Постанова

від 18.10.2021 по справі 181/845/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5490/21 Справа № 181/845/20 Суддя у 1-й інстанції - Юр`єв О. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське-М"

на заочне рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське-М" про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське-М" (далі - ТОВ "Богданівське-М") про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що вони є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та 01 березня 2012 між ними та ТОВ "Богданівське-М" було укладено договори оренди земельних ділянок. За умовами договорів оренди, відповідач зобов`язаний протягом строку їх дії за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 3% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, не пізніше 01 січня наступного року. Останній платіж орендної плати орендар ТОВ Богданівське-М здійснило позивачам у квітні 2018 року за користування земельною ділянкою в 2017 році, однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, та нехтуючи обов`язком щодо вчасної сплати орендної плати відповідачем більше двох років поспіль, тобто систематично, а саме за 2018 та 2019 роки, оренда не сплачувалась, що є істотним порушенням прав з боку відповідача.

Тому просили суд ухвалити рішення яким розірвати договір оренди земельної ділянки №78, укладений 01 березня 2012 року в с.Богданівка, Межівського району, Дніпропетровської області між ОСОБА_1 і ТОВ Богданівське-М , який зареєстровано у відділі Держкомзему у Межівському районі, запис у державному реєстрі земель вчинено 23 березня 2012 року за №122260004001075; стягнути з ТОВ Богданівське-М , на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 30 996 грн та судовий збір; розірвати договори оренди земельних ділянок №40 та №41, укладені 01 березня 2012 року в с.Богданівка, Межівського району, Дніпропетровської області між ОСОБА_2 і ТОВ "Богданівське-М" які зареєстровано у відділі Держкомзему у Межівському районі, запис у державному реєстрі земель вчинено 23 березня 2012 року за №122260004001069; стягнути з ТОВ Богданівське-М , на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 61 992 грн та стягнути судовий збір; розірвати договір оренди земельної ділянки №102,укладений 15 березня 2012 року в с.Богданівка, Межівського району, Дніпропетровської області між ОСОБА_3 (спадкоємець ОСОБА_2 ) і ТОВ Богданівське-М , який зареєстровано у відділі Держкомзему у Межівському районі, запис у державному реєстрі земель вчинено 08 травня 2012 року за №122260004001346.

Заочним рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2020 року позовні вимоги задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат (а.с. 72-78).

Не погодившись з таким рішенням відповідач ТОВ Богданівське-М звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що заборгованість перед ОСОБА_2 за договорами оренди складає 22 771, 74 грн, а заборгованість перед ОСОБА_1 складає 11 393, 12 грн (а.с.86-91).

Позивачі правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову становить 92 988 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП №092857 ОСОБА_1 (пай №723) на підставі рішення 22 сесії ХХIII скликання Демуринської селищної ради №120 від 03 квітня 2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 6,277 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Демуринської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №694 (а.с.17).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП №092575 ОСОБА_2 (пай №345) на підставі рішення 22 сесії ХХIII скликання Демуринської селищної ради №120 від 03 квітня 2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 6,274 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Демуринської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №406 (а.с.22).

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області 13 серпня 2015 року, спадкова справа №254/2014, зареєстровано в реєстрі за №1035 підтверджується, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 у вигляді земельної ділянки розташованої на території Демуринської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області площею 6,272 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222655400:01:002:0289 є ОСОБА_2 (а.с.34).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 42204729, сформованого 13 серпня 2015 року, номер запису про право власності: 10785055 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки розташованої на території Демуринської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області площею 6,272га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222655400:01:002:0289 (а.с.36).

01 березня 2012 року позивачі та ТОВ Богданівське-М уклали договори оренди земельних ділянок АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та №78 за якими передано у строкове платне користування відповідачу, як орендарю, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Демуринської селищної ради Межівського району, Дніпропетровської області, загальною площею ОСОБА_1 6,277 га (пай 723), кадастровий №1222655400-01:003:0328 та загальною площею ОСОБА_2 6,274 га, з яких: 2,982 га (пай 345), кадастровий №1222655400-01:002:0434 та 3.292 га (пай 345), кадастровий №1222655400-01:002:0433. Строк дії договорів оренди №40, №41 та №78 складає 10 років. П.9 договору серед іншого передбачає виплату орендної плати щороку, до 01 січня наступного року. Договори зареєстровано у відділі Держкомзему у Межівському районі про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 23 березня 2012 року за №122260004001075, №12226004001070 та №12226004001069 (а.с.13-15).

15 березня 2012 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ Богданівське-М договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 6,272 га (пай 343), кадастровий №1222655400-01:002:0289, яку успадкував в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_2 . Пунктом 7 Договору передбачено, що договір оренди №102 укладено 15 березня 2012 року строком на 5 років, з урахуванням культур згідно з проектом землеустрою та повних циклів вирощування сільськогосподарської продукції та діє до 15 березня 2022 року. П.9 договору серед іншого передбачає виплату орендної плати щороку, до 01 січня наступного року. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Межівському районі про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 08 травня 2012 року за №122260004001346 (а.с.28-30).

Акти передачі земельних ділянок в оренду від 01 березня та 15 березня 2012 року свідчать про передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок в натурі (на місцевості) ТОВ Богданівське в особі директора Маловічка С.В. в оренду для сільськогосподарського використання (21,26,31,16).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності. Встановив, що відповідачем допущено істотні порушення умов договору, чим порушено права позивачів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 ст. 2 ЗУ Про оренду землі визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 1 ЗУ Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до вимог ст. 13 ЗУ Про оренду землі та ст. 93 ЗК України договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Форма, спосіб і строки розрахунку по орендній платі є однією із істотних умов договору оренди землі, на які погодилися сторони за обоюдною, добровільною згодою та яка не суперечить інтересам держави, суспільства та інших фізичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЗУ Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом ст.ст. 21, 22 ЗУ Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Ч. 2 ст. 23 ЗУ Про оренду землі передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до вимог ст. 24 ЗУ Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Ч.1 ст. 526 ЦК України передбачає, що, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Такі правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц та від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідач у своїй апеляційній скарзі не заперечував факт невиплати орендарем орендної плати в грошовій формі та наявність заборгованості з орендної плати, тобто факт допущення систематичного порушення умов договорів оренди зазначивши лише, що незгодний з сумою заборгованості.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків про сум виплачених доходів та утриманих податків (долучених до позовної заяви) вбачається, що 4 квартал 2018 року та 4 квартал 2019 року ОСОБА_1 за надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Богданівське-М" нарахувало по 18 900 грн за кожен рік, з вказаних сум утримано податки по 3 402 грн (а.с. 52).

З відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків про сум виплачених доходів та утриманих податків вбачається, що за 4 квартал 2018 року та 4 квартал 2019 року ОСОБА_2 за надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Богданівське-М" нарахувало по 37 800 грн за кожен рік, з вказаних сум утримано податки по 6 804 грн (а.с. 53).

Таким чином доводи апеляційної скарги в частині того, що заборгованість перед ОСОБА_2 за договорами оренди складає 22 771, 74 грн, а заборгованість перед ОСОБА_1 складає 11 393, 12 грн, з врахуванням довідок ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області стосовно нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки розмір заборгованості доведений належними та допустимими доказами.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське-М" залишити без задоволення.

Заочне рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров