Ухвала

від 18.10.2021 по справі 381/3222/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5911/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 381/3222/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2021 року,

за участі:

власника майна ОСОБА_7

представника власника майна ОСОБА_8

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 09.09.2021 року під час проведення огляду місця події, а саме: ділянки узбіччя дороги, навпроти будинку № 20 по вул. Шевченка в с. Веприк, Фастівського району, Київської області у кримінальному провадженні № 12021111310001578.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно, а саме: транспортний засіб автомобіль марки «DAFXF95» реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору та напівпричеп «VANHOOL» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на напівпричепі якого знаходиться деревина породи сосна (кругляк).

Як вважає сторона обвинувачення, оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 167 КПК України слідчий суддя не врахував, що майно, на яке необхідно накласти арешт, може бути використане як речові докази у кримінальному провадженні, а також в ході досудового розслідування із зазначеним майном необхідно провести ряд слідчих дій.

На думку апелянта відмова у арешті майна не забезпечить збереження речових доказів у справі та може призвести до їх втрати.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини неявки не повідомив.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчим відділом Фастівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111310001578 від 10.09.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України.

Як зазначено органом досудового розслідування, 09.09.2021 року о 19 год. 24 хв. до ЧЧ Фастівського РУП в Київській області надійшло повідомлення від оперуповноваженого СБУ в Київській області про те, що по вул. Шевченка в с. Веприк Фастівського району ним виявлено та зупинено автомобіль марки «DAFXF95» реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору та напівпричеп «VANHOOL» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на напівпричепі якого знаходиться деревина породи сосна (кругляк), з візуального огляду кількість якої не відповідає товаро-транспортній накладній.

09.09.2021 року під час проведення огляду місця події, а саме: ділянки узбіччя дороги, навпроти будинку № 20 по вул. Шевченка в с. Веприк Фастівського району Київської області виявлено та вилучено вантажний автомобіль «DAFXF95» реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору та напівпричеп «VANHOOL» реєстраційний номер НОМЕР_2 , наповнений деревиною породи сосна (кругляк) в невизначеній кількості, різного діаметру та різної довжини, що відповідно наданих пояснень належить ОСОБА_7 з явними ознаками невідповідності наявної деревини на напівпричепі з товаро-транспортною накладною на деревину ТТН № КВД 403251 від 09.09.2021 року.

10.09.2021 року постановою слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 вантажний автомобіль «DAFXF95» реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору та напівпричеп «VANHOOL» реєстраційний номер НОМЕР_2 , наповнений деревиною породи сосна (кругляк) невизначеній кількості, різного діаметру та різної довжини, що належить ОСОБА_7 визнано речовими доказами з переданням на зберігання до Фастівського лісового господарства.

13.09.2021 року прокурор Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Клопотання мотивовано необхідністю накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів та проведення необхідних судових експертиз.

16.09.2021 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області відмовлено у задоволенні клопотання прокурора.

Відмовляючи у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя встановив, що вилучене в ході проведення огляду місця події майно не має значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки не містить на собі слідів вчинення будь-якого кримінального правопорушення.

З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів недостатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 167 КПК України для накладення арешту на майно.

Зокрема колегія суддів звертає увагу, що огляд місця події здійснювався без дозволу власника транспортних засобів, дозволу власника деревини, без відповідної ухвали слідчого судді та після проведення слідчої дії прокурор не звертався до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на обшук, як це передбачено ч. 3 ст. 233 КПК України.

Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя суду першої інстанції послався на вимоги ст. ст.170,173 КПК Українита вказав, що прокурором не доведено необхідність такого арешту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту вищевказаного майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність останніх у даному кримінальному провадженні.

Прокурором жодним чином не доведено, що вказаний вантажний автомобіль «DAFXF95» реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору та напівпричеп «VANHOOL» реєстраційний номер НОМЕР_2 , наповнений деревиною породи сосна (кругляк) відповідають критеріям, зазначеним ст. 98 КПК України. Вказане свідчить про формальність наявної в матеріалах провадження постанови слідчого про визнання останніх речовими доказами з переданням на зберігання до Фастівського лісового господарства.

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що прокурор, обґрунтовуючи подане клопотання про арешт майна, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Натомість власником майна надано достатню кількість доказів на підтвердження того, що деревина була придбана з дотриманням вимог чинного законодавства і не має на собі слідів вчинення будь-якого кримінального правопорушення.

Зокрема, як вбачається з наданих до суду матеріалів, деревина, вилучена під час проведення огляду місця події 09.09.2021 року була придбана ТОв «Форест Трейд», код ЄДРПОУ 37583228, в особі директора ОСОБА_7 у ДП «Макарівське лісове господарство» код ЄДРПОУ 00992160, за результатами проведення аукціону, що підтверджується аукціонним свідоцтвом № 4398/УЕБ від 19.08.2021 року та договором купівлі-продажу необробленої деревини № 346 від 25.08.2021 року, предметом якого є деревина дров`яна ПВ.

Дана деревина об`ємом 30 м. куб. була відвантажена 09.09.2021 року ДП «Макарівське лісове господарство» перевізнику ФОП ОСОБА_10 , що підтверджується товарно-транспортною накладною при перевезенні деревини автомобільним транспортом серії КВД № 403251 від 09.09.2021 року.

Також встановлено, що між ТОВ «Форест-трейд» в особі директора ОСОБА_11 та ОСОБА_10 укладено договір № 08/09/21 від 08.09.2021 року про надання послуг перевезення вантажним автомобільним транспортом.

15.09.2021 року директором ТОВ «Форест-трейд» було зроблено запит до ДП «Фастівський лісгосп» для огляду вилученої деревини та встановлення якості вилученої лісопродукції.

Відповідно до довідки, наданої ДП «Фастівський лісгосп» від 15.09.2021 року оглянута лісопродукція на напівпричепі д.н.з. НОМЕР_2 , в основному об`ємі є дров`яною деревиною промислового використання 9дровяна деревина ПВ). Через наявність гнилизни, яка поєднується із втратою цілісності деревини частина деревини не задовольняє навіть мінімальним вимогам до дров`яної деревини.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що на момент проведення огляду місця події, вилучена деревина відповідала зазначеній деревині у товарно-транспортній накладній та законним шляхом була придбана ОСОБА_7 , а відтак не є предметом кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави,з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 09.09.2021 року під час проведення огляду місця події, а саме: ділянки узбіччя дороги, навпроти будинку № 20 по вул. Шевченка в с. Веприк, Фастівського району, Київської області, у кримінальному провадженні № 12021111310001578, а саме: транспортний засіб автомобіль марки «DAFXF95» реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору та напівпричеп «VANHOOL» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на напівпричепі якого знаходиться деревина породи сосна (кругляк), залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4