Рішення

від 25.10.2021 по справі 440/9831/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/9831/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії восьмого скликання Великобаганської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 11 серпня 2021 року "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)",

- зобов`язати Великобаганську селищну раду Миргородського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в межах селища Велика Багачка, вул. Тітова на території Великобагачанської селищної ради, Миргородського району, Полтавської області,

- стягнути витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою є протиправним, оскільки в ньому не наведено жодної з підстав для відмови, перелік яких визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27.09.2021 до суду від Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що опрацювавши Публічну кадастрову карту України, бажана земельна ділянка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером - 5320255100:30:004:0701, загальною площею - 1,3231 га, комунальної форми власності, із цільовим призначенням - 11.04 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури. Також межує із земельною ділянкою кадастровий номер 5320255100300040096, загальною площею - 4,9638 га, державної форми власності, з цільовим призначенням - оздоровчого призначення, на якій розташований ТОВ "Санаторій "Псьол". При цьому на земельній ділянці , можливо, наявні інженерні комунікації ТОВ "Санаторій "Псьол".

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

27.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,15 га, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради, в АДРЕСА_1 .

До клопотання додано: копію паспорта, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера та графічний матеріал з відображенням місця розташування земельної ділянки.

Рішенням 13 сесії восьмого скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 11 серпня 2021 року відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибана ділянка), яка розташована в межах селища Велика Багачка вулиця Тітова на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області в зв`язку з тим, що по вказаній у графічних матеріалах земельній ділянці проходять підземні інженерні комунікації ТОВ "Санаторій "Псьол".

Вважаючи зазначений пункт рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ (далі - ЗК України).

Відповідно до статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 цього Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі частиною першою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною п`ятою статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частини друга, третя статті 116 ЗК України).

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зауважує, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що оформлена рішенням 13 сесії восьмого скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 11 серпня 2021 року, обґрунтована тим, що на даній земельній ділянці проходять підземні інженерні комунікації ТОВ "Санаторій "Псьол".

У свою чергу судом при відкритті провадження у справі витребувано від відповідача докази того, що на бажаній земельній ділянці проходять підземні інженерні комунікації ТОВ "Санаторій "Псьол".

На вимоги ухвали суду Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області у відзиві на позов зазначила, що 16 вересня 2021 року звернулася до ТОВ "Санаторій "Псьол" із листом щодо надання інформації з приводу наявності на зазначеній земельній ділянці інженерних комунікацій.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення у Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області не було достеменної інформації, що на бажаній земельній ділянці проходять підземні інженерні комунікації ТОВ "Санаторій "Псьол".

Таким чином, суд з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії восьмого скликання Великобаганської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 11.08.2021 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

Вирішуючи іншу вимогу позивача - про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд враховує те, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили, а не забезпечення ефективності державного управління.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Однак, зважаючи на те, що Великобаганської селищної ради Миргородського району Полтавської області було прийнято рішення про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених статтею 118 ЗК України, суд вважає необхідним зобов`язати Великобаганської селищної ради Миргородського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.07.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,15 га, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради, в АДРЕСА_1 .

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги 1/20 від 20.08.2021; попередній розрахунок вартості послуг та роботи від 20.08.2021, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 27.08.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1701; ордер про надання правничої (правової) допомоги від 20.08.2021.

На виконання умов вказаного договору про надання правничої допомоги позивачем сплачено суму послуг професійної правової допомоги в сумі 4000,00 грн., що підтверджується квитанцією про оплату послуг від 27.08.2021 № 1/20.

Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує такі обставини.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого:

- ця справа відноситься до справ незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;

- позов носить немайновий характер.

Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 2000,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21044600) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії восьмого скликання Великобаганської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 11.08.2021 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

Зобов`язати Великобаганської селищної ради Миргородського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.07.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,15 га, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради, в АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко