Ухвала

від 23.09.2021 по справі 908/1152/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/61/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

23.09.2021 Справа № 908/1152/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали заяви

Акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАЛЬЯНС РІАЛТІ» , код ЄДРПОУ 39355670 (вул. Шкільна, 32, м. Запоріжжя, 69002)

треті особи : 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Імпорт» , код ЄДРПОУ 37363119 (вул. Баренбойма, 12, м . Київ, 01013)

2/ Приватне підприємство «Ресурс-Імпорт» , код ЄДРПОУ 32815761 (вул. Сировця, 46, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51921)

про визнання договору недійсним

поданої в межах справи № 908/1152/18

Кредитори: 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю «Дісентіс» (вул. Є.Коновальця, 44-Б, м. Київ, 01133)

2/ Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юстстар» (вул. Є.Коновальця, 44-Б, м. Київ, 01133)

3/ Акціонерне товариство «Сбербанк» (вул. Володимирська, 46, м. Київ, 01601)

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАЛЬЯНС РІАЛТІ» , код ЄДРПОУ 39355670 (вул. Шкільна, 32, м. Запоріжжя, 69002)

Ліквідатор - арбітражний керуючий Сиротенко О.О.

Представники сторін: не з`явились

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2021 зокрема призначено судове засідання для розгляду заяви Акціонерного товариства «Сбербанк» про визнання договору недійсним на 06.05.2021р. о 10-45. Зобов`язано ліквідатора надати суду відзив на заяву Акціонерного товариства «Сбербанк» про визнання договору недійсним.

Ухвалою від 06.06.2021 судове засідання відкладено на 27.05.2021 об 11-30.

Ухвалою суду від 27.05.2021 судове засідання відкладено на 01.07.2021 о 10-00.

Ухвалою від 01.07.2021 судове засідання відкладено на 03.08.2021 о 12-30.

Ухвалою від 03.08.2021 судове засідання відкладено на 23.09.2021 о 10-30.

Представники сторін у судове засідання 23.09.2021 не з`явились.

Оцінивши надані докази, наведені обґрунтування сторін, проаналізувавши діюче законодавство, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

05.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Імпорт" (далі - ТОВ "Захід Імпорт", продавець) та Приватним підприємством "Ресурс-Імпорт" (далі - ПП "Ресурс-Імпорт", покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 30/03, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором товар (вживаний одяг), загальна сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних сторонами протягом терміну дії даного договору, кількість товару, а також ціна одиниці товару визначаються сторонами у накладних, що є невід`ємною частиною даного договору (пункти 1.1, 2.1 Договору).

25.01.2017 між ТОВ "Захід Імпорт" (первісний кредитор) та ТОВ ЮК Юстстар (новий кредитор) укладено договір №ПВ-250117/01 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу товарів №30/03 від 05.05.2011 в частині оплати товару за видатковими накладними на загальну суму 13 901 927,99 грн.

26.01.2017 між ТОВ "Євроальянс Ріалті" (поручитель) та ТОВ "Юридична компанія "Юстстар" (кредитор) укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку боржника щодо оплати товару за договором купівлі-продажу товарів від 05.05.2011 № 30/03 в частині оплати товару за видатковими накладними на загальну суму 13 901 927,99 грн.

Пунктом 5.1 Договору поруки від 20.10.2016 встановлено, що усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, у тому числі пов`язані з дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору поруки, регулюються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів, розумності та справедливості.

Обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору поруки від 26.01.2017, укладеного між ТОВ "Євроальянс Ріалті" та ТОВ Юридична компанія "Юстстар", позивач посилається на такі обставини: судом в ухвалах Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі № 978/627/18 та від 12.03.2018 у справі № 978/318/18 зазначено, що відповідач зауважив про відсутність фінансової можливості виконати ці зобов`язання перед позивачем.

Тобто, з наведеного вбачається, що в даних справах усі учасники не заперечували та підтримували як позовні вимоги в третейському суді, так і заяви про видачу наказу.

Посилаючись на наведені обставини АТ "Сбербанк" просить визнати недійсним укладений між ТОВ "Євроальянс Ріалті" та ТОВ Юридична компанія "Юстстар" договір поруки від 26.01.2017.

Предметом судового розгляду у даній справи є вимога АТ "Сбербанк" про визнання недійсним договору поруки від 26.01.2017 обґрунтована із посиланням на приписи статті 234 ЦК України вчиненням відповідачем оспорюваного правочину з метою створення штучної кредиторської заборгованості у ТОВ "Євроальянс Ріалті" задля подальшого його ухилення від сплати ним кредитних зобов`язань перед позивачем.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України ).

Відповідно до статей 16 , 203 , 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Отже правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Тому, в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Отже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України ) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України ), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України , так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України .

Господарським судом враховано, що вчиненню оспорюваного договору передувало попередньо укладення ряду правочинів (договорів відступлення права вимоги, надано правову оцінку правовій природі відповідних договорів, відповідності їх вимогам законодавства, наслідку їх сукупного укладення на права та інтереси позивача як кредитора.

Отже, позивач довів наявність підстав, на які він посилається у своїх вимогах про визнання недійсним договору та довів те, що відповідачем при укладанні спірного договору порушене його право, що стало підставою для звернення до суду.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у ст. 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати за заявою покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки від 26.01.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю відповідальністю «ЄВРОАЛЬЯНС РІАЛТІ» , код ЄДРПОУ 39355670 (вул. Шкільна, 32, м. Запоріжжя, 69002) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія «ЮСТСТАР» , код ЄДРПОУ 40000577, (вул. Євгена Коновальця, 44-Б, м. Київ, 01133).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю «ЄВРОАЛЬЯНС РІАЛТІ» , код ЄДРПОУ 39355670 (вул. Шкільна, 32, м. Запоріжжя, 69002) на користь Акціонерного товариства «Сбербанк» , код ЄДРПОУ 25959784 (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), судовий збір у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп.

Видати наказ.

Ухвалу складено та підписано « 21» жовтня 2021р.

Суддя О.О. Юлдашев