Рішення

від 22.10.2021 по справі 440/9427/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 22 жовтня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/9427/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинської міської ради Полтавської області про

- визнання протиправним рішення від 22.04.2021 № 988 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,700 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320610100:00:007:0142, з метою передачі у власність";

- зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,700 га для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320610100:00:007:0142.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, а тому спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

27.09.2021 судом отримано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував, наполягаючи на правомірності та обґрунтованості відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність з тих підстав, що обрана позивачем земельна ділянка згідно вимог Генерального плану м. Глобине за функціональним призначенням частково належить до земель санітарно-захисних насаджень від територій окремих промислових підприємств і кладовища, а частково до земель, які не мають визначеного функціонального призначення. Оскільки Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів прямо забороняють вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби на землях санітарно-захисної зони, то обрана позивачем для відведення земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, за рахунок якої ініціатор звернення може реалізувати своє право на отримання у власність землі відповідної категорії, а відтак підстави для задоволення клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

18 березня 2021 року позивач звернувся до Глобинської міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5320610100:00:007:0142.

За результатами розгляду вищевказаної заяви 22 квітня 2021 року на восьмій сесії восьмого скликання Глобинської міської ради прийнято рішення про відмову в наданні позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5320610100:00:007:0142 у зв`язку з невідповідністю Генеральному плану забудови м. Глобине та п.5.20 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19 червня 1996 року, відповідно до якого відстань від меж садових ділянок до осі крайньої залізничної колії слід приймати не менше 50 м при обов`язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25-30 м або інших шумозахисних заходів.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю відмови, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,00 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відтак, у силу статті 122 Земельного кодексу України відповідача наділено повноваженнями передавати у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності відповідної територіальної громади.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи графічних матеріалів, що подавались позивачем разом із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд встановив, що обрана ініціатором звернення земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки за кадастровим номером 5320610100:00:007:0142, котра згідно вимог Генерального плану м. Глобине за функціональним призначенням частково належить до земель санітарно-захисних насаджень від територій окремих промислових підприємств і кладовища, а частково до земель, які не мають визначеного функціонального призначення.

У відзиві на позов відповідач пояснив, що при вивченні поданих документів було встановлено, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає Генеральному плану забудови м. Глобине та п. 5.20 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19 червня 1996 року, відповідно до якого відстань від меж садових ділянок до осі крайньої залізничної колії слід приймати не менше 50 м при обов`язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25-30 м або інших шумозахисних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Згідно з частиною першою статті 16 цього ж Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

У розумінні пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту /ч.1 ст.17 Закону України "Про регулювання містобудівної документації"/.

Таким чином, генеральний план є найважливішим документом у сфері містобудування і за своїм змістом визначає допустимі види забудови територій, забезпечення охорони навколишнього природного середовища, збереження культурної спадщини, виділення територій для розміщення житла тощо.

Судом встановлено, що позивач має намір отримати у власність земельну ділянку площею 1,7 га, для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинський район, Полтавська область, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320610100:00:007:0142.

У свою чергу земельна ділянка з кадастровим номером 5320610100:00:007:0142, площею 4,3288 га, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) з функціональним призначенням відповідно до генерального плану м. Глобине частково належить до території санітарно-захисних насаджень від територій окремих промислових підприємств і кладовища та частково невизначена територія (нерозпланована територія яка не має визначеного функціонального призначення та не може бути віднесена до тієї чи іншої категорії земель без внесення змін до містобудівної документації).

Згідно викопіювання з Генерального плану міста Глобине земельна ділянка за кадастровим номером 5320610100:00:007:0142 має контури окреслені зеленим кольором, з них частина територія санітарно-захисних насаджень, яка позначена цифрою 1 (світло-зелене забарвлення) та частина територія із невизначеним функціональним призначенням, яка позначена цифрою 2 (біле забарвлення). Відповідно викопіювання №2 з Генерального плану міста Глобине цифрою 3 позначена територія окремих промислових підприємств; цифрою 4 позначена територія кладовища. Синім кольором зазначене орієнтовне місце розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач.

Як вбачається з вищевикладеного, обрана позивачем до відведення земельна ділянка включає в себе дві функціональні зони: територія санітарно-захисних насаджень від території окремих промислових підприємств та кладовища і територію із невизначеним функціональним призначенням.

Згідно Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 10 квітня 2006 року № 105 (далі Правила), зелені насадження спеціального призначення - насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів. Санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. Санітарно-захисна зона - озеленена територія спеціального призначення, яка розділяє (відокремлює) сельбищну частину міста від промислових підприємств.

Відповідно до пункту 5.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я У країни від 19 червня 1996 року № 173 не допускається використання для вирощування сільськогосподарських культур, пасовищ для худоби земель санітарно-захисної зони підприємств, що забруднюють навколишнє середовище високотоксичними речовинами та речовинами, що мають віддалену дію ( солі важких металів, канцерогенні речовини, діоксини, радіоактивні речовини та ін.). Можливість сільськогосподарського використання земель санітарно-захисних зон, що не забруднюються вище переліченими речовинами, необхідно визначати відповідно до законодавства.

Також згідно викопіювання №3 з топографо-геодезичного плану міста Глобине земельна ділянка (окреслена синім кольором) на яку претендує позивач частково накладається на санітарно-захисну зону від залізничних колій (окреслена червоним кольором).

Відповідно п.5.20 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19 червня 1996 року, відповідно до якого відстань від меж садових ділянок до осі крайньої залізничної колії слід приймати не менше 50 м при обов`язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25-30 м або інших шумозахисних заходів.

Оскільки ведення особистого селянського господарства не допускається у зоні зелених насаджень спеціального призначення (санітарно-захисної зони), то земельна ділянка за кадастровим номером 5320610100:00:007:0142 не може мати статус земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а тому не може бути передана для такого виду використання.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про те, що обрана позивачем для відведення земельна ділянка не є земельною ділянкою, за рахунок якої ініціатор звернення може реалізувати своє право на отримання у власність землю сільськогосподарського призначення.

Частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. При цьому Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що рішення по суті звернення прийняте суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак заявлені позивачем вимоги суд визнає безпідставними, у зв`язку з чим позовну заяву належить залишити без задоволення у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 205, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Суддя А.Б. Головко