Рішення

від 06.10.2021 по справі 752/12006/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/12006/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судових засідань - Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ДП Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що сторони перебували у трудових відносинах, проте відповідач після звільнення позивача не здійснив остаточного розрахунку.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Процесуальні дії

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року справу передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 серпня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті, витребувано у Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Наказом ДП Український інформаційно-обчислювальний центр Міністерства охорони здоров`я України від 01 вересня 2010 року № 12-к прийнято ОСОБА_1 на посаду заступника директора з адміністративно-господарської діяльності з 01 вересня 2010 року (а.с. 12).

Наказом ДП Український інформаційно-обчислювальний центр МОЗ України Міністерства охорони здоров`я України від 01 вересня 2014 року № 9-к ОСОБА_1 - завідуючу відділом оперативної обробки інформаційних матеріалів з 01 вересня 2014 року переведено на посаду завідуючого відділом підготовки та обробки інформаційних матеріалів (а.с. 15-16).

Згідно з штатним розписом, затвердженим 21 серпня 2014 року директором ДП Український інформаційно-обчислювальний центр МОЗ України Міністерства охорони здоров`я України, посадовий оклад завідувача відділу підготовки та обробки інформаційних матеріалів становить 3 960, 00 грн (а.с. 17).

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 343 від 16 червня 2015 року Державне підприємство Український інформаційно-обчислювальний центр Міністерства охорони здоров`я від 19 червня 2015 року було перейменоване на Державне підприємство Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України , про що у трудову книжку позивачки внесений відповідний запис № 17 від 19 червня 2015 року.

Наказом ДП Український інформаційно-обчислювальний центр МОЗ України Міністерства охорони здоров`я України від 04 квітня 2018 року № 19-к ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача відділу підготовки та обробки інформаційних матеріалів за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом пункту 1 частини першої статті 22 КЗпП України допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

У частині другій цієї статті визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці визначено, що структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Не отримання заробітної плати підтверджується наданими відомостями з Пенсійного фонду, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків.

Як вбачається із відомостей Пенсійного Фонду України про застраховану ОСОБА_1 , за період часу з лютого 2017 по день звільнення 04 квітня 2018 року позивачці заробітна плата не була нарахована і пенсійні страхові внески з неї не були перераховані до бюджету.

Тобто, за період часу з лютого 2017 року по квітень 2018 року позивачці не було нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 60 483, 12 грн, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Також стягненню підлягає компенсація за невикористану відпустку: за період з 02 серпня 2016 року по 01 серпня 2017 року (22 дні) у розмірі 2 961, 58 грн; за період з 02 серпня 2017 року по 04 квітня 2018 року (26 днів) у розмірі 3 797, 56 грн, що в сумі становить 7 010, 88 грн.

Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Статтею 27 Закону України Про оплату праці передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 21 Постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями), далі - Порядок. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно з п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, не проведення розрахунку з працівником у зазначені строки в свою чергу є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з наданим стороною позивача розрахунком середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 04 квітня 2018 року по 21 вересня 2021 року (865 днів) становить 186 494, 00 грн.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи, що порушення трудових прав позивачки призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації життя позивачки, зокрема вона перебувала у постійному пошуку додаткових засобів існування., а відтак враховуючи зміни у житті позивачки та зусилля, вжиті для відновлення трудових прав, а також принципи розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3 000, 00 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачкою докази не виплати їй заробітної плати, а також затримки розрахунку при звільненні, суд визнає належними і допустимими, також достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію, щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, а відтак з огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За правилами статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 3 315, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України (адреса: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 7; код ЄДРПОУ 32709473) про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати за період з лютого 2017 року по квітень 2018 року у розмірі 60 483, 12 грн.

Стягнути з Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку: за період з 02 серпня 2016 року по 01 серпня 2017 року (22 дні) у розмірі 2 961, 58 грн; за період з 02 серпня 2017 року по 04 квітня 2018 року (26 днів) у розмірі 3 797, 56 грн, що в сумі становить 7 010, 88 грн.

Стягнути з Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04 квітня 2018 року по 21 вересня 2021 року у сумі 186 494, 00 грн.

Стягнути з Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000, 00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 315, 00 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя С. В. Вовк