Ухвала

від 22.10.2021 по справі 369/10593/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10593/21

Провадження №1-кс/369/2087/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Cлідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12020100050006065,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2020 року адвокат ОСОБА_3 ,яка дієв інтересах ОСОБА_4 звернуласьдо судуз клопотаннямпро скасуванняарешту майна.Свої вимогимотивує тим,що 06листопада 2020року слідчийсуддя Оболонськогорайонного судум.Києва ОСОБА_5 розглянув клопотанняслідчого СВОболонського УПГУНП ум.Києві ОСОБА_6 ,погоджене прокуроромКиївської міськоїпрокуратури №5 ОСОБА_7 та наклав арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484000:02:002:5884, що належить ОСОБА_4 .

Вважає накладення арешту безпідставним та неаргументованим , а отже таким, що має бути скасовано. Оскільки ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.02.2020 року.

06.11.2020 року Крюківщинською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області було винесено рішення №4/23 відповідно до якого: було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в межах с. Крюківщина, Києво-Святошинського району, Київської області; було змінено цільове призначення земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_4 площею 0,8319 га із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в межах с. Крюківщина, Києво-Святошинського району, Київської області; було вирішено зареєструвати право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Вказала, що на день укладання договору 29.02.2020 року власником вищевказаної земельної ділянки була ОСОБА_8 . що було перевірено та підтверджено приватним нотаріусом ОСОБА_9 ..

Враховуючи викладене просила суд скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судду Оболнського районного суду м. Києва від 06.11.2020 року по справі № 756/13694/20 в частині накладення арешту із забороню розпоряджатися і відчужувати будь-кому і будь-яким чином, на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484000:02:002:5884, площею 0,8319, що належить ОСОБА_4 .

У судове засідання заявник не з`явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила суд задовольнити клопотання про скасування арешт майна.

У судове засідання прокурор та слідчий не з`явилися, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. На адресу суду надали матеріали кримінального провадження №12020100050006065.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, дослідивши матеріали кримінального провадження №12020100050006065 в 1-му томі на 228 арк., вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Слідчим суддею встановлено, що СВ Бучанським РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020100050006065, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 06.11.2020 року в рамках кримінального провадження № 12020110380000208 від 06.05.2020 було задоволено клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_7 та накладено арешт на:

- земельну ділянку кадастровий номер: 3222484000:02:002:5884, площа 0.8319 га, що належить ОСОБА_4 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 3222484000:02:002:5883, площа 0.1763 га що належить ОСОБА_8 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 3222484001:01:007:5105, площа 0.72 га, що належить ТОВ «Рибне господарство «Крючок» код ЄРДПОУ 436000256»;

- земельну ділянку кадастровий номер: 3222484001:01:022:5104, площа 0.0177 га, що належить ОСОБА_8 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 3222484001:01:007:5106, площа 0.01 га, що належить ОСОБА_8 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 3222484001:01:006:5087, площа 0.34 га, що належить ТОВ «Рибне господарство «Крючок» код ЄРДПОУ 436000256»;

- земельну ділянку кадастровий номер: 3222484001:01:007:5086, площа 0.0024 га, що належить ОСОБА_8 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 3222484000:02:002:5817, площа 0.0144 га, що належить ОСОБА_10 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 3222486600:04:004:0150, площа 1.5347 га, що належить ОСОБА_10 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 3222486600:04:004:0147, площа 1.476 га, що належить ОСОБА_10 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 3222486600:04:004:0143, площа 0.7529 га, що належить ОСОБА_10 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 3222486600:04:004:0142, площа 0.4251 га, що належить ОСОБА_11 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 3222481601:01:050:0169, площа 0.0682 га, що належить ОСОБА_10 , шляхом заборони розпоряджатися та відчужувати будь-кому і будь-яким чином зазначене майно.

Постановою прокурора Київської міської прокуратури від 28.12.2020 року виділено матеріали досудового розслідування за № 12020110380000208 від 06.05.2020 епізод за ч.1 ст. 357 КК України та зареєстровано в ЄРДР за № 12020100050006065.

Відповідно до ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 1 ст.174КПК України власник або володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Частиною 2 ст.173КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, слідчим суддею на даній стадії досудового розслідування не отримано даних на підтвердження того, що вказане нерухоме майно відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Крім того слідчому судді не наведено додаткових переконливих доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Як вбачається з матеріалів клопотання про скасування арешту майна, власник майна ОСОБА_4 набула вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі продажу № 768 від 29.02.2020 року виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 .

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється з 06.05.2020 року, питання про арешт нерухомого майна вирішено ухвалою слідчого судді від 06 листопада 2020 року, в той час як на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст.174 КПК України, власник арештованого майна не набув жодного процесуального статусу, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та істотно порушує право власності ОСОБА_4 на таке майно.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, правова підстава для арешту рахунків заявника спростовується наданими заявником доказами, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, враховуючи при цьому співмірність обмеження права власності, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого обмеження прав власності.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 170-174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 06.11.2020 року у справі № 756/13694/20 у кримінальному провадженні № 12020110380000208 виділеному та зареєстрованому в ЄРДР за № 12020100050006065, в частині наступної земельної ділянки з кадастровий номер: 3222484000:02:002:5884, площа 0.8319 га, що належить ОСОБА_4 , шляхом скасування заборони розпоряджатися та відчужувати будь-кому і будь-яким чином зазначене майно.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1