Рішення

від 21.10.2021 по справі 925/1276/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Черкаси справа № 925/1276/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача - не з"явився, відповідача - не з"явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроко" до Іркліївської сільської ради про визнання права власності та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2021 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроко" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Іркліївської сільської ради в якій просить:

- визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОКО", код: 31561188 право власності на земельні ділянки кадастрові номери: 7125186400:01:000:1120, 7125186400:01:000:1121, 7125186400:01:000:6033;

- скасувати державну реєстрацію права власності Іркліївської сільської ради, код: 34177193 на земельну ділянку кадастровий номер 7125186400:01:000:1120 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- скасувати державну реєстрацію права власності Мельниківської сільської ради, код: 34056894 на земельну ділянку кадастровий номер 7125186400:01:000:1121 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позов обґрунтований тим, що позивач правомірно набув право власності на вищевказані земельні ділянки, однак спірні земельні ділянки незаконно зареєстровані за Мельниківською та Іркіївською сільськими радами.

Позивач зауважив, що відповідачем відповідних дій щодо передачі позивачу вказаних вище земельних ділянок не здійснювалось, а тому збереження запису про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за відповідачем унеможливлює таку реєстрацію за позивачем.

Позивач зазначив, що відповідач, зареєструвавши за собою право власності на земельні ділянки позивача, порушує його права на землю, а оскільки спір між сторонами не був врегульований, то право власності позивача потребує судового захисту.

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

18.10.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд розгляд справи здійснювати без участі його представника та вирішити справу на розсуд суду. Одночасно відповідач дав письмову згоду на розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, в якому просив суд закінчити підготовче провадження, позов підтримав повністю та дав письмову згоду на перехід до розгляду справи по суті одразу після закінчення підготовчого засідання.

Суд, дослідивши заявлені сторонами письмові клопотання, вважає за можливе закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті в порядку ч.6 ст.183 ГПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

Відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю від 27.11.1995 серія ЧР 19-7земельні ділянки кадастрові номери: 7125186400-01-0001120 7125186400:01:000:1121, 7125186400:01:000:6033 входили до складу земель, які були передані у власність колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) "Зоря" с. Мельники.

З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці кадастровий номер 7125186400:01:000-1120 розміщена комора, А-1, адреса: Черкаська обл., Чорнобаївський р., с. Мельники, вулиця Леніна, будинок 59А.

Земельна ділянка, яка має кадастровий номер 7125186400:01:000:1120, також відповідно Державного акта на право колективної власності на землю від 27.11.1995 р. серія ЧР 19-7, в такому самому обсязі була призначена для розміщення вище зазначеної будівлі.

Зокрема, на земельній ділянці кадастровий номер 7125186400:01:000:1121 розміщені будівлі та споруди:

ремонтна майстерня, Г-2; навіс, Щ; навіс для техніки, 3; стоянка для техніки, В; адреса: Черкаська обл., Чорнобаївський р., с. Мельники вулиця Горького, будинок 1.

столярна майстерня, А-1; пилорама з прибудовою та шиєю, В, в, в'; склад будматеріалів, Г; навіс, Д, адреса: Черкаська обл., Чорнобаївський р., с. Мельники, вулиця Червоноармійська, будинок 37А.

Судом встановлено, що земельна ділянка яка має кадастровий номер 7125186400:01:000:1121, відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю від 27.11.1995 серія ЧР 19-7, в такому самому обсязі була призначена для розміщення зазначених будівель та споруд.

На земельній ділянці кадастровий номер 7125186400:01:000:6033 розміщена адміністративна будівля, А-І, адреса: Черкаська обл., Чорнобаївський р., с. Мельники, вулиця Леніна, будинок 96-а.

Земельна ділянка, що має кадастровий номер 7125186400:01:000:6033, відповідно Державного акта на право колективної власності на землю від 27.11.1995 серія ЧР 19-7, в такому самому обсязі була призначена для розміщення зазначеної будівлі.

Вказані обставини підтверджені висновком судового експерта Окрепки П.І. за № 1708/21-5 від 17.08.2021.

З Довідки Іркліївської сільської ради від 14.07.2021 № 118 вбачається, що на момент видачі Державного акта на право колективної власності на землю від 27.11.1995 вище вказані будівлі та споруди були власністю КСП "Зоря" с. Мельники.

Вказаний Державний акт на право колективної власності на землю є чинним.

В судовому засіданні були досліджені подані позивачем докази про те, що вказані будівлі та споруди є власністю позивача, а саме:

- Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.03.2012,

- Витяги про Державну реєстрацію прав від 27.03.2012,

- Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.03.2012,

- Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.03.2014.

Ст.14 Конституції України передбачає, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В силу ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами ст. 3 Земельного кодексу (далі - ЗК) України 1990 року (в редакції чинній на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю) передбачено, що власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

За змістом ст. 5 ЗК України (в редакції 1990 року) суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

В силу ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 7 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Разом з тим, чинне земельне законодавство не передбачає права колективної власності на землю, але зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі позивачеві Державного акту на право колективної власності на землю, не можуть бути підставою для припинення права власності на землю, оскільки припинення права власності на землю з такої підстави не передбачено нормами чинного ЗК України.

Суд враховує, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 та від 11.02. 2015 у справі № 6-2цс15.

При цьому, принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Проте, право власності на земельну ділянку 7125186400:01:000:1120 зареєстровано за Іркліївською сільською радою, а право власності земельну ділянку 7125186400:01:000:1121 зареєстровано за Мельниківською сільською радою.

Право власності на земельну ділянку 7125186400:01:000:6033 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано, але у Державному земельному кадастрі земельна ділянка зареєстрована як власність Мельниковської сільської ради, що підтверджується відомостями Державного земельного кадастру.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань вбачається, що Мельниківська сільська рада була припинена, а її правонаступником стала Іркліївська сільська рада.

10.09.2021 позивач з листом вих.№ 1165 звернувся до відповідача про передачу спірних земельних ділянок.

Відповідач відповідних дій щодо передачі позивачу вказаних вище земельних ділянок не здійснив.

Докази передачі вказаних земель в матеріалах справи відсутні.

Докази щодо спростування доводів позивача в матеріалах справи також відсутні.

Суд враховує, що збереження запису про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки унеможливлює таку ж реєстрацію за позивачем.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У відповідності до положень чинного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав, зокрема, є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Право власності підлягає державній реєстрації (ст. 1, 3,4, 19 Закону).

Оскільки право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації, то відповідно існуюча державна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на цю ж саму земельну ділянку підлягає скасуванню.

Способом судового захисту порушених прав та інтересів особи відповідно до положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Суд бере до уваги, що з 01.01.2013 всі землі в України вважаються розмежованими (Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-VІ). Зокрема, відповідачем не подано доказів того, що земельні ділянки у користувача вилучались, чи визнавались безхазяйними.

Суд вважає, що обов`язок доведення правомірності своїх дій покладено на орган влади.

У суду відсутні належні та допустимі докази правомірності набуття в державну власність спірних земельних ділянок кадастрові номери: 7125186400:01:000:1120, 7125186400:01:000:1121, 7125186400:01:000:6033.

Відтак, оскільки право колективної власності на вказані земельні ділянки не припинено, та не вчинено записів до Єдиного державного реєстру прав власності, то в порядку ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Проте, право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за відповідачем, що підтверджується відомостями про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

Аналізуючи вище викладене, суд вважає, що оскільки право власності на земельні ділянки підлягає державній реєстрації, то відповідно існуюча державна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ці ж саме земельні ділянки підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОКО", код: 31561188 право власності на земельні ділянки кадастрові номери: 7125186400:01:000:1120, 7125186400:01:000:1121, 7125186400:01:000:6033;

Скасувати державну реєстрацію права власності Іркліївської сільської ради, код: 34177193 на земельну ділянку кадастровий номер 7125186400:01:000:1120 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Скасувати державну реєстрацію права власності Мельниківської сільської ради, код: 34056894 на земельну ділянку кадастровий номер 7125186400:01:000:1121 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25.10.2021.

Суддя К.І. Довгань