Рішення

від 14.09.2021 по справі 761/1050/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/1050/21

Провадження № 2/761/5523/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Когут Є.О.,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Сбербанк про зняття арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачки, просив скасувати арешт, накладений на все його майно постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни про арешт майна боржника від 11.10.2016 №52574113.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.11.2020 ним було виявлено в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження за №16897676, згідно з яким на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 11.10.2016 №5257413 було зареєстровано арешт на все його нерухоме майно.

Після звернення з адвокатським запитом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції йому листом від 20.11.2020 повідомлено про те, що в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 27.07.2015 у справі №2610/17417/2012 про стягнення з нього на користь ПАТ Сбербанк (правонаступник ПАТ Дочірній банк Сбербанку Росії ) заборгованості по тілу кредиту в сумі 2 127327, 36 грн. та заборгованості по пені за прострочку погашення тіла кредиту в сумі 909138,18 грн., а всього - 3036465,54 грн., 11.10.2016 було винесено постанову про арешт майна. При цьому було зазначено на те, що 28.09.2017 виконавчий лист було повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ від 02.06.2016 №1404-VIII Про виконавче провадження . Також повідомлено про те, що арешт з майна не знімався, повторно виконавчий лист до органу державної виконавчої служби не надходив. Крім того, було зазначено на те, що до суду надходила заява ПАТ Сбербанк про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, яка була задоволена ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.02.2016, залишеною без змін.

За викладених обставин, а також з урахуванням того, що сам стягувач не висловлює заперечень проти зняття арешту з його майна і вирішити це питання у позасудовому порядку неможливо, то існують підстави для зняття арешту в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11.02.2021 цивільну справу за зазначеним вище позовом було прийнято до розгляду; розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

19.04.2021 до суду надійшов відзив від АТ Сбербанк , відповідно до якого відповідач просив відмовити в позові до нього, посилаючись на те, що 03.03.2017 між АТ Сбербанк та ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс було укладено договір №28-2_93, за умовами якого банк відступив (передав), а фінансова компанія прийняла права грошової вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №08-09-08/ФО від 19.09.2008 з усіма змінами і доповненнями до нього, який був укладений між банком та ОСОБА_1 . На час відступлення було відкрито виконавче провадження №52574113 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Києва у справі №2610/17417/2012 щодо стягнення заборгованості по кредитному договору. 28.09.2017 винесена постанова державного виконавця щодо повернення виконавчого листа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ Про виконавче провадження та направлено на адресу банку. Вказаний виконавчий лист після відступлення прав вимоги у зобов`язанні 06.10.2017 був направлений на адресу нового кредитора - ТОВ Фінансова Компанія Фактор Плюс . Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2020 було замінено сторону виконавчого провадження по справі №2610/17417/2012 за позовом ПАТ Сбербанк на його правонаступника ОСОБА_2 за її заявою. Отже, АТ Сбербанк не може бути відповідачем у вказаній справі, враховуючи заміну сторони у виконавчому провадженні №2610/17417/2012.

05.05.2021 до суду надійшов відзив від відповідачки ОСОБА_2 . Як зазначено останньою, вона вважає недоцільним збереження арешту щодо майна позивача. Проте, зняти такий арешт у позасудовому порядку неможливо, оскільки виконавчий лист повернутий, його повторне пред`явлення неможливе через закінчення строку пред`явлення до виконання. Арешт майна позивача існує лише формально, обмежуючи його права. За таких обставин позов визнає повністю. При цьому вважає, що АТ Сбербанк не є належним відповідачем, оскільки наразі арешт забезпечує здійснення її прав, а не попереднього стягувача, тому вважає, що у позові до нього повинно бути відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник АТ Сбербанк та відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилися, з відзивів вбачається, що вони просили розглядати справу за їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2020 було замінено сторону виконавчого провадження по справі №2610/17417/2012 за позовом ПАТ Дочірній Банк Сбербанку Росії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме первісного стягувача - ПАТ Сбербанк (код ЄДРПОУ 25959784 (попередня назва ПАТ Дочірній Банк Сбербанку Росії ) на його правонаступника ОСОБА_2 . З даної ухвали вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.10.2013 позов ПАТ Дочірній Банк Сбербанку Росії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено, стягнуто з боржника на користь банку грошові кошти в сумі 4222355,73 та судовий збір. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2014 скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23.10.2013; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 2127327,36 грн., пеню у розмірі 909138,18 грн., а всього 3036465,54 грн. та судовий збір. Рішення апеляційної інстанції за результатами касаційного перегляду залишено без змін та набрало законної сили 29.05.2014, за вказаним рішенням суду 27.07.2015 виданий виконавчий лист. 26.11.2015 ПАТ Дочірній Банк Сбербанку Росії змінило найменування на ПАТ Сбербанк . 03.03.2017 між ПАТ Сбербанк та ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс укладено договір №28-2_93, за яким банк відступив своє право вимоги до боржника ТОВ ФК Фактор Плюс за договором про відкриття кредитної лінії від 19.09.2008 №08-09-08/ФО (в частині залишку заборгованості). Боржником було частково погашено заборгованість перед ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс у розмірі 2130000,00 грн. (тіло кредиту та частини нарахованих відсотків). 03.03.2017 між ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс та ОСОБА_2 укладено договір №03/03-17/2, за яким набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії від 19.09.2008 №08-09-08/ФО (в частині залишку заборгованості 2860858,23 грн.).

Виконавче провадження №52574113 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 27.07.2015 Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ Сбербанк (правонаступник ПАТ Дочірній Банк Сбербанку Росії ) заборгованості по тілу кредиту у сумі 2127327,36 грн. та заборгованості по пені за прострочку погашення тіла кредиту в сумі 909138,18 грн., а всього в сумі 3036465,54 грн. перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві в період 11.10.2016 по 28.09.2017. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві 11.10.2016 винесено у даному виконавчому провадженні постанову про відкриття виконавчого провадження. Одночасно, у даному провадженні державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на все майно, належне боржникові на праві власності. 28.09.2017 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві у відповідності до п.2 ч.1 ст.37 ЗУ Про виконавче провадження винесено у даному провадженні постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з огляду на відсутність майна, належного боржнику, на яке можливо звернути стягнення. Перевіркою відомостей, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, в якій здійснюється реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій згідно ст. 8 ЗУ Про виконавче провадження , встановлено, що після 28.09.2017 виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва №2610/17417/2012, виданий 27.07.2015, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ Сбербанк (правонаступник ПАТ Дочірній Банк Сбербанку Росії ) заборгованості по тілу кредиту у сумі 909138,18 грн., а всього у сумі 3036465,54 грн., стягувачем до органів державної виконавчої служби міста Києва повторно не пред`являвся. Також відсутня інформація в автоматизованій системі документообігу суду про повернення до Шевченківського районного суду м. Києва виконавчого листа в справі №2610/17417/2012. Матеріали виконавчого провадження №52574113 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа були знищені у лютому 2021 року у відповідності до положень Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.07.1999 №470/7. Дані обставини підтверджуються листом відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.11.2020 №52574113/5; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №232575887; результатом пошуку виконавчих проваджень в АСВП, сформованому 23.12.2020; листом Шевченківського районного суду міста Києва від 11.12.2020 за вих. №01-14/829/2020/М-210; листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.04.2021 за №19583/2-21.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягали примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час виникнення спірних відносин визначалися ЗУ Про виконавче провадження від 02.06. 2020 №1404-VII.

Відповідно до ст.1 даного ЗУ Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

.Частиною 1 статті 5 вказаного Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону). При цьому згідно з п.6 ч.3 зазначеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

У відповідності до ч.5 ст.26 цього Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна (коштів) боржника. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч.ч.1,2 ст.56 вищевказаного Закону).

Пунктом 2 частини 1 статті 37 зазначеного вище Закону визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 1 статті 40 ЗУ Про виконавче провадження у вказаній редакції передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини відповідно до ч.4 ст.59 цього Закону є, зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Таким чином, державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника тільки в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, або у разі виконання рішення суду.

В цьому конкретному випадку виконавчий лист було повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, враховуючи вимоги закону, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та зняття арешту з майна позивача, оскільки вищевказане рішення Шевченківського районного суду міста Києва, під час виконання якого було накладено арешт на майно позивача (боржника), не виконано в повному обсязі.

Даний правовий висновок міститься в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №425/1341/17 (провадження №61-17531св18.

Також суд додатково вважає за необхідне зазначити на те, що у відповідності до положень ч.1 ст. 4 ЦПК України особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Разом з тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.11.2020 відомості щодо права власності щодо нерухомого майна ОСОБА_1 відсутні. Отже, його права чи законні інтереси в даному разі не є порушеними.

Крім того, частиною 1 статті 59 Закону України Про виконавче провадження , в редакції від 02.06.2016, унормовано, що до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту може звернутися особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

Як роз`яснено у пункті 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна від 03.06.2016 №5 в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Разом з цим, в даному разі спір не пов`язаний з належністю майна, на яке накладено арешт.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Сбербанк про зняття арешту відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: