Рішення

від 25.10.2021 по справі 120/9347/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 жовтня 2021 р. Справа № 120/9347/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Селянського (фермерського) господарства "Віра" про стягнення податкового боргу, зупинення видаткових операцій на рахунках,-

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області до Селянського (фермерського) господарства "Віра" про стягнення податкового боргу, зупинення видаткових операцій на рахунках.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що згідно інтегрованої картки платника податків за відповідачем рахується податковий борг в сумі 28739,03 грн., який в добровільному порядку не погашений.

Ухвалою суду від 16.08.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено 15 денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду про відкриття провадження від 16.08.2021 року отримана відповідачем 27.08.2021 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Разом з тим, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалась.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Селянське (фермерське) господарства "Віра" перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області.

Згідно інтегрованої картки платника податків за відповідачем рахується податковий борг щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), штрафних (фінансових) санкцій, що складає 28739,03 грн., а саме :

- єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75 %, що складає 2288,85грн.;

- земельного податку з юридичних осіб, що складає 26450,18 грн.

Податковий борг з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, з яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75 % виник 01.02.2021 року та підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку четвертої групи від 18.02.2020 року та інтегрованою карткою платника податків.

Податковий борг з земельного податку з юридичних осіб виник 26.03.2021 року та підтверджується податковою декларацією з плати за землю від 09.03.2021 року, податковою декларацією з плати за землю від 26.03.2021 року та інтегрованою карткою платника податків.

З метою погашення грошового зобов`язання в адресу відповідача було направлено податкову вимогу №250029-57 від 19.08.2020 року. Проте вказана податкова вимога залишилась без належного виконання.

У зв`язку з несплатою податкового боргу контролюючим органом 07 квітня 2021 року прийнято рішення про опис майна Селянського (фермерського) господарства "Віра" в податкову заставу.

Позивачем надіслано відповідачеві лист щодо виділення майна в податкову заставу, у якому просив надати перелік ліквідних активів, які можливо було б використати для погашення податкового боргу.

Водночас, 12 травня 2021 року податковий керуючий ОСОБА_1 склала акт відмови Селянського (фермерського) господарства "Віра" від опису майна в податкову заставу №7/20105118 у зв`язку відмовою у здійсненні опису майна у податкову заставу та/або не надання документів, необхідних для такого опису

Несплата відповідачем податкового боргу у добровільному порядку, а також відмова у здійсненні опису майна у податкову заставу та/або не надання документів, необхідних для такого опису слугували підставою для звернення контролюючого органу до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом, для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу, відповідно до пунктом 57.3. статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача було направлено податкову вимогу №250029-57 від 19.08.2020 року. Проте вказана податкова вимога залишилась без належного виконання. Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку вказаної суми заборгованості.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму заборгованості відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних та задоволення адміністративного позову в частині стягнення з рахунків у банках коштів для погашення податкового боргу.

Надаючи оцінку вимогам податкового органу в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, на суму спірної податкової заборгованості, суд керується такими мотивами.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 ПК України).

Пунктом 89.1 статті 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 89.2 цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

При цьому, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу (пункт 89.4 статті 89 ПК України).

Водночас, контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (підпункт 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що у разі не допуску контролюючого органу до опису майна у податку заставу останній наділений правом звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Як уже зазначалося, контролюючим органом 07 квітня 2021 року прийнято рішення про опис майна Селянського (фермерського) господарства "Віра" в податкову заставу. Позивачем надіслано відповідачеві лист щодо виділення майна в податкову заставу, у якому просив надати перелік ліквідних активів, які можливо було б використати для погашення податкового боргу.

12 травня 2021 року податковий керуючий ОСОБА_1 склала акт відмови Селянського (фермерського) господарства "Віра" від опису майна в податкову заставу у зв`язку із відмовою відповідача у здійсненні опису майна у податкову заставу та/або не надання документів, необхідних для такого опису.

Відтак, оскільки відповідачем відмовлено у здійсненні опису майна у податкову заставу та/або не надання документів, необхідних для такого опису, тому контролюючий орган обґрунтовано звернувся до суду з позовом щодо зупинення видаткових операцій на рахунках позивача шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Відтак, з огляду на те, що обставини, наведені позивачем у адміністративному позові, знайшли підтвердження в ході судового розгляду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність витрат суб`єкта владних повноважень пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстав для стягнення з відповідача судових витрат немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Селянське (фермерське) господарство "Віра" кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 28739,03 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень 03 копійки).

Зупинити видаткові операції на рахунках Селянського (фермерського) господарства "Віра" шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності Селянського (фермерського) господарства "Віра", що знаходиться в банківських установах, обслуговуючих такого платника.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ ВП 44069150);

Відповідач: Селянське (фермерське) господарство "Віра" (вул. Лісна, 18, с. Джулинка, Бершадський район, Вінницька область, 24450, ЄДРПОУ 20105118).

Суддя Свентух Віталій Михайлович