Постанова

від 21.08.2007 по справі 7629-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7629-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.08.2007Справа №2-27/7629-2007А

За позовом – Колективне рибальське господарство «Луч», м. Ялта, вул.. Свердлова, 3.   

До відповідача –  ДПІ в м. Ялта, м. Ялта, вул.. Васильова, 16.   

Про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -  рішення.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача –    Бородкін А. А., дор. у справі.  

Від відповідача –  Володькін, дор. у справі; Винник, дор. у справі.  

Сутність спору:          Позивач звернувся  до господарського суду АРК   із позовною заявою до ДПІ в м. Ялта   про визнання недійсним   податкового повідомлення -  рішення державної податкової інспекції в м. Ялта №0003502301/0 від 03.11.2006 р. на суму 1050300 грн.  

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що він є сільськогосподарським виробником у розумінні п. 11.20 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» і мало законне право  на застосування пільги по оподаткуванню відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».  

На підставі викладеного,  просить позов задовольнити.

Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що  позивач мав би право на застосування в своєї діяльності спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість  відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо здійснював би повний цикл  операцій, тобто займався розведенням, вирощуванням товарної риби, переробкою та збутом власної рибної продукції. Вказана позиція визначена в листах ДПА України №14758/7/16-1201 від 18.12.2000 р., №16824/7/16-1201 від 18.12.2000 р. і №17952/7/16-1417 від 27.09.2006 р. Однак в зв'язку з  тим,  що позивач здійснював лише вилов, часткову обробку та реалізацію рибо- продукції, а не повний цикл операцій, то він не мав  права застосовувати пільгу передбачену  п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного, просить у позові відмовити.

Позивач заявою від 03.07.2007 р. уточнив позовні вимоги та просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -  рішення державної податкової інспекції в м. Ялта №0003502301/0 від 03.11.2006 р. на суму 1050300 грн.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача. Відповідач з  вказаним уточненням був ознайомлений.  

 Відповідачем по справі було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи копію касаційної скарги на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду по справі №2-24/1969-2007А за позовом риболовецького колгоспу ім.. 1 Травня до ДПІ в м. Керч про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення в обґрунтування  того,  що позивач у підтвердження своєї позиції   не має права посилатися на судову практику по справі №2-24/1969-2007А.    

Суд дійшов висновку вказане клопотання задовольнити.

 Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  суд   -             

В С Т А Н О В И В :

В період з 09.10.2006 р. по 20.10.2006 р. ДПІ в м. Ялта було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2006 р.

По результатам перевірки було складено акт №2466/23-0/03889215/170 від 25.10.2006 р.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення №0003502301/0 від 03.11.2006 р., відповідно до якого у відношенні позивача було визначено податкове забовязання по податку на додану вартість у розмірі 1050300 грн., з якого 700200 грн. за основним платежом  і 350100 грн. штрафних санкцій.

Вказане податкове повідомлення – рішення позивачем в адміністративному порядку, відповідно до  ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», не оскаржувалося.

Листом ГС АР Крим від 07.06.2007 р. відповідач був повідомлений про судове оскарження позивачем повідомлення – рішення №0003502301/0 від 03.11.2006 р.   

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом  встановлено, що в періоді, що перевірявся, позивач склав і подав до відповідача дві декларації по ПДВ: загальну – повну, в якій декларував доходи від передачу в оренду приміщень і інших товарно – матеріальних цінностей та спеціальну сільськогосподарську – по скороченій формі, в якій декларував доходи від вилову, часткової переробки та реалізації рибопродукції.

Під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивач  не повинен був використовувати пільгу, передбачену п. 11.20 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» на операції по вилову, часткову переробку та реалізації рибопродукції, тому повинен був подавати до ДПІ в м. Ялта одну загальну декларацію без подання скороченої декларації.

Таким чином, за висновком відповідача,  у порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено податкові забовязання по ПДВ по загальній декларації та завищені по скороченої декларації:

-          у липні 2004 р. у розмірі 14115 грн.;

-          у серпні 2004 р. у розмірі 20133 грн.;

-          у вересні 2004 р. у розмірі 6916 грн.;

-          у жовтні 2004 р. у розмірі 33688 грн.;

-          у листопаді 2004 р. у розмірі 91042 грн.;

-          у грудні 2004 р. у розмірі 106915 грн.;

-          у січні 2005 р. у розмірі 38656 грн.;

-          у лютому 2005 р. у розмірі 39526 грн.;

-          у березні 2005 р. у розмірі 52941 грн.;

-          у квітні 2005 р. у розмірі 33483 грн.;

-          у травні 2005 р. у розмірі 3359 грн.;

-           у червні 2005 р. у розмірі 10783 грн.;

-          у липні 2005 р. у розмірі 11336 грн.;

-          у серпні 2005 р. у розмірі 3880 грн.;

-          у вересні 2005 р. у розмірі 21004 грн.;

-          у жовтні 2005 р. у розмірі 18755 грн.;

-          у листопаді 2005 р. у розмірі 67499 грн.;

-          у грудні 2005 р. у розмірі 183957 грн.;

-          у січні 2006 р. у розмірі 57413 грн.;

-          у лютому 2006 р.  у розмірі 145903 грн.;

-          у березні 2006 р. у розмірі 32079 грн.;

-          у квітні 2006 р. у розмірі 51442 грн.;

-          у травні 2006 р. у розмірі 38238 грн.;

-          у червні 2006 р. у розмірі 16610 грн.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2008 року зупинено  дію  пункту  7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього  Закону  в  частині  сплати  до  бюджету  податку  на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва,   включаючи  продукцію  (крім  підакцизних  товарів), виготовлену     на     давальницьких     умовах     із власної сільськогосподарської  сировини,  за  винятком операцій з поставки переробним   підприємствам   молока   та  м'яса  живою  вагою,  що здійснюються  сільськогосподарськими  товаровиробниками  незалежно від  організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана  від  поставки  сільськогосподарської  продукції власного виробництва  та  продуктів  її  переробки  за  попередній  звітний (податковий)  рік,  становить не менше 50 відсотків загальної суми валового  доходу  підприємства.

Постановою КМУ від 26.02.1999 р. №271 було затверджено «Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва,          включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини».

Відповідно до п. 1 вказаного Положення цим   Порядком   визначається   механізм   акумуляції   та використання коштів податку на додану вартість,  що не  підлягають сплаті   до   бюджету,  які  нараховуються  сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку  на  додану  вартість  щодо операцій  з продажу товарів (робіт,  послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім  підакцизних  товарів),  виготовлену  на давальницьких  умовах  із  власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока  та  м'яса живою вагою.

Відповідно до п. 2 вказаного Положення дія  цього  Порядку  поширюється  на сільськогосподарських товаровиробників незалежно  від  організаційно-правової  форми  та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від  продажу  сільськогосподарської  продукції власного  виробництва  та  продуктів  її  переробки  за попередній звітний  (податковий)  рік  суму,   що   становить   не   менш  як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Розпорядження КМУ від 10.05.1999 р. №391 – р визначено, що до осіб, які здійснюють свою діяльність в галузі сільськогосподарського виробництва, віднесено рибницькі   та   рибальські,   включаючи риболовецькі,   господарства,   що  займаються  риборозведенням, вирощуванням товарної риби,  виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм).  

Відповідно до п. 1.5 Статуту позивача предметом діяльності позивача є, зокрема: 1. організація рибного промислу у водних басейнах; 2. виробництво,  переробка і реалізація рибної продукції; 3. виробництво,  закупівля,  переробка, зберігання і реалізація сільськогосподарської і тваринницької  продукції і інших продуктів харчування,  в тому числі імпортного виробництва.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільськогосподарського господарства дна період з 2001 – 2004 р. р.» ( що є чинним і на даний час ) сільськогосподарський товаровиробник - фізична  або  юридична особа, яка    займається   виробництвом   сільськогосподарської продукції,   переробкою   власновиробленої   сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

При цьому продукція сільського    господарства    (сільськогосподарська продукція) - продукція,  що виробляється в сільському господарстві та  відповідає  кодам  01.11-01.42  та 05.00.1-05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97.

Під кодами 05.00.1 – 05.00.42 значиться продукція рибного господарства – риба та інша продукція рибного господарства.   

Відповідно до довідки №01.60-1-21/527 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України позивач по справі здійснює наступні види діяльності за КВЕД:  05.01.0 – рибальство,  надання послуг у рибальстві; 52.23.0 – роздрібна торгівля рибою і морепродуктами.

Також відповідно до п. 2.15 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства на Україні» сільгосппродукцією вважаються товари, що підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ВЕД. Згідно до Митного тарифу України у групу 03 входять риба та ракоподібні,  малюски та інші водні безхребетні.

З вказаного можливо зробити однозначний висновок про те,  що позивач по справі є   сільськогосподарським товаровиробником. Вказаний факт відповідачем по справі не заперечується.

Відповідач вказує на той факт, що позивачем  здійснюються не  всі стадії рибництва – від риборозведення та вирощування та вилову і продажу.

Однак у Розпорядженні   КМУ від 10.05.1999 р. №391 – р прямо не вказано,  що  сільськогосподарський товаровиробник  повинен саме виконувати всі стадії рибництва. До того ж  сам факт включення  рибальських господарств до осіб, які здійснюють свою діяльність в галузі сільськогосподарського виробництва свідчить про те, що законодавець мав на увазі класичне рибальство, що відноситься до сільгоспвиробництва без яких – небудь застережень.   

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку залишок податкових  зобов'язань  відповідно  до  декларації з податку на  додану  вартість  з  реалізованої  продукції,  товарів (робіт,  послуг)  власного виробництва,  включаючи продукцію (крім підакцизних  товарів),  виготовлену  на  давальницьких  умовах  із власної  сільськогосподарської  сировини,  тобто різниця між сумою податку  на  додану  вартість,  одержаною   сільськогосподарськими товаровиробниками   від  покупців,  та  сумою  податку  на  додану вартість,   сплаченою   ними    постачальникам,    перераховується сільськогосподарськими  товаровиробниками  з  поточного рахунка на окремий рахунок у  терміни,  передбачені  для  перерахування  суми податку  на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок  зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за  цільовим  призначенням,  і  підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.      

Кошти,   перераховані         сільськогосподарськими товаровиробниками  на  окремий рахунок,  використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого  призначення. У  разі  нецільового  використання  кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Судом встановлено, що позивач має в АКБ УСБ в м. Ялта спеціальні рахунки для акумуляції податку на додану вартість. Вказані кошти залишаються у розпорядженні позивача і використовуються ним для придбання матеріально – технічних ресурсів виробничого призначення.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на листи ДПА України №14758/7/16-1201 від 18.12.2006 р., №16824/7/16-1201 від 18.12.2000 р., №17952/7/16-1417 від 27.09.2006 р., однак вказані листи носять рекомендательний характер,  і не є обов'язковими для суду.

Відповідно до п. п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України  Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону,  або коли  норми  різних  законів  чи різних    нормативно-правових   актів   припускають   неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як  платника  податків,  так  і  контролюючого  органу, рішення приймається на користь платника податків.  

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією  та законами України;  2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано; 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;  10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАСУ суд  при вирішенні справи керується принципом верховенства права,  відповідно до якого зокрема людина,  її права  та  свободи є     найвищими   цінностями   та   визначають   зміст   і спрямованість діяльності держави  

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідач правомірність винесення податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40  грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

        На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

      1.   Позов задовольнити.

 2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -  рішення державної податкової інспекції в м. Ялта №0003502301/0 від 03.11.2006 р. на суму 1050300 грн.

 3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) на користь колективного рибальського господарства «Луч», м. Ялта, вул.. Свердлова, 3, ( р/р 2600331133001 в АКБ УСБ м. Ялта, МФО 334270, ЗКПО 03889215 )     3,40 грн. державного мита.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.