Постанова

від 19.10.2021 по справі 809/728/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 809/728/14 пров. № А/857/15206/21

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Глушко І.В., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Волошин М.М.

за участі представника позивача: Тепак Л.П.

представника відповідача: Лаврук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Електросвіт на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 року (рішення ухвалене о 10:39 у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Скільського І.І., повне судове рішення складено 15.06.2021) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електросвіт до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012202 від 20.02.2014,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012202 від 20.02.2014.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Оренда-Сіті за січень, лютий, березень 2011 року, оформленої актом №681/22-03/31789596 від 19.02.2014 встановлено порушення позивачем вимог статей 185, 187, 188, 198, 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту в загальній сумі 458896,00 грн., внаслідок чого відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми Р від 20.02.2014 року №0000012202 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 187038,00 грн., з яких 124692,00 грн., - за основним платежем та 62346,00 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями. На переконання позивача оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки винесено на підставі помилкових висновків відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ Оренда-Сіті у січні - березні 2011 року, які ґрунтуються на акті ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 04.01.2013 №2/22-00/37335715 Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Оренда-Сіті , а також поясненнях директора та засновника ТОВ Оренда-Сіті , які з врахуванням відсутності обвинувального вироку суду та рішень судів про скасування постанов про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ Оренда-Сіті не можуть слугувати належними доказами на підтвердження безтоварності операцій. А самі господарські операції підтверджуються первинними документами, рухом самого товару, отриманого за результатами виконання договірних взаємовідносин та подальшим його використанням при виконанні договору підряду, що в сукупності спричинило зміни в майновому стані позивача. Просив позов задоволити.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю Електросвіт . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 07.02.2014 по 13.02.2014 посадовими особами Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську, на підставі наказу ДПІ у м.Івано-Франківську №178 від 06.02.2014, контролюючим органом проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ Електросвіт з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Оренда-Сіті за січень, лютий, березень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 19.02.2014 складено акт за №681/22-03/31789596, яким встановлено наступні порушення, а саме: ст.ст.185, 187, 188, 198, п.201.1, п.п.201.4., 201.10., ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010, внаслідок якого товариству зменшено податкові зобов`язання на суму 334204,00 грн., в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 239626,00 грн., та березень 2011 року в сумі 94578,00 грн., та зменшено податковий кредит в сумі 458896,00 грн., в т.ч. за січень 2011 року в сумі 124692,00 грн., лютий 2011 року в сумі 239626,00 грн., та березень 2011 року в сумі 94578,00 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету в сумі 124692,00 грн., в т.ч. за січень 2011 року в сумі 124692,00 грн.

20.02.2014 відповідачем на підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012202, яким ТзОВ Електросвіт збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 187 038, 00 грн., в тому числі за основним платежем 124692, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 62346, 00 грн.

Підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про те, що господарські операції між ТОВ Електросвіт та ТОВ Оренда-Сіті не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про відсутність умов для результатів відповідної господарської діяльності, відтак укладений правочин має нереальний характер. Зазначені висновки відповідачем сформовані на підставі акту Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 04.01.2013 року №2/22-00/37335715 Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Оренда-Сіті (код ЄДРПОУ 37335715) з питання дотримання вимог податкового законодавства за весь період діяльності (надалі - Акт ДПІ у Вишгородському районі).

Як вбачається з заначеного Акту ДПІ у Вишгородському районі перевіряючими вказується, неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Оренда-Сіті у зв`язку із його відсутністю за місцезнаходженням. Також, відповідно до бази даних, наявних в ДПІ у Вишгородському районі Київської області за ТОВ Оренда-Сіті не обліковуються рахунки у банках.

В Акті ДПІ у Вишгородському районі міститься інформація про порушення Головним слідчим управлінням ДПС України 10.04.2012 року кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності, в тому числі - ТОВ Оренда-Сіті , а також посилання на пояснення директора та засновника ТОВ Оренда-Сіті в яких останні заперечували свою причетність до господарської діяльності товариства.

В Акті ДПІ у Вишгородському районі також містяться дані, отримані відповідно до листа від 28.03.2012 року №45/13/7 МВС України Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (ЦБДР та АС) та листа від 29.02.2012 року №8536 (И-2012) Київської міської державної адміністрації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна про відсутність на балансі ТОВ Оренда-Сіті у період з 17.12.2010 року по 31.10.2012 року транспортних засобів та нерухомого майна.

Обставини, викладені в Акті ДПІ у Вишгородському районі в повному обсязі взяті за основу при формуванні висновків відповідачів, відображених в акті невиїзної перевірки ТОВ Електросвіт №681/22-03/3/789596 від 19.02.2014, що в свою чергу слугувало підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що відповідачем порушено пункт 79.2 статті 79 ПК України, адже здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку без повідомлення позивача про місце та час її проведення до початку здійснення відповідної перевірки.

Невиконання відповідачем вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме, підстав для прийняття за її результатами актів індивідуальної дії, зокрема і податкового повідомлення- рішення.

Відтак, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №820/3426/16, від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.

Залишено поза увагою суду першої інстанції доводи та докази представника позивача, що жодних претензій до дефектності та/або недоліків первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних, платіжних доручень), що містять відомості про господарські операції' з контрагентом ТОВ Оренда-Сіті , акт перевірки (том 1 а.с. 53-69, том 3 а.с. 219-235) не містить.

Окрім того, жодних претензій до дефектності та/або недоліків первинних бухгалтерських документів, що містять відомості про господарські операції з контрагентом ТОВ Оренда-Сіті не містить також і акт планової виїзної документальної перевірки ТОВ Електросвіт від 31.07.2012 року № 5839/22-4/31789596 (том 3 а.с. 52-145), яким попередньо було охоплено перевіркою період спірних операцій, про шо також зазначено відповідачем в п.2.8 Акту сторінці 6-7 Акту перевірки №681/22- 03/31789596 від 19.02.2014 року (том 1 а.с. 19-20).

Слід також наголосити, що податкові повідомлення-рішення №0000352204, №000362204 та №000372204 від 16.08.2012 року (том 3 а.с. 164-166), винесені за висновками акту планової виїзної документальної перевірки ТОВ Електросвіт від 31.07.2012 року № 5839/22-4/31789596 розглядались адміністративним судом по справі №2а-2664/12/0970 (дата набрання законної сили рішення по справі 05.11.2014), що не підлягає доказуванню у даній справі.

Відтак, при обґрунтуванні своєї позиції відповідач не може посилатися на інші докази, крім тих, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності такого органу, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але воші не були отримані з незалежних від нього причин. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У спірному випадку судом першої інстанції не враховано, що за наявності ознак нікчемності правочину. податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.04.2019 р. у справі № 2а-3925/12/2170, від 17.01.2018 р. у справі №2а-9880/12/1370, від 24.01.2018 р. № 2а-11097/12/2070, № 826/3446/13-а, № 2а-6341/12/2070.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочинів і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відтак, встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства.

Судом першої інстанції не враховано, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість на час спірних правовідносин визначені ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку па віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Враховуючи той факт, що відповідач не довів фактів протиправності використання печатки контрагента чи доказів її втрати, так само і не падав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, відсутніми є підстави вважати, що печатка використовувалась проти воді контрагента.

Апеляційний суд також звертає увагу, що судом першої інстанції безпідставно не враховано доводи та докази позивача, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами (постанови Верховного Суду у від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа № 814/2412/17), від 02 квітня 2020 року (справа № 160/93/ 19), від 13 серпня 2020 року (справа № 520/4829/19)).

Відтак, наявні у матеріалах даної справи докази, а саме: договір підряду №БК-31 від 17.10.2010 року (том 1 а.с. 95-122), довідка про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2011 року, Акт №9 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року форми КБ-2в, якраз підтверджують наявність змін в структурі активів, зобов`язань, власному капіталі, та не спростовані відповідачем.

Судом першої інстанції також не враховано, що наявність або відсутність окремих документів, а також неістотні помилки в їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції', якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна позиція з цього приводі була викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові у справі №804/7470/16 від 21.02.2018 р.

Відтак, наказ про відрядження водія, за наявності у даній справі доказів фактичного отримання товару та його використання в господарській діяльності, не може позбавляти такого платника права на формування податкового кредиту за відповідними господарськими операціями, оскільки податкове законодавство не пов`язує таке право з обов`язковою наявністю у платника податку документів про відрядження водія, за наявності у матеріалах справи інших належних та допустимих доказів.

Щодо наявності кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, в межах досудового розслідування якого встановлено непричетність до фінансово- господарської діяльності контрагента платника та протоколи допитів свідків апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації' у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексі.

Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що ані відповідачем, ані судом у даній справі не встановлено, що вищевказані особи, стосовно яких зазначає суд першої інстанції, була тими ж самими особами, які підписували документи від імені контрагентів позивача, на підставі яких останній сформував витрати та податковий кредит.

Судом першої інстанції серед іншого не враховано, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу па проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 березня 2020 року по справі №826/18952/14, від 08 жовтня 2020 року по справі № 816/1909/18.

Неприйнятними є доводи суду першої інстанції про нереальність господарських операцій у зв`язку з неможливістю проведення зустрічної звірки податковим органом з контрагентом позивача, з огляду на факти неможливості проведення звірки, що посвідчують виключно цю обставину і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

У постанові від 27.02.2018 по справі № 813/5852/15 Верховний Суд наголосив, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно взято до уваги посилання відповідача на дані інформаційних ресурсів контролюючого органу про звітність постачальника, також не спростовує фактичного руху активів та змін майнового стану позивача і достовірності первинних документів позивача.

Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Електросвіт являються підставними і обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Електросвіт - задоволити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 року у справі №809/728/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної

податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-

Франківській області №0000012202 від 20.02.2014р.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді І. В. Глушко С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 21.10.2021