Рішення

від 17.09.2007 по справі 7790-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7790-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

17.09.2007Справа №2-15/7790-2007

За позовом Закритого акціонерного товариства «Харківдерев» (61001, м.Харків, пров. Плеханівський, 3, код ЄДРПОУ 00275116)

До відповідача  Споживчого товариства № 2 Бахчисарайського РАЙСТ (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, пров. Музичний, 2, код ЄДРПОУ 32322937)

Про стягнення 13578,91 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Портік В.О., довіреність № 1 від 06.04.2007 р., у справі

Від відповідача  - не з'явився   

        Обставини справи: Закрите акціонерне товариства «Харківдерев» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Споживчого товариства № 2 Бахчисарайського РАЙСТ  про стягнення 13578,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо перерахування коштів за проданий відповідачем товар позивача за договором комісії на продаж меблів № 1020 від 01.07.2003 р., через що заборгованість Споживчого товариства № 2 Бахчисарайського РАЙСТ  перед Закритим акціонерним товариством «Харківдерев» складає 9780,96 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1193,27 грн. інфляційних втрат, 377,84 грн. 3% річних, 2226,84 грн. пені.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги суду не виконав, про час та місце слухання справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

За такими обставинами суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

    Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.07.2003 р. між Закритим акціонерним товариством «Харківдерев» (Комітент) та Споживчим товариством № 2 Бахчисарайського РАЙСТ (Комісіонер) був укладений договір комісії на продаж меблів № 1020. (а.с.14-16)

          Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором   комісії   одна    сторона    (комісіонер) зобов'язується  за  дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно пункту  1.1. Договору Комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснювати в інтересах останнього від свого імені реалізацію меблів.

Кількість, асортимент та мінімальна ціна продажу меблів фіксується в накладних на передачу меблів комісіонеру. (пункт 1.2 Договору).

Пунктом 2.5 Договору встановлений обов'язок Комісіонера інформувати комітента про хід виконання доручення шляхом надання щомісячного звіту, в якому вказувати кількість та асортимент реалізованих меблів.

До обов'язків Комісіонера входить також проводити звірку розрахунків з комітентом кожного кварталу та надавати інформацію про залишки нереалізованих меблів, при цьому надавати відомості, що стосуються виконання доручення по цьому договору, у тому числі й про перерахування грошей. (пункт 2.6 Договору).

Згідно до пункту 2.9 Договору комісіонер зобов'язаний перераховувати кошти за продані меблі у строки, передбачені статтею 5 Договору.

Розділом 5 Договору передбачений порядок розрахунків сторонами.

Так, у пункті 5.2 Договору сторони зазначили, що кошти комітенту перераховуються комісіонером протягом 3-х банківських днів з моменту надходження коштів від покупця до комісіонера.

Строк дії Договору встановлений розділом 6 Договору та становить з 01.07.2003 р. по 01.07.2004 р. По закінченню вказаного  строку умови Договору продовжують діяти у відношенні усіх партій меблів, які знаходяться у комісіонера, а також по яким кінцевий розрахунок не проведений.

Додатковою угодою від 01.07.2004 р. до договору комісії № 1020 від 01.07.2003 р. сторони продовжили дію Договору до 26.02.2005 р. на колишніх умовах. (а.с. 17)

Позивачем були виконані свої обов'язки за договором, поставлений відповідачу  відповідний товар на загальну суму 25595,68 грн., що підтверджується складеними та підписаними обома сторонами накладними (а.с.18-23)

Накладна № кг1676 від 27.08.2003 р. на суму 3154,40 грн.

Накладна № кг1868 від 19.09.2003 р. на суму 10532,20 грн.

Накладна № кг593 від 16.03.2004 р. на суму 8931,88 грн.

Накладна № кг2167 від 10.09.2004 р. на суму 2977,20 грн.

Відповідачем вказаний товар був отриманий, про що свідчать підписи уповноважених представників Споживчого товариства № 2 Бахчисарайського РАЙСТ у накладних та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. (а.с 18-23)

Відповідачем у виконання свого обов'язку за Договором було оплачено позивачу суму у розмірі 9814,72 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками по рахунку позивача. (а.с. 31-34, 48-79).

Проте, відповідач не виконав свої обов'язки за договором щодо перерахування коштів за проданий відповідачем товар, в результаті чого за ним склалася заборгованість  за поставлений позивачем товар у розмірі 15780,96 грн.

Договір № 1020 від 01.07.2003 р. не передбачає строк у який Комісіонер повинен продати товар позивача та здійснити розрахунки.

Після проведення сторонами звірки залишків  товару було виявлено залишків на суму 7804,08 грн.

Тому позивач в порядку статті 530 Цивільного кодексу України 09.11.2005 р. направив відповідачу претензію № 246 на суму 10976,88 грн. основного боргу а також пені у розмірі 1427,01 грн.  (а.с. 26)

Вказана претензія була отримана відповідачем 14.11.2005 р., про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у поштовому повідомленні. (а.с. 24)

Вказана претензія була визнана відповідачем та у відповіді за № 06/192 від 16.11.2005 р. відповідач зобов'язався погасити заборгованість.

01.12.2005 р. сторонами був складений та підписаний Акт звіряння взаєморозрахунків (а.с. 29), згідно з яким Споживчим товариством № 2 Бахчисарайського РАЙСТ визнана заборгованість у розмірі 15780,96 грн.

Після складання Акту звіряння взаєморозрахунків відповідачем було сплачено на користь позивача 6000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками по рахунках позивача (а.с. 31-34).

Однак відповідачем не було виконане своє зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за проданий відповідачем товар позивача за договором комісії на продаж меблів № 1020 від 01.07.2003 р, що і послужило підставою для звернення Закритого акціонерного товариства «Харківдерев» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за договором.  За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 9780,96 грн. заборгованості за договором комісії на продаж меблів № 1020 від 01.07.2003 р., через що  вимоги позивача про стягнення зі Споживчого товариства № 2 Бахчисарайського РАЙСТ заборгованості у розмірі 9780,96 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 1193,27 грн. та 377,84 грн. 3% річних

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення зі Споживчого товариства № 2 Бахчисарайського РАЙСТ інфляційних витрат у розмірі 1193,27  грн. за період з 01.01.2006 р. по 15.04.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення зі Споживчого товариства № 2 Бахчисарайського РАЙСТ 3% річних у розмірі 377,84 грн. за період з 01.01.2006 р. по 15.04.2007 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 2226,84 грн. за період з 01.01.2006 р. по 15.04.2007 р.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне перерахування коштів комісіонер виплачує пеню у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від сумми боргу, що належить до перерахування.

Вимоги позивача про стягнення зі Споживчого товариства № 2 Бахчисарайського РАЙСТ суми пені за період з 01.01.2006 р. по 15.04.2007 р. у розмірі 2226,84 грн. підлягають частковому зменшенню з огляду на наступне.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином період для нарахування пені повинен становити з 01.01.2006 р. по 01.07.2006 р.

Постановою НБУ від 06.12.2005 р. № 463 з 06.12.2005 р. розмір облікової ставки НБУ був встановлений 9,5%.

Листом НБУ від 06.06.2006 р. № 14-011/1373-6039 з 10.06.2006 р. розмір облікової ставки НБУ встановлений 8,5 %.

Таким чином, розмірі пені, яка підлястягає стягненню з відповідача повинна бути розрахована наступним чином:

з 01.01.2006 по 09.06.2006 р. - 9780,96 грн. х 19% х 160 дн. /360 дн. = 814,63 грн.

з 10.06.2006 по 01.07.2006 р. – 9780,96 грн. х 17% х 21 дн. /360 дн. = 95,67 грн.

Всього 910,30 грн.

Таким чином, загальна сума пені за прострочення виконання зобов'язання відповідачем за період з 01.01.2006 р. по 01.07.2006 р. становить 910,30 грн., підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути зі Споживчого товариства № 2 Бахчисарайського РАЙСТ (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, пров. Музичний, 2, код ЄДРПОУ 32322937, р/р 26003838 банк АППБ «Аваль» МФО 384470) на користь Закритого акціонерного товариства «Харківдерев» (61001, м. Харків, пров. Плеханівський, 3, код ЄДРПОУ 00275116, р/р 26000811002220 в ХОФ АКБ Укрсоцбанка м. Харків МФО 351016) суму заборгованості у розмірі 9780,96 грн., 377,84 грн. річних, 1193,27 грн. інфляційних втрат, 910,30 грн. пені, 122,62 грн. державного мита та 106,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.