Рішення

від 11.10.2021 по справі 348/280/21

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/280/21

11 жовтня 2021 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Нагорняк Г.М.,

з участю представника позивача, адвоката - Капака В.М.,

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом, уточнивши позовні вимоги до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Просить суд, ухвалити рішення, яким визнати спільною сумісною власністю подружжя наступне майно:

-автомобіль марки HYUNDAI , модель SANTA FE , рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1 , тип В3 легковий автомобіль, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ;

-домоволодіння АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,0800 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

-1/2 частину магазину-автозапчастин, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;

-1/2 частину земельної ділянки площею 0,0863 га, кадастровий номер: 2624083201:04:001:0004, цільове призначення: для роздрібної торгівлі та комерційних цілей, яка розташована в ур. За залізною дорогою у с. Лісна Тарновиця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області.

Визнати за нею право власності на:

-1/2 ідеальну частку домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку, позначеного в плані літерою А , загальною площею - 274,6 кв.м., воріт, позначених в плані цифрою 1, загальною площею - 5,7 кв.м., огорожі, позначеної в плані цифрою 2, загальною площею - 20,6 кв.м., воріт, позначених в плані цифрою 3, загальною площею - 5,9 кв.м., огорожі, позначеної в плані цифрою 4, загальною площею - 28, 6 кв.м.;

-1/2 частину земельної ділянки площею - 0,0800 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/4 ідеальної частки магазину-автозапчастин, що знаходиться по АДРЕСА_2 , який складається з магазину-автозапчастин, позначеного в плані літерою А , загальною площею -577,4 кв.м., воріт, позначених в плані цифрою 1, площею - 5,6 кв.м., огорожі, позначеного в плані цифрою 2, загальною площею -104,7 кв.м.;

-1/4 частину земельної ділянки площею - 0,0863 га, кадастровий номер:2624083201:04:001:0004, цільове призначення: для роздрібної торгівлі та комерційних цілей, яка розташована в ур. За залізною дорогою у с. Лісна Тарновиця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області;

-1/2 частину автомобіля марки: HYUNDAI , модель SANTA FE , рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1 , тип В3 легковий автомобіль, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Крім того, просить стягнути з відповідача в її користь документально підтверджені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Капак В.М. позов позивача підтримав повністю з підстав наведених в ньому, який просив задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав повністю та не заперечив проти його задоволення.

Вислухавши сторони по справі, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи та за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

В статті 63 СК України зазначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Стаття 71 СК України передбачає, що майно, що є об`єктом права спільної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений в судовому порядку. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Ручі професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїх професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається за його згодою, крім випадків передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція є сталою, та висловлена Верховним Судом, зокрема, у Постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, Постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, Постанові Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 686/15607/15-ц та Постанові від 17 січня 2020 року у справі № 523/9268/15-ц. Підстав відступити від зазначених висновків не встановлено.

В судовому засіданні встановлено, що 26.10.1991 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тобто сторони по справі, зареєстрували між собою шлюб у Струсівській сільській раді народних депутатів Теребовлянського району, Тернорпільської області, актовий запис №30 (а.с.5).

У шлюбі у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується їхніми свідоцтвами про народження (а.с.6-7).

Судом з`ясовано, що сторонами спільно за час шлюбу було набуте наступне майно, а саме: автомобіль марки HYUNDAI , модель SANTA FE , рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1 , тип В3 легковий автомобіль, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; домоволодіння АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0800 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 ; 1/2 частину магазину-автозапчастин, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0863 га, кадастровий номер: 2624083201:04:001:0004, цільове призначення: для роздрібної торгівлі та комерційних цілей, яка розташована в ур. За залізною дорогою у с. Лісна Тарновиця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області (а.с. 10-28).

Відповідно до положень статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно положень статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Аналогічні положення містять статті 60,70 СК України, ст.368 ЦК України. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18).

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення; фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Як встановлено судом позивач ОСОБА_2 є ФОП, яка здійснює підприємницьку діяльність в збудованому сторонами по справі магазині-автозапчастин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9).

Системний аналіз ст.ст. 57, 60 та 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Майно ФОП, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

ВССУ, з урахуванням позиції ВСУ у своєї практиці презюмував, що майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 361/8273/16-ц).

Відповідно до ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває права власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Статтями 364, 367 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.

Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, в постанові від 01.07.2019 року у справі № 404/10673/14-ц висловив позицію, що системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

За загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15, та у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2019 року у справі № 199/2099/17.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 ст.77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, а відповідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Більше того, ч. 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на всі зазначені вище, повно та всебічно з`ясовані обставини, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов, що позов підлягає до задоволення

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_2 , з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 1000 грн. сплаченого судового збору.

На підставі ст.ст.52, 368, 355, 372 ЦК України, 22,28 КЗпШС, ст.ст. 21, 36, 57, 60, 62, 63, 71 СК України, ст. ст. 120, 125 ЗК України та керуючись ст.141, ст.258, ч.6 ст.259, ст.263, ст.265, ч.1 ст.268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно:

-автомобіль марки HYUNDAI , модель SANTA FE , рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1 , тип В3 легковий автомобіль, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ;

-домоволодіння АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,0800 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

-1/2 частину магазину-автозапчастин, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;

-1/2 частину земельної ділянки площею 0,0863 га, кадастровий номер: 2624083201:04:001:0004, цільове призначення: для роздрібної торгівлі та комерційних цілей, яка розташована в ур. За залізною дорогою у с. Лісна Тарновиця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 право власності на:

-1/2 ідеальну частку домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку, позначеного в плані літерою А , загальною площею - 274,6 кв.м., воріт, позначених в плані цифрою 1, загальною площею - 5,7 кв.м., огорожі, позначеної в плані цифрою 2, загальною площею - 20,6 кв.м., воріт, позначених в плані цифрою 3, загальною площею - 5,9 кв.м., огорожі, позначеної в плані цифрою 4, загальною площею - 28, 6 кв.м.;

-1/2 частину земельної ділянки площею - 0,0800 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/4 ідеальної частки магазину-автозапчастин, що знаходиться по АДРЕСА_2 , який складається з магазину-автозапчастин, позначеного в плані літерою А , загальною площею -577,4 кв.м., воріт, позначених в плані цифрою 1, площею - 5,6 кв.м., огорожі, позначеного в плані цифрою 2, загальною площею -104,7 кв.м.;

-1/4 частину земельної ділянки площею - 0,0863 га, кадастровий номер:2624083201:04:001:0004, цільове призначення: для роздрібної торгівлі та комерційних цілей, яка розташована в ур. За залізною дорогою у с. Лісна Тарновиця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області;

-1/2 частину автомобіля марки: HYUNDAI , модель SANTA FE , рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1 , тип В3 легковий автомобіль, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Стягути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 - 1000 (одну тисячу) гривень сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Грещук Р.П.

повний текст рішення

виготовлено 21.10.2021 року.