Рішення

від 18.10.2021 по справі 192/187/20

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/187/20

Провадження № 2/192/75/21

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Стрельникова О.О.

за участю: секретаря судового засідання - Корота Л.С.,

представника позивача - адвоката Мулька А.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Мелещука Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та скасування записів про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та скасування записів про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку.

На обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 та у зв`язку з цим відкрилася спадщина.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 червня 2003 року, виданого Солонянською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі № 1746, позивач, як єдиний спадкоємець за заповітом отримав спадщину після смерті ОСОБА_3 .

На підставі вказаного свідоцтва ОСОБА_2 успадкував все майно померлого ОСОБА_3 , у тому числі земельну ділянку, площею 5,7757 га., яка розташована на території Мопрівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 017328, виданого Мопрівською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області.

Ставши власником вищезазначеної земельної ділянки позивач замовив у землевпорядній організації технічну документацію із складанням Державного акту на право власності на земельну ділянку для отримання Державного акту на його ім`я та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру.

У 2006 році землевпорядною організацією було виготовлено технічну документацію на земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер - 1225083800:01:033:0011.

07 травня 2007 року Солонянською районною державною адміністрацією ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку на його ім`я, де зазначено всі параметри земельної ділянки, в тому числі кадастровий номер 1225083800:01:033:0011.

01 липня 2012 року позивач уклав із СТОВ Колос договір оренди зазначеної земельної ділянки із кадастровим номером 1225083800:01:033:0011, зі строком дії на 10 років. Даний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області 11 грудня 2012 року за реєстровим номером № 122508384000363.

У 2017 році директор СТОВ Колос Бєлих О.М. повідомив позивачу, що при замовлені витягів із державного земельного кадастру у Солонянському відділі Держгеокадастру виявилось, що земельна ділянка з його кадастровим номером зареєстрована на іншу особу, а саме на ОСОБА_1 .

Дізнавшись про порушення його права ОСОБА_2 звернувся до адвоката за правовою допомогою, який вияснив, що дійсно у 2017 році ОСОБА_1 , після смерті його батька ОСОБА_4 , успадкував земельну ділянку, площею 5,7757 га, кадастровий номер 1225083800:01:033:0011 та на яку є обмеження, тобто яка знаходиться в оренді у ТОВ Колос з 11 грудня 2012 року, строком на 10 років.

Договір оренди від 11 грудня 2012 року земельної ділянки, кадастровий номер 1225083800:01:033:0011, площею 5,7757 га, яка знаходиться на території Мопрівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області із СТОВ Колос , строком на 10 років, уклав саме позивач ОСОБА_2 , як законний власник вказаної земельної ділянки.

19 травня 2017 року Солонянською державною нотаріальною конторою видане свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстроване в реєстрі № 1-944 по спадковій справі № 358/2016 згідно якого спадкоємцем земельної ділянки, площею 5,7757 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої на території Мопрівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225083800:01:033:0011, після смерті ОСОБА_4 став ОСОБА_1 .

Дане право власності на земельну ділянку зареєстроване на підставі вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Із відповіді відділу у Солонянськом у районі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18 червня 2020 року вбачається, що Державні акти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 видані на одну і ту ж саму земельну ділянку.

Тому вражає, що відповідачами під час вирішення питання про спадкування земельної ділянки не було враховано права позивача на земельну ділянку, кадастровий номер 1225083800:01:033:0011, яка належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 червня 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позов не визнали та підтримали відзив на позов відповідно до якого зазначили, що на підставі акту від 01 жовтня 2002 року, в наслідок розпаювання земель колишнього КСП Колос , Солонянська райдержадміністрація відповідно до вказаного акту передала батькові відповідача земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 5,7757 га, яка відображена на збірному кадастровому плані № 33. Позивач надав суду акт від 20 грудня 2001 року, згідно якого Широківська сільська рада Солонянського району передала дідусеві позивача ОСОБА_3 земельну ділянку, яка відображена на кадастровому плані № 33, без зазначення її номера, також в Державному акті на право приватної власності на землю на ім`я дідуся не вказано номер земельної ділянки на яку він виданий. Таким чином, батько відповідача правомірно набув право на спірну земельну ділянку, а дідусь позивача ні. 12 червня 2017 року відповідач по договору оренди передав успадковану спірну земельну ділянку в оренду ПП ОСОБА_5 , а позивач 01 липня 2012 року передав успадковану спірну земельну ділянку в оренду СТОВ Колос . Отже, відповідач та позивач передали в оренду різним орендарям одну і ту ж саму земельну ділянку. ПП ОСОБА_5 надав відповідачу копію укладеного ним з СТОВ Колос договору міни від 01 березня 2018 року з додатком № 2, відповідно до якого він в порядку обміну передав у користування СТОВ Колос ділянку батька, площею 5,9891 га, яка відображена на збірному кадастровому плані на полі № 42 від № 4. Також, він надав відповідачу копію плану поля № 42, у зв`язку з чим просили відмовити в задоволенні позовних вимог (Т. 1 а.с. 168, 169).

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов до відповідача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а позов до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого Дніпродзержинським міським РАЦС 27 червня 1980 року, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (Т. а.с. 217).

Відповідно акту про передачу та прийом земельної частки (паю) із земель колективної власності колишнього КСП Колос власнику сертифіката ДП 0082642 Мопрівської сільської ради від 20 грудня 2001 року, ОСОБА_3 здійснено на підставі рішення № 12 XIV сесії ХХІІІ скликання Мопрівської сільської ради від 19 лютого 2001 року передачу земельної ділянки в розмірі 5.7757 га, згідно схеми поділу, яка відображена на збірному кадастровому плані земельної ділянки № НОМЕР_3 (Т. 1 а.с. 173).

З Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 017328 від 28 січня 2002 року вбачається, що ОСОБА_3 на підставі рішення Мопрівської сільської ради № 12-XIV-XXIII від 05 лютого 2002 року, належить земельна ділянка площею 5,7757 га, що розташована на території Мопрівської сільської ради дляведення товарного сільськогосподарського виробництва (Т. 1 а.с. 15 зворот, 16, Т. 2 а.с. 11).

Як вбачається із заповіту, посвідченого секретарем Мопрівської сільської ради 13 липня 2002 року, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповідав належну йому земельну ділянку, яка розташована на території Мопрівської сільської ради і передана йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і належить йому згідно державного акту ІІ-ДП № 017328 - ОСОБА_2 (Т. 2 а.с. 6).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого Мопрівською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області від 05 серпня 2002 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 2 а.с. 5).

З Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 103918 вбачається, що ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації № 650-р від 17 вересня 2002 року, належить земельна ділянка площею 5,7757 га, що розташована на території Мопрівської сільської ради дляведення товарного сільськогосподарського виробництва (Т. 1 а.с. 221).

Відповідно до акту про передачу та прийом земельної частки (паю) із земель колективної власності колишнє КСП Колос власнику сертифіката ДП 0295574 Солонянської райдержадімінстрації від 01 жовтня 2002 року, ОСОБА_4 здійснено на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації № 650-р від 17 вересня 2002 року передачу земельної ділянки в розмірі 5.7757 га, згідно схеми поділу, яка відображена на збірному кадастровому плані земельної ділянки № 33-11 (Т. 1 а.с. 170).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 червня 2003 року серії ВАК № 863130, зареєстроване в реєстрі за № 1746, позивачу після померлого ОСОБА_3 , належить на праві приватної власності земельна ділянка розміром 5,7757 га в межах згідно з планом, розташована на території Мопрівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Т. 1 а.с. 12, Т. а.с. 16).

З довідки Мопрівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області № 174 від 03 березня 2004 року видана ОСОБА_4 вбачається, що земельна ділянка (пай) знаходиться на полі № 42, пай 4 (Т. 1 а.с. 109).

Як вбачається з Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 157757 від 07 травня 2007 року, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 червня 2003 року, № 1746 ВАК № 863129 належить земельна ділянка площею 5,7757 га, що розташована на території Мопрівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням дляведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010713200631 (Т. 1 а.с. 20).

Відповідно до договору оренди землі від 01 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Колос , орендодавець передав в оренду орендарю земельну ділянку площею 5,7757 га, що розташована на території Мопрівської сільської ради, і належить орендодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧЕ № 157757 від 07 травня 2007 року, реєстраційний № 010713200631 (Т. 1 а.с. 21, 22). Договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 грудня 2012 року за № 122508384000363.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого виконавчим комітетом Новопокровської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т. 1 а.с. 212 зворот).

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 травня 2017 року серії НМО 077464, що зареєстроване в реєстрі за № 1-944, вбачається, що ОСОБА_1 після померлого ОСОБА_4 , належить на праві приватної власності земельна ділянка розміром 5,7757 га в межах згідно з планом, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Мопрівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (Т. 1 а.с. 27, 229).

Відповідно до договору оренди землі від 12 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_5 , орендодавець передав в оренду орендарю земельну ділянку площею 5,7757 га, яка знаходиться на території Мопрівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, і належить орендодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 103918 від 27 листопада 2002 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1256025212250 (Т. 1 а.с. 174).

Як вбачається з довідки відділу у Солонянському районі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 57/115-20 від 18 травня 2020 року вбачається, що відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки в Державних актах, виданих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 конфігурація земельної ділянки однакова та згідно опису меж суміжні землекористувачі вказані ті ж самі, таким чином Державні акти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 видані на одну і ту ж саму земельну ділянку (Т. 1 а.с. 73).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , показав суду, що 12 червня 2017 року він з ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки та коли приїхали оглянути земельну ділянку встановили, що ділянка на полі № 33 не належить ОСОБА_1 , а його земельна ділянка знаходиться на полі № 42 , земельна ділянка № НОМЕР_3 знаходиться в оренді СТОВ Колос , терміном оренди 10 років.

В судовому засіданні сторони визнали, що і позивач, і відповідач мають правовстановлюючі документи на одну і ту ж земельну ділянку і дану обставину не оспорювали.

Згідно ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 1301 ЦК України - свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої - дев`ятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно до ст. 25 ЗК України (в редакції яка діяла на час надання земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) - при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність працівникам державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа передаються безоплатно.

Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд).

Кожен працівник цього підприємства, установи та організації, а також пенсіонери з їх числа мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Статтею 118 ЗК України (в редакції яка діяла на час надання земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) передбачено, що передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська радау місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до ст. 126 ЗК України в редакції яка діяла на час надання земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) - право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Даний висновок суду узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладений у справі №2-3007/11 в постанові від 12 грудня 2018 року.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку площею - 5,7757 га, кадастровий номер - 1225083800:01:033:0011, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мопрівської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_3 , а відповідач ОСОБА_1 успадкував цю же земельну ділянку після смерті ОСОБА_4 .

При цьому судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 набув права власності на спірну земельну ділянку раніше ніж ОСОБА_4 , тобто на момент передачі у власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки, вона вже була у власності ОСОБА_3 .

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено суду обставини того, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 порушує право власності позивача як власника спірної земельної ділянки.

У зв`язку з чим суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину відповідача на спірну земельну ділянку та недійсним державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_4 є обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до положень ЗК України, ЦК України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , виникнення права власності залежить від державної реєстрації такого права, та з урахуванням існування підстав для визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину та недійсним державного акту, суд вважає, що вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є похідними від вимог про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину та недійсним державного акту і тому також підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 , що в рішенні про передачу ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки відсутній номер земельної ділянки та поле на якому воно розташоване і тому ОСОБА_4 першим отримав право власності на спірну земельну ділянку, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_4 повинно бути передана земельна ділянка іншої площею і розташована на іншому полі ніж спірна земельна ділянка, що підтверджується довідкою Мопрівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області № 174 від 03 березня 2004 року, і фактично не оспорюється самим відповідачем ОСОБА_1 , а також підтверджується свідком ОСОБА_5 . Також суд зауважує, що відсутність в рішенні органу місцевого самоврядування номеру земельної ділянки та номеру поля де вона розташована не свідчить про те, що ОСОБА_3 була передана інша земельна ділянка ніж спірна.

Що стосується вимог позивача до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, то враховуючи положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин повноваження Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в частині розпорядження землями сільськогосподарського призначення комунальної власності припиненні, тому Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є неналежним відповідачем за вимогами позивача і тому в задоволенні вимог до даного відповідача слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи, що в частині вимог позивача до відповідача ОСОБА_1 судом вимоги задовольняються, тому судові витрати по справі в цій частині вимог підлягають покладенню на відповідача ОСОБА_1 і з нього слід стягнути на користь позивача судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом в розмірі 1748 грн. 80 коп., а в частині вимог до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області судові витрати слід покласти на позивача, враховуючи, що в задоволені позову до даного відповідача судом відмовляється.

На підставі викладеного, ЗК України, ст.ст. 15, 16, 1301 ЦК України, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин , керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 , який мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 до ОСОБА_1 , який мешкає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та скасування записів про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати незаконним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 травня 2017 року видане Солонянською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею - 5,7757 га, кадастровий номер - 1225083800:01:033:0011, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мопрівської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області, та зареєстроване в реєстрі №1-944 по спадковій справі №358/2016.

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею - 5,7757 га, кадастровий номер - 1225083800:01:033:0011, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мопрівської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області, вчинений Солонянською державною нотаріальною конторою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 травня 2017 року зареєстроване в реєстрі №1-944 по спадковій справі №358/2016.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №103918 виданий ОСОБА_4 Солонянською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 27 листопада 2002 року на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації від 17 вересня 2002 року № 650-р.

Скасувати запис у Державному земельному кадастрі про проведену за ОСОБА_4 державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №103918, кадастровий номер - 1225083800:01:033:0011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовану на території Мопрівської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) грн. 80 (вісімдесят) коп. судового збору.

В задоволені позову ОСОБА_2 , який мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке розташовано: м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 39835428 про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та скасування записів про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку - відмовити.

Судові витрати по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та скасування записів про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2021 року.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.