Рішення

від 21.10.2021 по справі 380/12978/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/12978/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кіцілінського М.О. про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кіцілінського М.О., у якій просить суд:

- визнати протиправним рішення № РВ-4601837552021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов`язати державного кадастрового реєстратора Відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кіцілінського М. О. внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру здійснити поділ земельної ділянки (масиву) за кадастровим номером 4622782500:01:012:0001 та сформувати для земельної ділянки площею 1,0000 га, за конфігурацією, координатами, поворотними точками та місцем розташування, що визначені у Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність окремий кадастровий номер.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 22 червня 2021 року ним було отримано рішення № РВ-4601837552021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру У вказаному рішенні повідомляється про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав: 1) електронний документ не відповідає установленим вимогам, а саме наявним даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші об`єкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про значення оцінки земельної ділянки) та установленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа даним документації із землеустрою або оцінки земель; 2) невідповідність поданих документів законодавству, а саме ст. 56 Закону України «Про землеустрій» .

Також у рішенні № РВ-4601837552021 була надана рекомендація звернутись до органу місцевого самоврядування для отримання рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки за кадастровим номером 4622782500:01:012:0001. Позивач вважає дії Державного кадастрового реєстратора Відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кіцілінського М. О., а саме прийняття рішення № РВ-4601837552021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, неправомірними з огляду на що звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

06.08.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

Представник відповідача проти задоволення даного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що відповідно до ч. 5 ст.5 та ст. 9 Закону України Про Державний земельний кадастр внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Внесення відомостей здійснює державний кадастровий реєстратор центрального органу виконавчої влади, має доступ до всіх відомостей даного кадастру та самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей та про відмову у здійсненні таких дій. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2012 № 1051 (далі-Порядок № 1051), якою затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, передбачає в собі процедуру та вимоги щодо ведення даного кадастру, яких у своїй роботі має дотримуватись зокрема, відповідно до п. 111 Порядку № 1051 кадастровий реєстратор протягом 14 календарних днів з дня реєстрації заяви, поданої відповідно до п. 1101 Порядку № 1051 перевіряє подані заявниками документи, що також визначено п. 5 ст. 21 Закону України Про Державний земельний кадастр на відповідність вимогам та нормам діючого законодавства. Відповідач зазначив, що на отримані документи від позивача щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру стосовно погодженого та розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності шляхом поділу земельної ділянки (масиву) за кадастровим номером 4622782500:01:012:0001 для виділення в подальшому земельної ділянки з окремим кадастровим номером. Крім цього, відповідач зазначає, що у зв`язку із невідповідністю поданих документів вимогам ст. 56 Закону України Про землеустрій , наказу № 391 від 03.12.2004 про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, Порядку № 1051, п. 1 ст. 32 Земельного кодексу України, п. 1 ст. 22 Закону України Про Державний земельний кадастр , реєстратором було правомірно відмовлено у вчинені реєстраційних дії до Державного земельного кадастру. Реєстратор також зауважив, що при розробці проекту землеустрою заявниками було застосовано мовчазну згоду , що в наслідок з`ясування усіх обставин розроблення зазначеного проекту, є перешкодою у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Також зазначає, що вимоги позивача про зобов`язання внести до Державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки зазначає про втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи та позиції учасників по справі, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Спірні відносини між сторонами виникли внаслідок прийняття Державним кадастровим реєстратором відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кіцілінського М.О. рішення №РВ-4601837552021 від 22.06.2021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, в якому зазначено про те, що Державним кадастровим реєстратором відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кіцілінського М.О. було розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 08.06.2020 (реєстраційний номер ЗВ-9707217052021) разом з доданими до неї документами та прийнято зазначене рішення з підстав невідповідності поданих документів законодавству , а саме: електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа; невідповідність поданих документів законодавству, а саме ст. 56 Закону України "Про землеустрій".

Суд враховує позицію позивача щодо дотримання останнім вимог Земельного кодексу України, для отримання дозволу на розробку проектів із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки мотивуючи тим, що право виникло у наслідок наявності мовчазної згоди Львівської міської ради на подану заяву від 12.04.2021 та не отриманні вмотивованого рішення зазначеної ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо спірної земельної ділянки чи надання такого дозволу, відповідно до положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

У зв`язку з чим позивачем 07.06.2021 року через Центр надання адміністративних послуг у м. Дубляни було зареєстровано повідомлення про замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу. На виконання вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України до повідомлення був доданий договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Договір на виконання робіт № 004-01/П від 18 травня 2021 року був укладений між ОСОБА_1 (Замовником) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавцем) з приводу виконання з дотриманням вимог законодавства геодезичних робіт щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах Грядівської сільської ради Львівського району Львівської області.

Разом з тим в оскаржуваному рішенні відповідачем було рекомендовано позивачу Звернутись до органу місцевого самоврядування для отримання рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 4622782500:01:012:0001 відповідно до порядку ведення Державного земельного кадастру. Згідно з ст. 56 Закону України "Про землеустрій" Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок. Земельна ділянка кадастровий номер 4622782500:01:012:0001 відповідно даних ДЗК має зареєстроване речове право за органом місцевого самоврядування та має комунальну форму власності. Подані документи не відповідають вимогам законодавства, а тому на підставі пункту 6 статті 26 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відмовив у внесенні відомостей (змін до них) Державного земельного кадастру. Після виправлення зауважень, що викладені у протоколі перевірки електронного документу, повторно звернутися на реєстрацію земельної ділянки. Рішення може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства. Відповідно до ст.28 Закону України "Про землеустрій", розробники документації із землеустрою несуть відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів передбачених поданою на розгляд документацією. Таким чином, у даній справі є неурегульованим питання щодо наявності чи відсутності мовчазної згоди Львівської міської ради і за наслідками поданої позивачем заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,0Га для ведення особистого селянського господарства шляхом поділу земельної ділянки (масиву) за кадастровим номером 4622782500:01:012:0001.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пункти 2 та 4 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України).

Суд звертає увагу, що згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Таким чином, підставою для набуття права власності та права користування із земель державної або комунальної власності є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийняте в межах наданих повноважень, визначених Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 9 зазначеної статті Закону відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України).

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 11 ст. 118 Земельного кодексу України).

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно, суд вважає необхідним зазначити, що ухвалення рішення про надання земельної ділянки у власність є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Дана процедура безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою даний проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 1861 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Таким чином, визначена законом процедура є способом дій зацікавленої особи у отриманні права власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності та дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян, чи суб`єктів господарювання щодо отримання права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі отримання відмови органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вбачається, що фактично орган місцевого самоврядування створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому така відмова може бути предметом судового оскарження, відповідно до ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства, визначеного ч. 1 ст. 2 КАС України, у випадку звернення особи з відповідним позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Необхідно зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі - Закон № 280/97-ВР, в редакції від 01.05.2019, на момент винесення рішення про відмову у наданні дозволу), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної або комунальної власності встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону № 280/97-ВР.

Зокрема, п. 34 ч.1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії відповідної ради.

Суд зазначає, що щодо розгляду клопотання відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено місячний строк на розгляд останнього та зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць, у зв`язку з чим, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом порядок та черговість проведення сесій рад, а саме не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок, зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України вбачаються підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі, відповідно, місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є чітко визначеним та присічним, не здійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права. Та, використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення, якщо дана зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.

Необхідно зазначити, що строк розгляду клопотання є визначений законодавством строк виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції), відповідно даний строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Оскільки недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, необхідно здійснювати оцінку недотримання строку в межах причин і умов, які призвели до цього. В даній справі позивач вважає, що Львівською міською радою пропущено місячний строк для винесення рішення від 12.04.2021, у зв`язку з чим було правомірно, на його думку, застосування принципу мовчазної згоди .

Суд зазначає, що недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень. Пропуск цього строку сам по собі не свідчить про протиправність рішення, але в даній справі надати належну оцінку такому рішенню ради суд не може, відповідно встановити законність виникнення у позивача права на самостійне замовлення розробки проекту із землеустрою.

Таким чином, суд не може здійснити оцінку щодо законності та вмотивованості рішення у розрізі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, встановити наявність чи відсутність застосованого позивачем принципу мовчазної згоди в даному спорі, оскільки у даній справі відсутній як предмет спору відповідне рішення Львівської міської ради, не було заявлено відповідних позовних вимог, у визначений процесуальним законодавством строк.

Разом із тим, суд також звертає увагу і нате, що позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до Львівської міської ради, хоча суб`єктом права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4622782500:01:012:0001 загальною площею 7.2566 га згідно відомостей Державного земельного кадастру є Об`єднана територіальна громада в особі Грядівська сільської ради Жовківського району Львівської області.

Враховуючи зазначене, Львівська міська рада не є власником, заставодержателем чи користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4622782500:01:012:0001 загальною площею 7.2566 га, в межах якої розташована бажана до відведення земельна ділянка, а тому не є суб`єктом звернення щодо поділу та об`єднання земельної ділянки у відповідності до вищенаведених приписів законодавства.

Суд звертає увагу позивача на те, що в даній справі саме Об`єднана територіальна громада в особі Грядівська сільської ради Жовківського району Львівської області, як орган місцевого самоврядування, наділений відповідними повноваженнями та має право на прийняття рішення про відмову або щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а також відповідно має право надавати дозвіл щодо приватизації земельної ділянки, у зв`язку з чим, без досягнення поетапної процедури задля оформлення належним чином приватизації земельної ділянки, без урегулювання безпосередньо спірних питань із зазначеною міською радою, позивач не зможе оформити приватизацію належним чином із дотриманням норм чинного законодавства.

Також, Позивач не отримав дозвіл на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4622782500:01:012:0001 загальною площею 7.2566 га.

Статтею 26 Закону України Про землеустрій наголошено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 476 Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель (далі - Порядок), інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Варто зазначити, що відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок: шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відтак, в даних спірних правовідносинах земельна ділянка з кадастровим номером № 4622782500:01:012:0001 загальною площею 7.2566 га, з якої 1,0 га бажає приватизувати позивач, уже сформована шляхом її інвентаризації на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (ст. 57 Закону України Про землеустрій ).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України, визначено випадки, коли формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

При цьому, частиною 6 ст. 79-1 Кодексу передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Спеціальним Законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, є Закон України Про землеустрій .

Серед видів документації із землеустрою відповідно до ст. 25 Закону України Про землеустрій визначено зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

У статті 50 згаданого Закону, законодавцем чітко визначено у яких випадках складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а відповідно у яких випадках органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування надаються дозволи на розроблення саме проектів землеустрою, зокрема у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Положення ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, які також регулюють випадки розроблення проектів землеустрою, але при наданні землі у користування, повністю кореспондуються з вищезгаданою статтею Закону України Про землеустрій . Так, ст. 123 ЗК України визначено, що рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

В даних спірних правовідносинах земельна ділянка є сформованою. Відтак, неможливо сформувати нову земельну ділянку шляхом розроблення саме проекту землеустрою із ділянки, яка є вже сформованою, без її поділу.

Згідно із ст. 56 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає, зокрема згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Тобто у разі якщо земельна ділянка сформована, органом місцевого самоврядування надається дозвіл на поділ уже сформованого в результаті проведення інвентаризації земельного масиву на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

При цьому, на законодавчому рівні визначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є зовсім іншим видом документації, як проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, та законодавчо визначені підстави розробки проекту землеустрою є зовсім іншими, ніж при розробленні технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм земельного законодавства, дає підстави дійти висновку, що для передачі проінвентаризованих земель у власність необхідно поділити земельну ділянку на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

У зв`язку з тим, що Позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у власність площею 1,0 га, тобто частини сформованої земельної ділянки з кадастровим номером №4622782500:01:012:0001, для надання дозволу на її приватизацію необхідно здійснити роботи по виготовленні документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки та сформувати нову земельну ділянку площею 1 га позивачу шляхом поділу.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 21.08.2018 у справі № 823/1179/17 Верховний Суд дійшов такого висновку "Згідно частин першої та другої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Виходячи з аналізу положень частин п`ятої-десятої статті 79-1 ЗК України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об 'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об 'єднання земельних ділянок.

Відтак, за даних обставин справи, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина шоста статті 79-1 ЗК України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Крім того, згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Отже, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок".

У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №823/1172/17 Верховний Суд посилаючись на вищенаведену постанову дійшов аналогічного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п.1 ч. 2 ст. 72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 73 КАС України).

Суд зазначає про правомірність відмови відповідача в силу норм ч. 10-11 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2012 № 1051, які передбачають випадки, при яких державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об`єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Тобто, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ні Земельним кодексом України, ні Законом України Про Державний земельний кадастр , ні Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2012 № 1051 не передбачено такої підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки (у даних спірних правовідносинах ділянки з кадастровим номером №4622782500:01:012:0001) як клопотання громадянина про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка є частиною уже сформованої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. В даному випадку, позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів в обґрунтування позиції щодо наявності принципу мовчазної згоди з боку відповідного органу місцевого самоврядування для подальшого оформлення проекту із землеустрою.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, у зв`язку із встановленими по справі обставинами, суд відмовляє позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог про визнання протиправним рішення № РВ-4601837552021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов`язання державного кадастрового реєстратора Відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кіцілінського М. О. внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру здійснити поділ земельної ділянки (масиву) за кадастровим номером 4622782500:01:012:0001 та сформувати для земельної ділянки площею 1,0000 га, за конфігурацією, координатами, поворотними точками та місцем розташування, що визначені у Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність окремий кадастровий номер.

Судові витрати в порядку ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кіцілінського М.О. про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.М. Брильовський