Постанова

від 20.10.2021 по справі 485/704/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.10.21

22-ц/812/1964/21

Єдиний унікальний номер судової справи: № 485/704/21

Номер провадження № 22-ц/812/1964/21 Cуддя - доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікова В.І.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Дочірнього підприємства Південне

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2021 року, ухваленого під головуванням судді - Квєтки І.А. в приміщенні того ж суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Південне (надалі- ДП Південне ) про розірвання договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП Південне про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позивачка зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 7,0325 га, кадастровий номер 4825781700:16:000:0019, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Киселівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. 05 серпня 2014 року між нею та ДП Південне було укладено договір оренди б/н належної їй земельної ділянки строком на 15 років. На підставі акту приймання-передачі від 05 серпня 2014 року відповідач прийняв в оренду земельну ділянку.

Відповідно до пункту 37 договору оренди, листом від 24 грудня 2020 року вона письмово попередила відповідача про бажання розірвати договір оренди землі в односторонньому порядку, на що відповіді не отримала.

Посилаючись на викладене та на те, що відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку щодо розірвання договору та повернення земельної ділянки позивачка просила суд розірвати договір оренди б/н земельної ділянки площею 7,0325 га, кадастровий номер 4825781700:16:000:0019, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Киселівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, укладений 05 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ДП Південне , зареєстрований 08 листопада 2014 року у Снігурівському районному управлінні юстиції Миколаївської області, номер запису про інше речове право: 7619647, припинивши за ДП Південне право оренди даної земельної ділянки.

У відзиві на позовну заяву ДП Південне позовні вимоги не визнало при цьому посилалося на те, що визначене у договорі положення пункту 37 про можливість одностороннього розірвання договору є нікчемним, оскільки при укладенні договору дії сторін не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме сторони не досягали домовленості щодо правових наслідків розірвання договору в частині визначення умов та порядку повернення земельної ділянки у разі його одностороннього розірвання. Крім того, не настали умови, визначені ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі для дострокового розірвання договору за рішенням суду, а в односторонньому порядку розірвання договору законодавством не передбачено. Випадки припинення дії договору та виключні шляхи його розірвання передбачені п.35 та п.36 Договору

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2021 року позов задоволено. Ухвалено розірвати договір оренди б/н земельної ділянки площею 7,0325 га, кадастровий номер 4825781700:16:000:0019, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Киселівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, укладений 05 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ДП Південне , зареєстрований 08 листопада 2014 року у Снігурівському районному управлінні юстиції Миколаївської області, номер запису про інше речове право: 7619647, припинивши за ДП Південне право оренди даної земельної ділянки. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки пунктом 37 договору оренди землі від 05 серпня 2014 року сторони передбачили умову про дострокове розірвання договору, на виконання якої позивачка направила відповідачу письмове попередження від 24 грудня 2020 року, яке отримано останнім 26 грудня 2020 року, то є наявні підстави для розірвання договору, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду.

В апеляційній скарзі ДП Південне , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що умови та порядок повернення земельної ділянки Орендодавцю у разі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у Договорі відсутні, при укладенні Договору домовленість між сторонами щодо таких умов не досягалася. Положення пункту 37 Договору по своїй суті є декларативними та не передбачили правових наслідків при настанні зазначених обставин (розірванні договору в односторонньому порядку), що відобразились би (у разі домовленості сторонами на стадії укладення Договору) у визначенні чіткого порядку та умов повернення земельної ділянки, що мало б правовим наслідком повернення земельної ділянки Орендодавцю. Також, ні у зазначеному пункті 37 Договору, ні в інших пунктах Договору сторони не узгодили, за невиконання яких саме умов договору його Орендодавець вправі розірвати договір в односторонньому порядку. Визначене пунктом 37 Договору положення про допущення розірвання договору оренди землі є нікчемним та в силу імперативної статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків. Крім того, не зверну то уваги що на адресу відповідача будь-які звернення з приводу дострокового розірвання договору оренди землі без номеру від 05 серпня 2014 року не надходили.

Позивачка не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

У судове засідання сторони не з`явились про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином про причини неявки суд не повідомили, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України ).

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,0325 га, кадастровий номер 4825781700:16:000:0019, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Киселівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (а.с., на підставі рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2013 року у справі № 2/485/770/13.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно за позивачем проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області Князєвим Д.О. 12 травня 2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 357558448257, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 21499522, сформованого 12 травня 2014 року, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12968474 від 12 травня 2014 року (а.с. 5-6).

Відповідно до укладеного договору оренди землі б/н від 05 серпня 2014 року ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі від 05 серпня 2014 року передала належну їй вище вказану земельну ділянку загальною площею 7,0325 га строком на 15 років, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку (а.с. 7-9).

Право оренди за відповідачем було зареєстроване 08 листопада 2014 року державним реєстратором Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області Корженком О.Ю., номер запису про інше речове право: 7619647, про що свідчить надана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 260347693 від 07 червня 2021 року (а.с. 17-18).

Пунктом 37 договору оренди передбачено, що дострокове розірвання договору оренди землі має здійснюватись за умови письмового попередження зацікавленої особи не пізніше, ніж за 4 місяці.

24 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ДП Південне з письмовим попередженням про розірвання договору оренди землі з моменту одержання повідомлення в односторонньому порядку на підставі п. 37 Договору, яке останнім отримане 26 грудня 2020 року (а.с. 10).

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку у випадку, якщо це передбачено умовами укладеного сторонами договору.

Укладаючи 05 серпня 2014 року договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначились з їх змістом.

Відповідно до частини третьої статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оскільки умовами договору оренди землі від 05 серпня 2014 року передбачено право позивачки розірвати в односторонньому порядку договір оренди належної їй земельної ділянки, вимога ОСОБА_1 про розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, а отже є обґрунтованою.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 420/504/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 623/2953/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 420/550/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 623/2422/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 659/1054/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 659/569/19, від 12 травня 2021 року у справі № 659/1151/19.

Отже, встановивши, що пунктом 37 договору оренди землі, укладеного між позивачкою та відповідачем 05 серпня 2014 року, передбачена можливість розірвання договору в односторонньому порядку, без настання будь-яких обставин чи передумов (порушення умов договору чи неналежне його виконання), позивачка виявила таке бажання (волю), а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги про те, що визначене пунктом 37 Договору положення про допущення розірвання договору оренди землі є нікчемним та в силу імперативної статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків не заслуговують на увагу, оскільки положення пункту 37 договору оренди землі є погодженою між сторонами договору умовою, яка не суперечить положенням чинного законодавства, зокрема частині четвертій статті 31 Закону України Про оренду землі , частині першій статті 651 ЦК України, та відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковою для виконання сторонами.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи будь-яких звернень з приводу дострокового розірвання договору оренди землі без номеру від 05 серпня 2014 року на адресу відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

Порядок вручення поштової кореспонденції, в тому числі і листів з оголошеною цінністю, передбачено Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 5 березня 2009 року №270 (надалі - Правила).

Пунктом 96 Правил передбачено, що реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку.

За правилом пункту 104 Правил поштові листи з оголошеною цінністю видаються адресату за умови пред`явлення ним документа, що посвідчує особу, або уповноваженій ним особі за умови пред`явлення нею документа, що посвідчує особу, та відповідної довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку.

На підтвердження факту вручення повідомлення адресату - ДП Південне позивачкою надані відомості Снігурівського відділення Укрпошти від 07 травня 2021 року про те, що відправлення № 5730300329663 вручено за довіреності 26 грудня 2020 року (а.с.11).

Інші в апеляційній скарзі доводи зводяться до заперечень на позову та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України , колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Південне залишити без задоволення.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2021 року