Рішення

від 20.10.2021 по справі 904/5960/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2021м. ДніпроСправа № 904/5960/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Мазнова Д.С.

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний", Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром", Дніпропетровська область, м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал-Стейт", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про визнання недійсними електронних торгів та визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів

Представники:

від позивача: Кухаров О.О., ордер АЕ №1085524 від 17.06.2021, адвокат;

Заворотинська А.С., ордер АЕ №1076873 від 17.06.2021, адвокат;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: Філімонова О.М. дов. від 29.06.2021, адвокат

від третьої особи-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", в якій просить суд:

- визнати недійсними електронні торги від 03.06.2021, реєстраційний номер лота: 480343; найменування майна: предмет іпотеки (реалізація згідно ст. 38 Закону України "Про іпотеку"). Сім земельних ділянок, що розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Соборний район, вул. Колодязна, 18 та Урицького узвіз, 4,5,6,8; місцезнаходження майна: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Соборний район, вул. Колодязна, 18 та Урицького узвіз, 4,5,6,8; кадастровий номер майна: 1210100000:03:328:0155; 1210100000:03:328:0030; 1210100000:03:328:0029; 1210100000:03:328:0021; 1210100000:03:328:0182; 1210100000:03:328:0201; 1210100000:03:328:0183; результати яких оформлені протоколом № 541237 проведення електронних торгів від 03.06.2021;

- визнати недійсним протокол № 541237 проведення електронних торгів від 03.06.2021, реєстраційний номер лота: 480343.

Ухвалою суду від 24.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 22.07.2021 на 11:00 год..

Разом із позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" подало до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 24.06.2021 у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" про забезпечення позову - відмовлено повністю.

23.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" подало до суду заяву, в якій просить суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

22.07.2021 позивач подав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 22.07.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром". Відкладено підготовче засідання на 09.08.2021.

30.07.2021 третя особа подала до суду пояснення щодо позову.

09.08.2021 позивач подав до суду клопотання про залучення доказів (представнику третьої особи вручив копію у підготовчому засіданні 09.08.2021).

Господарський суд зазначає, що доказів направлення вказаних доказів на адресу відповідача позивачем до суду не надано.

09.08.2021 позивач подав до суду клопотання про призначення земельно-технічної експертизи.

09.08.2021 позивач подав до суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, в якій просить суд залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал-Стейт" до участі у справі № 904/5960/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 09.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 22.09.2021 включно; заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал-Стейт"; відкладено підготовче засідання на 06.09.2021.

26.08.2021 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" подало до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 30.08.2021 у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" про забезпечення позову - відмовлено повністю.

01.09.2021 тертя особа-1 продала заперечення на клопотання позивача про призначення експертизи та витребування доказів.

01.09.0221 третя особа-2 подала до суду пояснення щодо позову, в яких просила відмовити у задоволені позовної заяви.

03.09.2021 позивач подав клопотання щодо строку подання доказів.

03.09.2021 позивач подав до суду заяву про відвід судді Мілєвої І.В.

Ухвалою від 06.09.2021 у задоволенні заяви ОСББ "Фестивальний" про відвід судді Мілєвої І.В. у справі № 904/5960/21 - відмовлено.

Ухвалою суду від 06.09.2021 у задоволенні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" про витребування доказів - відмовлено. У задоволенні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" про призначення земельно-технічної експертизи - відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 04.10.2021.

У зв`язку із перебуванням судді Мілєвої І.В. на лікарняному у період з 15.09.2021 по 04.10.2021 судове засідання, призначене на 04.10.2021, не відбулось.

Ухвалою суду від 05.10.2021 призначено судове засідання на 20.10.2021.

27.09.2021 позивач подав до суду заяву про відвід судді Мілєвої І.В.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач 03.09.2021 вже подав до суду заяву про відвід судді Мілєвої І.В. (у зв`язку із відмовою у задоволенні заяв про забезпечення позову). Відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Підготовче засідання було відкладено на 06.09.2021 (понеділок), заява про відвід подана 03.09.2021 (п`ятниця), тобто пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання. З урахуванням наведеного заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Розглянувши заяву ОСББ Фестивальний про відвід судді Мілєвої І.В., суд ухвалою від 06.09.2021 відмовив у задоволенні заяви ОСББ Фестивальний про відвід судді Мілєвої І.В. у справі № 904/5960/21.

Суд звертає увагу, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2021 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2021 у справі № 904/5960/21 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2021 у справі № 904/5960/21 залишено без змін.

У п.7, п.8 вищевказаної постанови зазначено: Колегія суддів вважає неспростованим висновок місцевого господарського суду щодо належності спірних земельних ділянок не позивачу, а Товариству з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент", яке має на них підтверджене речове право. Отже, право скаржника не порушено."

Ухвалою суду від 05.10.2021 заявлений ОСББ Фестивальний відвід судді Мілєвої І.В. у справі № 904/5960/21 визнано необґрунтованим; передано заяву про відвід на розгляд суду, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 06.10.2021 (суддя Бєлік В.Г.) у задоволенні заяви позивача - голови правління ОСББ "Фестивальний" Зайцева О.В. про відвід судді Мілєвої І.В. у справі № 904/5960/21 - відмовлено.

У судове засідання 20.10.2021 з`явились представники позивача та третьої особи-1. Представники відповідача та третьої особи-2 в судове засідання не з`явились.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2017 співвласниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків № 47,49,49а по вулиці Січеславська Набережна у м. Дніпро було створено і зареєстровано у встановленому законодавством України порядку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний".

04.04.2017 ТОВ "Перспектива Приват Дівелопмент" (забудовник житлових будинків № 47,49,49а по вулиці Січеславська Набережна у м. Дніпро) за актами про списання багатоквартирного будинку з балансу та приймання-передачі багатоквартирного будинку з балансу на баланс (т. 1 а.с. 21-26) було передано на баланс ОСББ "Фестивальний" багатоквартирні будинки № 47,49,49а по вул. Січеславська Набережна у м. Дніпро.

Позивач зазначає, що Цивільний кодекс України визначає, що "усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку". Таким спільним майном багатоквартирного будинку, за ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України, є, зокрема, і його прибудинкова територія. Отже, в силу ст. 382 Цивільного кодексу України земельні ділянки, на яких розміщені житлові будинки № 47, 49, 49а по вул. Січеславська Набережна у м. Дніпро та прибудинкова територія до них (кадастровий номер 1210100000:03:328:0155; 1210100000:03:328:0030; 1210100000:03:328:0029; 1210100000:03:328:0021; 1210100000:03:328:0182; 1210100000:03:328:0201; 1210100000:03:328:0183) є спільною сумісною власністю усіх співвласників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках № 47, 49, 49а по вулиці Січеславська Набережна у м. Дніпро. Цивільний кодекс визначає, що земельна ділянка під будинком і прибудинкова територія є спільним майном будинку, яке на праві спільної сумісної власності належить власникам квартир і нежитлових приміщень будинку. Тому, продаж земельних ділянок, які є прибудинковою територією згідно чинного законодавства та у контексті наведених норм, які регламентують це питання, є незаконною. Однак, позивачу стало відомо, що всупереч нормам ст. 321 Цивільного кодексу України 03.06.2021 відбулися електронні торги, реєстраційний номер лота: 480343, на яких Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" було відчужено сім земельних ділянок, які є спільною сумісною власністю співвласників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках № 47, 49, 49а по вулиці Січеславська Набережна у м. Дніпро, що розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Соборний район, вул. Колодязна, 18 та Урицького узвіз, 4, 5, 6, 8; кадастровий номер майна: 1210100000:03:328:0155; 1210100000:03:328:0030; 1210100000:03:328:0029; 1210100000:03:328:0021; 1210100000:03:328:0182; 1210100000:03:328:0201; 1210100000:03:328:0183; результати торгів оформлені протоколом № 541237 проведення електронних торгів від 03.06.2021 (т. 1 а.с. 28-29). Відповідно до протоколу № 541237 проведення електронних торгів від 03.06.2021 продавцем є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", яке не є власником вищевказаних земельних ділянок, а тому не мало жодних підстав для їх продажу. Позивач зазначає в результаті проведення вказаних електронних торгів співвласники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках № 47, 49, 49а по вулиці Січеславська Набережна у м. Дніпро були незаконно позбавлені земельних ділянок, які є прибудинковою територією і призначені для обслуговування їх житлових будинків. У зв`язку із чим позивач просить суд: визнати недійсними електронні торги від 03.06.2021, реєстраційний номер лота: 480343; найменування майна: предмет іпотеки (реалізація згідно ст. 38 Закону України "Про іпотеку") сім земельних ділянок, що розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Соборний район, вул. Колодязна, 18 та Урицького узвіз, 4,5,6,8; місцезнаходження майна: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Соборний район, вул. Колодязна, 18 та Урицького узвіз, 4,5,6,8; кадастровий номер майна: 1210100000:03:328:0155; 1210100000:03:328:0030; 1210100000:03:328:0029; 1210100000:03:328:0021; 1210100000:03:328:0182; 1210100000:03:328:0201; 1210100000:03:328:0183; результати яких оформлені протоколом № 541237 проведення електронних торгів від 03.06.2021 та визнати недійсним протокол № 541237 проведення електронних торгів від 03.06.2021, реєстраційний номер лота: 480343.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, законах України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та "Про житлово-комунальні послуги" (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносини, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначаються Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку").

Прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку").

Співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку").

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку").

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку").

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку").

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку (ч. 2 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в своїй постанові від 02.03.2021 по справі № 910/554/20 дійшов наступного висновку:

" 43. Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що до спільного майна багатоквартирного будинку входять права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Закон не визначає які саме права - користування (в тому числі постійного) чи власності на земельну ділянку йде мова у визначенні поняття спільного майна.

44. Прикінцевими положеннями Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" внесені зміни до статті 42 Земельного кодексу України, згідно з якою земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

45. У відповідності до підпункту "д" частини другої статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

46. Отже, Земельний кодекс України містить альтернативу: співвласники багатоквартирного будинку можуть оформити речове право на земельну ділянку під житловим будинком у вигляді постійного землекористування на підставі статті 92 цього Кодексу або на праві власності на підставі статті 42 Земельного кодексу України.".

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації таких прав. (ст.125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про дердавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . (ст.125 Земельного кодексу України).

Відповідно ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку . Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

З аналізу ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України вбачається, що право на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія вважається спільним майном багатоквартирного будинку лише у разі державної реєстрації таких прав.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову Господарським судом отримано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 262943936, 262941810, 262942814, 262943699, 262943441, 262942436, 262943068 від 24.06.2021, з яких вбачається, що власником спірних земельних ділянок (станом на час та дату формування інформаційних довідок) за кадастровими номерами: 1210100000:03:328:0155; 1210100000:03:328:0030; 1210100000:03:328:0029; 1210100000:03:328:0021; 1210100000:03:328:0182; 1210100000:03:328:0201; 1210100000:03:328:0183 було Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент"; внесенні відомості щодо підстав обтяження: договір іпотеки (щодо кожної земельної дялінки) від 22.06.2007, заявник ЗАТ комерційний банк ПриватБанк .( т.1 а.с.51-64).

Відповідно до статті 74 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів державної реєстрації за позивачем прав на спірні земельні ділянки до суду не надано. Докази вчинення позивачем дій, спрямованих на державну реєстрацію за ним прав на спірні земельні ділянки, в матеріалах справи відсутні.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Однак, позивачем належними та достовірними доказами не доведено наявності у нього зареєстрованих у встановленому законом порядку прав власності чи прав користування спірними земельними ділянками (кадастрові номери: 1210100000:03:328:0155; 1210100000:03:328:0030; 1210100000:03:328:0029; 1210100000:03:328:0021; 1210100000:03:328:0182; 1210100000:03:328:0201; 1210100000:03:328:0183), які відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 541237 від 03.06.2021 (номер лота: 480343) відчужено Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк".

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсними електронних торгів та визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний", як позивача, покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Однак, всупереч наведеному позивачем не обґрунтовано порушення його прав та законних інтересів через проведення спірних електронних торгів.

У судовому засіданні 20.10.2021, надаючи пояснення, представник позивача посилався на рішення Конституційного Суду Україи №4-рп/2004.

Суд вважає за необхідне зауважити, що у п. 1.1 резолютивної частини рішення №4-рп/2004 від 02.03.2004 Конституційни Суд Україи вказав, що Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. . Однак наведене рішення жодним чином не стосується предмету спору, обставин даної справи, зокрема, і щодо підтвердження речових права саме на земельні дялінки.

Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. (ч.1 ст.120, абз.1 ч.2 ст.120 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Верховний Суд у постанові від 14.10.2021 у справі № 686/24919/17 (провадження № 61-14968св19) зазначив наступне.

Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, право (власності та/або користування) на земельну ділянку у зв`язку із виникненням права власності на розташований на ній об`єкт нерухомого майна у набувача виникає в силу закону у зв`язку з його відчуженням і неможливе без перебування земельної ділянки у власності чи користуванні попереднього власника об`єкта нерухомого майна.

Стаття 377 ЦК України містить виключення щодо застосування цього правового механізму у разі набуття права власності на багатоквартирний житловий будинок.

Наведений правовий механізм не застосовується до набуття права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, оскільки у такому разі не відбувається перехід права власності на об`єкт нерухомого майна від попереднього власника, який одночасно володіє на відповідному правовому титулі земельною ділянкою, до нового власника.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку, які передбачені ст. 140 ЗК України, є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України і Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речове право на земельну ділянку підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно та виникає з моменту її проведення.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Набуття права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, зокрема на багатоквартирний будинок, не призводить до позбавлення прав власника земельної ділянки, на якій він розташований в силу виключення, передбаченого статтею 377 ЦК України, та не може бути підставою для набуття права власності на неї за допомогою правового механізму, передбаченого ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

Крім того, ст. 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право володіння землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено ст. 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 6 810,00 грн. (з урахуванням судового збору, сплаченого за подання двох заяв про забезпечення позову).

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25.10.2021

Суддя І.В. Мілєва