Рішення

від 20.09.2007 по справі 18209-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

18209-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2007Справа №2-15/18209-2006

За позовом Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. К. Лібкнехта, 8, код ЄДРПОУ 03348086)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Галерейна, 14, код ЄДРПОУ 02140128)

Про стягнення 14713,13 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Галерейна, 14, код ЄДРПОУ 02140128)

До відповідача Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. К. Лібкнехта, 8, код ЄДРПОУ 03348086)

Про стягнення 19780,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом)  –  Вакуліч Т.В., довіреність № 65 від 17.01.2007 р., у справі, Майорова Н.М., довіреність № 38 від 10.01.2007 р., у справі

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) – не з'явився

         Обставини справи: Феодосійське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до господарського суду АР Крим з позовом  до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» про стягнення 14713,13 грн. за договорами № 279 від 15.05.1998 р.  та № 471/05 від 13.04.2005 р. на водопостачання з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію, з яких: 10638,04 грн. – основний борг, 752,07 грн. – 3 % річних, 2044,97 грн. – інфляційних витрат.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно до договорів № 279 від 15.05.1998 р.  та № 471/05 від 13.04.2005 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 10638,04 грн. за період з 01.10.2003 р. по 01.10.2006 р., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку та нарахування річних, інфляційних витрат та пені.

19.12.2006 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшла заява від позивача за вих.. № 2511 від 11.12.2006 р. в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою позивач змінив розмір позовних вимог, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29072,53 грн., 1052,68 грн. – 3% річних, 3125,52 грн. інфляційних втрат, 1433,49 грн. пені.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

27.02.2007 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшла заява від позивача за вих.. № 250 від 23.02.2007 р. на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач змінив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 35384,80 грн., в тому числі 29773,11 грн. основного боргу, 1052,68 грн. 3% річних, 3125,52 грн. інфляційних втрат, 1433,49 грн. пені.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні, що відбулося 19.03.2007 р. представником відповідача був наданий відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач проти позовних вимог заперечує, просить суд у позові відмовити. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що включення до суми позовних вимог заборгованості у розмірі 18434,49 грн. та 1270,50 грн. пені є безпідставним, оскільки по ним мається рішення господарського суду. Крім того, відповідач зазначає, що позивач у односторонньому порядку змінював тарифи на водовідведення та водопостачання, які значно перевищують договірні тарифи.

У судовому засіданні 19.03.2007 р. представником позивача були надані заперечення на відзив. Так, позивач повідомляє, що заборгованість на суму 18434,49 грн. та 1240,50 грн. пені. за мировою угодою була погашена відповідачем у спірному періоді переплатами виставлених сум по рахунках. Таким чином заборгованість згідно затвердженої мирової угоди у розмірі 19705,00 грн. не увійшла в позовні вимоги. Також, позивач зазначає, що тарифи на водопостачання та водовідведення не є договірними, а регулюються державою у відповідності з чинним законодавством.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.03.2007 р. провадження у справі було зупинено, призначена по справі судова  економічна експертиза, проведення якої було доручено Товариству з обмеженою відповідальністю „Кримське експертне бюро”. На вирішення судової  експертизи були поставлені  наступні питання:

-          чи підтверджується  заборгованість відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Феодосіякурорт”  за договорами на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків у комунальну каналізацію №279 від 15.05.98р. та №471/05 від 13.04.05р. у розмірі  29773, 11 грн.,  якщо заборгованість є, то встановити її фактичний розмір і період утворення.

-          надати розрахунок пені, трьох процентів річних, індекс інфляції виходячи з фактичного встановленого розміру заборгованості та періоду її утворення.

07.08.2007 р. до господарського суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 51/07 по вказаній справі.

06.08.2007 р. до канцелярії господарського суду надійшла заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1052,68 грн. 3% річних, 3125,52 грн. інфляційних втрат, 1433,49 грн. пені. Щодо суми основного боргу, то позивач зазначає, що остання була оплачена відповідачем.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.08.2007 р. провадження у справі було поновлено.

30.08.2007 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшли заперечення позивача на висновок судового експерта № 51/07, в яких він не погоджується з останнім, мотивуючи неповнотою проведеного дослідження.

У судовому засіданні 30.08.2007 р. представником відповідача надані пояснення до висновку № 51/07 судово-економічної експертизи, в яких відповідач зазначає, що вказаний висновок на його думку відповідає чинному законодавству та є основоположним при вирішенні господарського спору між сторонами.

03.09.2007 р. до канцелярії господарського суду надійшла повторна заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій він просить суд провадження у справі в частині стягнення 29773,11 грн. основного боргу – припинити, та стягнути з відповідача  1052,68 грн. 3% річних, 3125,52 грн. інфляційних втрат, 1433,49 грн. пені.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

10.09.2007 р. до господарського суду господарського суду надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» до Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення 19780,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за зустрічним позовом  Товариством з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» платіжними дорученнями № 148 від 07.06.2007 р. № 197 від 27.06.2007 р. були помилково перераховані на рахунок Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства грошові кошти у розмірі 19780,00 грн., в той час як насправді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» була відсутня заборгованість за надані позивачем за первісним позовом послуги.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.09.2007 р. зустрічна позовна заява прийнята до провадження разом з первісним позовом.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти зустрічної позовної заяви у судовому засіданні та у відзиві  заперечував, посилаючись на гарантійний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» від 01.06.2007 р., яким він визнав суму заборгованості та гарантував її оплату в строк до 29.06.2007 р., що і було зроблено відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) в рамках виконання своїх зобов'язань за Договорами №279 від 15.05.98р. та №471/05 від 13.04.05р. Так відповідач по зустрічному позову просить суд у зустрічному позові відмовити.

У судовому засіданні була оголошена перерва в порядку частини 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

18.09.2007 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшов відзив експерта за вих.. № 258 від 18.09.07 р. на заперечення Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства на висновок експертизи № 51/07.

Суд не може прийняти до уваги вказаний відзив у якості письмового доказу у справі з огляду на наступне.

Участь судового експерта в судовому процесі передбачена статтею 31 Господарського процесуального кодексу України. Вказана норма не містить таких повноважень експерта як надання суду відзиву на заперечення на висновок судової експертизи.

Статтею 59 Господарського процесуального кодексу право надання такого процесуального документа, як відзив належить лише відповідачу у справі. Крім  того, згідно до частини 2 вказаної статті відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником, в той час, як вказаний відзив за вих.. № 258 від 18.09.07 р. не підписаний повноважною особою.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

    15.05.1998 р. між Феодосійським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (Водоканал) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» (Абонент) був укладений договір № 279 на відпустку води з комунального водопроводу і прийом стоків в комунальну каналізацію, керуючись «Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України» № 65 від 01.07.1994 року. (а.с. 8-9 Т.1)

Згідно з пунктом 3 вказаного Договору ТОВ «Феодосіякурорт» до 10 числа поточного місяця самостійно проводить планові платежі 90 % від суми за попередній місяць.

У пункті 4 Договору вказані тарифи на водопостачання та водовідведення. Тарифи, вказані на дату підписання договору і згідно Постанові Уряду АР Крим № 79 від 19.03.1996 р. можуть бути переглянуті не частіше за один раз на квартал, а також у випадках передбачених постановою Уряду.

Термін дії договору (пункт 17) до 31.12.1998 року і договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не послідує заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

13.04.2005 р. між Феодосійським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (Водоканал) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» (Абонент) був укладений договір № 471/05 на відпустку води з комунального водопроводу і прийом стоків в комунальну каналізацію, керуючись «Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України» № 65 від 01.07.1994 року. (а.с. 10-11 Т.1)

Згідно з пунктом 2 вказаного договору ТОВ «Феодосіякурорт» повинне самостійно проводити щомісячні платежі згідно виставленому рахунку в строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 4 договору встановлено тарифи без ПДВ на момент укладення договору на воду. Тарифи, вказані на дату підписання договору згідно Постанові Уряду АР Крим № 79 від 19.03.1996 р. можуть бути переглянуті не частіше за один раз на квартал, а також у випадках, передбачених Постановою Уряду, в порядку, встановленому пунктом 1.10 Правил. Про зміну тарифів зазначається в рахунку.

Пунктом 17 сторони передбачили термін дії договору до 13.04.2006 року, договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не послідує заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Згідно з пунктом 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України (далі - Правила), затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 р., тарифи на користування водою від комунальних водопроводів і ухвалення стічних вод в комунальну каналізацію визначаються згідно законодавства України без звичайних додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів і термінів їх введення.

Рахунки за воду складаються відповідно до цих Правил на підставі тарифів, які діють в даній місцевості або населеному пункті. Рахунок вручається абонентові або пересилається поштою. (пункт 12.5 Правил).

Згідно пункту 12.9 Правил рахунок або інші платіжні документи за воду підлягають оплаті абонентами в триденний термін після їх подачі Водоканалом. Відлік цих термінів починається з наступного дня після вручення рахунку. У разі встановлення Водоканалом абонентові конкретного терміну оплати за воду відлік прострочення платежу починається з наступного дня після закінчення цього терміну.

Претензії до Водоканалу за неправильне виписування рахунків або інших платіжних документів (обчислення суми, тарифікація) пред'являються підприємствами в порядку, встановленому господарським процесуальним кодексом України. (пункт 12.11 Правил).

Пунктом 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 Раді міністрів АР Крим делеговано повноваження встановлювати тарифи на послуги з постачання води і водовідведення, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності для всіх споживачів і комплекс робіт, пов'язаних з відпусткою цим суб'єктам води і її очищення.

Радою Міністрів АР Крим надано право керівникам організацій, підприємств всіх форм власності і відомчої підлеглості, що надають послуги з водопостачання і водовідведення, встановлювати тарифи за надані послуги для інших споживачів, виходячи з економічно обґрунтованих витрат і встановленого граничного рівня рентабельності, і включати в тарифи для інших споживачів не відшкодовану з бюджету суму витрат від надання послуг населенню за встановленими тарифами (пункт 16 Постанови Ради Міністрів АР Крим від 22.08.2000 року № 277).

Пунктом 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875 визначено, що встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.

Пунктами 2, 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

від 24.06.2004 року № 1875 визначений порядок формування і затвердження

цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, згідно з яким виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування      у встановленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги у розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Крім того, як вже було зазначено вище пунктом 4 Договорів сторони передбачили можливість зміни тарифів.

Крім  того, згідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони відповідно  до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог розумності  та справедливості.

Відповідно частині 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У  випадках, встановлених   законом,   застосовуються  ціни (тарифи,   ставки тощо),   які  встановлюються  або  регулюються уповноваженими  органами державної  влади  або органами місцевого самоврядування.

Таким чином, позивач мав право самостійно встановлювати тарифи на водоспоживання і водовідведення для інших споживачів.

Судом в ході судового розгляду встановлено, що позивач обов'язки за договорами щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення виконував у повному обсязі, що підтверджується виставленими рахунками.

Рішенням Господарського суду АР Крим у справі № 2-19/11-2004 від 20.04-06.05.2004 року встановлено, що заборгованість ТОВ «Феодосіякурорт» перед Феодосійським ВПВКГ станом на 01.10.2003 року складала за послуги 18434,49 грн., пеня 1240,50 грн., витрати за митом 197,05 грн., витрати на ІТО судового процесу 92,73 грн. Всього на суму 19 964,77 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовим експертом в експертному висновку за спірний період з 01.10.2003 р. по 01.11.2006 р. відповідачу (за первісним позовом) було надано послуг та нараховано по рахунках 85307,84 грн., та сплачено було 73400,38 грн.

В результаті переплати по виставленим рахункам Товариством з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» була сплачена заборгованість відповідно рішення ГС АР Крим у справі № 2-19/11-2004 від 20.04.-06.05.2004 р.

Оскільки відповідачем в платіжних документах не було чітко зазначено призначення суми платежу, то судом вважається правомірним дії позивача щодо зарахування сум платежів відповідача в рахунок погашення заборгованості відповідно рішення ГС АР Крим у справі № 2-19/11-2004 від 20.04.-06.05.2004 р., тобто в рахунок погашення заборгованості минулих років.

   Таким чином, заборгованість відповідача за надані позивачем послуги станом на 01.10.2006 р. складає 29072,53 грн., є обґрунтованою та підтверджується матеріалами справи.

 На підставі викладеного раніше та згідно статті 179 Господарського кодексу України, якою закріплено положення про те, що при укладенні господарських договорів на підставі вільного волевиявлення сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договори,  які не суперечать законодавству.

 Тому суд не може погодитись з думкою експерта, що розрахунки за надані послуги водопостачання і водовідведення повинні були здійснюватися за тарифами вказаними в договорі № 279 від 15.05.1998 р. та Договорі № 471/05 від 13.04.2005 р. а також рішенні ГС АР Крим від 20.04.-06.05.2004 р. у справі № 2-19/11-2004, це суперечить нормам чинного законодавства та пункту 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України.

    Крім того, експертом у висновку № 51/07 вказано, що позивачем не надане економічне обґрунтування зміни тарифів на водопостачання і водовідведення і акти перевірок контролюючих органів, підтверджуючих правомірність встановлення тарифів в спірному періоді.

   Як свідчать матеріали справи позивачем (за первісним позовом) були представлені експерту всі запитані документи відповідно до клопотань. Крім того, відповідачем не ставилося питання про економічне обґрунтування тарифів, і в клопотаннях експерта не запрошувалися відповідні документи.

   Експертним дослідженням застосованих в рахунках тарифів, виставлених Феодосійським ВПВКГ за період з 01.10.2003 р. по 01.10.2006 р. за послуги водопостачання і водовідведення ТОВ « Феодосіякурорт» відхилення від діючих тарифів не встановлено.

   У дослідницькій частині висновку вказано, що за договором № 279 від 15.05.1998 р. за тарифами, встановленими позивачем за період з 01.10.2003 р. по 01.04.2005 роки 20592,72 грн. і сплачено 12496,31 грн., з них 535,00 грн. сплачено за договором б/н від 01.04.2003 р. без вказівки рахунку і місяця, за який проведена оплата, а договору б/н від 01.04.2003 р. не існувало. Таким чином, позивач має право зарахувати дану суму в погашення заборгованості за мировою угодою на 01.10.2003 р. 19705,00 грн.

   У дослідницькій частині висновку експерта вказано, що за договорами бартеру за період з 01.10.2003 р. по 01.04.2005 р. сплачено 7904,00 грн.

   Фактично були проведені взаємозаліки в липні 2004 р. за роботу автовежі на 1500,00 грн. і автопослуги ЗИЛ -130 на 1765,00 грн., а в липні 2004 р. був виставлений рахунок на оплату послуг № 4742 від 30.07.04 р. на суму 3430,42 грн. Даний рахунок сплачений 02.08.04 р. - 770,00 грн., 02.08.04 р. - 1230,00 грн., 03.08.04 р. - 200,00 грн., 19.08.04 р. - 1232,42 грн., всього 3432,42 грн. Тобто рахунок 4742 сплачений повністю, а взаємозалік повинен бути зарахований до погашення попередніх боргів.

   У жовтні 2004 р. виставлений рахунок 9106 на суму 57,82 грн. і проведений взаємозалік на суму 3385,00 грн. по накладній № 139 на 2905,00 грн. отриманий пісок і дошка і по накладній № 40 отриманий щебень на 480 грн., переплата по рахунку склала 3327,18 грн.

   Вказану переплату також позивачем правомірно зараховано в погашення попередніх боргів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що висновок експерта не містить детально описаного нарахування і погашення заборгованості за послуги, а лише  вказано, що не завжди сплачена сума співпадає з сумою, виставленою в рахунку.

 Крім того експертом не були досліджені гарантійні листи відповідача, наявні в матеріалах справи.

          Зокрема, 01.06.2007 р. ТОВ « Феодосіякурорт» було направлено на адресу позивача гарантійного листа про оплату залишившоїся заборгованості на 04.06.2007 р. у розмірі 19762,37 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення до 29.06.2007 р. (а.с. 5 Т.3) Суд погоджується з тим, що вказані  листи не є первинними бухгалтерськими документам, однак  вказані гарантійні листи  свідчать про те, що відповідач погодився з тарифами позивача та з сумою заборгованості.

 ТОВ « Феодосіякурорт» визнавав розмір тарифів та суму заборгованості і тим, що оплачував виставлені рахунки повністю. Відповідач визнавав свою заборгованість в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

06.08.2007 р. до канцелярії господарського суду надійшла заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1052,68 грн. 3% річних, 3125,52 грн. інфляційних втрат, 1433,49 грн. пені. Щодо суми основного боргу, то позивач зазначає, що остання була оплачена відповідачем.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Так, платіжним дорученням № 136 від 31.05.2007 р. відповідачем було перераховано на користь позивача 10000,00 грн.; 07.06.2007 р. платіжним дорученням № 148 було перераховано 4000,00 грн., 27.06.07 р. платіжним дорученням № 197 було перераховано 15780,00 грн. Всього перераховано на рахунок ВПВКГ 29780,00 грн.

Як свідчать матеріали справи вказана сума заборгованості була сплачена відповідачем після подання позовної заяви Феодосійським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (06.11.2006 р.).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що  Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем зобов'язань по оплаті 29072,53 грн. заборгованості за договорами № 279 від 15.05.1998 р. та № 471/05 від 13.04.2005 р., через що  провадження  у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29072,53  грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1052,68 грн. 3% річних, 3125,52 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт»  інфляційних витрат у розмірі 3125,52  грн. за період з 01.10.2003 р. по 01.10.2006 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» 3% річних у розмірі 1052,68 грн. за період з 01.10.2003 р. по 01.10.2006 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Також, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 1433,49 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За затримку розрахунків ВАТ «Феодосіякурорт» сплачує Феодосійському виробничому підприємству водопровідно-каналізаційного господарства за кожен день прострочення пеню, що обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, але не більш за розмір, встановлений чинним законодавством.(пункт договору 14.1).

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 1433,49 грн. за період з 11.12.2005 р. по 01.11.2006 р. (відповідно до розрахунку а.с. 136 Т.1) судом визнається обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань по оплаті наданих за договорами № 279 від 15.05.1998 р. та № 471/05 від 13.04.2005 р. послуг з водопостачання та водовідведення не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Крім того, сума заборгованості була сплачена відповідачем в добровільному порядку.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 99 % та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» суму пені у розмірі 14,33 грн.

Щодо зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» до Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення 19780,00 грн. безпідставно отриманих коштів, то судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для її задоволення.

Як вже було встановлено судом раніше, вказана сума у розмірі 19780,00 грн., сплачена платіжним дорученням  07.06.2007 р. № 148 - 4000,00 грн., 27.06.07 р. платіжним дорученням № 197 - 15780,00 грн.,(а.с. 3-4 Т.3) була перерахована позивачем за зустрічним позовом в рахунок погашення заборгованості. Факт наявності вказаної заборгованості та її розмір вже був встановлений судом вище.

Крім того, 01.06.2007 р. ТОВ « Феодосіякурорт» було направлено на адресу відповідача за зустрічним позовом гарантійного листа про оплату залишившоїся заборгованості на 04.06.2007 р. у розмірі 19762,37 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення до 29.06.2007 р. (а.с. 5 Т.3) Вказане також свідчить, що відповідач погодився з тарифами позивача та з сумою заборгованості.

З вказаного можна зробити висновок, що посилання позивача з зустрічного позову на статтю 1212 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно, є безпідставним та необґрунтованим.

Таким чином у суду відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову, а тому у зустрічному позові слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 статті 80, статтями 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Галерейна, 14, код ЄДРПОУ 02140128) на користь Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. К. Лібкнехта, 8, код ЄДРПОУ 03348086) 1052,68 грн. річних, 3125,52 інфляційних втрат, 14,33 грн. пені, 332,65 грн. державного мита та 113,17 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі з первісного позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» на користь Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства заборгованості у розмірі 29072,53 грн. припинити.

4.          В іншій частині первісного позову відмовити.

5.          У зустрічному позові відмовити.

6.          Наказ видати після набрання судовим рішенням  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.