Рішення

від 11.10.2021 по справі 916/1502/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1502/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглядаючи справу за позовом Одеської міської ради (пл. Думська, 1, Одеса, 65004) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська виробнича компанія" (вул. Геранієва, 8, Одеса, 65048) за участтю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85 ) про стягнення 361 991,94 грн.;

за участю представників:

від позивача: Асташенкова О.І. - по довіреності

від відповідача: не з`явився

від 3-ої особи: Ярошенко Г.Ю. - по довіреності

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська виробнича компанія", в якому просить господарський суд: про стягнення 370943,87 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору землі від 03.08.2018р..

Ухвалою суду від 07.06.2021року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.07.2021р. залучено до участі у справі №916/1502/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради. Продовжено строк підготовчого провадження до 06.09.2021р. та відкладено підготовче засідання на "06" вересня 2021 р. о 09:45

Відповідач надав до суду відзив на позов відповідно якого, з урахуванням резолютивної частини відзиву, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову Одеської міської ради до ТОВ Трансрегіонінвест-Україна з підстав зазначених у відзиві.

30.08.2021р. Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради надав до суду письмові пояснення в яких підтримав позовні вимоги Одеської міської ради.

03.09.2021р. позивач надав відповідь на позов та вважає доводи викладені у відзиві на позовну заяву необгрунтованими з підстав зазначених у відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 06.09.2021р. закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно до витягу але в судові засідання не з`являвся, про причини свого нез`явлення суд не повідомляв.

У судовому засіданні 11.10.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

03.08.2018 р. між Одеською міською радою (далі - Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ (далі - Орендар) укладено договір оренди землі, площею 0,3334 га, кадастровий номер 5110136900:11:003:0013, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 8, для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель та споруд (далі - Договір). Договір укладено на 20 років та право оренди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.08.2018 р.

Згідно з п. 2.2 Розділу 2 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.05.2021 р. за ТОВ ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ 16.02.2018 р. зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 476, 3 кв.м..

У п. 2.3 Розділу 2 вказаного Договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 10 468 557 грн. 88 коп. згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 23.06.2018 р. № 1211, виданого відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Відповідно до п. 4.1. Розділу 4 зазначеного Договору орендна плата за земельну ділянку площею 0, 3334 га розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 523 427 грн. 89 коп. на рік.

Згідно з п. 4.2 Розділу 4 обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації у порядку, визначеному законодавством.

Також згідно з п. 4.3. Розділу 4 даного Договору орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом ЗО календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Однак, на даний час товариством з обмеженою відповідальністю ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ орендна плата за користування вищевказаною земельною ділянкою не сплачується.

Позивач зазначає, що з урахуванням зазначеного Департаментом комунальної власності Одеської міської ради складений розрахунок заборгованості ТОВ ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ з орендної плати за вищевказаним Договором та розрахована орендна плата за 2020-2021 роки наступним чином:

523 427, 89 грн.*1, 00 (інд. 2019 р.)= 523 427, 89 грн. (орендна плата за 2020р.)

523 427, 89 грн.*1, 00 (інд. 2020 р.)= 523 427, 89 грн. (орендна плата за 2021р.)

523 427, 89 грн./12 міс. = 43 618, 99 грн. (щомісячно)

Відповідно до п. 4.4. Розділу 4 вказаного Договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її' незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно з п.п. 9.1.2. п. 9.1 Розділу 9 зазначеного Договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Так, внаслідок неналежного виконання орендарем обов`язку по сплаті орендної плати Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на адресу ТОВ ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ направлено претензію від 18.03.2021 р. № 01-13/1188 щодо необхідності сплатити заборгованість за договором оренди землі від 03.08.2018 р.

Таким чином, враховуючи, що ТОВ ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання та має заборгованість тому Одеська міська рада звернулась з відповідною позовною заявою до господарського суду Одеської області про стягнення з вищевказаного Товариства заборгованості за договором оренди землі від 03.08.2018 р. за період з вересня 2020 р. по квітень 2021 р. у розмірі 370943,87 грн. з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 11120,71грн., 3% річних у розмірі 3 049, 17 грн., пені у розмірі 7 822, 06 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, статтею 615 зазначеного Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Також згідно зі ст. 24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Таким чином, з аналізу чинного законодавства України вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за договором оренди землі від 03.08.2018 р. за період з вересня 2020 р. по квітень 2021 р. у розмірі 340000,00 грн. (з урахуванням часткової оплати), у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором інфляційні втрати у розмірі 11120,71грн., 3% річних у розмірі 3 049,17 грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 289 Податкового кодексу України орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації на індекс інфляції, що публікується Державним земельним агентом України.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 11120,71грн., 3% річних у розмірі 3 049,17 грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 7 822, 06 грн..

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.7 Розділу 4 договору оренди землі від 17.05.2018 р. передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, розмір якої визначається Податковим кодексом України.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 7 822, 06 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Твердження відповідача щодо відсутності в матеріалах справи акту приймання - передачі земельної ділянки, акту звірки взаєморозрахунків за Договором суд зазначає, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 126 Земельного кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (копія додана до позовної заяви) 03.08.2018 р. за ТОВ ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,3334 га, кадастровий номер 5110136900:11:003:0013, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 8, на підставі договору оренди землі від 03.08.2018 р.

Крім того, згідно з п. 6.1 Розділу 6 вказаного Договору об`єкт оренди за цим договором вважається переданим Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації.

Також відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 Розділу 9 зазначеного Договору Орендар має право приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Згідно з п. 14.1 Розділу 14 Договору право оренди земельної ділянки підлягає державної реєстрації відповідно до закону та виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

З урахуванням державної реєстрації права оренди зазначеної земельної ділянки за ТОВ ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ та відповідно до умов вказаного Договору, у Товариства з 03.08.2018 р. виникло законне право користування земельною ділянкою, площею 0,3334 га з кадастровим номером 5110136900:11:003:0013, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 8.

Верховний Суд у постанові від 05 березня 2019 року у справі справа № 910/1389/18 зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операиій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом .

Також умовами договору оренди землі від 03.08.2018 р., укладеного між Одеської міською радою та ТОВ ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ непередбачено обов`язку сторін на складання акту взаєморозрахунків за Договором.

Крім того, складання вказаного акту взаєморозрахунків відповідно до норм діючого законодавства України є правом а не обов`язком сторін за договором оренди землі.

Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності в матеріалах справи акту приймання - передачі земельної ділянки та акту звірки взаєморозрахунків за договором є необгрунтованим, незаконним та таким що не відповідає нормам діючого законодавства України та умовам договору оренди землі від 03.08.2018 р.

Твердження відповідача щодо підписання позову Одеської міської ради у даній справі не уповноваженою особою, суд зазначає, що згідно з матеріалами даної справи, Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки у розмірі 370 943, 87 грн.

Вказану позовну заяву підписано Поповською І.П. (уповноважена особа Одеської міської ради у порядку самопредставництва, директор юридичного департаменту Одеської міської ради).

При цьому, у позові зазначено, що Поповська І.П. діє у відповідності до ч.4 ст.56 ГПК України на підставі самопредставництва.

На підтвердження повноважень надано копію розпорядження міського голови від 18.05.2020 № 421, відповідно до п.1 якого самопредставництво Одеської міської ради в судах усіх інстанцій та спеціалізацій без окремого доручення з усіма правами, наданими Господарським процесуальним кодексом України тощо, здійснюється, зокрема, такими уповноваженими особами - працівниками юридичного департаменту Одеської міської ради: директором юридичного департаменту Одеської міської ради.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських Формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Таким чином, до Єдиного державного реєстру включається інформація щодо осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, та дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи. Водночас у законодавстві відсутня вимога щодо необхідності внесення до Єдиного державного реєстру переліку усіх повноважень таких осіб, які вони можуть вчиняти від імені юридичної особи.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником юридичного департаменту Одеської міської ради є Поповська Інна Петрівна.

Тобто, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передбачає внесення лише такого статусу, як підписант, чи керівник, а не всіх осіб, які мають повноваження здійснювати самопредставницво відповідної юридичної особи в суді.

Таким чином, Поповська І.П. (відповідно до статуту) є керівником юридичного департаменту Одеської міської ради, повноваження якої додатково визначено у вищевказаному п.1 розпорядження міського голови від 18.05.2020 № 421, а тому у Поповської І.П. є необхідні повноваження на підписання позовної заяви від імені Одеської міської ради у порядку самопредставництва.

Також, відповідач посилається на Закон України Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 який був прийнятий у 2020 р. та спрямований на підтримку у 2020-2021 роках застрахованих осіб та надання допомоги суб`єктам господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, позивач вказує, що у даному Законі зазначено, що суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна .

Суд звертає увагу на те, що у позовній заяві Одеської міської ради про стягнення з ТОВ ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ заборгованості за договором оренди землі від 03.08.2018 р. зазначено період з вересня 2020 р. по квітень 2021 р.

Крім того, згідно з Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до видів діяльності ТОВ ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ відносяться: 68.20 надання в оренду й експлуатації власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 68.10 купівлі та продаж власного нерухомого майна; 68.32 управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 25.29 виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів; 25.61 оброблення металів та нанесення покриття на метали.

Однак, у відзиві ТОВ ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ посилається на такі види діяльності, які взагалі не відносяться до видів діяльності даного Товариства, що зазначені у Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 66.19 інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; 82.30 організування конгресів і торгівельних виставок.

Згідно з Переліком основних видів економічної діяльності, стосовно яких здійснюються обмежувальні протиепідемічні заходи, пов`язані із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , який затверджений постановою КМУ від 09.12.2020 р. № 1236, обмежувальні заходи не стосуються видів діяльності ТОВ ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ , які зазначені у вищевказаному Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, види діяльності, зазначені у вищевказаному Витягу не були заборонені під час карантинних заходів, тому посилання відповідача на вказані обставини є необгрунтованим.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмежено відповідальністю ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ (65048, м. Одеса, вуя. Геранієва, 8, код ЄДРПОУ 41005199) заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 340 000 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 120, 71 грн., 3% річних у розмірі 3 049, 17 грн., пені у розмірі 7 822, 06 грн. на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) на рахунок: Одеська міська ТГ, отримувач - ГУК в Одеської області /м. Одесі/, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UА 468 9999 8033 4129 812 0000 15744, код класифікації доходів бюджету - 18010600 орендна плата з юридичних осіб .

3. Стягнути з товариства з обмежено відповідальністю ОДЕСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ (65048, м. Одеса, вуя. Геранієва, 8, код ЄДРПОУ 41005199) сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 5 564,16 грн. (на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 26302537, р/р UА 808201720344250211000034995, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172).

Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 21 жовтня 2021 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов