Постанова

від 21.10.2021 по справі 380/5339/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5339/20 пров. № А/857/15404/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;

за участю секретаря судового засідання - Максим Х. Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку Золота підкова , ОСОБА_1 , виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі № 380/5339/20 (головуючий суддя Ланкевич А. З., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Департаменту містобудування Львівської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку "Золота підкова" та Громадської організації "Народна дія Львів" про визнання протиправними та скасування рішення та припису,-

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №522 від 19.06.2020 року "Про скасування наказу директора департаменту містобудування від 20.09.2012 року №А-305"; визнання протиправним та скасування припису Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради №0004/А0234 від 01.07.2020 року щодо припинення проведення будь-яких робіт на АДРЕСА_1.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивач з вищенаведеними рішенням не погоджується, вважає їх необґрунтованими та прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, а отже такими, що мають бути визнані протиправними та скасованими. Вказує, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо, відповідно до приписів цих рішень, виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №522 від 19.06.2020 року "Про скасування наказу директора департаменту містобудування від 20.09.2012 року №А-305". У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування припису Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради №0004/А0234 від 01.07.2020 року щодо припинення проведення будь-яких робіт на АДРЕСА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третьою особою - Об`єднанням співвласників багатоквартирного житлового будинку Золота підкова , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення частково в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 522 від 19 червня 2020 року Про скасування наказу директора департаменту містобудування від 20 вересня 2012 року № А-305 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що очевидною є невідповідність намірів позивача щодо реконструкції своїх житлових приміщень, в тому числі підвальних, вимогам містобудівної документації. Зазначено, що будівельні роботи виконуються із грубим порушенням затвердженого робочого проекту, що порушує права співвласників житлового будинку. Наголошено, що спірний наказ не вичерпує свою дію до закінчення будівництва, а Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення частково та прийняти постанову, якою задовольнити позовну вимогу про визнання протиправним та скасування припису Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради № 0004/А0234 від 01 липня 2020 року щодо припинення проведення будь-яких робіт на АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що перевірка Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради з питань дотримання вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" під час провадження господарської діяльності із реставрації з переплануванням частини нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів з влаштуванням дверного прорізу па місці віконного отвору, що проведена 04.06.2020 року та 01.07.2020 року, вчинена не у спосіб та не у порядку, передбачених чинним законодавством; а оскаржуваний припис №0004/А0234 від 01.07.2020 року винесено поза межами своєї компетенції. Лише дотримання встановлених умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень, у тому числі у сфері охорони культурної спадщини, може бути належною підставою для прийняття рішення про зупинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, зокрема шляхом винесення припису про заборону діяльності такого суб`єкта.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем - виконавчим комітетом Львівської міської ради, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянтом наголошено, що оскаржуваним рішенням було скасовано не своє попереднє рішення (виконавчого комітету), а рішення посадової особи, яка є підпорядкованою виконавчому комітету. Окрім того, зазначив, що при скасуванні наказу директора департаменту містобудування від 20.09.2012 року №А-305 Виконавчий комітет діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також у відповідності до ухвали Львівської міської ради від 14.07.2016 року №777 "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради". Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

ОСОБА_1 подано відзиви як на апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку Золота підкова , так і на апеляційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому заперечує проти задоволення обох апеляційної скарг в повному обсязі.

Позивач та його представник, у судовому засіданні, вимоги власної апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку Золота підкова , виконавчого комітету Львівської міської ради заперечили та просять відмовити в їхньому задоволенні.

Представники виконавчого комітету Львівської міської ради та Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради у судовому засіданні, вимоги апеляційних скарг Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку Золота підкова , виконавчого комітету Львівської міської ради підтримали та просять такі задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просять відмовити в повному обсязі.

Представники Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку Золота підкова та Громадської організації "Народна дія Львів", у судовому засіданні, апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку Золота підкова , виконавчого комітету Львівської міської ради підтримали та просять такі задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просять відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що 19.06.2020 року рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №522 відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Земельного кодексу України, керуючись ст.52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" скасовано наказ директора департаменту містобудування від 20.09.2012 року №А-305.

01.07.2020 року Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради приписом №0004/А0234, на виконання вимог ч.1 ст.30 Закону України "Про охорону культурної спадщини", діючи в межах повноважень, визначених п.9 ч.2 ст.6 Закону, за результатами проведених візуальних обстежень від 04.06.2020 року та 01.07.2020 року об`єкта культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення на АДРЕСА_1 вимагає наступне: 1. негайно припинити проведення будь-яких робіт із здійснення пониження рівня підвальних приміщень, вибірки ґрунту, демонтажу елементів та частин фундаменту, будівлі на АДРЕСА_1 - пам`ятки архітектури місцевого значення (охоронний №1001, згідно рішення Львівського облвиконкому №393 від 22.11.1988 року), як таких, що ведуться з відхиленням від розглянутої в управлінні проектної документації; 2. вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.2 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №280/97-ВР, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.11 Закону №280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.26Закону №280/97-ВР, питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з приписами чч.ч.1, 10 ст.59 вищеназваного Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Встановлено, що 20.09.2012 року Департаментом містобудування Львівської міської ради видано наказ №А-305 "Про затвердження гр. ОСОБА_1 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реставрації з переплануванням частини нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору".

Згідно з ч.1 вказаного наказу Департаментом містобудування Львівської міської ради затверджено позивачу вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реставрації з переплануванням частини нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору.

Також встановлено, що на підставі ухвали Львівської міської ради від 30.09.2009 року №2887 "Про внесення змін і доповнень до ухвали міської ради від 19.10.2006 року №219 "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради" та рішення Львівської міської ради від 15.11.2010 року №1580 "Про затвердження регламентів (інформаційних карток) здійснення дозвільно-погоджувальних процедур, що видаються через управління "Дозвільний офіс" Львівської міської ради, розроблені управлінням архітектури департаменту містобудування, та примірних вимог до архітектурно-планувальної частини проекту, що є містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки в розумінні ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), позивачу надано вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реставрації з переплануванням частини нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору.

Позивач отримав належним чином оформлені вихідні дані, які оформлено Наказом №А-305 від 20.09.2012 року Директора департаменту містобудування "Про затвердження гр. ОСОБА_1 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реставрації з переплануванням частини нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору".

На виконання зазначеного наказу позивачем отримано технічні умови на інженерне забезпечення проектованого об`єкту та розроблено проектну документацію на реконструкцію.

26.12.2012 року проектна документація пройшла в філії ДП "Укрдержбудекспертизі" експертизу та отримала позитивний звіт.

21.11.2016 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові зареєстровано Дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ 114163260559.

Крім того, Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області було проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті "Реставрація з переплануванням частини нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору", за результатами якої складено акт від 24.02.2020 року про відсутність порушень вимог законодавства.

Колегія суддів наголошує, що 24.07.2019 року Верховний Суд під час розгляду справи №182/2428/16-а у подібних правовідносинах зробив висновок щодо порядку застосування ст.59 Закону №280/97-ВР. Зазначив, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Так, положенню ч.10 ст.59 Закону №280/97-ВР дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (далі - Рішення №7-рп/2009), у мотивувальній частині якого вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У даному випадку, як слідує з встановлених судом обставин цієї справи, спірним рішенням рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №522 від 19.06.2020 року скасовано раніше прийнятий наказ директора департаменту містобудування від 20.09.2012 року №А-305, яким позивачу було затверджено вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реставрації з переплануванням частини нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під магазин промислових товарів з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору.

В той же час, на підставі вищевказаного рішення №522 від 19.06.2020 року позивачем розроблено робочий проект та 21.11.2016 року зареєстровано в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл про початок виконання будівельних робіт.

Отже, наказ директора департаменту містобудування від 20.09.2012 року №А-305, який в подальшому (майже 8 років) було скасовано спірним рішенням, є виконаним, а тому вичерпало свою дію, при цьому, на його підставі виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією позивачем майнового права, для чого останній вчиняв певні дії та уклав відповідні правочини.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що одноразовий характер застосування спірного рішення не робить його недоторканим і не може нівелювати право позивача на судовий захист, гарантоване Конституцією та законами України.

Колегія суддів вказує, що у постанові від 19.03.2021 року у справі №2240/2861/18 Верховний Суд зазначив:

"… Суд не вбачає підстав для обмеження тлумачення ст.3 Конституції України та ст.74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" таким чином, що ці норми означають неможливість органів місцевого самоврядування скасовувати лише свої власні попередні рішення, але не рішення їх підпорядкованих структурних підрозділів, у випадках якщо ці рішення виконані, або на їх виконання склались певні правовідносини.

Таким чином, суд вважає, що гарантії стосовно неможливості органів місцевого самоврядування скасовувати попередні рішення, у випадках якщо ці рішення виконані, або на їх виконання скались певні правовідносини, стосуються не лише безпосереднього цих органів місцевого самоврядування, а також і підпорядкованих органів місцевого самоврядування".

Суд враховує також і висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 29.11.1991 року за заявою №12742/87 (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), де Суд зазначив, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для дотримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати так.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначає як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Це означає, що органи державної влади, діючи від імені держави як суб`єкти владних повноважень у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх обов`язків.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №522 від 19.06.2020 року "Про скасування наказу директора департаменту містобудування від 20.09.2012 року №А-305.

Висновки суду у цій частині відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах: у справі №826/27173/15 від 04.12.2019 року, у справі №826/7710/16 від 23.12.2019 року, у справі №536/1942/16-а від 03.04.2020 року, у справі №814/926/17 від 09.04.2020 року, у справі №522/20788/14-а від 16.12.2020 року та у справі №522/15352/16-а від 27.04.2021 року.

Щодо визнання протиправним та скасування припису Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради №0004/А0234 від 01.07.2020 року щодо припинення проведення будь-яких робіт на АДРЕСА_1.

Відповідно до преамбули Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 1 цього ж Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Таким чином, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" слід застосовувати до правовідносин, що виникають у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарської діяльності вимог законодавства у відповідній сфері; предметом регулювання цього закону є повноваження органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, межі та порядок реалізації цих повноважень.

Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України "Про охорону культурної спадщини", цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про охорону культурної спадщини", державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про охорону культурної спадщини", до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, крім іншого: видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них, застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Частиною 1 ст.24 Закону України "Про охорону культурної спадщини", власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язаний утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього закону та охоронного договору.

Згідно ст.30 Закону України "Про охорону культурної спадщини", приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами. Органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до п.1.1 Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 11.11.2016 року №1031 (далі - Положення), Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 року №505 "Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів", утвореним відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно п.1.2 Положення, Управління є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові і підпорядкованим заступнику міського голови з питань розвитку.

Відповідно до 4.1.32 Положення, до компетенції управління належать такі повноваження, зокрема: видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та у зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України "Про охорону культурної спадщини", дозволів або з відхиленням від них на підставі відповідних нормативно-правових актів органів охорони культурної спадщини вищого рівня; складання протоколів про адміністративні правопорушення та формування адміністративних справ у сфері охорони культурної спадщини на підставі відповідних нормативно-правових актів органів охорони культурної спадщини вищого рівня.

Таким чином, під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме - Закону України "Про охорону культурної спадщини", зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

Отже, приймаючи оскаржуване рішення, Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради виконувалися повноваження щодо дотримання законодавства про охорону культурної спадщини та вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання пам`ятки, здійснювався огляд пам`ятки архітектури та перевірка належного утримання та використання пам`ятки архітектури, а не проводилась перевірка господарської діяльності позивача.

У зв`язку із чим суд зазначає, що твердження ОСОБА_1 про порушення процедури видання спірного припису є безпідставними.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.01.2019 року у справі №823/1154/18, від 13.03.2019 року у справі №826/11708/17, від 21.08.2019 року у справі №826/12524/18 та від 16.03.2020 року у справі №826/6522/15.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Суд апеляційної інстанції застосовує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України , де вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку Золота підкова , ОСОБА_1 , виконавчого комітету Львівської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі № 380/5339/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 21 жовтня 2021 року.