Ухвала

від 20.10.2021 по справі 521/14574/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1474/21

Номер справи місцевого суду: 521/14574/21 1-кс/521/4753/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника ТОВ «Артена С.К.» ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року про відмову у накладанні арешту на майно у кримінальному провадженні № 12016161470002313 від 13 жовтня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 191 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою в задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12016161470002313 від 13 жовтня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 191 КК України, відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у клопотанні слідчого не наведені підстави, якими слідчий обґрунтовує необхідність арешту майна, і які в свою чергу, не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу прокурор ОСОБА_6 27.09.2021 року засобами поштового зв`язку направив апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що:

- виходячи з інформації, встановленої досудовим розслідуванням, є підстави вважати ТОВ «АРТЕНА С.К.» може бути причетне до виведення активів з ТОВ «КРОКУС ЛТД» з метою створення штучного банкрутства та неплатоспроможності останнього та невиплатою долі другому засновнику ОСОБА_9 , зокрема, шляхом продажу обладнання для виготовлення шпалер;

- майно, у накладанні арешту на яке було відмовлено оскаржуваною ухвалою є речовим доказом, набуте кримінально-протиправним шляхом, є об`єктом кримінально протиправних дій, підлягає оцінці для визначення суми збитків у провадженні, у тому числі і станом на сьогоднішній день, шляхом призначення судово-оціночної/товарознавчої експертизи.

На підставі викладеного прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу про накладання арешту на майно, а саме на ротаційно-трафаретну машину для друку шпалер М/26/М28. Виконання ухвали покласти на директора ТОВ «Артена С.К.»., якому було передано в порядку ст. 100 ч. 6 п. 1 КПК України.

Позиції учасників судового розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про арешт майна у повному обсязі.

Представник ТОВ «Артена С.К.» ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, ухвалу слідчого судді вважав законною та обґрунтованою.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст.404КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Проте, слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12016161470002313 від 13 жовтня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 191 КК України, не дотримався вимог кримінального процесуального законодавства та дійшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів судового провадження у провадженні СВ відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження№ 12016161470002313 від 13 жовтня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 191 КК України (а.с. 7-8 т.1).

Згідно данихнаявних уматеріалах,доданих доклопотання слідчого,встановлено,що 21 травня 1993 року Виконкомом Іллічівської ради районної ради народних депутатів м. Одеси, на підставі Рішення № 577 зареєстровано ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРОКУС ЛТД». 01 серпня 2013 року на підставі Протоколу № 3 Загальних зборів Засновників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРОКУС ЛТД» ОСОБА_10 призначена на посаду Директора ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРОКУС ЛТД» (в попередні роки діяльності також була Директором ТОВ).

На підставі вищезазначеного Протоколу, між ОСОБА_10 та ТОВ «КРОКУС ЛТД» укладено Контракт з б/н від 01 серпня 2013 року, що є трудовим договором, на підставі якого виникли трудові стосунки між Директором та Підприємством. Згідно пункту 7.1. Контракту, встановлено термін його дії 5 років, а саме, з 01 серпня 2013 року по 01 серпня 2018 року.

Засновниками ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРОКУС ЛТД» виступили ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , із розподілом внесків до Статутного капіталу ТОВ у рівних частках по 50 % (п`ятдесят відсотків). Контрактом та Статутом встановлено обмеження щодо розпорядження коштами підприємства виключно директором у сумі, що не перевищує 100 000 у. о. (євро), операції щодо більших сум контрактів повинні узгоджуватись на підставі протоколу Загальних зборів засновників.

07 червня 2016 року ОСОБА_9 , будучи засновником ТОВ «Крокус ЛТД», подав заяву про вихід зі складу засновників ТОВ «Крокус ЛТД». Та попросив виплатити йому вартість його частки у Статутному капіталі ТОВ, в зв`язку з систематичними конфліктами між Засновниками з приводу розподілу прибутку та управління Товариством. Директором ТОВ «Крокус ЛТД» та іншим засновником зазначеного товариства при цьому була ОСОБА_10

22.06.2016 року між ТОВ «Крокус ЛТД» та компанією Eitel GmbH (м. Кірххайн, Німеччина) укладено договір купівлі продажу ротаційної трафаретної печатної машини для виготовлення шпалер на суму 620 000 євро, що за курсом НБУ на дату розмитнення (13.10.2016) у національній валюті становить 17 913 928, 10 грн.. Сума ввізного мита при цьому, згідно даних ВМД №500600/2016/018711 становила 534 417, 84 грн, а сума податку на додану вартість 3 582 785, 62 грн.

Загальна вартість придбаного обладнання, із урахуванням мита та інших витрат, склала 22 031 131,46 (Двадцять два мільйони тридцять одна тисяча сто тридцять одна) гривня 46 копійок. Рішення щодо укладення вказаного договору та придбання майна, вартістю, що в 7 разів перевищує вартість, визначену контрактом з директором, ОСОБА_10 приймала одноособово, при тому, що ОСОБА_9 на момент прийняття такого рішення ще був Засновником ТОВ «КРОКУС ЛТД» та не надавав своєї згоди на прийняття такого рішення.

08.07.2016 року ОСОБА_10 одноособово зареєструвала в Юридичному департаменті Одеської міської ради ТОВ «АРТЕНА С.К.» ЄДРПОУ 40643907, директором якого на той час став племінник ОСОБА_10 ОСОБА_11 . На сьогоднішній день ОСОБА_10 являється директором ТОВ «АРТЕНА С.К.», а засновником є її чоловік ОСОБА_12 .

Розмір статутного фонду підприємства становив станом на 08.07.2016 р. - 7 000 000 грн., станом на 03.04.2017 р. 12 000 000 грн., станом на 16.07.2018 р. 15 000 000 грн., станом на 28.01.2019 р. - 23 500 000 грн.

15.09.2016 року між ТОВ «Крокус» та ТОВ «АРТЕНА С.К.» укладено договір купівлі-продажу зазначеної трафаретної печатної машини для виготовлення шпалер на загальну суму 21 565 000 грн.

Це рішення також одноособово прийняте ОСОБА_10 , при наявності іншого засновника ОСОБА_9 , який не давав дозволу на укладення такого договору, та на відчуження майна, належного ТОВ «КРОКУС ЛТД».

30.12.2016 року в якості свідка було допитано ОСОБА_9 , який повідомив, що ТОВ «Крокус ЛТД» орендує приміщення в ПрАТ «ОЗОМ». Він є директором ПрАТ «ОЗОМ» та засновником ТОВ «КРОКУС ЛТД». 07.06.2016 він особисто подав заяву на вихід зі складу учасників ТОВ «КРОКУС ЛТД» у зв`язку з тим, що інший учасник ТОВ «КРОКУС ЛТД» - ОСОБА_10 не допускала його до діяльності підприємства та приховувала від нього документи фінансової звітності. Крім того, було встановлено, що на початку 2016 року вартість підприємства почала знижуватись з незрозумілих для нього підстав. Про те, що він вже не є засновником ТОВ «КРОКУС ЛТД» він дізнався від слідчого та вказав, що законним способом здійснити це було неможливо.

19.01.2017 року в якості свідка було допитано ОСОБА_13 , який в ході допиту повідомив, що ОСОБА_14 вирішив вийти зі складу засновників, однак загальні збори не могли встановити долю ОСОБА_9 , протокол та підписи учасників нотаріально посвідчені не були, що свідчить про залишення ОСОБА_9 в складі засновників ТОВ «Крокус ЛТД».

Розмір оборотних активів ТОВ «Крокус ЛТД» на кінець звітного періоду (30.09.2018) становить 21 389 тис. грн, при цьому дебіторська заборгованість за товари становить 19 537 тис. грн. Чистий прибуток за 9 місяців 2018 року мав від`ємне значення та становив 485 тис. грн., таким чином є підстави вважати, що, виходячи з вище викладеного, від здійснення правочину з продажу ротаційної трафаретної печатної машини для виготовлення шпалер на загальну суму 21 565 000 гривень від 15.09.2016, грошові кошти на рахунок ТОВ «Крокус ЛТД» не надходили, що свідчить про протиправне безоплатне виведення активів ТОВ «Крокус ЛТД» на користь ТОВ «АРТЕНА С.К.», засновником та директором, якого являється ОСОБА_10 .

Враховуючи вище викладене, ТОВ «АРТЕНА С.К.» може бути причетне до виведення активів з ТОВ «КРОКУС ЛТД» з метою створення штучного банкрутства та неплатоспроможності останнього та невиплатою долі другому засновнику ОСОБА_9 .

В подальшому, згідно руху грошових коштів ТОВ «АРТЕНА С.К.» та ТОВ «КРОКУС ЛТД» між вказаними товариствами здійснився перепродаж вищевказаної ротаційної трафаретної печатної машини для виготовлення шпалер, однак за відшкодування ПДВ звернулось не ТОВ «КРОКУС ЛТД», як суб`єкт зовнішньо-економічної угоди, ТОВ «АРТЕНА С.К.», що свідчить про незаконні дії з боку ОСОБА_10 , пов`язані з порушеннями податкового законодавства, виведенням коштів з ТОВ «КРОКУС ЛТД» з метою заниження долі ОСОБА_9 і привласненням обладнання з метою власного використання та отримання прибутку ТОВ «АРТЕНА С.К. » за рахунок активів ТОВ «КРОКУС ЛТД».

Крім того, ОСОБА_10 за рахунок коштів ТОВ «КРОКУС ЛТД» здійснювала ремонтні роботи за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, 93, де здійснює свою діяльність ТОВ «АРТЕНА С.К.» , що підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 22.03.2017, рухом грошових коштів та договорами на виконання робіт.

06.03.2017 року допитано в якості свідка заступника директора з безпеки ТОВ «Крокус ЛТД», який повідомив, що вище вказане обладнання, ротаційна трафаретна печатна машина для виготовлення шпалер за адресою: м. Одеса, вул. Київське шосе, 5 відсутнє. Згідно митної документації обладнання повинно перебувати саме за вказаною адресою.

У вказаному кримінальному провадженні 17.09.2021 року слідчим СВ відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області було проведено санкціонований обшук на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеса, за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, 93, за результатом якого була вилучена ротаційно-трафаретна машина НОМЕР_1 для друку шпалер, яку під час обшуку передано в порядку ст. 100 ч. 6 п. 1 КПК України Директору ТОВ «АРТЕНА С.К.» ОСОБА_10 (а.с. 92-98 т.1).

Постановою слідчого СВ відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 17.09.2021 року ротаційно-трафаретна машина НОМЕР_1 визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні (а.с. 99-102 т. 1).

Згодом, слідчий СВ відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, а саме ротаційно-трафаретна машина НОМЕР_1 , у вказаному кримінальному провадженні.

Мотивуючи необхідність накладання арешту на вказане майно, слідчий вказав на те, що ротаційно-трафаретна машина НОМЕР_1 відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що свідчить про наявність необхідності в забезпеченні її збереження, як речового доказу у кримінальному провадженні № 12016161470002313 від 13 жовтня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 191 КК України.

Частиною 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Аналіз змісту клопотання слідчого свідчить про те, що ротаційно-трафаретна машина НОМЕР_1 , має доказове значення та є достатні підстави вважати, що збереження цього речового доказу необхідне для здійснення належного досудового розслідування кримінального провадження, а ступінь втручання у права та свободи володільця виправдовуюся потребами досудового розслідування.

Під час апеляційного розгляду було встановлено, що відповідно до встановлених органом досудового розслідування обставин зазначеного кримінального провадження, є підстави вважати, що ТОВ «АРТЕНА С.К.» може бути причетне до виведення активів з ТОВ «КРОКУС ЛТД» з метою створення штучного банкрутства та неплатоспроможності останнього та невиплатою долі другому засновнику ОСОБА_9 , зокрема, шляхом продажу обладнання для виготовлення шпалер.

Апеляційний суд звертає увагу, що на даному етапі провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, оскільки без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не можливо виконати завдання кримінального провадження в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності такого обмеження права власності на майно завданням кримінального провадження апеляційний суд на даній стадії досудового розслідування не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власника, апеляційним судом також не встановлено.

У випадку ж якщо наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у розумні строки, згідно ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, власник майна або його уповноважений представник не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Також, необхідно зазначити, що слідчий у своєму клопотанні просить покласти на директора ТОВ «Артена С.К.», виконання ухвали, проте вказана вимога суперечить ст. 175 КПК України, яка носить імперативний характер та передбачає виконання ухвали про арешт майна слідчим та прокурором.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального-процесуального закону.

Частина 1 ст. 412 КПК України передбачає, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законе та обґрунтоване судове рішення.

З таких підстав, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого.

Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року про відмову у накладанні арешту на майно у кримінальному провадженні № 12016161470002313 від 13 жовтня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 191 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12016161470002313 від 13 жовтня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 191 КК України задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, а саме: ротаційно-трафаретна машина для друку шпалер М/26/М28, шляхом заборони відчуження.

Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити слідчому та прокурору, копію ухвали направити зацікавленим особам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3