Рішення

від 21.10.2021 по справі 600/2597/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2597/21-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Герцаївського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення коштів.

В С Т А Н О В И В:

Чернівецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить: стягнути з Герцаївського виробничого управління житлово-комунального господарства адміністративно-господарські санкції на користь Чернівецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів в сумі 79117,65 грн та пеню у розмірі 1206,54 грн, шляхом перерахування коштів на рахунок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2020 році належним чином не виконав вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та в силу ст. 20 цього Закону своєчасно не сплатив штрафні санкції в сумі 79117,65 грн та пеню у розмірі 1206,54 грн. У добровільному порядку адміністративно-господарські санкції та пеню відповідачем не було сплачено, що стало підставою звернення до суду з позовною заявою.

Герцаївське виробниче управління житлово-комунального господарства (далі - відповідач) подало до суду відзив, в якому зазначало, що у 2020 році Герцаївській районній філії Чернівецького обласного центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю не подавалися, звіти форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для осіб з інвалідністю не подавалися у зв`язку із відсутністю попиту на пропозицію та обов`язку організації подати такий звіт не пізніше ніж через три робочих дні з дати відкриття вакансії, у зв`язку з чим такий обов`язок не виникав.

Відповідач вважає, що позивачем незаконно нараховано адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік.

З`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Герцаївське виробниче управління житлово-комунального господарства (вул. Горького, 48, місто Герца, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 14271955) зареєстроване як юридична особа 11.08.1993.

24.02.2021 відповідачем подано Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік форми № 10-ПОІ, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 17 осіб, а кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, установленого статтею 19 Закону, повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем - 0 осіб, в той час коли встановлений норматив складає 1 чоловік. Фонд оплати праці штатних працівників склав 1345 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складала 79,1 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем не визначена.

15.04.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію, у зв`язку з не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, відповідно до якої відповідач зобов`язаний був самостійно сплатити протягом 15 діб на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 79117,65 грн.

З матеріалів справ видно, що 15.04.2021 позивач звернувся з листом за вих. № 05-43/178 до Герцаївського районного центру зайнятості про надання інформації, зокрема, про те чи подав відповідач звіти з питань працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН у 2020 році.

Листом за № 436/2402.02-21 від 27.04.2021 Герцаївська районна філія Чернівецького обласного центру зайнятості повідомила Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про те, що у 2020 році відповідач Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) не надавав, інші звернення від зазначеного підприємства до філії з питань працевлаштування інвалідів не було. Станом на 26.04.2021 на обліку в районній філії перебуває 14 осіб з інвалідністю.

Згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів сума штрафних санкцій становить 79117,65 грн, а за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій розмір пені склав 1206,54 грн.

Таким чином, борг зі сплати адміністративно-господарських санкцій складає 79117,65 грн, а пені - 1206,54 грн.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру реєстрації підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), у відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) визначає Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70.

На виконання п. 2 зазначеного Порядку, наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2020 за № 1007/35290, затверджено форми звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю"

Судом встановлено, що 24.02.2021 відповідач подав до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік форми № 10-ПОІ.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1 - 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу").

Порядок подачі інформації про попит на робочу силу, а також форми цієї звітності, встановлено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 р. за № 988/23520 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання".

Відповідно до Закону № 5067-VI та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Отже, із аналізу вказаної норми слідує, що законодавством не встановлено періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду у постановах від 31.01.2018 р. у справі № 824/379/17-а та від 26.06.2018 р. у справі №806/1368/17.

Відповідно до ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.

Із системного аналізу вказаної норми видно, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Таким чином, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості.

У свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 р. у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 р. у справі № 819/639/17, від 15.04.2019 р. № 824/370/17-а.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування таких осіб з інвалідністю.

Враховуючи викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Так, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН.

Дослідженням листа Герцаївської районної філії Чернівецького обласного центру зайнятості за № 436/2402.02-21 від 27.04.2021встановлено, що у 2020 році відповідач Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) не надавав, інші звернення від зазначеного підприємства до філії з питань працевлаштування інвалідів не було. Станом на 26.04.2021 на обліку в районній філії перебуває 14 осіб з інвалідністю.

Отже, враховуючи викладене видно, що відповідач у 2020 році, обов`язки, покладені на нього ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII не виконав, зокрема ним не виділені та не створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

По своїй правовій природі адміністративно-господарська санкція є видом господарської санкції, яка застосовуються як захід впливу на порушника у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті Кодексу передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку із скоєнням правопорушення. У разі доведення учасником господарських відносин про вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення на нього не може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інвалідів.

Під час судового розгляду справи відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.

Частиною 8 ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку та контролю за їх використанням, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю - використання цих коштів встановлюється законом.

Так, ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи видно, що відповідач, у зв`язку із не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, зобов`язаний був самостійно сплатити до 15.04.2021 на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 79117,65 грн. Проте, дана сума відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 1206,54 грн.

Як видно із матеріалів справи, вказана заборгованість та пеня не погашені відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог Закону № 875-ХІІ щодо несвоєчасної сплати адміністративно-господарської санкції та пені, відтак вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки, станом на час розгляду справи адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачені, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для їх стягнення.

Стосовно доводів відповідача про те, що положення ст. 20 Закону № 875-ХІІ не поширюється на нього, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Герцаївське виробниче управління житлово-комунального господарства (вул. Горького, 48, місто Герца, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 14271955) зареєстроване як юридична особа 11.08.1993.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Герцаївське виробниче управління житлово-комунального господарства є комунальним підприємством, яке створене Герцаївською міською радою.

Нормами ст. 20 Закону № 875-ХІІ, серед іншого, встановлено, що положення частини 1 цієї статті не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

З матеріалів справи видно, а також зазначалося відповідачем у відзиві, що Герцаївське виробниче управління житлово-комунального господарства частково утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, зокрема згідно штатного розпису на 2020 рік, нарахування на оплату праці 10 штатних одиниць проводиться за рахунок коштів місцевого бюджету, а 7 штатних одиниць - за рахунок власних активів відповідача.

Оскільки відповідач повністю не утримується за рахунок коштів місцевого бюджету Герцаївської міської ради, на думку суду, положення ст. 20 Закону № 875-ХІІ поширюється на нього в частині обов`язку виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

З огляду на наведене, доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.

Необґрунтованими, на переконання суду, є також твердження відповідача щодо неправильного проведення позивачем розрахунку санкції, оскільки під час проведення власного розрахунку відповідач не врахував вимоги п. 12 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю", якою визначено порядок проведення розрахунку адміністративно-господарських санкцій у разі невиконання нормативу.

Інші доводи відповідача не доводять, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач не поніс судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат на підставі вказаної норми відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Герцаївського виробничого управління житлово-комунального господарства на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 79117,65 грн та пеню у розмірі 1206,54 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування сторін:

позивач - Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вулиця Героїв Майдану, 87-Г, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 21415797);

відповідач - Герцаївське виробниче управління житлово-комунального господарства (вул. Горького, 48, місто Герца, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 14271955).

Суддя В.К. Левицький