Рішення

від 19.10.2021 по справі 160/13930/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Справа № 160/13930/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

13.08.2021 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Магдалинівської селищної ради (вул. Центральна, 32, смт. Магдалинівка, Магдалинівський р-н, Дніпропетровська область, 51100, код ЄДРПОУ 04338405, далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви від 03.09.2021 року, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення сесії Магдалинівської селищної ради Новомосковського (колишній Магдалинівський) району Дніпропетровської області від 21.07.2021 року № 1346-09/VIII Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Магдалинівську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222385000:01:002:0026, яка розташована на території Магдалинівської селищної ради (колишня Новопетрівська сільська рада) Новомосковського (колишній Магдалинівський) району Дніпропетровської області і передання позивачу зазначеної ділянки у власність, з урахуванням висновків суду по даній справі.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки відмова органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність, була здійснена, враховуючи зміни у законодавстві, які відбулися з 01.07.2021 року. Проте, позивач зазначає, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом. Проект із землеустрою, витяг з ДЗК та висновок про погодження проекту разом із заявою гр. ОСОБА_1 було надано на розгляд до Магдалинівського селищної ради у червні 2021 року відповідно вимог чинного законодавства, яке діяло у той проміжок часу та до змін у законодавстві, які відбулися з 01.07.2021 року. Позивач вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України Про землеустрій , без урахування принципу незворотності дії закону у часі, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною. З огляду на викладене, позивач просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

13.10.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що земельна ділянка, вже є сформованою (кадастровий номер 1222585000:01:002:1012), а відтак її подальше формування здійснюється за технічною документацією, а не за проектом землеустрою. А отже, матеріали проекту не дають змогу ідентифікувати земельну ділянку, на яку було надано дозвіл на складання проекту землеустрою відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 20.10.2020 року №4-11041/1020. На момент розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою на засіданні постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, охорони навколишнього середовища та надзвичайних ситуацій, яке відбулося 16.07.2021 року, зауваження усунуті не були. Рішенням 9 сесії VIII скликання гр. ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, яка розташована за межами с.Новопетрівка Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 20.10.2020 року № 4-11041/10-20 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області площею 2,0000 га, з цільовим призначенням 01.03. - для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 з цільовим призначенням 01.03. - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області площею 2,0000 га.

Вказаний проект землеустрою було розроблено ФОП ОСОБА_2 20.11.2020 року відповідно вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) в редакції, яка була чинна на момент розроблення.

25.11.2020 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність був розглянутий та погоджений позитивним висновком про розгляд документації з землеустрою експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Зозулею А.І., копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 9 вищевказаного висновку - зауваження відсутні, пропозиції відсутні.

Отже, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність з цільовим призначенням 01.03 - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Магдалинівської селищної ради (колишня Новопетрівська сільська рада) Новомосковського (колишній Магдалинівський) району Дніпропетровської області площею 2,0000 га перевірено експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та зауважень не встановлено.

У подальшому вище вказаний проект землеустрою відповідно до вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року, був направлений на перевірку та узгодження державному кадастровому реєстратору відділу у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

За результатами його розгляду було сформовано земельну ділянку з присвоєнням їй кадастрового номеру 1222385000:01:002:0026 та 01.12.2020 року зареєстровано у Державному земельному кадастрі України, про що видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ-1214874922020 від 01.12.2020 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність з цільовим призначенням 01.03. - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області площею 2,0000 га пройшов перевірку експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та державним кадастровим реєстратором відділу у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

З метою затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222385000:01:002:0026, ОСОБА_1 02.06.2021 року звернулася до Магдалинівської селищної ради та надала повний пакет необхідних документів, відповідно вимог ст. 186-1 Земельного Кодексу України (в редакції, яка діяла на момент подачі документів).

Зазначений пакет документів було направлено за допомогою послуг АТ Укрпошта 02.06.2021 року № 5110001178880 та вручено уповноваженому представнику Магдалинівської селищної ради 09.06.2021 року, що підтверджується трекінгом надсилання поштового відправлення із сайту АТ Укрпошта .

Вказаний факт підтверджується представником відповідача, який вказує у відзиві, що клопотання ОСОБА_1 було зареєстровано 10.06.2021 року за вх. №2576.

21.07.2021 року Магдалинівською селищною радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки за №1346-09/VІІІ, яким ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв`язку з невідповідністю його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, позивач через свого представника звернулась до суду з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі по тексту - Земельний кодекс).

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із частиною 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 статтею 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що законодавцем передбачено процедуру отримання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, дотримання якої є обов`язковою як для особи, яка бажає отримати земельну ділянку у власність, так і для органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки комунальної власності у власність громадян.

Як було встановлено судом, позивач дотрималась встановлених статті 118 ЗК України умов для отримання земельної ділянки у власність шляхом отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства; розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, погодженням позитивним висновком документації з землеустрою експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; узгодженням державному кадастровому реєстратору відділу у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; звернулась із заявою про затвердження проекту землеустрою до повноважного органу місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що на момент отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства були чинні норми Земельного кодексу України (наказ начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 20.10.2020 року № 4-11041/10-20), в наступній редакції.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 6 статті 186-1 Кодексу, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Таким чином, єдиною підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні її у власність може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст.186-1 Кодексу.

Судом встановлено, що 25.11.2020 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність був розглянутий та погоджений позитивним висновком про розгляд документації з землеустрою експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Зозулею А.І., копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 9 вище вказаного висновку - зауваження відсутні, пропозиції відсутні.

Отже, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність у відповідності до діючих на той момент норм Земельного кодексу України був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Інших підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою ЗК України як на момент надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, та погодження проекту землеустрою експертом, так і на момент звернення із заявою про затвердження проекту землеустрою не містив.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Суду не надано доказів розгляду клопотання позивача у двотижневий строк, що свідчить про порушення відповідачем частини 9 статті 118 ЗК України.

Відповідач в обґрунтування прийнятого рішення зазначає, що перевіривши подані позивачем документи, встановив наявність недоліків у проекті землеустрою та листом від 30.06.2021 року повідомив позивача про необхідність їх усунення. Оскільки позивач не усунула виявлені недоліки, було прийнято оскаржуване рішення від 21.07.2021 року №1346-09/VIII Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку вказаному твердженню відповідача, суд зазначає, що до відзиву відповідачем було долучено лист від 30.06.2021 року №1225 про наявність недоліків в проекті землеустрою, наданому позивачем на затвердження.

Проте, до відзиву не подано жодного доказу направлення на адресу позивача або отримання позивачем вказаного листа.

Більше того, станом на 30.06.2021 року жодним нормативно-правовим актом не було передбачено складання селищною радою листів про усунення недоліків при розгляді питання затвердження проекту землеустрою.

До повноважень Магдалинівської селищної ради віднесено лише питання прийняття рішення щодо затвердження або відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Отже, приймаючи лист від 30.06.2021 року №1225 про наявність недоліків в проекті землеустрою, як доказ дотримання строків розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою, відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень та не у відповідності до процедури, встановленої ЗК України.

Відповідно пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України зміни, які відбулися з 27.05.2021 року відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин № 1423-IX від 28.04.2021 року, повноваження щодо розпорядження вище вказаною земельної ділянкою від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області перейшли в даному випадку до Магдалинівської селищної ради.

На підставі вказаних змін, в подальшому засіданням постійної комісії Магдалинівської селищної ради комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, охорони навколишнього природного середовища та надзвичайних ситуацій було складено протокол від 16.07.2021 року №9, яким встановлені недоліки в документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Відповідач вказує, що протокол комісії від 16.07.2021 року №9 став підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 21.07.2021 року №1346-09/VIII Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що правовий статус постійних рад селищної ради встановлено статтею 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до частини 4 статті 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 30 Закону України Про землеустрій погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

З аналізу Земельного кодексу України та Закону України Про землеустрій не встановлено надання повноважень постійним комісіям селищних рад надавати оцінку документації із землеустрою, оскільки відповідні повноваження на момент звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою покладені на експерта державної експертизи.

Відмова органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність, була здійснена, враховуючи зміни у законодавстві, які відбулися з 01 липня 2021 року, проте суд вважає, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.

Тобто, у контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб`єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.

Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17.

Особливістю дії у часі норм процесуального права є те, що така дія має негайний характер, і це означає обов`язок застосування норми, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії (більш пізня норма процесуального права скасовує дію попередньої норми, яка регулює ті самі відносини). При цьому, суд повинен враховувати загальні вимоги процесуального закону, згідно з якими при зміні правил процесу забороняється встановлювати нові обов`язки, скасовувати чи звужувати процесуального права, належні учасникам судового провадження, чи обмежувати їх використання.

У рішенні Конституційного Суду України в від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) неодноразово висловлював свою позицію, у відповідності до якої принцип верховенства права вимагає дотримання вимог якості закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. Зокрема, на думку суду, вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права, тлумачитися у спосіб, сумісний з верховенством права і найбільш сприятливий для особи (рішення у справах Полторацький проти України (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29.04.2003, заява №38812/97, §155, Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine), від 09.01.2013, заява №21722/11, §170, Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine) від 14.10.2010, заяви №23759/03 та №37943/06, §57).

При цьому, під терміном закон слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності і передбачуваності . Закон повинен бути належним чином доступним: громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку. Крім того, норма не може розглядатися як закон , якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія (рішення у справі Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), рішення від 23.06.1995, заява №18139/91, §37).

Таким чином, позивач мала обґрунтовані сподівання, з урахуванням наведеного принципу правової визначеності, що її клопотання про затвердження проекту землеустрою буде розглянута у строки та у відповідності до законодавства чинного на момент її звернення та закінчення строку розгляду відповідного клопотання.

Отже, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення не дотримався встановленої законодавством процедури, не дотримався строків розгляду клопотання позивача та вийшов за межі наданих йому повноважень, застосувавши до розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою норми законодавства, які набрали чинності після спливу строку, встановленого для розгляду відповідачем клопотання.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 21.07.2021 року №1346-09/VIII Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки без дотримання встановленої Земельним кодексом України процедури.

Стосовно форми прийнятого рішення, суд зазначає, що воно має бути обґрунтованим та мотивованим, тобто з його змісту має бути зрозуміло підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Відповідачем в обґрунтування прийнятого рішення вказано у зв`язку з невідповідністю його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою . При цьому, жодної аргументації в чому саме полягає невідповідність положень вимогам законів, оскаржуване рішення не містить, що свідчить про його необґрунтованість, що є підставою для скасування такого рішення.

Обґрунтування прийнятого рішення фактично викладено відповідачем у відзиві на позовну заяву, що не може підміняти обов`язку відповідача мотивувати прийняті ним рішення.

При цьому, обґрунтування прийнятого рішення у відповідності до доводів відзиву здійснено без дотримання встановленої Земельним кодексом України процедури.

Стосовно доводів позивача про неопублікування оскаржуваного рішення на офіційному сайті відповідача, суд зазначає, що вказане є підставою для звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження права на доступ до публічної інформації, проте не може бути підставою для скасування рішення.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивач не обізнана, що вона звернулась до суду з позовом, суд зазначає наступне.

До відзиву відповідачем надано заяву, напису власноруч особою, яка записана як ОСОБА_1 . Суд не має можливості встановлювати справжність наданих до суду документів, а тому за їх достовірність відповідають представники сторін, які підтверджують власним підписом оригінальність поданих документів.

До поданої до відзиву заяви не надано ані паспорту, ані інших ідентифікуючих документів особи, яка звернулась до відповідача із заявою від 28.09.2021 року.

Більше того, до суду не надходило аналогічних заяв.

Представником позивача при зверненні до суду надано завірені належним чином копії: паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , ордеру серії АЕ №1085562 від 09.08.2021 року.

Вказані документи у відповідності до норм статті 59 КАС України є належним доказом повноважень представника на звернення до суду від імені ОСОБА_1 з позовної заявою про скасування рішення від 21.07.2021 року № 1346-09/VIII Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, судом встановлено недотримання відповідачем строків та порядку розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, недотримання норм законодавства, яке було чинне станом на момент звернення позивача із заявою, а також відсутність обґрунтованості прийнятого рішення, що має наслідком його скасування, як протиправного.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов`язання Магдалинівської селищної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222385000:01:002:0026, яка розташована на території Магдалинівської селищної ради (колишня Новопетрівська сільська рада) Новомосковського (колишній Магдалинівський) району Дніпропетровської області і передання позивачу зазначеної ділянки у власність, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 10.08.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Магдалинівської селищної ради Новомосковського (колишній Магдалинівський) району Дніпропетровської області від 21.07.2021 року № 1346-09/VIII Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ;

Зобов`язати Магдалинівську селищну раду (вул. Центральна, 32, смт. Магдалинівка, Магдалинівський р-н, Дніпропетровська область, 51100, код ЄДРПОУ 04338405) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222385000:01:002:0026, яка розташована на території Магдалинівської селищної ради (колишня Новопетрівська сільська рада) Новомосковського (колишній Магдалинівський) району Дніпропетровської області і передання ОСОБА_1 зазначеної ділянки у власність, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Магдалинівської селищної ради (вул. Центральна, 32, смт. Магдалинівка, Магдалинівський р-н, Дніпропетровська область, 51100, код ЄДРПОУ 04338405) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна