Рішення

від 15.09.2021 по справі 179/481/21

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/481/21

2/179/328/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Ахтієвій Р.С.

за участю

представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача Непом`ящої П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до приватного підприємства МИР , третя особа - відділ державної реєстрації речових прав Магдалинівської райдержадміністрації про визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки та проведення державної реєстрації припинення права оренди,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до приватного підприємства МИР , третя особа - відділ державної реєстрації речових прав Магдалинівської райдержадміністрації про визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки та проведення державної реєстрації припинення права оренди.

Позивач в позові посилається на те, що 10 березня 2021 року позивачі отримали у спадщину від свого батька ОСОБА_5 в рівних частках по Ѕ частині кожна, земельну ділянку площею 5,990 га, кадастровий номер 1222386000:01:001:0258, яка розташована на території Поливанівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину позивачам стало відомо, про те що земельна ділянка, яка до оформлення спадщини належала згідно державного акту їхній матері ОСОБА_6 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває в оренді у відповідача з 2019 року.

Згідно договору оренди земельної ділянки укладеного 10 грудня 2019 року мати позивачів ОСОБА_6 передала в оренду свою земельну ділянку ПП МИР терміном 49 років з моменту державної реєстрації. Земельна ділянка була передана орендодавцю згідно акту прийому-передачі від 10 грудня 2019 року.

Вказаний договір оренди пройшов державну реєстрацію у Губиниській селищній раді Новомосковського району Дніпропетровської області про що свідчить запис № 35001765 від 11 гру дня 2019 року.

Ознайомившись з текстом договору оренди від 10 грудня 2019 року, позивачі по справі, прийшли до висновку, що вказаний договір укладений з порушенням вимог діючого законодавства, а саме в зв`язку з тим, що на день укладання договору, ОСОБА_6 вже померла - дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, ОСОБА_6 19 грудня 2019 року не могла укласти договір та підписати його.

З наведених підстав, позивачі звернулися до суду та прохають визнати спірний договір оренди землі укладений між ОСОБА_6 та ПП МИР визнати недійсним, припинити право оренди, повернути в натурі земельну ділянку та провести державну реєстрацію припинення права оренди.

Представник позивачів в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на те, що позивачами не доведено порушення їхніх прав та охоронюваних законом інтересів, а також те, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту прав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі є власниками земельної ділянки площею 5,990 га, розташовану на території Поливанівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222386000:01:001:0258, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.03.2021 року (а. с. 18-20), а також відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

10 грудня 2019 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,990 га, розташовану на території Поливанівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222386000:01:001:0258 між ОСОБА_6 та приватним підприємством МИР (а. с. 6-13).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 21).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 17 цього Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивачі звернулися з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір орендодавець не підписувала, умови їх не погоджувала.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16 констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачами у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивачі у цій справі наполягають на поверненні їм земельної ділянки, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачі як власники земельної ділянки, вважають порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їм майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до приватного підприємства МИР , третя особа - відділ державної реєстрації речових прав Магдалинівської райдержадміністрації про визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки та проведення державної реєстрації припинення права оренди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 вересня 2021 року.

Суддя Т.А.Ковальчук