Постанова

від 19.10.2021 по справі 10/83 (912/1444/21)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2021 року м.Дніпро Справа № 10/83 (912/1444/21)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Коваль Л.А., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2021 (повне рішення складено 19.07.2021, суддя Коваленко Н.М.) у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

до відповідача 1 Рівненської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, с. Рівне, Новоукраїнський район, Кіровоградська область

до відповідача 2 відкритого акціонерного товариства "Більшовик", с.Мала Тимошівка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область,

про зобов`язання вчинити дії

в межах справи №10/83 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Більшовик", с.Мала Тимошівка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Рівненської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та ВАТ "Більшовик" з вимогою: зобов`язати арбітражного керуючого відкритого акціонерного товариства "Більшовик" (ліцензія АА №249793 м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграду, 4, кв. 9., тел. 050 48 709 76) передати, а Рівненську сільську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області (Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, с. Рівне, вул. Центральна, буд. 116) прийняти до комунальної власності територіальної громади с. Рівне без додаткових умов об`єкти державного житлового фонду разом з прибудовами, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу та перебувають на балансі відкритого акціонерного товариства "Більшовик" (с. Мала Тимошівка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27142), а саме:

1) двоквартирний житловий будинок 1961р. побудови (с. Новоселівка, вул.Садова, 2);

2) чотириквартирний житловий будинок 1961р. побудови (с. Новоселівка, вул. Садова, 4);

3) восьмиквартирний двоповерховий житловий будинок 1962р. побудови (с.Новоселівка, вул.Садова, 6);

4) чотириквартирний житловий будинок 1962р. побудови (с. Новоселівка, вул.Далека, 1, околиця с. Новомарївка);

5) чотириквартирний житловий будинок 1962р. побудови (с. Новоселівка, вул.Далека, 2, околиця с. Новомарївка);

6) чотириквартирний житловий будинок 1962р. побудови (с Новоселівка, вул.Далека, 3, околиця с. Новомарївка);

7) житловий будинок 1958р. побудови (с. Новоселівка, вул. Садова, 7);

8) житловий будинок 1959р. побудови (с. Новоселівка, вул. Садова, 8);

9) житловий будинок 1971р. побудови (с. Новоселівка, вул. Садова, 14);

10) сарай 1960р. (с. Мала Тимошівка, вул. Степова, 4);

11) восьмиквартирний двоповерховий житловий будинок 1966р. побудови (с.Мала Тимошівка, вул.Лісова, 1);

12) сарай 1966р. побудови (с. Мала Тимошівка, вул. Лісова, 2);

13) погріб 1966р. побудови (с. Мала Тимошівка, вул. Лісова, 3);

14) житловий будинок 1968р. побудови (с. Мала Тимошівка, вул. Степова, 1);

15) восьмиквартирний двоповерховий житловий будинок 1965р. побудови (с.Варварівка, вул.Зоряна, 3);

16) житловий будинок 1955р. побудови (с. Новоселівка, вул. Садова, 1);

17) восьмиквартирний житловий будинок 1968р. побудови (с. Новоселівка, вул. Садова, 9);

18) бригадний будинок 1978р. побудови (с. Новоселівка, вул. Садова, 10);

19) восьмиквартирний житловий будинок 1965р. побудови (с. Новоселівка, вул. Садова, 11);

20) житловий будинок 1951р. побудови (с.Мала Тимошівка, вул.Степова, 2);

21) житловий будинок 1953р. побудови (с. Новоселівка, вул. Садова, 17);

22) житловий будинок побудови (с. Варварівка, вул. Зоряна, 1);

23) чотириквартирний житловий будинок 1959р. побудови (с.Мала Тимошівка, вул. Степова, 5);

24) чотириквартирний житловий будинок 1979р. побудови (с.Мала Тимошівка, вул.Степова, 8).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що в процесі приватизації державного підприємства до статутного капіталу ВАТ "Більшовик" не увійшли, але перебувають на його балансі, об`єкти державної власності.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2021 у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на недоведення позивачем порушення його права, за захистом якого було пред`явлено позов, оскільки відповідно до норм Закону України "Про Фонд державного майна України", Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Аргументуючи апеляційну скаргу, скаржник вказує, що регіональним відділенням до суду надано докази на підтвердження перебування на балансі ВАТ "Більшовик" об`єктів державної власності, що у процесі приватизації державного підприємства не увійшли до статутного капіталу банкрута, зокрема наказ №223 від 18.05.1994 Регіонального відділення по Кіровоградській області Фонду державного майна України, яким надано згоду на приватизацію об`єкту великої приватизації згідно поданих заяв на приватизацію, що зареєстровані в регіональному відділенні станом на 19.05.1994; інвентаризаційний опис основних засобів с/з "Більшовик" станом на 01.06.1994; наказ №312 від 22.06.1994 "Про затвердження акту оцінки державного майна бурякрадгосп "Більшовик" Н.Українського району"; акти оцінки вартості цілісного майнового комплексу бурякрадгосп "Більшовик" від 22.06.1994; наказ №20 від 16.01.1995 Регіонального відділення по Кіровоградській області Фонду державного майна України "Про перетворення державного підприємства бурякрадгосп "Більшовик" у ВАТ", а також листування з ліквідатором ВАТ "Більшовик" арбітражним керуючим Христенком В.В. щодо державного майна, що не увійшло до статутного капіталу під час приватизації, але залишилося у нього на балансі.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що регіональне відділення неодноразово зверталося до Малотимошівської сільської ради з проханням розглянути на черговій сесії та позитивно вирішити питання стосовно прийняття до комунальної власності Малотимошівської територіальної громади спірні об`єкти державного житлового фонду, але вказані об`єкти державної власності до цього часу не прийняті до комунальної власності.

Після утворення Рівнянської об`єднаної територіальної громади, регіональне відділення звернулось листом від 08.12.2020 №05/2-05-2808 щодо прийняття вищевказаних об`єктів державного житлового фонду до комунальної власності Рівнянської об`єднаної територіальної громади, але згоди Рівнянської об`єднаної територіальної громади на прийняття до комунальної власності даних об`єктів не отримано.

3.2 Доводи інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Мороз В.Ф, Вечірко І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2021; призначено справу до розгляду на 19.10.2021 на 11 годин 00 хвилин.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.10.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Мороза В.Ф.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.10.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Вечірко І.О.

19.10.2021 у судове засідання з`явився представник скаржника, який надав відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим ї процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

19.10.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 18.05.2010 ВАТ "Більшовик" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру щодо ВАТ "Більшовик"; встановлено строк ліквідаційної процедури до 31.12.2010; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Христенка В.В.

В подальшому строк ліквідаційної процедури неодноразово продовжувався ухвалами господарського суду.

16.03.2021 до господарського суду надійшла позовна заява №10-12-01331 від 01.03.2021 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Рівненської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та ВАТ "Більшовик" про зобов`язання арбітражного керуючого відкритого акціонерного товариства "Більшовик" вчинити певні дії.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Відповідно до приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.

Згідно з частиною дев`ятою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.

Ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування (ст.3 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності").

Передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом (ч.2 ст.4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності").

Частиною третьою статті 4-1 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" визначено, що рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Згідно п. 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68 затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.05.1999 №908/68 (далі - Положення), управління позастатутним державним майном полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до принципу пріоритетності вибору способів управління державним майном, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

Господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна, відповідно до Цивільного кодексу України, що передбачено п. 4 спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі".

В якості доказів на підтвердження перебування на балансі ВАТ "Більшовик" об`єктів державної власності, перелік яких зазначено в прохальній частині позову, що у процесі приватизації державного підприємства не увійшли до статутного капіталу банкрута, позивачем надано до суду: наказ №223 від 18.05.1994 Регіонального відділення по Кіровоградській області Фонду Державного майна України за яким надано згоду на приватизацію об`єкту великої приватизації згідно поданих заяв на приватизацію, що зареєстровані в регіональному відділенні станом на 19.05.1994: Бурякрадгосп "Більшовик", 317336, Кіровоградська область, Новоукраїнського району, село Малотимошівка, підприємство - державне; інвентаризаційний опис основних засобі с/з "Большовик" станом на 01.06.1994; наказ №312 від 22.06.1994 "Про затвердження акту оцінки державного майна бурякрадгосп "Більшовик" Н.Українського району"; акти оцінки вартості цілісного майнового комплексу бурякрадгосп "Більшовик" (код по ЗКПО 00386318) від 22.06.1994; наказ №20 від 16.01.1995 Регіонального відділення по Кіровоградській області Фонду Державного майна України "Про перетворення державного підприємства бурякрадгосп "Більшовик" у ВАТ", а також переписку з ліквідатором ВАТ "Більшовик", арбітражним керуючим Христенком В.В. щодо державного майна, що не увійшло до статутного капіталу під час приватизації, але залишилося у нього на балансі.

Частиною 7 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у разі ліквідації підприємства-банкрута, зобов`язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об`єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об`єкти комунальної інфраструктури, арбітражний керуючий передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об`єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом.

Державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації) та перебуває на балансі банкрута, не включається до складу ліквідаційної маси (ч.8 ст.62 Кодексу України з процедур банкрутства).

Тобто, в даному випадку обов`язок передачі територіальній громаді об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, Кодексом України з процедур банкрутства покладено виключно на ліквідатора банкрута. При цьому, обов`язку ліквідатора передати зазначені об`єкти до комунальної власності територіальної громади кореспондує обов`язок органу місцевого самоврядування прийняти такі об`єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом. Ці обов`язки є чітко встановленими, а не дискреційними.

Крім того, нормами Кодексу України з процедур банкрутства не визначені чіткі строки вчинення ліквідатором такої передачі, позаяк така передача здійснюється протягом процедури ліквідації банкрута.

Станом на даний час ліквідаційна процедура ВАТ "Більшовик" не завершена, оскільки свідченням її завершення - є подання арбітражним керуючим звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута для їх затвердження, які станом на даний час в господарському суді відсутні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав та свобод людини визначено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено порушення його права, за захистом якого було пред`явлено позов, оскільки відповідно до норм Закону України "Про Фонд державного майна України", Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.

Представництва підпорядковуються регіональним відділенням.

Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.

Водночас, за приписами ч.1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Відповідно, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях правом на подання позову про зобов`язання прийняти до комунальної власності територіальної громади с.Рівне без додаткових умов об`єкти державного житлового фонду разом з прибудовами, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу та перебувають на балансі ВАТ "Більшовик" під час процедур банкрутства, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, не наділений, таке виключне право має лише ліквідатор банкрута, який діє від імені банкрута.

Відсутність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивача та відсутність у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях права і підстав для подання даного позову є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів звертає увагу, що ліквідатор під час здійснення ліквідаційної процедури у разі встановлення, що об`єкти житлового фонду боржника не можуть бути включені до ліквідаційної маси банкрута, не позбавлений можливості звернутися до органу місцевого самоврядування з вимогою прийняти такі об`єкти до комунальної власності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи позивача, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях відмовити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2021 у справі № 10/83 (912/1444/21) залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

Постанова складена у повному обсязі 23.10.2021

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Суддя Л.А.Коваль

Суддя І.О.Вечірко