352, 354, 355, 430 ЦПК України і на підставі ст.ст.15, 16, 20 ЦК України, ст.ст.36, 47, 115, 116, 117, 233, 235 КЗпП України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України «Про оплату праці», Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛГОФФ ЦЖ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на посаді фахівця відділу по роботі з власними активами департаменту збору кредитів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ДОЛГОФФ ЦЖ», код ЄДРПОУ 43265562 з 01 вересня 2020 року.

Зобов`язати директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛГОФФ ЦЖ» видати наказ про поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на роботі з 01 вересня 2020 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛГОФФ ЦЖ», код ЄДРПОУ 43265562, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , середній заробіток за час вимушеного прогулу (за період з 01.09.2020 по 19.10.2021) у сумі 63405 (шістдесят три тисячі чотириста п`ять) гривень 84 копійки без урахування податків й інших обов`язкових платежів.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛГОФФ ЦЖ», код ЄДРПОУ 43265562, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень, а всього 5908 (п`ять тисяч дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛГОФФ ЦЖ», код ЄДРПОУ 43265562, на користь держави судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім гривень).

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2021 року.

Головуючий Т. В. Гаврилюк