Рішення

від 14.09.2021 по справі 917/1423/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2021 р. Справа № 917/1423/20

м. Полтава

за позовною заявою Полтавської міської ради, вул.Соборності, 36, м. Полтава, 36000

до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Саланг", вул. Привокзальна, 1, м.Полтава, 36030

про стягнення 22 225,94 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про стягнення 22 225,94 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за адресою: м. Полтава, вул. Низова, 9-а, площею 943 кв.м.

Ухвалою суду від 01.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 29.09.2020р. на 11-55 год.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач користувався земельною ділянкою за адресою: м. Полтава, вул. Низова, 9-а , площею 943 кв.м., кадастровий номер: 5310136700:12:001:0003, для експлуатації та обслуговування комплексу відпочинку з рятувальною станцією, без оформлення відповідного договору оренди землі та державної реєстрації права, за рахунок позивача (власника земельної ділянки) зберіг у себе кошти, які міська рада отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України правовстановлюючих документів за земельну ділянку.

Позивач у позові також посилається на ст.ст. 2, 4, 12, 15, 79, 79-1, 80, 83, 120, 122-124, 125, 206 ЗК України, глави 82, 83, 1212 ЦК України, ст.14, ст. 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147, 269, 270, 271, 274, 288 Податкового кодексу України та вважає, що Полтавська міська рада не отримала дохід у вигляді не сплаченої відповідачем за період з 28.05.2017р. по 27.05.2020р. (включно) орендної плати у розмірі 22 225,94 грн., яку позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою від 29.09.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 24.11.2020р. на 10-00 год.

Ухвалою суду від 24.11.2020р. відкладено розгляд справи на 21.01.2021р. на 10-00 год.

21.01.2021 р. від позивача надійшли клопотання про приєднання доказів (вх.№700 та 699).

Ухвалою суду від 21.01.2021р. розгляд справи відкладено на 04.03.2021р. на 10-00 год.

25.02.1021 р. від позивача до суду надійшло клопотання про приєднання доказів (вх.№2159).

04.03.2021р. від позивача надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог шодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вх.№2426) та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх.№2427).

Ухвалою суду від 04.03.2021 р. відмовлено позивачу в задоволенні вищезазначених клопотань з мотивів, зазначених в ухвалі, відкладено розгляд справи на 31.03.2021р. на 10-00 год.

Ухвалою суду від 31.03.2021 р. за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 26.04.2021 р. на 10:00 год.

Позивач у поясненнях (доводах та обґрунтуваннях щодо пред`явлених позовних вимог) (вх. № 4541 від 26.04.2021р.) зазначає, що Закон України Про оцінку земель (ст. 6) визначає органи місцевого самоврядування суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, та відповідно наділяє органи місцевого самоврядування відповідними повноваженнями у сфері оцінки земель.

Статтею 12 Закону України Про оцінку земель визначено, що нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.

Нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до змісту норм права чинного законодавства України нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Закону України Про оцінку земель , а також у спосіб визначений:

- Методикою нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213;

- Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489.

Пунктом 2 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213 визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є:

- затверджені генеральні плани населених пунктів,

- плани зонування територій і детальні плани території,

- відомості Державного земельного кадастру, інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Пунктом 3 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489 визначено, що нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з відповідною формулою.

Посилаючись на рішення:

- виконавчого комітету Полтавської міської ради № 56 від 22.02.06р;

- позачергової тридцять п`ятої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання Про нормативну грошову оцінку земель м. Полтави від 30.12.2008р;

- позачергової тридцять шостої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання Про внесення змін до рішення позачергової тридцять п`ятої сесії міської ради п`ятого скликання від 30.12.2008р. Про нормативну грошову оцінку земель м. Полтави від 29.01.2009р., позивач зазначає, що даними рішеннями Полтавська міська рада у відповідності до припису ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні реалізувала власну, належну виключно Полтавській міській раді, компетенцію власника, як відносно до земель, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Полтава, так і відносно до виготовленого за кошти територіальної громади м. Полтави, та відповідно належної виключно територіальній громаді м. Полтави Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Полтави, виконаної у відповідності до рішення виконавчого комітету міської ради № 56 від 22.02.06р., і ці рішення є чинними та відповідно до імперативних приписів ст. ст. 7, 144 Конституції України, ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

При тому, як зазначає позивач, іншої аніж зазначеної у вказаних рішеннях органів місцевого самоврядування м. Полтави, технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Полтави у м. Полтава не існує, зокрема, органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідна документація про нормативну грошову оцінку земель у м. Полтаві не виготовлялась та відповідно єдина існуюча технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Полтави, затверджена рішенням позачергової тридцять п`ятої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання Про нормативну грошову оцінку земель м. Полтави від 30.12.2008р., у встановленому законом порядку у володіння органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів не передавалась.

Таким чином, як зазначає позивач, Полтавською міською радою надано належні та допустимі докази розроблення, погодження та затвердження нормативно-грошової оцінки спірних земельних ділянок у визначеному законодавством порядку та підтверджується належність і допустимість довідки про нормативно грошову оцінку земельної ділянки по вул. Низова, 9-а у м. Полтава, яка видана Полтавським управлінням земельних ресурсів та земельного кадастру.

Позивач зазначає, що з моменту набуття права власності на комплекс відпочинку з рятувальною станцією, розташованого на земельній ділянці по вул. Низовій, 9-а у м. Полтаві у Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Саланг у відповідності до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, виникли зобов`язання щодо виконання приписів ст. 206 Земельного кодексу України - зобов`язання щодо плати за користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю Саланг не є власником або постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Враховуючи зміст приписів п.п. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України, Закону України Про ціни і ціноутворення для Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Саланг , яке не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, встановлено мінімально допустимий рівень плати за землю - в розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Ухвалою суду від 26.04.2021р. закрито підготовче провадження, призначено справу № 917/1423/20 до судового розгляду по суті на 29.06.2021р. на 11-00 год.

Ухвалою суду від 29.06.2021р. за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 29.07.2021р. на 15-30 год.

Позивач у поясненнях (вх. № 8401 від 29.07.2021р.) зазначає, що відповідно до Довідки

Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 21.07.2021р. № 20-25/1-16-3 нездійснення належних заходів щодо відшкодування встановлених збитків з боку виконавчого органу міської ради та її структурних підрозділів, на які покладено контроль за справлянням надходжень до міського бюджету, не сприяє наповненню бюджету необхідними ресурсами на максимально можливому рівні та призвело до втрати громадою міста 11828119,71 грн.

Відтак, подання Полтавською міською радою позову про стягнення з Виробничо- комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Саланг 22 225,94 грн. спрямоване на відновлення втрат, які були завдані міському бюджету внаслідок безпідставного збереження відповідачем коштів, що мали бути ним сплачені за користування земельною ділянкою площею 943 кв. м. по вул. Низова,9-а у м. Полтава.

Ухвалою суду від 29.07.2021 р. за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 14.09.2021 р. на 14:45 год.

14.09.2021р. від позивача до суду надійшло клопотання щодо приєднання до матеріалів справи доказу - копії заяви відповідача до Полтавської міської ради від 10.08.2021 р.(вх. № 10270), яка приєднана судом до справи.

В судовому засіданні 14.09.2021р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На земельну ділянку за адресою: м. Полтава, вул. Низова,9-а у 2000 р. на замовлення BK ТОВ Саланг була виготовлена технічна документація по проекту відведення земельної ділянки комплексу відпочинку з рятувальною станцією ВКТ Саланг площею 942, 85 кв.м. (а.с. 17-30).

Рішенням Полтавської міської ради від 03.07.2012р. Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками ВКТОВ Саланг продовжено право оренди земельною ділянкою площею 0,0943 га для експлуатації та обслуговування комплексу з рятувальною станцією (а.с.32).

02.01.2013р. між Полтавською міською радою та Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю Саланг був укладений договір оренди землі (земельна ділянка площею 943 кв.м., кадастровий номер 5310136700:12:001:0003), для експлуатації та обслуговування комплексу відпочинку з рятувальною станцією, яка заходиться за адресою м. Полтава, вул. Низова,9-а. (а.с.33-39). Договір укладено на термін з 03 липня 2012р. по 03 липня 2014р.

Орендна плата за користування земельною ділянкою згідно з умовами даного договору становить 4016,33 грн. на рік.

Відповідно до акту приймання-передачі дана земельна ділянка передана Полтавською міською радою ВК ТОВ Саланг .

30.04.2014 року Полтавським міським управлінням земельних ресурсів та земельного кадастру листом за № 0104/1058 (а.с.40) BK ТОВ Саланг повідомлено про закінчення 03.07.2014 року терміну дії договору оренди землі, зареєстрованого у Виконавчому комітеті Полтавської міської ради за № 31-П від 04.02.2013 року, по вул. Низова, 9-а та повідомлено, що для продовження терміну дії договору ВК ТОВ Саланг має повідомити про бажання продовжити право користування землею на новий термін; відповідно до умов зазначеного вище договору оренди землі необхідно не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення терміну дії договору, подати до міської ради (м. Полтава, вул. Жовтнева, 36) заяву про продовження терміну оренди з підтвердженням, що ВК ТОВ Саланг є власником будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці за вказаною адресою на момент її подання та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, наданий управлінням Держземагенства в Полтавській області (м. Полтава, вул. Зигіна,5); подальше використання земельної ділянки без продовження права користування буде вважатися як самовільне зайняття земельної ділянки, що тягне за собою притягнення до адміністративної та фінансової відповідальності (ст. 53' КУАП).

Позивач зазначає, що відповідач користувався земельною ділянкою за адресою: м. Полтава, вул. Низова, 9-а , площею 943 кв.м., кадастровий номер: 5310136700:12:001:0003, для експлуатації та обслуговування комплексу відпочинку з рятувальною станцією, без оформлення відповідного договору оренди землі та державної реєстрації права, за рахунок позивача (власника земельної ділянки) зберіг у себе кошти, які б мав заплатити позивачу за користування землею за період з 28.05.2017р. по 27.05.2020р. в сумі 22 225,94 грн., а тому повинен повернути позивачу вищезазначені кошти на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Позивачем проведено розрахунок суми безпідставно збережених коштів, виходячи із ціни одного кв. м. спірної земельної ділянки - 134,06 грн. станом на 13.05.2009 р. (а.с.41). За спірний період з урахуванням коефіцієнтів індексації ціна одного кв. м. спірної земельної ділянки, як зазначено у поясненні до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.42-43), становить 269,34 грн. Річна сума за користування земельною ділянкою за розрахунком позивача становить 7 619, 63 грн. За період з 28.05.2017 по 27.05.2020 р. розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, як зазначає позивач, становить 22 225,94 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України за користувався земельною ділянкою за адресою: м. Полтава, вул. Низова, 9-а, площею 943 кв.м., кадастровий помер: 5310136700:12:001:0003, для експлуатації та обслуговування комплексу відпочинку з рятувальною станцією без оформлення відповідного договору оренди землі.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст.1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи сформовано земельну ділянку, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, як об`єкт цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до приписів частини 1, 3, 4 та 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" інформація про об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору.

Позивач стверджує про сформованість земельної ділянки.

У позовній заяві позивач зазначає про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: м. Полтава, вул. Низова, 9-а , площею 943 кв.м., кадастровий номер: 5310136700:12:001:0003.

Проте, згідно публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 5310136700:12:001:0003 має площу 0,0798 га.

Позивачем до матеріалів справи також не надано витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянку, який би свідчив про сформованість земельної ділянки.

Враховуючи відмінність площ (0,0798 га та 943 кв. м) земельних ділянок, суд дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 5310136700:12:001:0003 не є земельною ділянкою, стосовно якої заявлено вимогу.

Отже спірна земельна ділянка (площею 943 кв. м) не сформована. Їй не присвоєно кадастровий номер.

Матеріали справи не містять витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Згідно статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статі 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 у справі № 922/3607/18).

Наданий позивачем до позову Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.01.2013 р., виданий Полтавським міським управлінням земельних ресурсів та земельного кадастру (дата оцінки - 13.05.2009 р., а.с.41), не містить кадастрового номеру земельної ділянки і з урахуванням вищезазначених норм чинного законодавства не є належним доказом на підтвердження даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Зазначені обставини виключають можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.03.2021 р. по справі № 922/3463/19 та зазначив наступне: Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог .

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу, а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18).

Враховуючи фактичні обставини справи та виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, місцевий суд дійшов вірного висновку, що наданий Прокурором розрахунок не є належним доказом, який підтверджує розмір безпідставно збережених коштів, оскільки такий здійснений не на підставі даних про нормативну грошову оцінку, що є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а відтак і про відсутність правових підстав для задоволення позову .

У свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначені правові позиції Верховного Суду не врахував та дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості позову, прийнявши до уваги докази (лист управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області №1658/116-19 від 05.07.2019, акт обстеження земельної ділянки від 04.10.2019), оскільки, як вже зазначалось вище, чинне законодавство не передбачає можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж на підставі даних, які містяться у витязі з відповідної технічної документації .

Враховуючи вищезазначену правову позицію Верховного Суду та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів в підтвердження формування спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного в позові, а також не надано належних доказів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки), що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

Суд вважає безпідставним посилання позивача в обгрунтування позовних вимог на ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки самим же позивачем до матеріалів справи надано доказ - Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 232472567 від 13.11.2020 (а.с.101), з якого вбачається, що за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Низова, 9а нерухоме майно не зареєстроване.

Щодо поданого позивачем клопотання про приєднання доказу до матеріалів справи (вх.№ 10270 від 14.09.2021 р.) - заяви відповідача до Полтавської міської ради від 10.08.2021 р., суд зазначає, що згідно даної заяви відповідач зобов`язався сплатити позивачу кошти у сумі 22225,94 грн., визначених відповідно до акту з визначення та відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, затвердженого рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 11.06.2020 № 155.

Позивач же звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, правовідносини з яких не регулюються нормами права щодо стягнення збитків.

Таким чином, позовні вимоги необгрунтовані і задоволенню судом не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.