Постанова

від 05.10.2021 по справі 340/1163/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1163/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Солодкова К.А.

за участю представника позивача - Панченко Г.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 ( суддя першої інстанції Кармазина Т.М.) в адміністративній справі №340/1163/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидос" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Давидос подав до суду позов, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.01.2020 року №00000020511 та №00000010511.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що договори поставки, сторонами яких є позивач та контрагенти фізична особа-підприємець підприємець ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , укладені відповідно до статей 626 632, 638 640, 647, 712 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Придбані у даних контрагентів товари були використані ним в якості сировини та матеріалів, необхідних для виготовлення ліжок та диванів. На час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були право- і дієздатними фізичними особами - підприємцями, зареєстрованими як платники єдиного податку, тобто, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, мали право на здійснення господарської діяльності у встановленому порядку, зокрема - здійснювати Товариству поставки товарів, що у подальшому були використані ним в якості сировини та матеріалів для виготовлення продукції за основним профілем своєї діяльності. Вказував, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з даними контрагентами підтверджуються документами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. Отже, на переконання позивача, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підтверджені належним чином складеними фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Таким чином, твердження відповідача щодо заниження іншого доходу за рахунок не включення доходу від отримання активів невідомого походження по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування у сумі 672275,00 грн., вважає безпідставними, надуманими та такими, що суперечать умовам діючого законодавства. Твердження податкового органу про відсутність документів, що підтверджують відповідність отриманого товару, встановленим стандартам, є безпідставним з тих підстав, що згідно з Переліком продукції, що піддягає обов`язковій сертифікації в Україні, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28, тканини для оббивки меблів, не підлягають обов`язковій сертифікації. До того ж, зазначав, що відсутність або недоліки в оформленні документів, які підтверджують транспортування, довіреність на отримання товару не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Щодо позиції податкового органу про те, що позивач у 2018 році безпідставно включив до складу транспортно-заготівельних витрат суму 348960,64 грн., пояснював, що така сума є необґрунтованою, оскільки в ході здійснення перевірок податковий орган зобов`язаний здійснювати розрахунок дійсного фінансового результату платника податків, в той час як відповідач замість прийняття до уваги наданого Товариством розрахунку, з урахуванням виявлених помилок, замість встановлення дійсного фінансового результату, повністю виключив усі транспортно-заготівельні витрати із переліку витрат позивача, що на його думку є неприпустимим. При цьому, посилався на те, що після проведення перерозподілу транспортно-заготівельних витрат були завищені лише на 273 860,44 грн., замість безпідставно вказаних відповідачем, а відтак вважає, що сума нарахованого ГУ ДПС завищеного від`ємного значення в цій частині підлягала пропорційному зменшенню, що безпідставно не було зроблено відповідачем. Щодо завищення собівартості у звітності за 2016 рік, позивач вказує, що відповідачем безпідставно донараховано занижені податкові зобов`язання, виходячи із усього розміру собівартості продукції 343 тис. грн. При цьому, акцентував увагу на тому, що товариством було виявлено помилку у Звіті про фінансові результати за І півріччя 2016 року, а саме неправильно відображено збиток підприємства (рядок 2355) у сумі 126 тис. грн. згідно даних бухгалтерського обліку, регістрів синтетичного обліку за 1 півріччя 2016 року фінансовий результат підприємства складає збиток 469 тис. грн. Вказана помилка виникла за рахунок неправильного відображення (заниження) у Звіті про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2016 року. До того ж, вважає, що виявлена помилка не впливала на розрахунки з бюджетом, не тягнула за собою донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємства, товариство самостійно виправлено вищевказану помилку у звітній декларації за 9 місяців 2016 року наростаючим підсумком, та помилково у складі звітної декларації з податку на прибуток не надано додаток ВП до декларації.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 03.01.2020 року №00000020511, в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Давидос суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 750 414,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 03.01.2020 року№00000010511, в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю Давидос суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 51967,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 41574,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10393,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, надійшла апеляційна скарга від відповідача, в якій зазначено про нереальність господарських операцій позивача з придбання товарів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , обґрунтовуючи таким: відсутністю в Інтернет ресурсі відомостей про ФОП ОСОБА_2 як виробника тканин; відсутністю звіту виконавця про пошук альтернативних постачальників тканини для оббивки меблів; відсутністю документа щодо відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорту якості, сертифіката відповідності, тощо), відсутністю у видатковій накладній коду товару згідно з УКТЗЕД; невідповідністю відомостей щодо дати та номеру договору, вказаного у видатковій накладній від 04.07.2016 року СО-070401: зазначено у видатковій накладній - договір №04/12/15-1 від 04.12.2015 року, а до заперечення та до перевірки надано копію договору від 28.04.2016 року №2804/1-16; відсутністю відомостей про вантажно-розвантажувальні операції вантажу в товарно-транспортній накладній; невідповідністю фактичних обставин оформлення видаткової накладної та відомостям в ТТН. Щодо правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 , посилався на: відсутність прайс-листа, який згідно умов Договору повинен бути невід`ємною частиною даного Договору; відсутність в Інтернет ресурсі відомостей про ОСОБА_1 як виробника механізмів ліжкових; відсутність документа щодо відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорта якості, сертифіката відповідності тощо); відсутністю у видаткових накладних місця складання документа, дати та номера довіреності; відсутністю у видаткових накладних, у замовленнях коду товару згідно з УКТЗЕД; встановлення суперечливих даних щодо ваги механізмів ліжкових. Також, вказував на те, що контролюючим органом при здійсненні документальної позапланової виїзної перевірки, яка проводилася на підставі даних головної книги, регістрів синтетичного та аналітичного обліку по рахунках 93 Витрати на збут, 685 Розрахунки з іншими кредиторами, 631 Розрахунки і вітчизняними постачальниками та первинних документів до них було встановлено, що товариством здійснювалось придбання сировини та матеріалів, основних засобів, витрати по транспортуванню яких включено платником до складу витрат на збут в повному обсязі без проведення їх розподілу. Але, обліковою політикою ТОВ Давидос такий розподіл передбачений. Зазначав, що перевірка відображення в податковому обліку транспортно-заготівельних витрат проведена на підставі документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків/, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинних та інших документів, які використовувались ТОВ Давидос в бухгалтерському та податковому обліку за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на правильність висновку суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову суду першої інстанції просить залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, та наказу від 15.10.2019 року №265, наказу №432 від 08.11.2019 посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Давидос за період діяльності з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року щодо контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, дотриманням податкового, валютного та іншого законодавства, а також правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.06.2019 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 26.11.2019 року №10/11-28-05-11/37540692 (т.1 а.с.28, 29, 36-118).

Не погодившись з висновками акту перевірки від 26.11.2019 №10/11-28-05-11/37540692, позивачем до податкового органу у відповідності до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України подано заперечення від 09 грудня 2019 року за №1209-1 (т.1 а.с.119-131).

За результатом розгляду заперечень до акту перевірки, на підставі наказу від 12.12.2019 року №657 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області (т.1 а.с.133) призначена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Давидос з питання відображення в податковому обліку заборгованості по ПП Анлі, відображення в податковому обліку взаємовідносин і придбання товару у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , відображення в податковому обліку транспортно-заготівельних витрат за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року, формування собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за період з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року.

За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом було складено акт від 28.12.2019 року №17/11-28-05-11/ НОМЕР_1 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Давидос (т.1 а.с.134-166).

За висновками акту №17/11-28-05-11/ НОМЕР_1 проведеної документальної позапланової виїзної перевірки від 28.12.2019 року податковим органом було встановлено порушення позивачем: п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України, п.5, п.6, п.7, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, п.5, п.6, п.10, п.11, п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000р. №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000за №288/4509, п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 за №751/4044, в результаті чого встановлено:

- заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 104567 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 79517 грн., за 2017 рік на суму 25050 грн.;

- завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1021107 грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 930690 грн., за півріччя 2019 року в сумі 90417 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом було винесено податкові повідомлення - рішення від 03 січня 2020 року:

- №00000010511, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 130709,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 104567,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 26142,00 грн. (т.1 а.с.168);

- №00000020511, яким позивачу було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1021107,00 грн. (зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік в сумі 930690 грн. та за півріччя 2019 року у сумі 90417,00 грн.) (т.1 а.с.167).

За результатами адміністративного оскарження, 19 березня 2020 року ДПС України винесено рішення за №10099/6/99-00-08-05-01-06 про результати розгляду скарг, згідно яким залишено без змін податкові повідомлення рішення, винесені ГУ ДПС у Кіровоградській області, а скарги без задоволення (т.1 а.с.189-191).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено суду фактів безтоварного характеру господарських операцій, а тому податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 №00000020511 в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 390500 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 №00000010511 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 51255,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 41004 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 10251 грн., є протиправними та підлягають скасуванню. Також суд зазначив про обґрунтованість посилання позивача на відсутність в його діях порушення щодо завищення показника рядка 2150 Витрати на збут на загальну суму 384 960,64 грн., а також завищення показника рядка 2150 Витрати на збут (в зв`язку зі зміною форми звіту № 2 відображено по рядку 2180 "Інші операційні витрати") на загальну суму 10953,86 грн., оскільки Товариством було проведено відповідний розрахунок, після проведення якого було встановлено, що всього підлягали включенню до складу витрат транспортно-заготівельні витрати, пов`язані з придбанням сировини та матеріалів у сумі 384 960,64 грн. (т.1 а.с.243-244), а також транспортно-заготівельні витрати, пов`язані з придбанням основних засобів у сумі 10 953,86 грн. (т.1 а.с.245). При цьому, відповідачем не враховано вказані розрахунки позивача, не здійснено перерозподіл транспортно-заготівельних витрат у відповідності до вимог Правил бухгалтерського обліку для встановлення дійсного фінансового результату, а зменшено витрати позивача на всю суму транспортно-заготівельних витрат. З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 року №00000020511 в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 359 914,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 №00000010511 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 712,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 570 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 142,50 грн., є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо формування собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б свідчили про самостійне виправлення помилки ТОВ Давидос за півріччя 2016 року в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2016 року, шляхом подання позивачем до податкового органу зазначеного додатку ВП Розрахунок податкових зобов`язань за період, у якому виявлено помилку до поточної декларації до податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2016 року та за 2016 рік, суду не надано. Крім того, в податковому органі відсутня інформація щодо самостійного виправлення помилки ТОВ Давидос за півріччя 2016 року в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2016 року. Проведеним аналізом поданої звітності встановлено, що ТОВ Давидос не надавався додаток ВП Розрахунок податкових зобов`язань за період, у якому виявлено помилку до поточної декларації до податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2016 року та за 2016 рік. Також в звітній декларації за три квартали 2016 року та за 2016 рік не вказано, що проводиться уточнення показників за півріччя 2016 року. В зв`язку з вказаними обставинами, суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для врахування податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2016 року, як такої, що виправляє помилки допущені позивачем при складанні податкової звітності за І півріччя 2016 року, оскільки не відповідає положенням ст.50 ПК України, а тому доводи позивача в зазначеній частині є необґрунтованими та не можуть бути задоволені.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований суб`єктом господарської діяльності з 19.05.1997року, з 03.06.2005 року включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; перебуває на обліку у Головному Управлінні ДПС в Одеській області, з 01.01.2016 року зареєстрований платником єдиного податку та здійснює такі види економічної діяльності: код КВЕД 46.47 - Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям, код КВЕД 46.49 - Оптова торгівля іншими товарами господарською призначення, код КВЕД 95.24 - Ремонт меблів і домашнього начиння, код КВЕД 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, код КВЕД-47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (т.2 а.с.64-66, 72-73).

Між ТОВ Давидос (Покупець) та ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) існував договір поставки від 03.11.2017 року№031117, на підставі та за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити товар, а Покупець - прийняти і оплатити його, асортимент, кількість і ціна якої зазначені у накладній, складеній на підставі замовлення Покупця (т.1 а.с.192-193).

На виконання даного договору ФОП ОСОБА_2 згідно накладних №177 від 07.11.2017, №54 від 19.04.2018, №66/1 від 22.05.2018, №111 від 20.08.2018 на підставі замовлень №1 від 01.10.2017, №2 від 30.03.2018, №3 від 30.04.2018 та №4 від 03.08.2018, поставлений на адресу ТОВ Давидос товар (механізм ліжковий) на загальну суму 526500 грн. (т.1 а.с.194, 195, 198, 199, 202, 203, 208, 209).

Доставка товарів на виконання даного договору здійснювалась ФОП ОСОБА_3 автотранспортом, кур`єрськими службами доставки ТОВ Нова пошта та ТОВ Делівері, через експедитора ФОП ОСОБА_4 (т.1 а.с.196, 200, 206, 210,223-225, 227-229, т.2 а.с.89-94, 114-120).

Оплата отриманого товару підтверджується долученими до справи копією виписки з рахунку позивача (т.1 а.с.213-222).

Даний товар обліковано Товариством, про що свідчать прибуткові ордери №1080 від 13.11.2017, №399 від 19.04.2018, №532 від 22.05.2018, 878 від 20.08.2018(т.1 а.с.197, 201, 207, 211).

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Підтверджуються в справі матеріалами, господарські відносини між ТОВ Давидос та ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбання у вказаних контрагентів-постачальників товарів, які використано позивачем у власній господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДР та як платники єдиного податку, мали право на здійснення господарської діяльності у встановленому порядку.

Щодо недоліків заповнення товарно-транспортної накладної, на які відповідач вказує в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Окрім цього, за умови встановлення факту перевезення товару в процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Таким чином, обґрунтованим є довід позивача, що товарно-транспортна накладна не первинним бухгалтерським документом.

Щодо позиції апелянта про відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність у власності постачальника основних засобів, майна не може спростовувати фактичне виконання спірних операцій з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності і купівля-продаж товару, полягає у тому що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов`язань.

Стосовно транспортно-заготівельних витрат, встановлено, що податковим органом під час перевірки встановлено, що ТОВ Давидос завищено показник рядку 2150 Витрати на збут на загальну суму 100396 грн., в тому числі: за 2017 рік на суму 3167 грн.; - за 2018 рік на 97229 грн. (в тому числі за півріччя на суму 8 000 грн., за три квартали на 97229 грн.), чим було порушено вимоги п.44.1. п. 44.2 ст.44. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, внаслідок неправильного відображення в бухгалтерському обліку витрат з транспортування пов`язаних з придбанням основних засобів.

ТОВ Давидос завищено показник рядку 2150 Витрати на збут (в зв`язку зі зміною форми звіту №2 відображено по рядку 2180 "Інші операційні витрати") на загальну суму 533378 грн., в тому числі: за 2018 рік на суму 442961 грн. (в тому числі за 1 квартал - 56867 грн., півріччя - 127780 грн., три квартали - 167613 грн.); за півріччя 2019 року на 90417 грн. (в тому числі за І квартал 90417 грн.), чим порушено вимоги п.44.1, п.44.2 ст.44,п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246, п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, внаслідок неправильного відображення в бухгалтерському обліку витрат з транспортування пов`язаних з придбанням сировини та матеріалів.

Розрахунки транспортно-заготівельних витрат та амортизаційних відрахувань, зроблені платником після проведення планової перевірки у грудні 2019 року. При цьому, на дату складання податкової та фінансової звітності за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року вказані розрахунки були відсутні, за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року платником також не проводилось самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій податковій звітності.

Відповідно до п.50.2 ст.50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

З урахуванням того, що позивачем було проведено відповідний розрахунок, після проведення якого встановлено, що всього підлягали включенню до складу витрат транспортно-заготівельні витрати, пов`язані з придбанням сировини та матеріалів у сумі 384960,64 грн. (т.1 а.с.243-244), а також транспортно-заготівельні витрати, пов`язані з придбанням основних засобів у сумі 10953,86 грн. (т.1 а.с.245).

При цьому, відповідачем не враховано вказані розрахунки позивача, не здійснено перерозподіл транспортно-заготівельних витрат у відповідності до вимог Правил бухгалтерського обліку для встановлення дійсного фінансового результату, а зменшено витрати позивача на всю суму транспортно-заготівельних витрат.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції правомірно зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 №00000020511 в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 359914,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 №00000010511 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 712,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 570 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 142,50 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Акт перевірки, як основний доказ податкових правопорушень не утримує в собі повного дослідження господарських операцій в частині отримання зазначеними підприємствами, оприбуткування ним товару (продукції), списання її у виробництво, використання у господарській діяльності.

Відтак, актом перевірки, не встановлені податкові правопорушення, внаслідок неповноти їх дослідження.

Крім того, апеляційна скарга дублює зміст відзиву на позов та не містить жодних конкретних доводів незаконності рішень суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України не переглядаються.

При цьому, аргументи апеляційної скарги позивача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються на фактичних обставинах та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 в адміністративній справі №340/1163/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2021 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва