Постанова

від 06.10.2021 по справі 910/810/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/810/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.10.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний"

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Босий В.П.)

від 05.08.2020 (повний текст складено 17.08.2020)

у справі №910/810/18

за позовом Київської міської ради

до Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний"

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Київська міська рада (далі - позивач, Київська міська рада) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Автокооперативу по експлуатації відкритих автостоянок "Лісний", який в процесі розгляду справи змінив найменування внаслідок правонаступництва на Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" (далі - відповідач, ОК ГБК Лісний ), в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яка прийнята до розгляду, просила: зобов`язати Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю підстав для користування відповідачем спірною земельною ділянкою, оскільки Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, будь-яких рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки у власність чи у користування відповідачу за поданням Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не приймала. Отже в діях відповідача наявні ознаки самовільного зайняття вказаної земельної ділянки.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що 08.06.1987 Виконавчим комітетом Мінської районної ради Народних депутатів прийнято рішення за № 265, відповідно до якого виділено правлінню об`єднаного кооперативу відкритих платних автостоянок "Чайка" земельну ділянку площею 1,2 га по вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатиській для влаштування на ній відкритої платної автостоянки. Автокооператив по експлуатації відкритих автостоянок "ЛІСНИЙ" є правонаступником об`єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації відкритих автостоянок "Чайка" та користується спірною земельною ділянкою на підставі рішення Виконавчого комітету Мінської районної ради Народних депутатів № 265 від 08.06.1987. Обставини щодо правомірності користування відповідачем земельною ділянкою вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська, за доводами відповідача, були встановлені під час розгляду справи Господарського суду міста Києва №36/459-13/316-2012.

Рух справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 позов задоволено повністю, зобов`язано Автокооператив по експлуатації відкритих автостоянок "ЛІСНИЙ" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 1,00 га на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:78:134:0023) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан, стягнуто з Автокооперативу по експлуатації відкритих автостоянок "ЛІСНИЙ" на користь Київської міської ради судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/810/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/810/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова Верховного Суду від 05.12.2019 містить наступні вказівки:

- суди не звернули увагу на те, що у рішенні від 29.06.1993 про ліквідацію автокооперативу "Чайка" відсутні автостоянки №7 та №9, а в передавальному акті від 15.07.1993 про списання з балансу автокооператива "Чайка" відсутні автостоянки №7, №9, №11, №12;

- суди залишили поза увагою, що ліквідація підприємства передбачає припинення діяльності товариства, а не правонаступництво та не взяли до уваги доводи Київської міської ради про те, що у матеріалах справи відсутні докази (крім документів, що створені безпосередньо відповідачем) щодо правонаступництва автокооперативу "ЛІСНИЙ" відносно прав та обов`язків автокооперативу "Чайка";

- крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили документи, які підтверджували б право користування спірною земельною ділянкою об`єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації автостоянок "Чайка" та в подальшому наявність чи відсутність такого права на користування спірною земельною ділянкою саме Автокооперативом по експлуатації відкритих автостоянок "ЛІСНИЙ" (правонаступником якого є ОК "ГБК "ЛІСНИЙ") у розумінні земельного законодавства та чи може вважатися правомірним перехід до нього права користування спірною земельною ділянкою, виходячи з відповідних норм цивільного та господарського законодавства;

- більше того суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши фактичні обставини справи, установили, що на час проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства та розгляду справи у суді, Київська міська рада не приймала рішення про передачу земельної ділянки у власність чи у користування ОК "ГБК ""ЛІСНИЙ", а тому дійшли висновку про відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку у відповідача;

- колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судам необхідно було також з`ясувати питання стосовно того, чи є в даному випадку фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття; чи вживались необхідні заходи ОК "ГБК ""ЛІСНИЙ" щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою; чи сплачувались кошти за користування земельною ділянкою;

- колегія суддів наголошує, що при вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні таких спорів необхідно комплексно досліджувати питання стосовно того, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо;

- досліджуючи наявні докази у матеріалах справи, суди установили, що згідно акта від 21.11.2017 №17-0097-05 на частині земельної ділянки, орієнтовною площею 1,00 га, розташований Автокооператив по експлуатації відкритих автостоянок "ЛІСНИЙ", у складі якого знаходяться 495 гаражів;

- однак, суди залишили поза увагою, що рішенням виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів від 14.04.1986 передано об`єднаному кооперативу "Чайка" всі відкриті автостоянки та належне майно автокооперативів "Мінський", "Богатирський", "Деснянський", "Славутич", "Дніпро", "Конопляний", "Восход" і надано дозвіл експлуатаційно-лінейному управлінню мінського району на допомогу об`єднаному кооперативу "Чайка" у будівництві відкритих автостоянок, проте рішенням виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів від 23.02.1981 №87 заборонено автокооперативу "Мінський" встановлювати будь-які спорудження і установку металевих гаражів на автостоянці;

- таким чином, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що виконання рішення у цій справі передбачає приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення об`єктів нерухомого майна за власні кошти порушника та не дослідили чи зареєстровані гаражі, що розміщені на спірній земельній ділянці як об`єкти нерухомого майна, чи є кооператив їх власником, а також (у випадку реєстрації прав на них) кому належить таке право;

- під час нового розгляду справи суду необхідно урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.08.2020 у справі № 910/810/18 позов Київської міської ради задоволено: зобов`язано обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" (04655, м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 6; ідентифікаційний код 21513761) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101, та повернути її Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141), привівши у придатний для використання стан.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в місті Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради;

- оскільки земельна ділянка площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, то виключно Київська міська рада має право розпоряджатись вказаною земельною ділянкою;

- на вказаній земельній ділянці розміщені та експлуатуються гаражі Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" (правонаступник Автокооперативу по експлуатації відкритих автостоянок "Лісний");

- актом обстеження земельної ділянки №20-00-05 від 21.05.2020 встановлено, що: згідно бази даних міського земельного кадастру вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі проекту землеустрою щодо відведення ПП "Білдкомпані Інвест" для будівництва та експлуатації головного сервісного селекційно-технологічного центру по конярству та кінному спору; Київська міська рада не приймала рішень про передачу зазначеної земельної ділянки у власність чи користування; у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо реєстрації речових прав на неї в установленому чинним законодавством порядку; обстеженням встановлено, що на ділянці, яка огороджена парканом та охороняється, розміщені та експлуатуються гаражі Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний";

- в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту наявності у відповідача права користування спірною земельною ділянкою, в тому числі, шляхом розміщення на ній будівель та споруд;

- відповідачем не надано належних доказів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою, вимоги позивача жодними доказами не спростовано, тому наявні всі ознаки самовільного зайняття спірної земельної ділянки;

- судом встановлено істотні обставини справи, що полягають у фактичному використанні земельної ділянки без належних правових підстав, що відповідає поняттю самовільного зайняття земельної ділянки згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", що є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 212 Земельного кодексу України;

- твердження відповідача про те, що на спірній земельній ділянці розташовані гаражі, які належать фізичним особам на праві приватної власності, не прийнято судом до уваги, оскільки судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що право власності, таких фізичних осіб зареєстровано за адресою, яка відмінна від адреси спірної земельної ділянки;

- у період з 1993 року та по 2020 рік відповідачем не вчинялось жодних дій з метою оформлення права на земельну ділянку, а також не вносилась плата за користування такою ділянкою, що призвело до недоотримання власником земельної ділянки грошових коштів за весь час зайняття її відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням, Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки за позовом не відповідають обставинам справи.

Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не були враховані наступні доводи скаржника:

- суд першої інстанції помилково послався на акт обстеження земельної ділянки №20-00-05 від 21.05.2020, який є неналежним доказом , складений з порушенням встановленого порядку;

- жодних доказів доказів, що відповідачем зайнято земельну ділянку площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101 - Київською міською радою не представлено;

судом першої інстанції не враховано, що рішення зачіпає права та інтереси членів ОК ГБК Лісний (фізичних осіб - власників гаражів), яких не залучено до участі у розгляді справи, і до яких внаслідок реєстрації права власності на об`єкти нерухомості перейшло право користуавнян земельною ділянкою в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України;

- позивачем не було доведено поршенян відповідачем земельного законодавства щодо самовільного зайняття земельної ділянки.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі №910/810/18, залишено без руху надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 5 286,00 грн.

14.12.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору в сумі 5 286,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/810/18 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020, розгляд справи призначено на 04.02.2021, поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, зупинено дію оскаржуваного рішення, встановлено процесуальні строки на подання відзиві, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 04.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 оголошено переву в судовому засіданні до 18.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 оголошено переву в судовому засіданні до 18.03.2021.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., з 05.03.2021 по 19.03.2021 включно у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/810/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021, для розгляду справи №910/810/18 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 справу №910/810/18 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю., розгляд справи призначено на 22.04.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.06.2021.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021, у зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. з 14.06.2021 по 18.06.2021 включно у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/810/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021, для розгляду справи №910/810/18 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 справу №910/810/18 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.., розгляд справи призначено на 22.07.2021.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021, у зв`язку з перебуванням з 12.07.2021 по 25.07.2021 у відпустці судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/810/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.07.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Шаптала Є.Ю., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 справу №910/810/18 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Шаптала Є.Ю., Демидова А.М., розгляд справи призначено на 08.09.2021.

08.09.2021 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у відпустці.

За положенням ч. 2 ст. 281 Господарського процесуального кодексу України , процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

З огляду на викладене, у зв`язку з виходом головуючого судді з відпуски, для здійснення подальшого розгляду, справа №910/810/18 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 підлягає призначенню до розгляду визначеним складом суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 розгляд справи призначено на 06.10.2021.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 06.10.2021 з`явився представник скаржника (відповідача)- Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний", а також позивача - Київської міської ради.

У судовому засіданні 06.10.2021 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник Київської міської ради в судовому засіданні 06.10.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги на рішення, просив апеляційну скаргу - відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, відзив на апеляційну скаргу від Київської міської ради - не надходив, проте, в силу ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Крім того, 17.05.2021 Київською міською радою через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано лист № 08/230-906 від 17.05.2021, в якому позивач просив долучити до матеріалів справи додатки: інформацію з публічної кадастрової карти України щодо місця розташування спірної земельної ділянки площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101 (зокрема, у вигляді фотографій скрін-шотів), і відповідно, просив поновити строк на подання вказаного доказу, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236.

Представник скаржника заперечував проти долучення до матеріалів справи вказаних доказів та їх врахування при вирішенні спору, з підстав, наведених у запереченнях , поданих 19.07.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції встановив, що 21.03.1977 рішенням виконавчого комітету Київської міської ради №369/14 "Про відведення земельної ділянки виконкому Мінської районної ради депутатів трудящих для влаштування автостоянки з правом установки металевих гаражів автокооперативу "Мінський" відведено виконкому Мінської районної ради депутатів трудящих земельну ділянку №1 площею близько 1,2 га та №2 площею близько 0,5 га під влаштування автостоянки з правом установки металевих гаражів автокооперативу "Мінський" по вул. Петра Дехтяренка (колишня назва вулиці Сім`ї Шовкоплясів) у Мінському районі.

23.02.1981 рішенням №87 виконавчий комітет Мінської районної ради народних депутатів дозволив автокооперативу "Мінський" влаштувати тимчасову кооперативну автостоянку №3 по вул. Мінське шосе.

Рішенням виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів від 14.04.1986 №213 проведено об`єднання відкритих кооперативних автостоянок району в кооператив "Чайка" по будівництву та експлуатації відкритих колективних автостоянок з єдиним управлінням та бухгалтерією.

Рішенням Виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів від 24.07.1989 №305 "Про переміщення автотранспортних засобів, які знаходяться на тимчасовій відкритій автостоянці №12 по вул. Майорова" у зв`язку з початком реконструкції вулиці ліквідовано автостоянку №12 кооперативу "Чайка" та дозволено кооперативу "Чайка" влаштувати тимчасову відкриту автостоянку на ділянці пустоші, що знаходиться вздовж північно-східної межі ГЕК "Мінський" із заїздом з вулиць Майорова та Кондратюка вздовж південно-західної межі ГЕК "Мінський", зобов`язано правління кооперативу "Чайка" не проводити на території автостоянки будівництва будь-яких капітальних споруд.

Рішенням від 29.06.1993 загальних позачергових зборів кооперативу "Чайка" вирішено ліквідувати автокооператив "Чайка" та передати майнові права та обов`язки автостоянкам, які входять у склад кооперативу на правах структурних підрозділів у відповідних частинах, автостоянкам №1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15 продовжити надавати послуги згідно із Правилами експлуатації платних автостоянок, рекомендовано всім автостоянкам до 05.07.1993 провести організаційні збори членів автостоянок, на яких визначити порядок подальшого існування автостоянок.

Розпорядженням представника Президента України в Мінській районній державній адміністрації від 26.08.1993 №495 "Про реєстрацію автокооперативу "ЛІСНИЙ" по експлуатації відкритих автостоянок", на підставі поданої заяви голови автокооперативу та протоколу загальних зборів членів автостоянки від 08.07.1993 №1, зареєстровано статут Автокооперативу по експлуатації відкритих автостоянок "ЛІСНИЙ".

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, Згідно з п. 4 рішення Київської міської ради №1149/1810 від 12.07.2007 "Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Дніпровська Рив`єра" для будівництва та експлуатації головного сервісного селекційно-технологічного центру по конярству та кінному спорту на вул. П. Дибенка, 9 та вул. Богатирській (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва", ТОВ "Дніпровська Рив`єра" в довгострокову оренду на 15 років передано земельні ділянки загальною площею 20,54 га для будівництва та експлуатації головного сервісного селекційно-технологічного центру по конярству та кінному спорту на вул. Павла Дибенка, 9 та вул. Богатирській (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, в тому числі ділянку № 1 площею 4,44 га (в тому числі в межах охоронних зон електричних мереж - 0,42 га; в межах прибережної захисної смуги - 0,44 га); зокрема площею 1,42 га - за рахунок земель, відведених відкритому акціонерному товариству "Автотранспортне підприємство 13057" відповідно до пункту 16 рішення Київської міської ради від 24.05.2001№327/1303 "Про надання і вилучення земельних ділянок", право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 18.06.2002 № 78-6-00053; площею 0,42 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; площею 2,60 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На виконання вказаного вище рішення, 11.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Рив`єра" та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,4400 га (кадастровий номер 8 000 000 000:78:134:0023), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 11.04.2008 за № 78-6-00530.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 по справі №910/12828/13 позов заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено повністю та зокрема, розірвано договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8 000 000 000:78:134:0023), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Рив`єра", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 11.04.2008 за № 78-6-00530 та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Рив`єра" повернути Київській міській раді у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому воно одержало в оренду земельні ділянки площею 4,4400 га (кадастровий номер 8 000 000 000:78:134:0023) вартістю 17 814 612 грн.

У відповідності до рішення Київської міської ради № 704/1708 від 20.12.2016 "Про уточнення назв, перейменування вулиць та провулків у місті Києві" вул. Павла Дибенка перейменовано на вул. Сім`ї Шовкоплясів.

Згідно із наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 8 000 000 000:78:134:0023 належить на праві власності територіальній громаді в особі Київської міської ради.

Відповідно до рішення Київської міської ради №16/890 від 29.09.2003 "Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві" повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель в м. Києві покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було здійснено перевірку земельної ділянки за адресою: вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:78:134:0023) щодо дотримання вимог земельного законодавства, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №17-0097-05 від 21.11.2017.

Як зазначено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства №17-0097-05 від 21.11.2017, складеного за результатами вказаної перевірки, під час виїзду на місцевість встановлено, що земельна ділянка огороджена; на частині земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га розташований Автокооператив по експлуатації відкритих автостоянок "Лісний" (код ЄДРПОУ 21513761) в складі якого знаходяться 495 гаражів.

В акті також зазначено, що Київська міська рада рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки у власність чи користування Автокооперативу по експлуатації відкритих автостоянок "Лісний" не приймала. Документи, що підтверджують право власності чи користування земельною ділянкою у Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані. Враховуючи зазначене, за результатами перевірки встановлено, що в діях Автокооперативу по експлуатації відкритих автостоянок "Лісний" вбачаються ознаки самовільного заняття земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га (ст. 211 ЗК України).

Враховуючи наведені вище обставини, з огляду на результати перевірки дотримання вимог земельного законодавства, оскільки відповідач самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 1,00 га на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:78:134:0023) позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням поданої заяви) зобов`язати Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан. .

Як підтверджується наявними матеріалами справи, після проголошення судом першої інстанції рішення 15.05.2018 у даній справі, позивачем було встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:134:0023 була поділена на чотири окремі земельні ділянки з кадастровими номерами - 8000000000:78:134:0101, 8000000000:78:134:0103, 8000000000:78:134:0100 та 8000000000:78:134:0102.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101, за наслідками чого складено акт обстеження земельної ділянки №20-00-05 від 21.05.2020.

Вказаним актом встановлено:

- згідно бази даних міського земельного кадастру вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі проекту землеустрою щодо відведення ПП "Білдкомпані Інвест" для будівництва та експлуатації головного сервісного селекційно-технологічного центру по конярству та кінному спору;

- Київська міська рада не приймала рішень про передачу зазначеної земельної ділянки у власність чи користування;

- у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо реєстрації речових прав на неї в установленому чинним законодавством порядку;

- обстеженням встановлено, що на ділянці, яка огороджена парканом та охороняється, розміщені та експлуатуються гаражі Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний".

Спір у справі виник у зв`язку з відсутністю, на думку позивача, підстав для користування відповідачем даною земельною ділянкою, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 83 Земельного кодексу України, передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно із наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:134:0101 (розташована за адресою: вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі міста Києва) належить на праві власності територіальній громаді в особі Київської міської ради.

Стаття 9 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз`яснено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в місті Києві для громадян та юридичних осіб, є відповідне рішення Київської міської ради, як особи, яка здійснює представництво територіальної громади у спірних правовідносинах.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки земельна ділянка площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, то виключно Київська міська рада має право розпоряджатись вказаною земельною ділянкою від імені територіальної громади в силу приписів ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та не спростовано відповідачем належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи в суді першої інстанції, в суді апеляційної інстанції, на вищевказаній земельній ділянці розміщені та експлуатуються гаражі Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" (правонаступник Автокооперативу по експлуатації відкритих автостоянок "Лісний")

Зокрема, актом обстеження земельної ділянки №20-00-05 від 21.05.2020 встановлено, що: згідно бази даних міського земельного кадастру вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі проекту землеустрою щодо відведення ПП "Білдкомпані Інвест" для будівництва та експлуатації головного сервісного селекційно-технологічного центру по конярству та кінному спору; Київська міська рада не приймала у встановленому порядку жодних рішень про передачу зазначеної земельної ділянки площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101 (як в цілому, так і у складі іншого масиву) у власність чи користування; у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо реєстрації речових прав на неї в установленому чинним законодавством порядку; обстеженням встановлено, що на ділянці, яка огороджена парканом та охороняється, розміщені та експлуатуються гаражі Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний".

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом проведення перевірок. За змістом статті 10 цього Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що акт обстеження земельної ділянки №20-00-05 від 21.05.2020 складений уповноваженим представником Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації" у відповідності з Порядком здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради №16/890 від 29.09.2003, а тому є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, який підтверджує, що на спірній земельній ділянці відбувається її експлуатація відповідачем.

При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі та у позові про те, що такий акт не відповідає вимогам вказаного Порядку, зокрема, щодо належного повідомлення його про здійснення обстеження - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки по-перше, приписи Порядку, які наводить відповідач у відзиві на позовну заяву, стосуються іншого акту, а саме акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, а не акту обстеження земельної ділянки. Крім того, жодних доказів скасування вказаного акту у встановленому законом порядку - матеріали справи не містять.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт зайняття відповідачем земельної ділянки площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101, за відсутності належних доказів (а саме рішення Київської міської ради) про передачу відповідачу такої земельної ділянки на будь-яком майновому праві, зокрема і праві користування, і жодних розпорядчих актів щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою територіальною громадою міста Києва в особі визначеного законом органу - Київської міської ради, не приймалось.

Доводи скаржника стосовно наявного правонаступництва Об`єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації відкритих автостоянок "Чайка" та правомірності перебування на спірній земельній ділянці, - суд апеляційної інстанції відхиляє в контексті оцінки доводу стосовно правомірності користування земельною ділянкою з огляду на наступне.

21.03.1977 рішенням виконавчого комітету Київської міської ради №369/14 "Про відведення земельної ділянки виконкому Мінської районної ради депутатів трудящих для влаштування автостоянки з правом установки металевих гаражів автокооперативу "Мінський" відведено виконкому Мінської районної ради депутатів трудящих земельну ділянку №1 площею близько 1,2 га та №2 площею близько 0,5 га під влаштування автостоянки з правом установки металевих гаражів автокооперативу "Мінський" по вул. Петра Дехтяренка (колишня назва вулиці Сім`ї Шовкоплясів) в Мінському районі.

Таким чином, вказаний розпорядчий акт підтверджує, що виконкому Мінської районної ради депутатів трудящих рішенням виконавчого комітету Київської міської ради було відведено земельну ділянку для влашування автостоянки на земельній ділянці №1 площею близько 1,2 га та №2 площею близько 0,5 га під влаштування автостоянки з правом установки металевих гаражів автокооперативу "Мінський" по вул. Петра Дехтяренка (колишня назва вулиці Сім`ї Шовкоплясів) в Мінському районі.

Рішенням №87 від 23.02.1981 виконавчий комітет Мінської районної ради народних депутатів дозволив автокооперативу "Мінський" влаштувати тимчасову кооперативну автостоянку №3 по вул. Мінське шосе.

Тобто, вказані розпорядчі акти дозволили влаштування автостоянки, і вказані акти не містять в собі рішень про передачу автокооперативу у користування земельної ділянки.

Рішенням виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів №213 від 14.04.1986 проведено об`єднання відкритих кооперативних автостоянок району в кооператив "Чайка" по будівництву та експлуатації відкритих колективних автостоянок з єдиним управлінням та бухгалтерією.

Рішенням Виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів №305 від 24.07.1989 "Про переміщення автотранспортних засобів, які знаходяться на тимчасовій відкритій автостоянці № 12 по вул. Майорова" у зв`язку з початком реконструкції вулиці ліквідовано автостоянку № 12 кооперативу "Чайка" та дозволено кооперативу "Чайка" влаштувати тимчасову відкриту автостоянку на ділянці пустоші, що знаходиться вздовж північно-східної межі ГЕК "Мінський" з заїздом з вулиць Майорова та Кондратюка вздовж південно-західної межі ГЕК "Мінський", зобов`язано правління кооперативу "Чайка" не проводити на території автостоянки будівництва будь-яких капітальних споруд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно вказаного рішення Виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів №305 від 24.07.1989 у зв`язку з реконструкцією вулиці Майрова було ліквідовано автостоянку № 12, яка була на ній розміщена, та дозволено кооперативу "Чайка" влаштувати тимчасову відкриту автостоянку на ділянці пустоші, що знаходиться вздовж північно-східної межі ГЕК "Мінський" з заїздом з вулиць Майорова та Кондратюка вздовж південно-західної межі ГЕК "Мінський", тобто фактично вказаним актом ліквідовано автостоянку, а з метою розміщення транспортних засобів кооперативу надано під розміщення транспортних засобів автостоянку на ділянці вказаної пустощі. Тобто, жодних розпорядчих актів стосовно надання автокооперативу земельної ділянки під розміщення кооперативу - не приймалось, а наведені акти підтверджують надання дозволу на розміщення тимчасово автомобілів автостоянки № 12, яка ліквідована, на іншій земельній ділянці. Проте, наведеін обставини не підтверджують перенесення автостоянки № 12 на будь-яку іншу земельну діляку.

Проте, ліквідація автостоянки № 12 згідно наведеного рішення, не свідчить про перехід її обсягу прав внаслідок розміщення/влаштування нової автостоянки на ділянці пустоші, що знаходиться вздовж північно-східної межі ГЕК "Мінський" з заїздом з вулиць Майорова та Кондратюка вздовж південно-західної межі ГЕК "Мінський". При цьому, розміщення автомобілів ліквідованої автостоянки дозволено тимчасово. Також, у вищезазначеному рішенні чітко зазначено про зобов`язання правління кооперативу "Чайка" не проводити на території автостоянки будівництва будь-яких капітальних споруд.

При цьому, рішенням від 29.06.1993 загальних позачергових зборів кооперативу "Чайка" вирішено ліквідувати автокооператив "Чайка" та передати майнові права та обов`язки автостоянкам, які входять у склад кооперативу на правах структурних підрозділів у відповідних частинах, автостоянкам № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 продовжити надавати послуги згідно із Правилами експлуатації платних автостоянок, рекомендовано всім автостоянкам до 05.07.1993 провести організаційні збори членів автостоянок, на яких визначити порядок подальшого існування автостоянок.

Класифікація організаційно-правових форм господарювання розглядає кооператив як вид підприємства, яке створене громадянами України, що добровільно об`єднались на основі членства для спільного здійснення господарської та іншої діяльності.

Розпорядженням представника Президента України в Мінській районній державній адміністрації № 495 від 26 серпня 1993 року "Про реєстрацію автокооперативу "Лісний" по експлуатації відкритих автостоянок", на підставі поданої заяви голови автокооперативу та протоколу загальних зборів членів автостоянки №1 від 08.07.1993, зареєстровано статут Автокооперативу по експлуатації відкритих автостоянок "Лісний".

Згідно із п. 1.3 статуту Автокооператив по експлуатації відкритих автостоянок "Лісний" створено на базі автостоянок за адресами: вул. Дибенка, 6 та Мінське шосе, 2.

Таким чином, Автокооператив по експлуатації відкритих автостоянок "Лісний" заснований у серпні 1993 року на базі автостоянок №10, №12 за адресою: вул. Дибенка, 6 та Мінське шосе, 2, об`єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації автостоянок "Чайка", який ліквідовано відповідно до рішення від 29.06.1993 загальних позачергових зборів цього кооперативу.

В той же час суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

За приписами статті 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Статтею 19 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на момент створення відповідача) визначено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов`язків товариства переходить до його правонаступників.

Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у даній справі, ліквідація підприємства передбачає припинення діяльності товариства, а не правонаступництво.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 37 Цивільного кодексу УРСР (чинного, на момент прийняття рішення про ліквідацію автокооперативу "Чайка"), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України щодо правонаступництва автокооперативу "Лісний" відносно прав та обов`язків автокооперативу "Чайка", і вказані обставини не були спростовані відповідачем за наслідками розгляду справи в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено того факту, що він є правонаступником автокооперативу "Чайка", а відтак навіть за наявності у останнього права користування спірною земельною ділянкою площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101 (як в цілому, так і у складі іншого масиву), таке право не перейшло та не могло перейти до відповідача як новоствореної юридичної особи.

До того ж, як вірно зазначено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, у рішенні від 29.06.1993 про ліквідацію автокооперативу "Чайка" відсутні автостоянки №7 та №9, а в передавальному акті від 15.07.1993 про списання з балансу автокооператива "Чайка" - відсутні автостоянки №7, №9, №11, №12.

При цьому, рішенням виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів від 14.04.1986 передано об`єднаному кооперативу "Чайка" всі відкриті автостоянки та належне майно автокооперативів "Мінський", "Богатирський", "Деснянський", "Славутич", "Дніпро", "Конопляний", "Восход" і надано дозвіл експлуатаційно-лінейному управлінню мінського району на допомогу об`єднаному кооперативу "Чайка" у будівництві відкритих автостоянок, проте рішенням виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів від 23.02.1981 №87 заборонено автокооперативу "Мінський" встановлювати будь-які спорудження і установку металевих гаражів на автостоянці.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту наявності у відповідача права користування спірною земельною ділянкою площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101 (як в цілому, так і у складі іншого масиву), в тому числі, з огляду і на приписи ст. 120 Земельного кодексу України розміщення на ній будівель та споруд, оскільки жодних доказів правомірності користування вказаною земельною ділянкою на належних правових підставах відповідачем не представлено.

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (стаття 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

За змістом статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися у тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано належних доказів в розумінні ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України права власності або права користування спірною земельною ділянкою,або перебування спірної земельної ділянки на належному визначеному законом майновому титулі, а тому вимоги позивача жодними доказами не спростовано, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції стосовно наявності визначених законом ознак самовільного зайняття спірної земельної ділянки площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101.

За змістом статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України).

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, наявні істотні обставини справи, що полягають у фактичному використанні земельної ділянки без належних правових підстав, що відповідає поняттю самовільного зайняття земельної ділянки згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", що є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 212 Земельного кодексу України.

Доводи скаржника про те, що на спірній земельній ділянці розташовані гаражі, які належать фізичним особам на праві приватної власності, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що право власності, таких фізичних осіб зареєстровано за адресою, яка відмінна від адреси спірної земельної ділянки. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що спірні правовідносини у даній справи виникли стосовно земельної ділянки площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101, і дослідження питання стосовно правового титулу певної нерухомості, як і встановлення підстав її зведення - не входить до предмету дослідження в межах даної справи.

Предметом спору у цій справі є порушене право землекористування позивача, а саме - розміщення відповідачем споруд на земельній ділянці, яка не передавалась відповідачу в користування чи власність.

Крім того, в матеріалах справи наявні надані відповідачем витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності фізичних осіб на гаражі як членів відповідача, та встановлено, що такі гаражі зареєстровані за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 6.

Разом з тим, Київською міською радою заявлено позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101. При цьому, жодних доказів того, що саме на такій земельній ділянці розміщено майно фізичних осіб, матеріали справи - не містять.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно було відхилено клопотання відповідача про залучення даних фізичних осіб до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - відхиляє як необґрунтовані, з огляду на те, що рішення суду у даній справі жодним чином не стосується прав та/або законних інтересів фізичних осіб як власників гаражів, оскільки в контексті спірних правовідносин користування вказаними особами певним майном - не входить до предмету дослідження під час вирішення даного спору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в контексті ініційованого позивачем спору стосовно визначеного об`єкту спірного правовідношення - земельної ділянки, відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність в особи, яка її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом із тим необхідно враховувати, що саме встановлення факту користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, яка використовує земельну ділянку, наявність в особи права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування, вжиття нею заходів для оформлення права на земельну ділянку тощо.

Щодо вчинення відповідачем дій з оформлення права користування спірною земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції у цйі частині з огляду на наступне.

Як було встановлено вище, відповідач використовує спірну земельну ділянку для розміщення гаражного кооперативу без оформлення у встановленому чинним законодавством порядку права користування такою ділянкою з моменту свого створення, тобто з 1993 року.

При цьому, тільки в підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції, а саме 01.06.2020, представником відповідача були надані докази звернення до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки №201668814 від 21.02.2020.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що у період з 1993 року та по 2020 рік відповідачем не вчинялось жодних дій з метою оформлення права на земельну ділянку, а також не вносилась плата за користування такою ділянкою, що призвело до недоотримання власником земельної ділянки грошових коштів за весь час зайняття її відповідачем.

Подання ж відповідного клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки має місце вже після направлення даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що свідчить про неналежну поведінку відповідача протягом попереднього розгляду даної справи (2018-2020 роки) та свідоме ігнорування ним вимог чинного законодавства.

Також, факт звернення відповідача до Київської міської ради про оформлення права на земельну ділянку тільки доводить обізнаність відповідача про неправомірне перебування його на спірній земельній ділянці впродовж більш як 26 років.

Вказані обставини, є достатньою підставою для кваліфікації такого використання відповідачем земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України), що зумовлює обов`язок суду, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, суд зобов`язаний забезпечити дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків, оскільки протилежне матиме наслідком порушення гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

У Рішенні "Мала проти України" у справі від 03.07.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що ключовим для концепції справедливого розгляду справи … є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін (Рішення у справі "Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства"). Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (Рішення від 26.05.2009 у справі "Бацаніна проти Росії"). Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (Рішення у справах "Проніна проти України" від 18.07.2006 та "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі та зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

Також, 17.05.2021 Київською міською радою через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано лист № 08/230-906 від 17.05.2021, в якому позивач просив долучити до матеріалів справи додатки: інформацію з публічної кадастрової карти України щодо місця розташування спірної земельної ділянки площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101 (зокрема, у виглді фотографій скрін-шотів), і відповідно, просив поновити строк на подання вказаного доказу, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236.

Представник скаржника заперечував проти долучення до матеріалів справи вказаних доказів та їх врахування при вирішенні спору, з підстав, наведених у запереченнях , поданих 19.07.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку про залишення без розгляду поданих Київською міською радою документів та відсутності обумовлених ст.ст. 119, 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх врахування при вирішенні спору та розгляду апеляційної скарги, оскільки наведені Київською міською радою підстави в обгрунтування подання їх до матеріалів справи - визнаються судом безпідставними та подані з пропуском встановленого строку, підстави для поновлення якого судом - відсутні.

Крім того, обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що за висновком експерта від 14.05.2019 №29653/18-41, складеним за результатами проведення земельно-технічної експертизи на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі №910/810/18:

- конфігурація та місце розташування земельної ділянки по вул. Сімї Шовкоплясів, буд. 6 у місті Києві, на якій фактично розташований ОК "ГБК "ЛІСНИЙ", який є правонаступником Автокооперативу по експлуатації відкритих автостоянок "ЛІСНИЙ" співпадала з конфігурацією та місцем розташування земельної ділянки по вул. Сімї Шовкоплясів, буд. 9 та вул. Богатирська ( біля озера Редькіне) в Оболонському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:78:134:0023) на час її існування;

- На час проведення дослідження земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:134:0023 була поділена на чотири окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:78:134:0101; 8000000000:78:134:0103; 8000000000:78:134:0100; 8000000000:78:134:0102;

- встановити чи співпадає конфігурація та місце розташування земельної ділянки по вул.. Сім`ї Шовкоплясів, 6 у м.Києві, на які фактично розташовано ОК ГБК Лісний який є правонаступником Автокооперативу по експлуатації відкритих автостоянок "ЛІСНИЙ" співпадала з конфігурацією та місцем розташування земельної ділянки по вул. Сімї Шовкоплясів, буд. 9 та вул. Богатирська ( біля озера Редькіне) в Оболонському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:78:134:0023) на час проведення дослідження фактично неможливо з причин, зазначених у дослідницькій частині висновку;

- встановлено також,що площа співпадіння становить 0,9722 га.

Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 та 4 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З урахуванням обставин справи, суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначається судом.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, дослідивши вказаний висновок експерта від 14.05.2019 №29653/18-41, складеним за результатами проведення земельно-технічної експертизи на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі №910/810/18, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний висновок експерта є належним доказом у справі, який підтверджує формування певних об`єктів земельних правовідносин на теперішній час, проте, правовий статус об`єктів земельних відносин,так і правові підстави наявності у осіб певних майнових прав на земельну ділянку, зокрема і окреслену позивачем, які спірну, мають встановлюватись з огляду на усю сукупність доказів, наявних в матеріалах справи, а не обмежуватись виключно експертним висновком.

При цьому, дійсно, відповідний експертний висновок містить визначення площі накладення земельних ділянок, проте, відсутність правових підстав користування такою земельною ділянкою саме відповідачем за представлених доказів встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, внаслідок дослідження обсягу наявних у матеріалах справ документів, які в сукупності підтверджують, що (1) відповідачем не надано належних доказів в розумінні ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України права власності або права користування спірною земельною ділянкою,або перебування спірної земельної ділянки на належному визначеному законом майновому титулі, а тому вимоги позивача жодними доказами не спростовано, а також (2) відповідачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено того факту, що він є правонаступником автокооперативу "Чайка", у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції стосовно наявності визначених законом ознак самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101, що є підставою для зобов`язання відповідача звільнити її та повернути позивачу, привівши у придатний для використання стан.

Усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи, зокрема відповідача і відповідача, здійснені у відзиві на позов, судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким позовні вимоги Київської міської ради задоволено повністю та зобов`язано Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,1022 га за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Шовкоплясів, 9 та вул. Богатирська (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:134:0101, та повернути її Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141), привівши у придатний для використання стан.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 910/810/18, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 910/810/18, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі №910/810/18 було зупинено на підставі ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, і за наслідками апеляційного розгляду справи воно залишено без змін, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 910/810/18 - покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 910/810/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 910/810/18- залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 910/810/18.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Обслуговуючим кооперативом "Гаражно-будівельний кооператив "Лісний".

5. Матеріали справи № 910/810/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 20.10.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

А.М. Демидова