Постанова

від 06.10.2021 по справі 447/717/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/717/19 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.

Провадження № 22-ц/811/176/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Симець В.І.

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року ,-

ВСТАНОВИВ:

у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області, Миколаївської державної нотаріальної контори про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області, свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та визнання права власності на 5/6 частин будинковолодіння у порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що по АДРЕСА_1 розташоване будинковолодіння, яке відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення виконавчого комітету Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області № 33 від 29 серпня 2001 року, належало її братові ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стверджує, що оскільки спадкоємці першої черги відсутні, то спадкоємцями другої черги є ОСОБА_1 , як сестра померлого та за правом представлення - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , як племінники померлого. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від своїх прав на спадкове майно відмовилися на користь ОСОБА_1 , яка, так як і ОСОБА_3 , звернулася із заявою про прийняття спадщини. Зазначає, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серія ННК № 021030 від 17 вересня 2018 року за нею було визнано право власності на 2/3 частини майна, належного померлому ОСОБА_4 , право власності на решту 1/3 частину спадкового майна визнано за ОСОБА_3 . Вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом слід визнати недійним, оскільки воно фактично позбавляє її права власності на половину спірного будинковолодіння, тому, що вона та померлий ОСОБА_4 були членами колгоспного двору, у власності яких перебувало по 1/2 частині вищезазначеного будинковолодіння, відтак до спадкової маси належало не все будинковолодіння, а лише 1/2 частина. Таким чином, на її думку, вона має право на 5/6 частин будинковолодіння, а ОСОБА_3 - на 1/6 частину усього будинковолодіння. З наведених підстав просила визнати незаконним та скасувати рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області № 33 від 29 серпня 2001 року Про визнання за ОСОБА_4 права власності на житловий будинок, який розташований у АДРЕСА_1 ; визнати частково недійним свідоцтво про право на спадщину за законом серія ННК № 021030 від 17 вересня 2018 року, видане державним нотаріусом Миколаївської державної нотаріальної контори Недомірко Г.В.; визнати право власності у порядку спадкування за законом на 5/6 частин будинковолодіння, яке розташоване у АДРЕСА_1 .

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт вважає невірними висновки суду про те, що вона дізналася про порушення свого права ще у 2001 році, коли було видано технічний паспорт на житловий будинок, де зазначено, що її брат ОСОБА_4 є власником спірного житлового будинку, оскільки технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, на підставі якого виникають права та обов`язки щодо нерухомого майна, оскільки у ньому зазначається тільки замовник проведених робіт, а не власник майна, відтак відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до того ж суду у новому складі суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1- 4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.( ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з приводу позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Гірської сільської ради від 29.08.2001 року №33 ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності, наслідком чого є відмова в задоволенні цієї позовної вимоги. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та визнання за нею права власності на 5/6 частин будинковолодіння у порядку спадкування за законом, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами підставність цих позовних вимог, позивачка, всупереч вимогам ст.81 ЦПК України, не подала клопотання про витребування спадкової справи з Миколаївської державної нотаріальної контори, тому суд позбавлений можливості встановити чи відбувалося спадкування відповідно до норм законодавства та не може встановити, чи правильно розподілено частки у спадщині між спадкоємцями.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , вона звернулася до ОСОБА_8 , Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області, правонаступником якої є Миколаївська міська рада Львівської області, Миколаївської районної державної нотаріальної контори про визнання незаконним та скасування рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області №33 від 29 серпня 2001 року Про визнання за ОСОБА_4 права власності на житловий будинок, який розташований у АДРЕСА_1 , визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим держаним нотаріусом Миколаївської державної нотаріальної контори Недомірко Г.В. 17 вересня 2018 року серії ННК №021030 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 5/6 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Зазначені вище позовні вимоги ОСОБА_1 не змінювалися та не уточнювалися.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть від 12.1 2.2017 серії НОМЕР_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому на день смерті майно, а саме, житловий будинок АДРЕСА_1 .

Належність ОСОБА_4 на праві приватної власності житлового будинку АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації 07.11.2001 року.

Слід зазначити, що свідоцтво серії НОМЕР_1 , видане Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації 07.11.2001 року, позивачкою не оспорювалося, таке є чинним.

Вимога про визнання недійсним свідоцтва серії НОМЕР_1 , виданим Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації 07.11.2001 року, яким підтверджується належність житлового будинку АДРЕСА_1 в цілому на праві приватної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 не заявлялась, така вимога не є предметом і даного позову.

За вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , йому на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності на який не скасоване в судовому порядку.

А відтак, житловий будинок АДРЕСА_1 , в цілому входив до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 .

З копії свідоцтва серії НОМЕР_1 , виданого Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації 07.11.2001 року, яким підтверджується належність житлового будинку АДРЕСА_1 на праві приватної власності ОСОБА_4 , вбачається, що таке видано на підставі рішення виконкому Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 29 серпня 2001 року №33.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, позивачка просить визнати незаконним та скасувати рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 29 серпня 2001 року №33, а не рішення виконкому Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

Однак, звернувшись з цією позовною вимогою, позивачка ні рішення виконкому Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 29 серпня 2001 року №33, ні рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 29 серпня 2001 року №33, ні до позовної заяви, ні в подальшому під час розгляду справи судом першої інстанції, не долучила, з клопотанням про витребування оспорюваного рішення до суду першої інстанції не зверталася, оспорюване позивачкою рішення судом першої інстанції не витребовувалося, як і не витребовувалися документи, на підставі яких оспорюване рішення приймалося, що є необхідним для вирішення судом даного спору.

На вимогу суду апеляційної інстанції, яка скеровувалась і до Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області, Миколаївської міської ради Львівської області, і до Архівного відділу Стрийської районної державної адміністрації, судом апеляційної інстанції отримано відповідь, що у рішеннях Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області (сесії та виконкому) №33 від 29 серпня 2001 року відомостей про оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на ОСОБА_4 , немає.

З огляду на те, що оспорюване позивачкою рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області (сесії та виконкому) №33 від 29 серпня 2001 року, до матеріалів справи позивачкою не долучене, таке не було надано Архівним відділом Стрийської районної державної адміністрації на вимогу суду апеляційної інстанції у зв`язку з відсутністю як такого, в матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких приймалося оспорюване позивачкою рішення, і такі, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, позивачкою не долучалися, що позбавляє суд перевірити законність, підставність прийняття оспорюваного рішення, а відтак колегія суддів вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 29 серпня 2001 року №33, не може бути задоволена.

Зазначена позовна вимога не може бути задоволена ще і з тих підстав, що згідно відповідей Миколаївської міської ради Львівської області, архівного відділу Стрийської районної державної адміністрації у рішеннях Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області (сесії та виконкому) №33 від 29 серпня 2001 року відомостей про оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на ОСОБА_4 , немає, тобто, оскаржуване позивачкою рішення відсутнє.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим держаним нотаріусом Миколаївської державної нотаріальної контори Недомірко Г.В. 17 вересня 2018 року серії ННК №021030, то слід зазначити, що звернувшись з цією вимогою, позивачка не долучила ні до позовної заяви, ні до апеляційної скарги, не надала ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції копію оспорюваного нею свідоцтва, натомість нею долучено до позовної заяви копію свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим держаним нотаріусом Миколаївської державної нотаріальної контори Недомірко Г.В. 17 вересня 2018 року серії ННК №021031, що стосується спадкування земельної ділянки площею 0.1136 га, яке позивачкою не оспорюється.

Відмову в задоволенні цієї позовної вимоги суд першої інстанції обгрунтовує тим, що позивач, всупереч вимогам ст.81 ЦПК України, не подала клопотання про витребування спадкової справи з Миколаївської державної нотаріальної контори, тому суд позбавлений можливості встановити чи відбувалося спадкування відповідно до норм законодавства та не може встановити, чи правильно розподілено частки у спадщині між спадкоємцями.

На запит апеляційного суду Миколаївська державна нотаріальна контора надіслала копію спадкової справи №333/2017, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.2018 спадкоємцями зазначеного в свідоцтві майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 (сестра) - 2/3 частки у спадщині, у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині від якої відмовилися спадкоємці за правом представлення після смерті ОСОБА_9 : ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 ; та ОСОБА_3 (племінниця) - 1/3 частка у спадщині.

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.2018 року, спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , який разом з господарськими будівлями та спорудами належав померлому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Гірською сільською радою Миколаївського району Львівської області від 01.11.2001 року на підставі рішення виконкому цієї ж ради №33 від 29 серпня 2001 року, зареєстрованого Стрийським МБТІ Львівської області від 07.11.2001 року та записаного в реєстрову книгу №2 за реєстровим номером 484, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1555122546230.

Оскільки державний нотаріус Миколаївської державної нотаріальної контори, видаючи 17.09.2018 року спадкоємцям після смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом, взяв до уваги свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане Гірською сільською радою Миколаївського району Львівської області від 01.11.2001 року на підставі рішення виконкому цієї ж ради №33 від 29 серпня 2001 року, які не визнані незаконними в судовому порядку, а вимога про визнання недійсним та скасування згаданого свідоцтва про право власності на житловий будинок, яким підтверджується, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належав лише ОСОБА_4 , позивачкою ОСОБА_1 взагалі не заявлялася, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим держаним нотаріусом Миколаївської державної нотаріальної контори Недомірко Г.В. 17 вересня 2018 року серії ННК №021030.

З огляду на те, що свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане Гірською сільською радою Миколаївського району Львівської області від 01.11.2001 року на підставі рішення виконкому цієї ж ради №33 від 29 серпня 2001 року, які не визнані незаконними в судовому порядку, а вимога про визнання недійсним та скасування згаданого свідоцтва про право власності на житловий будинок, яким підтверджується, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належав лише ОСОБА_4 , позивачкою ОСОБА_1 взагалі не заявлялася, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 5/6 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті рідного брата, ОСОБА_4 .

Заявивши таку позовну вимогу про визнання за нею права власності на 5/6 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті рідного брата, ОСОБА_4 , позивачка тим самим визнала, що ОСОБА_4 на день смерті належав на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 в цілому, а не 1/2 його частина, і до спадкового майна померлого належав спірний житловий будинок в цілому, а не 1/2 його частина.

Відповідно до роз`яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Тобто, суд відмовляє в задоволенні позову з підстав спливу позовної давності у випадку, коли дійде висновку про доведеність позовних вимог.

У випадку, коли суд дійде висновку про недоведеність позовних вимог, то він відмовляє в задоволенні позову саме з цих підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 29 серпня 2001 року №33 з підстав спливу позовної давності, суд першої інстанції не зазначив в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду чи є підставною ця позовна вимога ОСОБА_1 , не зазначив доказів на підтвердження підставності цієї позовної вимоги, оскільки лише у випадку підставності позовної вимоги суд вправі був застосувати наслідки спливу позовної давності, якими є відмова в задоволенні цієї позовної вимоги.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , відтак в задоволенні її позову слід відмовити саме з цих підстав.

З врахуванням вищенаведеного, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за недоведеністю позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року - скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13.10.2021 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.