Постанова

від 13.10.2021 по справі 357/10982/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 357/10982/18

провадження № 61-19555св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші ,

відповідачі: ОСОБА_1 , державний реєстратор Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світлана Василівна, Товариство з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , державний реєстратор комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтоухова Жанна Сергіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Кошель Б. І., та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сержанюка А. С.,

Матвієнко Ю.О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (далі - ТОВ Агрофірма Матюші , товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С. В. (далі - державний реєстратор Янчук С. В.), Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (далі - ТДВ Шамраївський цукровий завод ), Державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтоухової Ж. С. (далі - державний реєстратор Желтоухова Ж. С.) про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

Позовну заяву мотивувало тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,3001 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0022, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Позивач вказував, що 12 червня 2014 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі б/н, за яким ОСОБА_1 передала йому в оренду свою земельну ділянку строком на 10 років. 08 лютого 2015 року проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди.

Наприкінці грудня 2017 року від ОСОБА_1 надійшло повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку, обґрунтоване тим, що позивач не виконав належним чином зобов`язання щодо сплати їй орендної плати за 2016-2017 роки, що є порушенням пункту 33 договору та підставою для розірвання в односторонньому порядку договору оренди.

При цьому, спростовуючи твердження ОСОБА_1 щодо розірвання договору оренди в односторонньому порядку, позивач вказував, що він виконав вимоги договору оренди, сплатив орендну плату за 2016-

2017 роки.

Товариство вказувало, що 28 грудня 2017 року, на підставі вказаного вище повідомлення про розірвання договору оренди, державний реєстратор Янчук С. В. прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди товариства на земельну ділянку з індексним номером 39027015.

29 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Шамраївський цукровий завод договір оренди, за яким передала ТОВ Шамраївський цукровий завод в оренду спірну земельну ділянку, а 05 січня 2018 року державним реєстратором Желтоуховою Ж. С. проведено державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за індексним номером 39124476.

ТОВ Агрофірма Матюші вважало такі дії відповідачів незаконними, просило суд:

- визнати недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди

від 12 червня 2014 року б/н, укладеного між ОСОБА_1

і ТОВ Агрофірма Матюші , оформлений повідомленням ОСОБА_1 від 26 грудня 2017 року;

- скасувати рішення державного реєстратора Янчук С. В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39027015 від 28 грудня 2017 року 13:55:53;

- визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2017 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки площею 4,3001 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0022;

- скасувати рішення державного реєстратора Желтоухової Ж. С. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39124476 від 05 січня 2018 року 17:04:20.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 29 січня 2020 року позов ТОВ Агрофірма Матюші задоволено частково.

Визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди

від 12 червня 2014 року № б/н, укладеного між ОСОБА_1 та

ТОВ Агрофірма Матюші , оформлений повідомленням ОСОБА_1 від 26 грудня 2017 року за вих. б/н.

Визнано недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2017 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки площею 4,3001 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0022.

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма Матюші судові витрати у розмірі 5 436,70 грн.

Стягнуто з ТДВ Шамраївський цукровий завод на користь ТОВ Агрофірма Матюші судові витрати у розмірі 5 436,70 грн.

Стягнуто з державного реєстратора Янчук С. В. на користь ТОВ Агрофірма Матюші судові витрати у розмірі 5 436,70 грн.

Стягнуто з державного реєстратора Желтоухової Ж. С. на користь

ТОВ Агрофірма Матюші судові витрати у розмірі 5 436,70 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма Матюші залишено без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 29 січня 2020 року залишено без змін.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що повідомлення орендодавця про розірвання договору оренди в односторонньому порядку від 26 грудня 2017 року не може вважатися правомірним одностороннім правочином, оскільки пункт 33 договору оренди від 12 червня 2014 року не визначає порядок дій орендодавця у разі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Оскільки між сторонами існує спір щодо належного виконання орендарем своїх зобов`язань, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Визнаючи недійсним договір оренди землі, укладений 29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач хоч і не є стороною цього договору, разом з тим товариство як орендар цієї ж земельної ділянки має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні вимог про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав чи їх припинення із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що таке рішення вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. При цьому вказав, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ), пославшись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов задоволено частково, позивачем заявлено чотири позовні вимоги, з яких задоволені дві, а тому відшкодуванню підлягають судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу, в сумі 21 746,80 грн (половина понесених), тобто, по 5 436,70 грн з кожного відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ТОВ Агрофірма Матюші подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 21 жовтня 2020 року в частині відмовив у задоволенні позову, ухвалити судове рішення про задоволення позову, здійснити розподіл судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу, понесених у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову ТОВ Агрофірма Матюші відповідачами не оскаржуються, тому згідно з приписами статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

14 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 905/633/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі

№ 916/2464/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19,

від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 (провадження

№ 61-7648св20).

Стверджує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що з моменту набрання чинності Закону України від 05 грудня 2019 року № 340-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , тобто з 16 січня 2020 року, такого способу захисту порушеного речового права, як скасування запису про проведену державну реєстрацію прав Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 червня 2014 року між ТОВ Агрофірма Матюші (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір оренди землі б/н, за яким орендодавець передала ТОВ Агрофірма Матюші в оренду земельну ділянку площею 4,3001 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0022 строком на 10 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається орендарем у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 3 827,69 грн. Додаткові умови: оранка, культивація, збір зернових на присадибній ділянці орендодавця площею до 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документів та заяви, в розмірі 200 (двісті) грн, у разі смерті орендодавця допомога на поховання у розмірі 500 (п`ятсот) грн або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається один раз на п`ять років за взаємною згодою сторін.

Згідно з пунктом 32 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором; унаслідок випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до пункту 33 договору оренди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки, встановлені договором.

08 лютого 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Кулик В. О. прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем за індексним номером 19175546.

Встановлено, що наприкінці грудня 2017 року позивач отримав від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору оренди з позивачем в односторонньому порядку за вих. б/н від 26 грудня 2017 року, яке мотивоване невиконанням ТОВ Агрофірма Матюші зобов`язань щодо сплати орендної плати за 2016 - 2017 роки.

28 грудня 2017 року, на підставі повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С. В. прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку з індексним номером 39027015.

29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод укладений договір оренди землі б\н, за яким ОСОБА_1 передала ТДВ Шамраївський цукровий завод в оренду земельну ділянку площею 4,3001 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0022.

05 січня 2018 року державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба речових прав Желтоухова Ж. С. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 4,3001 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0022 за ТДВ Шамраївський цукровий завод з індексним номером 39124476.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній до 16 січня

2020 року, яка діяла на час прийняття оскаржуваних рішень державних реєстраторів) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Зокрема, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак, згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон вже не передбачав, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що оскільки рішення державного реєстратора вичерпує свою дію, тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту прав або інтересів позивача.

Таким чином, зважаючи на те, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що не звернули уваги суди попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин належним способом захисту прав та інтересів позивача буде ухвалення судового рішення про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах

від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 15 липня 2021 року у справі № 204/5525/18 (провадження № 61-3707св20).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію припинення іншого речового права та про державну реєстрацію іншого речового права скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, однак вирішуючи позов, в цій частині, неправильно застосували норми матеріального права.

В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141, підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України слід здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та розподілити судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з вимогами статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із: судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

З урахуванням того, що касаційна скарга задоволена, з ухваленням у скасованій частині судових рішень нового рішення про задоволення позову, перерозподіл судового збору слід вчинити наступним чином.

ТОВ Агрофірма Матюші сплачено судовий збір за розгляд справи: у суді першої інстанції у загальному розмірі 9 850,00 грн, у суді апеляційної інстанції - 10 572,00 грн, у суді касаційної інстанції - 14 096,00 грн.

Крім того, ТОВ Агрофірма Матюші понесено витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 33 643,59 грн, у суді апеляційної інстанції - 16 473,36 грн.

Колегія суддів, вивчивши докази, подані позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої та апеляційної інстанції, з урахуванням вимог частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України вважає їх співмірними із заявленими вимогами. При цьому колегії суддів констатує, що відповідачі не скористалися своїм правом, наданим їм положенням частини шостої статті 137 ЦПК України.

Отже, з урахуванням положень частини тринадцятої статті 141, підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1 , державного реєстратора Янчук С. В., ТДВ Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора Желтоухової Ж. С. на користь

ТОВ Агрофірма Матюші судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та перегляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 70 538,95 грн, тобто по 17 634,74 грн з кожного.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 29 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 21 жовтня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та розподіл судових витрат скасувати.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_1 , державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світлани Василівни, Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтоухової Жанни Сергіївни, про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світлани Василівни про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39027015 від 28 грудня 2017 року 13:55:53;

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтоухової Жанни Сергіївни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39124476 від 05 січня 2018 року 17:04:20.

В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 21 жовтня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світлани Василівни, Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтоухової Жанни Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші судові витрати у розмірі 70 538,95 грн, тобто по 17 634,74 грн з кожного за розгляд справи у суді першої інстанції та перегляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк