Рішення

від 12.10.2021 по справі 443/232/21

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/232/21

Провадження №2/443/932/21

РІШЕННЯ

іменем України

12 жовтня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

провів у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-

за участю:

представника позивача адвоката Яременка І.О.

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про встановлення факту його постійного проживання разом із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , що наступила 18.04.2014, право власності на земельну ділянку площею 0,5645 га, кадастровий номер 4621584900:02:000:0458, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 349739 від 27.12.2012. та право власності на земельну ділянку площею 0,8548 га, кадастровий номер 4621584900:01:000:0423, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 649979 від 27.12.2012.

Обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтування позовної заяви позивач покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої входили земельні ділянки на території Млиниської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,5645 га, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія -ЯБ №349739 від 27.12.2012 та площею 0,8548 га, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія-ЯЖ №649979 від 27.12.2012. ОСОБА_4 була зареєстрована в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_4 у виконкомі Млиниської сільської ради заповіт не посвідчувався. До дня смерті і на день смерті ОСОБА_4 разом із нею в даному господарстві проживав без реєстрації позивач, який доглядав її під час хвороби, займався похоронами. Окрім позивача, іншими спадкоємцями першої черги за законом, були його сестра ОСОБА_5 та брат ОСОБА_2 , однак вони спадщину не прийняли. Даний факт підтверджується відповідними їхніми заявами від 11.10.2018 та 21.12.2018. ОСОБА_5 і ОСОБА_2 спадщину не прийняли, оскільки не проживали із матір`ю на час відкриття спадщини та не зверталися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Натомість, позивач проживав у с. Смогів із матір`ю без реєстрації на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, тому на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що її прийняв, проте юридично не оформив. Згодом позивач вирішив юридично оформити спадщину. Оскільки Державні акти на право приватної власності втрачено (в позивача наявні тільки ксерокопії), то він звернувся у відділ у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, де отримав належним чином завірені копії Державних актів. 22.01.2021 він звернувся до державного нотаріуса Жидачівського нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_4 , однак нотаріус відмовив у його видачі, мотивуючи пропуском піврічного терміну для подання заяви про прийняття спадщини, а також через відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки на території Млиниської сільської ради, що належали померлій і є спадковим майном. Вважаючи, що його спадкові права порушено, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 11.02.2021 цивільну справу прийнято до розгляду та призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 20.04.2021./а.с.23-24/

Ухвалою підготовчого засідання від 20.04.2021, неналежного відповідача Жидачівську міську раду Львівської області замінено на належних відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а підготовче засідання відкладено на 08.06.2021. /а.с.36-37/

Ухвалою суду від 08.06.2021 підготовче судове засідання закрито, а справу призначено до судового розгляду на 30.07.2021./а.с.48-49/

Ухвалою судового засідання від 30.07.2021 судове засідання відкладено на 12.10.2021. /а.с.56/

Розгляд справи по суті відбувся 12.10.2021 за участю представника позивача.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

В судовому засіданні 12.10.2021 представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, покликаючись на підстави викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про дату і час розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про дату і час розгляду справи належним чином повідомлена.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що позивач постійно проживав разом із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини у с. Смогів Жидачівського району Львівської області.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.12.2018, ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 роки померла ОСОБА_4 /а.с.11/.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 10.08.1966, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Голешів Жидачівського району Львівської області, а його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_4 /а. с.10/.

Згідно довідки Млиниської сільської ради №792 від 11.10.2017, ОСОБА_4 була зареєстрована в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_4 у виконкомі Млиниської сільської ради заповіт не посвідчувався. До дня смерті і на день смерті ОСОБА_4 разом із нею в даному господарстві проживав син ОСОБА_1 /а. с.12/.

Згідно заяви від 21.12.2018, ОСОБА_2 не претендує на спадкове майно після смерті своєї матері ОСОБА_4 та не заперечує, щоб свідоцтво про право на спадщину було видано спадкоємцям, які прийняли спадщину./а. с.13/.

Згідно заяви від 11.10.2018, ОСОБА_5 не претендує на спадкове майно після смерті своєї матері ОСОБА_4 та не заперечує, щоб свідоцтво про право на спадщину було видано спадкоємцям, які прийняли спадщину /а. с.14/.

Згідно витягу зі спадкового реєстру №63259194 від 22.01.2021, після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася /а. с.15/.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ №349739 від 27.12.2012, ОСОБА_4 була власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Млиниської сільської ради, площею 0,5645 га /а. с.16/.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю ЯЖ №649979 від 27.12.2012, ОСОБА_4 була власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Млиниської сільської ради, площею 0,8548 га /а. с.17/.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №29/02-31 від 22.01.2021, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Млиниської сільської ради, що належали померлій і є спадковим майном /а. с.20/.

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 1Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31.03.1995передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України(статті1218,1231 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1220ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями2,3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивачки за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні не є абсолютним підтвердженням обставин, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачкою та оцінені судом.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові у справі № 484/747/17 від 10 січня 2019 року.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. ст. 1268,1269,1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , підтверджується зібраними і дослідженими письмовими доказами, поясненнями свідків, які сумнівів у своїй належності та допустимості не викликають.

Також, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину після смерті спадкодавці своєчасно та належним чином (у встановленому законом порядку). Наявності складеного спадкодавцем заповіту судом встановлено не було. Інші спадкоємці першої черги нотаріусу подали заяви відповідно до яких не претендують на спадкове майно після смерті своєї матері ОСОБА_4 та не заперечують, щоб свідоцтво про право на спадщину було видано спадкоємцям, які прийняли спадщину.

Встановлення факту спільного проживання разом із спадкодавцем позивачу необхідно для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, так як відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Враховуючи те, що обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя набула або володіла спірним майном неправомірно, в суді не встановлено; позивач оформити право власності на спадкове майно не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав пропуску терміну для прийняття спадщини, а також відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно; відповідачі проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268, 315 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити, факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_4 , на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила 18.04.2014.,

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,5645 га, кадастровий номер 4621584900:02:000:0458, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 349739 від 27.12.2012 та право власності на земельну ділянку площею 0,8548 га, кадастровий номер 4621584900:01:000:0423, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 649979 від 27.12.2012.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21.10.2021.

Суддя Р.Г. Равлінко