Постанова

від 21.10.2021 по справі 200/1343/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 200/1343/20-а

адміністративне провадження № К/9901/26709/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року (головуючий суддя: Хохленков О.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року (колегія суддів: Гайдар А.В., Блохін А.А., Ястребова Л.В.) у справі №200/1343/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвуглесервіс до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвуглесервіс" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 05.12.2019 № Ю-3865-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 30.11.2019 на загальну суму 5910066 грн 24 коп.

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвуглесервіс" до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 05.12.2019 № Ю-3865-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 30.11.2019 на загальну суму 5910066 грн. 24 коп. - задоволено повністю.

2.1. Вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області від 05.12.2019 № Ю-3865-17 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрвуглесервіс" боргу з єдиного внеску станом на 30.11.2019 на загальну суму 5910066 грн 24 коп. - визнано протиправною та скасовано.

2.2. Стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвуглесервіс" (ЄДРПОУ 40949247, юридична адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 35) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

3.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвуглесервіс" зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 40949247), юридична адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 35.

3.2. 05 грудня 2019 року ГУ ДПС у Донецькій області винесено вимогу про сплату ТОВ "Укрвуглесервіс" боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ю-3865-17 в сумі 5910066 грн 24 коп.

3.3. Не погодившись з винесеною вимогою №Ю-3865-17 від 05 грудня 2019 року позивач звернувся зі скаргою № 117 від 10.12.2019 до Державної податкової служби України.

3.4. За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України прийнято рішення від 10 січня 2020 року №1779/0199-00-08-06-01-08 "Про результати розгляду скарги", відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувана вимога без змін.

3.5. 09 лютого 2018 року ТОВ "Укрвуглесервіс" звернулось до Центрального відділення Маріупольської об`єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області з заявою №4 про звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме від нарахування, утримання сплати єдиного внеску та подання звітності.

4. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, при прийнятті рішення у справі виходив з того, що позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Маріуполя Донецької області, тобто на адміністративній території, де здійснювалась антитерористична операція.

4.1. Оскільки період проведення антитерористичної операції на час спірних взаємовідносин тривав, нормою прямої дії Закону встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнені від обов`язків своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та на час проведення відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються, сертифікат про підтвердження форс - мажорних обставин позивачем отриманий.

4.2. Отже, суд дійшов висновку, що, направляючи вимогу, яка оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

4.3. Також суд взяв до уваги висновки, наведені у постанові Верховного Суду у зразковій справі №812/292/18 від 30 березня 2018 року, щодо того, що абзац третій пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI звільняє платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачені цим Законом, але не скасовує повністю обов`язків платника єдиного внеску.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Головне управління ДПС у Донецькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

5.1. Відповідач зазначає, що судами неправильно застосовано положення пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI, адже дія спеціальних норм цього Закону не зупинена та розповсюджується на всіх платників єдиного внеску не залежно від місця їх перебування на обліку.

5.2. Відповідач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на неврахування судами висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №812/1473/16, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18-а у подібних правовідносинах.

6. Позивачем до Суду не надано відзиву на касаційну скаргу.

7. Верховний Суд ухвалою від 27.11.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

10. Відповідно до п. 31 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

11. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

12. Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

13. Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

14. Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

15. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

16. Статтею 9 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

17. Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочате проведення Антитеррористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

18. Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

19. Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

20. Розпорядженням від 02.12.2015 № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно якого м. Маріуполь Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

21. Статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

22. Розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 93 такого змісту:

платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

23. Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

24. Згідно з абз. 1 ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

25. Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

27. Як уже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

28. Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №812/1473/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18-а у подібних правовідносинах.

29. Посилання скаржника на висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18-а, Суд не приймає до уваги, оскільки предметом розгляду у цій справі було рішення податкового органу від 13 грудня 2017 року № 0040151304 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, тоді як предметом розгляду цієї справи (№200/1343/20-а) є правомірність вимоги податкового органу про сплату боргу.

30. Крім того, скаржник в поданій касаційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду у справі №812/1473/16. Так, розглядаючи справу №812/1473/16, Верховний Суд у своїй постанові від 22.10.2019 указав, що звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не звільняє орган доходів і зборів від обов`язку надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Верховний Суд наголосив, що Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. З урахуванням викладених обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правомірно відмовив ТОВ ДТЕК Ровенькиантрацит у задоволенні позовних вимог.

31. Водночас, Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

32. Переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі (№200/1343/20-а) Суд ураховує наступні висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №805/3362/17-а.

33. Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІI, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІI були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VI, а змін безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) пункту 94 розділу VIII цього Закону внесено не було.

34. Тобто положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІI після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464-VI, а підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІI вичерпав свою функцію.

35. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року (справа № 2-1/2008).

36. Оскільки на момент прийняття спірної вимоги пункт 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI не був скасований та зміни до нього не були внесені, він продовжував свою дію.

37. Водночас слід зазначити, що на підставі абзацу п`ятого підпункту у пункту 83 Закону України від 14 січня 2020 року №440-IX Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи , який набрав чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI було виключено.

38. Таким чином, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, був підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, який забороняв притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

39. Як було установлено судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи (№200/1343/20-а), позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території, де здійснювалась антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції на час спірних взаємовідносин тривав, а отже - суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про неправомірність направлення на адресу позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки).

40. Крім того, Суд зауважує, що аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №805/930/16-а, від 15 травня 2019 року у справі №805/1949/17-а, від 16 квітня 2019 року у справі №812/5/17, від 21 серпня 2019 року у справі №360/137/19, від 8 жовтня 2019 року у справі №805/2437/16-а, від 18 лютого 2020 року у справі № 812/339/16.

41. Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

42. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

44. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

45. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року залишити без змін.

46. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко