Ухвала

від 20.10.2021 по справі 560/12438/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/12438/21

УХВАЛА

іменем України

20 жовтня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участі:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. представника позивача: ОСОБА_1, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся в суд з позовом до Старосинявської селищної ради, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Старосинявської селищної ради Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №79/2020 від 21.09.2020, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності з кадастровим номером 6824488000:03:007:0085, орієнтовною площею 2,000 га, що розташована за межами населених пунктів на території Старосинявської селищної ради із зміною виду цільового призначення з земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам (код КВЦПЗ 16.00) на для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) з метою подальшої передачі у власність; визнати протиправним та скасувати рішення Старосинявської селищної ради №87-5/2021 Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині відмови у затверджені проекту землеустрою ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6824488000:03:007:0085, орієнтовною площею 2,000 га, що розташована за межами населених пунктів на території Старосинявської селищної ради із зміною виду цільового призначення з земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам (код КВЦПЗ 16.00) на для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) з метою подальшої передачі у власність.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем прийнято рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з огляду на те, що означена позивачем у проекті землеустрою земельна ділянка уже знаходиться у приватній власності третіх осіб. Вважає, що депутати Старосинявської с/р, не приймаючи тривалий час рішення щодо затвердження проектної документації земельної ділянки, виготовленої на замовлення ОСОБА_1 , та затвердивши проектну документацію, подану третьою особою, діяли всупереч вимогам статті 59 Закону № 280/97-ВР та статтям 22, 32 Регламенту Старосинявської с/р.

Ухвалою від 27 вересня 2021 року відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що приймаючи рішення № 87-5/2021 від 29.01.2021 Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині відмови позивачу Старосинявська селищна рада виходила з того , що проект землеустрою поданий на затвердження для передачі у власність земельної ділянки позивачу не можливо затвердити так, як вказана в проекті земельна ділянка була передана ОСОБА_2 згідно рішення селищної ради від 19.10.2020 року № 04/2020 Про затвердження документації із землеустрою , тому прийнявши рішення про затвердження проекту землеустрою поданого позивачем призвів би до грубого порушення права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , гарантоване статтею 41 Конституції України та селищна рада вийшла б за межі своїх повноважень наданих статтею 12 Земельного кодексу України в частині розпорядження землями, оскільки зазначена вище норма закону надає повноваження Старосинявській селищній раді розпоряджатись землями тільки комунальної власності.

Розглянувши позовну заяву, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1-2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; 2) публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У зв`язку з наведеним, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від адміністративної є наявність у них спору про права, що виникають, зокрема, із земельних правовідносин (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

З матеріалів справи встановлено, що земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6824488000:03:007:0085 (яку бажає отримати позивач) є приватною власністю (передана ОСОБА_2 згідно рішення селищної ради від 19.10.2020 року № 04/2020 Про затвердження документації із землеустрою ).

Отже, заявлені в позовній заяві вимоги стосуються земельної ділянки, яка є приватною власністю, що відповідно вказує на приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного Кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже, виник спір про цивільне право і подальше оспорювання дій відповідача щодо спірної земельної ділянки не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (користування) на земельні ділянки.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 816/2137/18.

У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також потрібно враховувати, що згідно з ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Отже, з урахуванням факту перебування у приватній власності земельної ділянки з кадастровим номером 6824488000:03:007:0085 та висновків, вказаних у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 816/2137/18, суд вважає, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, тому наступає наслідок визначений п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

В силу ч.2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

закрити провадження у справі 560/12438/21.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що його позовна заява не є адміністративним позовом, як визначив позивач, який є цивільно-правовим, тому він підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 21 жовтня 2021 року

Головуючий суддя П.М. Майстер