Постанова

від 12.10.2021 по справі 208/7317/19(2-а/208/4/21)

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 208/7317/19(2-а/208/4/21) Суддя І інстанції - Івченко Т.П.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Трошиної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Кам`янської міської ради

на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам`янського міського голови Білоусова Андрія Леонідовича, Департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кам`янська міська рада про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом до суду в якому, з урахуванням уточнень, просила:

- визнати протиправними дії Кам`янського міського голови Білоусова А.Л. по виданню розпорядження від 30 червня 2016 року №211-р ос ;

- визнати протиправним і скасувати розпорядження Кам`янського міського голови Білоусова А.Л. від 30 червня 2016 року №211-р ос про звільнення її з посади начальника Управління культури Дніпродзержинської міської ради з 01 липня 2016 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України;

- поновити її на посаді начальника Управління культури Кам`янської міської ради з 01 липня 2016 року;

- стягнути з Департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Кам`янського міського голови ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100000 грн.

В обґрунтування позову посилалася на те, що її звільнення було проведено на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України при цьому їх не було запропоновано усі вакантні посади які були наявні з моменту попередження про майбутнє її вивільнення до часу звільнення. Крім того вказує на заподіяння їй моральних страждань в зв`язку із незаконним звільненням, які оцінює у сумі 100000 грн.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.12.2016 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.12.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до Завадського районного суду м. Дніпродзержинська.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій Верховний Суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання наявності або відсутності аналогічних посад (які можливо було запропонувати позивачу) у новому штатному розписі Департаменту з гуманітарних питань Дніпродзержинської міської ради станом на дату вручення позивачу повідомлення попередження про майбутнє вивільнення 26 квітня 2016 року. Крім того, не досліджено питання чи було запропоновано позивачу наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови Дніпродзержинської міської ради Білоусова Андрія Леонідовича від 30 червня 2016 року за № 211-р ос про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з посади начальника управління культури Дніпродзержинської міської ради 01 липня 2016 року у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на іншій рівноцінній посаді у Департаменті з гуманітарних питань Кам`янської міської ради по відношенню до посади начальника Управління культури Дніпродзержинської міської ради.

Стягнуто з Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 431327 (чотириста тридцять однієї гривні триста двадцять сьомі) гривень 91 копійок.

Стягнуто з Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 40000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 , на іншій рівноцінній посаді у Департаменті з гуманітарних питань Кам`янської міської ради по відношенню до посади начальника Управління культури Дніпродзержинської міської ради, та в частині стягнення з Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кам`янська міська рада подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому факту, що позивач не пред`явила будь-яких позовних вимог до Кам`янської міської ради, а залучила її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, як орган, який прийняв рішення, з введенням в дію якого мала відбутися реорганізація виконавчих органів міської ради та скорочення чисельності та штату працівників апарату міської ради та її виконавчих органів. У зв`язку із змінами чисельності працівників та змін штатному розписі міським головою і були прийняті, в межах наданих повноважень, дії щодо звільнення працівників, у тому числі і ОСОБА_1 . При присудженні на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції не взяв до уваги того, що позивач з 12.01.2017 року була призначена на посаду заступника директора-начальника відділу соціальної роботи Кам`янського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Кам`янської міської ради, а тому час вимушеного прогулу повинен бути обчислений з 02.07.2016 року по 11.01.2017 року. Крім того суд помилково визначив , що за дії міського голови, який діяв в межах повноважень визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні має відповідати Кам`янська міська рада, оскільки ОСОБА_2 внесений в Єдиний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань як керівник Кам`янської міської ради. Також зазначає, що розмір моральної шкоди у розмірі 40000 грн. жодним чином не обґрунтований, оскільки матеріали справи не містять доказів які б підтверджували дійсність заподіяної моральної шкоди. Звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у застосуванні стягнення до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кам`янської міської ради, до якої позивачем не було пред`явлено будь-яких позовних вимог.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Кам`янської міської ради підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник Департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради просила залишити рішення суду першої інстанції без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо Департаменту, позивач просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 15 серпня 2008 року працювала на посаді начальника управління культури Дніпродзержинської міської ради.

29 січня 2016 року Дніпродзержинською міською радою, з метою вдосконалення, оптимізації структури та скорочення чисельності працівників апарату Дніпродзержинської міської ради та виконавчих органів прийнято рішення № 39-04/УІІ «Про структуру виконавчих органів Дніпродзержинської міської ради VII скликання, загальну чисельність апарату міської ради та виконавчих органів» .

Рішенням від 30 березня 2016 року № 131-06/VІІ «Про внесення змін до рішення міської ради від 29 січня 2016 року № 39-04/VІІ «Про структуру виконавчих органів Дніпродзержинської міське ради VII скликання загальну чисельність апарату міської ради та її виконавчих органів» проведена реорганізація з припиненням юридичної особи Управління культури міської ради шляхом приєднанню до Департаменту з гуманітарних питань міської ради. Окрім цього, пунктом З вказаного рішенню правонаступником Управління культутри міської ради визначено Департамент з гуманітарних питань міської ради.

Згідно з пунктом 7 рішення від 30 березня 2016 року № 131-06/VІІ Про внесення змін до рішення міської ради від 29 січня 2016 року № 39-04/VІІ Про структуру виконавчих органів Дніпродзержинської міське ради VII скликання, загальну чисельність апарату міської ради та її виконавчих органів міська рада прийняла рішення про утворення комісії з припиненням юридичної особи Управління культури міської ради та з часу створення комісії до Департаменту з гуманітарних питань переходять повноваження щодо управління справами Управління культури міської ради.

Також пунктом 9 вказаного рішення зобов`язано заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради ОСОБА_3 узяти під особистий контроль виконання заходів щодо попередження про наступне вивільнення працівників і надання останнім пропозицій про наступне працевлаштування за наявності вакантних посад.

26 квітня 2016 року позивачу вручено попередження про наступне вивільнення та запропоновано іншу вакантну посаду головного спеціаліста Департаменту з гуманітарних питань Дніпродзержинської міської ради. Позивач відмовилась від запропонованої посади, про що свідчить її власний підпис. Також позивач наголосила, що претендує на посаду начальника Відділу культури згідно з її кваліфікаційними вимогами.

22 червня 2016 року ОСОБА_1 вручено другу пропозицію про працевлаштування на посаду головного спеціаліста Відділу фінансового планування комунальних підприємств та тарифного регулювання Департаменту економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради (на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). Позивач відмовилася від запропонованої посади про що свідчить її власний підпис.

Розпорядженням Дніпродзержинського міського голови Білоусова А.Л. від 30 червня 2016 року № 211-р ос ОСОБА_1 звільнена з посади начальника Управління культури Дніпродзержинської міської ради з 01 липня 2016 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України. Відповідно до частини 4 якої у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, на підставі якого припинено державну службу позивача, передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, згідно з частинами 1 і 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Отже, звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (частина друга, частина четверта статті 40 КЗпП України).

Таким чином однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів (далі - постанова Пленуму ВСУ) містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З матеріалів справи вбачається, що п. 1.4. Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 30.03.2016 року № 131-06/VII (т. 1 а.с. 14-20), внесено зміни до рішення міської ради від 29.01.2016 №39-04/VII Про структуру виконавчих органів Дніпродзержинської міської ради VII скликання, загальну чисельність апарату міської ради та її виконавчих органів , визначено, що:

1.4. Доповнити рішення пунктом 6. такого змісту, у зв`язку з чим пункти 6.- 17. вважати пунктами 7.- 18.:

6. Реорганізувати виконавчі органи Дніпродзержинської міської ради з припиненням юридичних осіб:

6.3.Департамент молоді та спорту Дніпродзержинської міської ради шляхом приєднання до департаменту з гуманітарних питань Дніпродзержинської міської ради.

6.4.Управління культури Дніпродзержинської міської ради шляхом приєднання до департаменту з гуманітарних питань Дніпродзержинської міської ради. .

Згідно з п. 2 Рішення Дніпродзержинської міської ради від 30.03.2016 року № 131-06/VII (т. 1 а.с. 14-20), внесено зміни до рішення міської ради від 29.01.2016 №39-04/VII Про структуру виконавчих органів Дніпродзержинської міської ради VII скликання, загальну чисельність апарату міської ради та її виконавчих органів визначено, що:

- увести в дію зміни до структури виконавчих органів Дніпродзержинської міської ради VII скликання, загальну чисельність апарату міської ради та її виконавчих органів, зазначені у підпунктах 1.3.- 1.4. цього рішення, до 01 липня 2016 року, у зв`язку з чим викласти додаток 1 до рішення в новій редакції (додається).

Відповідно до п. 3 Рішення Дніпродзержинської міської ради від 30.03.2016 року № 131-06/VII (т. 1 а.с. 14-20), внесено зміни до рішення міської ради від 29.01.2016 №39-04/VII Про структуру виконавчих органів Дніпродзержинської міської ради VII скликання, загальну чисельність апарату міської ради та її виконавчих органів , - Правонаступником виконавчих органів Дніпродзержинської міської ради, зазначених у підпункті 1.4. цього рішення, визначити департамент з гуманітарних питань Дніпродзержинської міської ради.

Міський голова прийняв рішення про звільнення позивача із займаної посади та видав Розпорядження від 30 червня 2016 року за № 211-р ос про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з посади начальника управління культури Дніпродзержинської міської ради 01 липня 2016 року у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, п. 1 ст. 40 КЗпП України, який не узгоджується із приписами ст.ст. ч. 4 ст. 36, ст. 40, ст. 42, 43 КЗпП України.

При цьому позивачці було запропоновано лише дві вакансії для переведення на іншу посаду, а саме: 26 квітня 2016 року запропоновано вакантну посаду головного спеціаліста Департаменту з гуманітарних питань Дніпродзержинської міської ради та 22 червня 2016 року запропоновано посаду головного спеціаліста відділу фінансового планування комунальних підприємств та тарифного регулювання Департаменту економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради (на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

В той же час, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи в період з дня попередження, 26.04.2016 року і по день видачі оскарженого Розпорядження міським головою про звільнення позивача, а саме по 30.06.2016 року позивачу не запропоновано всі наявні вакансії, в тому числі посади у відділі культури, в якому наявні були посади такі як: начальник відділу - 1 вакансія; головний спеціаліст - 2 вакансії.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду, зважаючи на доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача переваг для подальшого працевлаштування при звільненні, вважає за необхідне зазначити, що в процесі працевлаштування осіб, які підлягають звільненню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила на перевагу на залишення на роботі, встановлені статтею 42 КЗпП, а саме: правила цієї статті не звільняють роботодавця від обов`язку запропонувати всі наявні вакантні посади всім, без виключення, працівникам, які підлягають звільненню, без врахування переважного права на залишення на роботі та переважного права на працевлаштування. Ці переважні права та переваги враховуються вже на наступному етапі - прийняті на роботу на новостворені посади.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку що відповідачем не було запропоновано позивачу наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, а тому прийняття оскаржуваного Розпорядження міського голови Дніпродзержинської міської ради ОСОБА_2 від 30 червня 2016 року за № 211-р ос про звільнення ОСОБА_1 , з посади начальника управління культури Дніпродзержинської міської ради 01 липня 2016 року у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, п. 1 ст. 40 КЗпП України, відбулося не в межах та не у спосіб визначений законом.

Отже, незаконно звільнена із займаної посади ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді аналогічній із посадою з якої її звільнено і яка існує на даний момент про що вірно зазначено судом першої інстанції.

При цьому колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду України, висловлені в постановах від 4 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі №21-108а14. У цих постановах Верховний Суд України вказав, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Відтак встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

В той же час з Положення про департамент з гуманітарних питань Дніпродзержинської міської ради, затвердженого рішенням Дніпродзержинської міської ради № 239-08/VІІ від17.06.2016 року вбачається

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції факту вини позивача щодо строку розгляду трудового спору не встановлено, а тому обмеження у виплаті суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, в межах одного року відсутні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради від 04.10.2016 року № 01-08/51, розмір заробітної плати ОСОБА_1 за травень (15 робочих днів) становив 12407,99 гривень; за червень (14 робочих днів) 17274,83 гривні.

Розмір середньої заробітної плати за 1 робочий день визначений у розмірі 378,69 гривень (т. 1 а.с. 149), згідно до Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100.

Відтак, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 02.07.2016 по дату прийняття судового рішення у справі (21 січня 2021 року) за 1139 робочих днів дорівнює 431327,91 грн. (378,69 грн. * 1139 робочі дні) про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Вирішуючи питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь незаконно звільненого і у подальшому поновленого судом працівника у випадку, коли такий був працевлаштований і отримував заробітну плату, Верховний Суд України висловив позицію (постанова від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16), згідно з якою статтю 235 КЗпП слід розуміти так, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин . За таких обставин доводи апелянта про те, що позивач з 12.01.2017 року була призначена на посаду заступника директора-начальника відділу соціальної роботи Кам`янського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Кам`янської міської ради, а тому час вимушеного прогулу повинен бути обчислений з 02.07.2016 року по 11.01.2017 року є безпідставними.

Окремо слід зазначити, що зокрема, частину третю статті 117 КЗпП України, якою передбачалось зменшення стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі працевлаштування, виключено на підставі Закону України №3248-IV від 20 грудня 2005 року.

При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 діяв як керівник органу місцевого самоврядування, а тому відповідно Кам`янська міська рада як орган місцевого самоврядування, є органом на який покладається обов`язок виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи з наступного.

З Положення про департамент з гуманітарних питань Дніпродзержинської міської ради, затвердженого рішенням Дніпродзержинської міської ради № 239-08/VІІ від17.06.2016 року (далі Положення) вбачається, що Департамент з гуманітарних питань Дніпродзержинської ( в подальшому Кам`янської) міської ради є виконавчим органом Дніпродзержинської міської ради, що утворюється міською радою (далі Департамент).

Департамент є правонаступником управління освіти і науки Дніпродзержинської міської ради, департаменту молоді та спорту Дніпродзержинської міської ради, управління культури Дніпродзержинської міської ради.

Департамент є підзвітним та підконтрольним міській раді, підпорядкованим міському голові, виконавчому комітету міської ради.

Пунктом 1.4 Положення передбачено, що Департамент є юридичною особою, має самостійний кошторис, реєстраційні рахунки в органах казначейства, розрахункові рахунки в банках, має печатку з зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та іншими реквізитами, власні бланки, печатки, штампи, передбачені діловодством.

Таким чином виходячи з вищезазначеного саме на Департамент з гуманітарних питань Кам`янської міської ради повинно бути покладено зобов`язання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як на орган в якому повинен бути поновлений позивач і який відповідно є правонаступником управління культури Дніпродзержинської міської ради, звідки було звільнено позивача, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні шляхом стягнення середнього заробітку з Департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції керувався нормами ЦК України.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому колегією суддів зазначається, що зазначена норма сформульована так, що відшкодувати моральну шкоду, заподіяну працівникові роботодавцем, можна тільки за наявності трьох життєвих обставин: моральних страждань; втрати нормальних життєвих зв`язків; необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд першої інстанції стягуючи суму моральної шкоди у розмірі 40000 грн. виходив з того, що дії відповідача щодо звільнення позивача із займаної посади, спричинило моральні страждання.

В той же час колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не надав достатніх доказів щодо наявності в нього моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, а тому у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди слід відмовити.

При цьому також слід зазначити, що з 12.01.2017 року була призначена на посаду заступника директора-начальника відділу соціальної роботи Кам`янського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Кам`янської міської ради, тобто працювала, і мала нормальні життєві зв`язки.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення з відповідача моральної шкоди підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог. В іншій частині оскаржене рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Керуючись п.1,2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 317, 321,322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кам`янської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року змінити, зазначивши в абзаці четвертому резолютивної частини рішення замість Кам`янської міської ради (код ЄДРПОУ 24604168, юридична адреса м. Кам`янське Дніпропетровської області, майдан Петра Калнишевського, № 2) - Департамент з гуманітарних питань Кам`янської міської ради (код 02142230 юридична адреса м. Кам`янське Дніпропетровської області, проспект Свободи, 36).

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року в частині стягнення з Кам`янської міської ради (код ЄДРПОУ 24604168, юридична адреса м. Кам`янське Дніпропетровської області, майдан Петра Калнишевського, № 2), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою АДРЕСА_1 ), у відшкодування моральної шкоди - 40000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок скасувати та прийняти нову постанову в цій частині, якою відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.

В іншій частині рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 18 жовтня 2021 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова