Рішення

від 17.09.2007 по справі 8/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Чернігівської

області

м.Чернігів                                                                                                                           

тел.77-99-18

просп.Миру,20                                                                                                                   

тел.678-853

=============================================================                                                               

Іменем   України

Р І Ш Е Н Н Я

11 вересня 2007р.                                                                          

Справа № 8/212

За позовом: Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м.Остер Козелецького району 

(фактична адреса: АДРЕСА_2, м.Чернігів)

До відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Вісант”, вул..8-го Березня, 16, м.Мена

 Про 

стягнення 2224грн.85коп.

               Суддя   Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ   СТОРІН:

       від позивача: ОСОБА_2.

-представник,  довір. від 26.01.07р.

       від відповідача: не з'явився

       За згодою позивача у судовому засіданні

оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

С У Т Ь          С П О Р У:

         Позивачем заявлено позов  про стягнення з відповідача 1500грн.87коп.

боргу за товар, відпущений по видаткових накладних №НОМЕР_1, №НОМЕР_2.,

№НОМЕР_3, №НОМЕР_4, №НОМЕР_5. на підставі договору  від ІНФОРМАЦІЯ_1., 127грн.29коп. пені за

прострочення виконання зобов'язань, нарахованої за період з 01.12.06р. по

31.05.07р., 70грн.54коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з

листопада 2006р. по травень 2007р., 26грн.15коп. процентів річних, нарахованих

за період з 01.11.06р. по 31.05.07р., а також 500грн., сплачених за надання

юридичної допомоги.

Відповідач відзив на позов не

надав. Справа розглядається на підставі ст.75 Господарського процесуального

кодексу України за наявним у ній матеріалами. 

Відповідача належним чином

повідомлено про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у

справі повідомленням про вручення поштового відправлення. Представник

відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не

повідомлено. Враховуючи, що відповідач не скористався своїм процесуальним

правом приймати участь у господарських засіданнях, явка уповноважених

представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд вважає

за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи,

вивчивши надані позивачем докази, суд ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2006р. між сторонами у

справі укладений договір, відповідно до умов якого  позивач зобов'язувався поставляти

відповідачеві канцелярські товари та паперову продукцію в асортименті,

кількості і по цінах, узгоджених сторонами та зазначених у рахунках-фактурах

або видаткових накладних, а відповідач зобов'язувався приймати і оплачувати

зазначену продукцію.

На виконання умов договору позивач

по видаткових накладних №НОМЕР_1, №НОМЕР_2., №НОМЕР_3, №НОМЕР_4, №НОМЕР_5.

відпустив відповідачеві товар на загальну суму 5839грн.46коп.

Факт отримання товару відповідачем

підтверджується підписами та відбитком печатки на вказаних накладних.

За своєю правовою природою

відносини, що виникли між сторонами на підставі договору відІНФОРМАЦІЯ_1., є

правовідносинами купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного

кодексу України за договором купівлі-продажу продавець передає у власність  покупцеві товар, а покупець зобов'язується

прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно  із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України

покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або

актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.3. договору

відповідач зобов'язувався здійснювати оплату товару протягом 14 календарних

днів з дня отримання товару. 

В силу ст.193 ГК України суб'єкти господарювання, якими є сторони у

справі,   повинні виконувати господарські

зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,

договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За твердженням позивача,

відповідачем в рахунок оплати  вартості

товару було сплачено 4338грн.59коп., в зв'язку з чим, за думкою позивача,

заборгованість становить 1500грн.87коп.

Проте, як вбачається із матеріалів

справи, зокрема із банківських виписок з рахунку позивача, копії яких додані до

матеріалів справи позивачем, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого

товару виконав частково, сплативши у період з 22.09.06р. по 20.10.06р. в

рахунок оплати товару 4500грн. Таким чином, 

різниця між вартістю товару, отриманого відповідачем по вищезазначених

накладних, та сумою сплачених коштів становить 1339грн.46коп.

Згідно із ч.3 ст.692 Цивільного

кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати

оплати товару.

Враховуючи, що відповідач будь-яких

доказів оплати товару в повному обсязі на момент розгляду справи  суду не надав,  тому суд приходить до висновку, що

заборгованість по оплаті отриманого відповідачем товару становить

1339грн.46коп., яка підлягає стягненню з відповідача.

Позивач, з посиланням на ст.230

Господарського процесуального кодексу України  

та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань”  просить стягнути з

відповідача 127грн.29коп. пені. Такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки

відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що

обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен

день прострочення виконання. В силу ст.546 Цивільного кодексу України неустойка

віднесена до видів забезпечення виконання зобов'язань. Згідно із ст.547 Цивільного

кодексу України  правочин щодо

забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Отже, чинним

законодавством вимагається обов'язкова письмова форма правочину (договору)

стосовно умов сплати пені. З даними нормами кореспондується ст.1 Закону України

“Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно із

якою розмір пені має визначатися за згодою сторін у договорі. Аналіз договору

відІНФОРМАЦІЯ_1. свідчить, що в ньому відсутні будь-які умови щодо підстав та

розміру пені, а тому суд приходить до висновку, що сторонами не передбачені в

договорі у письмовій формі умови щодо стягнення пені.

З огляду на вищезазначене, вимоги

позивача про стягнення 127грн.29коп. пені є безпідставними.

 Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу

України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу

кредитора зобов'язаний сплатити  суму

боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а

також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи, що матеріалами справи

підтверджується факт прострочення відповідачем оплати за отриманий товар,

вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних є

обгрунтованими. Разом з тим, як вбачається із розрахунку, що міститься у матеріалах

справи, позивачем інфляційні та проценти річних обчислювалися виходячи із суми

боргу в розмірі 1500грн.87коп. Оскільки судом встановлений розмір

заборгованості лише в сумі 1339грн.46коп., то сума інфляційних нарахувань за

період з листопада 2006р. по травень 2007р. становить  62грн.95коп., а сума процентів річних за

період з 01.11.06р. по 31.05.07р. 

становить 23грн.29коп. 

Позивач, з посиланням на

ст.ст.224,225 Господарського кодексу України, ст.623 Цивільного кодексу України

просить стягнути з відповідача 500грн., як збитки у вигляді оплати наданих

юридичних послуг  на підставі договору

№НОМЕР_6, укладеного  з ТОВ

“Регіон-РС”.  Дані вимоги задоволенню не

підлягають виходячи з наступного: відповідно до ст.225 Господарського кодексу

України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включаються вартість

втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткові витрати, понесені

стороною, що зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною,

та неодержаний прибуток. Витрати, понесені позивачем на оплату

консультативно-правової (юридичної) допомоги є за своєю природою витратами,

пов'язаними з господарською діяльністю підприємця, а тому не можуть бути

відшкодовані як збитки. Відповідна правова позиція викладена у Постанові

Верховного суду України від  04.03.02р.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 500грн. є

безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, позовні

вимоги підлягають частковому задоволенню.

В силу ст.49 Господарського

процесуального кодексу України судові витрати 

покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.193,225

Господарського кодексу України, ст.ст.546,547,549,625,655,692 Цивільного

кодексу України, ст.ст.49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу

України, суд

В  И 

Р  І  Ш 

И  В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю “Вісант”, м.Мена, вул..8 Березня, 16 (ідентифікаційний код

33465711, р/р 26007012226700  в АКІБ

“УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005) на користь фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1, Козелець кий район, м.Остер, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7,

р/р НОМЕР_8 в АКІБ “УкрСіббанк” м.Зхарків, МФО 351005)  1339грн.46коп. боргу, 62грн.95коп.

інфляційних нарахувань, 23грн.29коп. процентів річних, 65грн.36коп. державного

мита та 75грн.62коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

Наказ видати після набрання

рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                               

Т.Г.Оленич

Повне рішення підписано 17 вересня

2007р.

Суддя                                                               

Т.Г.Оленич

17.09.07