Рішення

від 08.06.2010 по справі 37/99-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2010 р.                                                            Справа № 37/99-10

вх. № 4091/5-37

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків  

до  ФОП ОСОБА_2, м. Харків  

про стягнення 240177,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 214450,00 грн. основного боргу та 25727,27 грн. пені у зв'язку з не виконанням відповідачем умов договору поставки № б/н від 12.05.2008 року.

Сторони про судове засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 07.06.2010 р. за вх. № 12788, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучається до матеріалів справи. У наданому відзиві представник відповідача вказував на те, що відповідач не має змоги сплатити позивачу суму боргу, проте не заперечує наявності боргу і зобов'язується, за наявності такої можливості, одразу погасити заборгованість.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 07.06.2010 р. за вх. № 12789, надав заяву про визнання позову, яка господарським судом залучається до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 08.06.2010 р. за вх. № 11000, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника відповідача у судовому засіданні Апеляційного суду Харківської області, яке господарським судом залучається до матеріалів справи. До клопотання представником відповідача була додана копія судової повістки адресована ОСОБА_3 по справі ОСОБА_4 Враховуючи те, що з наданого клопотання та матеріалів справи не вбачається того, що представник відповідача - ОСОБА_5 є представником ОСОБА_3 або ОСОБА_4, господарський суд вважав за необхідне в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

12.05.2008 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір поставки № б/н (далі - договір) з додатком № 1.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору позивач взяв на себе обов'язок поставляти та передавати у власність відповідача товари, а відповідач взяв на себе обов'язок приймати та оплачувати вказані товари.

Відповідно до п.1.2. договору загальна вартість товару, що буде поставлятися за цим договором складала 214450,00 грн.

Відповідно до п.1.3. договору кількість і асортимент товару наведені у додатку №1 (Специфікації) до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.3.1. договору покупець здійснює оплату вартості товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Відповідно до п. 3.2. договору датою поставки є дата підписання акту приймання - передачі товару між сторонами.

Згідно п. 5.1. договору сторони несуть відповідальність по своїх зобов'язаннях одна перед одною згідно чинного законодавства.

Пунктом 5.4. договору було передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

14.05.2008 року між позивачем та відповідачем був складений акт приймання - передачі № 1 товару до договору поставки, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари, перелік яких зазначається у відповідному акті приймання -передачі.

06.10.2008 року між позивачем та відповідачем був складений акт приймання - передачі № 2 товару до договору поставки, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари, перелік яких зазначається у відповідному акті приймання -передачі.

Враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів сплати відповідачем позивачу вартості товару у розмірі 214450,00 грн. господарський суд приходить до висновку, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань по договору, своєчасно не здійснив оплату за поставлений товар на користь позивачу, чим порушив умови договору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Частина  1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692  Цивільного кодексу України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що станом на момент подання позивачем позову до суду сума основного боргу у розмірі 214450,00 грн. не була сплачена відповідачем і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача пені господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.  

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

14.05.2008 року позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 102100,00 грн. Оскільки зобов'язання мало бути виконане 13.06.2008 року, відповідно 13.12.2008 року припинилось нарахування штрафних санкцій.

Отже, враховуючи те, що ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність в один рік  щодо до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), та те, що позивач звернувся до суду тільки 30.04.2009 року, тобто після спливу річного терміну нарахування пені, господарський суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення суми пені, яка була нарахована позивачем у зв'язку з не сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 102100,00 грн., необхідно відмовити.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 13408,32 грн., яка була нарахована позивачем у зв'язку з не сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 112350,00 грн., суд зазначає, що 04.05.2009 року припинилось нарахування штрафних санкцій, отже позивач не пропустив річний термін для пред'явлення вимоги про стягнення пені у розмірі 13408,32 грн., у зв'язку з чим дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 214450,00 грн. та пені у розмірі 13408,32 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 2278,58 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 224,20 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61166, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про р/р відсутні) на користь Фізичної особи - підприємець ОСОБА_1 (61018, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомості про р/р відсутні) суму основного боргу у розмірі 214450,00 грн., пеню у розмірі 13408,32 грн., 2278,58 грн. державного мита та 224,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя