Рішення

від 30.09.2021 по справі 910/9294/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2021Справа № 910/9294/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В. , розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Епіцентр К"

про відшкодування завданої шкоди в розмірі 8 720,00 грн,

Без виклику (повідомлення) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Епіцентр К" про відшкодування завданої шкоди в розмірі 8 720,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як власник транспортного засобу, водій якого визнаний винним у вчиненні ДТП 18.12.2017, в силу приписів законодавства має відшкодувати завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9492/20, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень.

29.07.2020 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить, зокрема, залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , тобто фізичну особу, що не є підприємцем.

Ухвалою від 04.08.2020 Господарський суд міста Києва звернувся до Боярської міської ради із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

02.09.2020 до канцелярії суду надійшла відповідь Боярської міської ради з якої вбачається, що відповідно до даних, що зберігаються у картотеці з питань реєстрації осіб відділу реєстрації місця проживання громадян та формування і ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Боярської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 24.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За приписами частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Як визначено статтею 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. У силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 13.10.2017 між ОСОБА_2 (страхувальник за договором) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (страховик за договором, позивач у справі) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 345725а7к3 (далі - Договір страхування), предметом якого, є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 цього Договору. Вигодонабувачем за цим договором вказано - ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 5 Договору страхування забезпечений транспортний засіб марки Nissan Qashqai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску.

Судом встановлено, що 18.12.2017 о 19 год. 50 хв. у м. Києві по вул. Туполева, 19, сталась ДТП, в результаті якої відбулось зіткнення транспортного засобу марки ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ "Епіцентр К", під керуванням водія гр. ОСОБА_1 , та застрахованого позивачем транспортного засобу марки Nissan Qashqai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 3017356363220509 про ДТП, виданою Управлінням патрульної поліції у м. Києві № 1420-1/ох/41/11/5-2018 від 18.12.2017, копія якої наявна в матеріалах справи.

У зв`язку зі зверненням страхувальника до позивача із повідомленням від 20.12.2017 про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, копія якої наявна в матеріалах справи, позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт № АХА2349753 від 03.01.2018 та акт №АХА2349214 від 29.12.2017 Пряме врегулювання збитку , копія яких наявна в матеріалах справи.

Після проведення огляду позивачем від ФОП Амелькін С.М. отримано рахунок № 00449 від 20.12.2017 на суму 46 896,00 грн, на підставі якого позивачем складено страхові акти № АХА2349753 від 03.01.2018 та акт №АХА2349214 від 29.12.2017.

Так, згідно вказаних вище страхових актів та розрахунків страхового відшкодування вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки Nissan Qashqai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (відновлювального ремонту застрахованого об`єкта) склала 38 176,00 грн за актом №АХА2349214 від 29.12.2017 та 8 720,00 грн за актом № АХА2349753 від 03.01.2018.

У процедурі прямого врегулювання збитків ПАТ СК Країна згідно умов полісу № АК7194578 компенсовано позивачу шляхом виплати безпосередньо на рахунок СТО ФОП Амелькін С.М. суму страхового відшкодування в розмірі 38 176,00 грн.

Надалі, позивачем у відповідності до страхового акту № АХА2349753 від 03.01.2018 виплачена страхувальнику сума страхового відшкодування в розмірі 8 720,00 грн шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок СТО - ФОП Амелькін С.М., якою здійснювався ремонт забезпеченого транспортного засобу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 408 030 від 04.01.2018 на вказану суму. При цьому суд відзначає, що у вказаних платіжним дорученнях в графі призначення платежу зазначено - страхове відшкодування, Кочанова Н.В., без ПДВ.

Відповідно до статей 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд зазначає, що Договір, укладений між позивачем та страхувальником, за своєю правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Згідно визначення статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Як передбачено частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

У відповідності до статті 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування, зокрема, можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 12.01.2017 за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки Nissan Qashqai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, та майнова шкода, завдана страхувальникові позивача, була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору страхування.

Згідно статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов`язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Крім того, листом від 19.07.2011 Верховним Судом України роз`яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Згідно частина 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до частин 1, 2 статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Як свідчать матеріали справи та зазначалось судом вище, вважаючи ДТП страховою подією, страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, у зв`язку із чим позивачем було визнано вищезазначене ДТП страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідні страхові акти.

Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Отже, оскільки згідно із даними Договору страхування франшиза становить 0,00 грн., розмір страхового відшкодування, яке було виплачено позивачем, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем майну матеріального збитку, на розмір франшизи не зменшувався.

Згідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом встановлено за матеріалами справи, що страховиком (позивачем) належним чином виконані умови Договору страхування, а саме грошове зобов`язання шляхом виплати страхового відшкодування в розмірі 8 720,00 грн у зв`язку із настанням страхового випадку страхувальнику. Фактично здійснені позивачем витрати по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, належним чином підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, в процедурі прямого врегулювання збитків ПАТ СК Країна згідно умов полісу № АК7194578 визнано дану подію страховим випадком та компенсовано позивачу шляхом виплати безпосередньо на рахунок СТО ФОП Амелькін С.М. суму страхового відшкодування в розмірі 38 176,00 грн за вирахуванням передбаченої полісом франшизи в розмірі 500,00 грн.

Судом враховані заперечення відповідача з приводу того, що розрахунок коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу не є належним доказом та представника відповідача не повідомлялося про проведення огляду цього транспортного засобу.

У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відтак, виставлений СТО ФОП Амелькін С.М. рахунок № 00449 від 20.12.2017 на суму 46 896,00 грн підтверджує фактичну (реальну) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Nissan Qashqai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, завданих 18.12.2017 внаслідок ДТП, оскільки позивачем були понесені витрати, необхідні для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), саме в сумі 8 720,00 грн, ураховуючи що 38 176,00 грн відшкодовані страховиком за полісом № АК7194578 безпосередньо на рахунок СТО ФОП Амелькін С.М.

Згідно з частини 1 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частин 1,2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

При цьому частиною 1 статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У той же час, заперечення відповідача проти задоволення позову ґрунтуються на тому, що позивачем не доведено перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ "Епіцентр К" та належність останньому транспортного засобу марки ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що гр. ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом марки ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ "Епіцентр К".

При цьому, у діючому станом на дату ДТП 18.12.2017 полісі № АК7194578, виданому ПАТ СК Країна , страхувальником транспортного засобу марки ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , значиться саме ТОВ "Епіцентр К".

Таким чином судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, що здійснює експлуатацію належного їй джерела підвищеної небезпеки -транспортного засобу марки ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Постановою Святошинського районного суду м. Києва (суддя Оздоба М.О.) від 24.01.2018 справа № 759/419/18 винним у ДТП, що мало місце 18.12.2017, зокрема, у порушенні п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КУаАП, визнано гр. ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки у спірному випадку гр. ОСОБА_1 у момент вчинення ДТП керував транспортом, власником якого виступає ТОВ "Епіцентр К", в силу приписів статті 1172 Цивільного кодексу України відповідальною особою за завдання шкоди є саме ТОВ "Епіцентр К".

З огляду на вищевикладене, у позивача, як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов`язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі №23/279.

За висновками суду, внаслідок виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування наземного транспорту, останній набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При цьому, судом враховано, що в межах процедури прямого врегулювання збитків страховиком за полісом № АК7194578 ПАТ СК Країна компенсовано позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 38 176,00 грн. за вирахуванням передбаченої вказаним полісом франшизи в розмірі 500,00 грн.

Відтак, заявлена позивачем до стягнення сума залишку страхового відшкодування в розмірі 8 720,00 грн підлягає відшкодуванню відповідачем у повному розмірі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування в розмірі 8 720,00 грн підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо розміру страхового відшкодування, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача до відповідача щодо стягнення витрат, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 8 720,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Товариства з додатковою відповідальністю "Епіцентр К" про відшкодування завданої шкоди в розмірі 8 720,00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Епіцентр К" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, будинок 6-К; ідентифікаційний код 32490244) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код 20474912) 8 720 (вісім тисяч сімсот двадцять) грн 00 коп. суми страхового відшкодування, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ