Рішення

від 15.10.2021 по справі 920/864/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.2021м. СумиСправа № 920/864/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/864/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом Сумської обласної спілки споживчих товариств (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 1; код ЄДРПОУ 01765325),

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

про стягнення 10662,84 грн та зобов`язання демонтувати і вивезти з території ринку об`єкт торгівлі,

Встановив:

06.08.2021 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з відповідача заборгованість у сумі 10662,84 грн, яка виникла за договором про відшкодування (компенсацію) вартості понесених витрат балансоутримувача з утримання та обслуговування торговельних місць від 01.10.2020; зобов`язати відповідача демонтувати та вивезти з території ринку свій об`єкт торгівлі (кіоск); стягнути з відповідача судовий збір в сумі 4540,00 грн; розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 11.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/864/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Копія зазначеної ухвали надіслані на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві : ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ, сформованого за електронним запитом суду, місцезнаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Водночас, за власним рішенням зазначеної фізичної особи-підприємця 30.12.2020 відповідачем було припинено підприємницьку діяльність.

11.08.2021 судом надіслано до Центру надання адміністративних послуг Шосткинської міської територіальної громади лист-запит щодо надання інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштвого відправлення копія ухвали надіслана на адресу відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , отримана останнім 18.08.2021.

26.08.2021 сектор реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб ШМР надіслав суду довідку №2027 від 20.08.2021, згідно з якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Разом з тим, зазначена адреса відрізняється від адреси, на яку судом було надіслано копію ухвали від 11.08.2021 у справі №920/864/21.

27.08.2021 супровідним листом суд надіслав на нову адресу відповідача копію ухвали від 11.08.2021 про відкриття провадження у справі №920/864/21.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 30.08.2021 лист суду від 27.08.2021 з доданої ухвалою відповідач отримав.

Таким чином, відповідач був повідомлений належним чином про розгляд судом справи №920/864/21.

02.09.2021 відповідач подав відзив (вх№7709/21), в якому визнав факт укладення між сторонами спору договору про відшкодування (компенсацію) вартості понесених витрат балансоутримувача з утримання та обслуговування торгівельних місць від 01.10.2020, водночас вимоги позивача вважає необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим просив в задоволенні позову відмовити.

14.09.2021 позивач подав відповідь на відзив (вх№80158/21), в якій твердження, викладені відповідачем у відзив на позов вважає необґрунтованими та просив позов задовольнити.

28.09.2021 відповідач подав заперечення (вх№8333/21), згідно з яким просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч.3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.11.2010 №27975456 Сумська обласна спілка споживчих товариств є власником наступного майна: молочного павільйону, м`ясного павільйону, 1/10 частини магазин, контори з торговими приміщеннями, гаражу та критого столу (для торгівлі салом), критого столу (для торгівлі ковбасою), які розташовані за адресою: місто Шостка, вул. Маркса К. (перейменована відповідно до розпорядження голови Сумської обласної адміністрації від 19.05.2016 №252-ОД на вул. Свободи), 16.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.07.2020 №216310970 01.07.2013 між Шосткинською міською радою та Сумською обласною спілкою споживчих товариств укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,8648 га для обслуговування продовольчого ринку по АДРЕСА_4 . Кадастровий номер земельної ділянки: 5911000000:04:006:0161. Згідно з додатковою угодою до договору оренди землі від 01.07.2013 термін дії оренди вищевказаної земельної ділянки продовжений до 15.05.2025 року.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, 01.08.2019 між Сумською обласною спілкою споживчих товариств та споживчим товариством Шосткинський ринок для здійснення господарської діяльності останнім укладений договір №257 оперативної оренди основних засобів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 .

Позивач у своєму позові звертає увагу, що починаючи з 01 січня 2017 року кожні півроку між Сумською обласною спілкою споживчих товариств ( Балансоутримувачем по договору) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( Користувачем по договору), що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записом №26330170000002569 від 14.11.2006, укладався договір про відшкодування (компенсацію) понесених витрат балансоутримувача з утримання та обслуговування торговельних місць.

01 жовтня 2020 року між Сумською обласною спілкою споживчих товариств (далі - Сумська облспоживспілка, позивач, балансоутримувача) та та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, користувач) був укладений останній договір про відшкодування (компенсацію) понесених витрат балансоутримувача з утримання та обслуговування торговельних місць (далі - договір від 01.10.2020).

Відповідно до п. 1.1. договору від 01.10.2020 балансоутримувач забезпечує обслуговування торговельних місць за №№ 49,50 за адресою: АДРЕСА_5 , а користувач відшкодовує (компенсує) витрати балансоутримувача, понесені ним за рахунок сплати Споживчому товариству "Шосткинський ринок" (далі - Ринок) за послуги з обслуговування торговельних місць №№ 49,50, спожиті користувачем.

Відповідно до п. 1.2. договору від 01.10.2020 торговельні місця №№ 49,50 закріплюються за користувачем з моменту підписання даного Договору. На вказаних торговельних місцях розміщені кіоски користувача загальною площею - 46,0 кв.м для здійснення торговельної діяльності продовольчими товарами.

Позивач має право вимагати від користувача демонтувати і вивезти з території Ринку свій об`єкт торгівлі (кіоск) протягом 5 календарних днів після розірвання договору. У разі невиконання користувачем пункту 2.2.7 Договору балансоутримувач має право самостійно перемістити об`єкт торгівлі користувача (кіоск) за територію Ринку, не відповідаючи за його цілісність (пункти 2.2.7. та 2.2.8. договору від 01.10.2020).

Пунктом 2.3.2. договору від 01.10.2020 встановлений обов`язок відповідача щодо своєчасного, з 1-го по 20-е число поточного місяця, і в повному обсязі у відповідності до умов договору відшкодовування балансоутримувачу витрати, понесені ним за рахунок сплати Ринку за послуги, спожиті користувачем, з обслуговування торговельних місць №№ 49,50 за поточний місяць та компенсувати витрати Ринку за спожиту електроенергію активну та реактивну, а також витрати по утриманню електричних мереж, якими здійснюється постачання електроенергії.

Відповідно до п. 2.3.12 договору від 01.10.2020 відповідач зобов`язується демонтувати та вивезти з території ринку свій об`єкт торгівлі (кіоск) протягом 5 календарних днів після розірвання договору.

Згідно з п. 3.1. договору від 01.10.2020 розмір плати за обслуговування і утримання торговельних місць №№ 49, 30 за адресою: АДРЕСА_5 , залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу Споживчим товариством Шосткинський ринок і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування торговельних місць №№ 49,50 згідно з діючими тарифами Ринку.

Відповідно до п. 3.2. договору від 01.10.2020 у зв`язку із заборгованістю станом на 01 жовтня 2020 року, яка виникла за договором про відшкодування (компенсацію) вартості понесених витрат балансоутримувача з утримання та обслуговування торговельних місць б/н від 01 липня 2020 року, в сумі 7399,84 (сім тисяч триста дев`яносто дев`ять грн 84 коп.), користувач щомісячно сплачує балансоутримувачу розстрочену до кінця року заборгованість у сумі 2466,70 грн (дві тисячі чотириста шістдесят шість грн 70 коп.) та відшкодовує понесені ним витрати за послуги з обслуговування торговельних місць №№ 49,50, спожиті "Користувачем за діючими з 01 жовтня 2020 року тарифами Ринку, в сумі 3588,00грн (три тисячі п`ятсот вісімдесят вісім грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ. Загальна сума відшкодування (компенсації) балансоутримувачу вартості витрат на місяць з урахуванням розстроченого боргу становить 6054,70 грн (шість тисяч п`ятдесят чотири грн. 70 коп.), в т.ч. ПДВ.

Пунктом 6.1. договору від 01.10.2020 встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до виписок AT Ощадбанку за період жовтень - грудень 2020 року відповідач сплатив позивачу 7500,00 грн (20.10.2020 року - 2200 грн; 03.11.2020 року - 2000 грн; 01.12.2020 року - 1300 грн; 22.12.2020 року - 2000 грн).

Отже, відповідачем, відповідно до п. 3.2. договору від 01.10.2020 була сплачена заборгованість, що виникла з попереднього Договору про відшкодування від 01.07.2020 у сумі 7398,84 грн, а також було сплачені понесені позивачем витрати у сумі 101,16 грн відповідно до Договору про відшкодування від 01.10.2020, що підтверджено самим позивачем у поданій позовній заяві.

Водночас, заборгованість за договором від 01.10.2020 (щомісячний платіж в розмірі 3588,00 грн, що передбачено пунктом 3.2. договору від 01.10.2020) за період з жовтня по грудень 2020 року , яка склала 10764, 00грн , була сплачена відповідачем частково - в сумі 101,16 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до довідки від 17.02.2021 №16, станом на 17.02.2021 відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 10662,84 грн ( в т.ч.: 2486,84 грн - за жовтень 2020 року, 3588,00 грн за листопад 2020 року, 3588,00 грн за грудень 2020 року).

18.02.2021 позивач надіслав відповідачу претензію №03/16-31, в якій вимагав в термін 5 календарних днів з моменту отримання даної претензії демонтувати і перевезти з території Ринку свій кіоск №№49,50 за адресою: АДРЕСА_5 , а також виконати зобов`язання з відшкодування позивачу вартості понесених витрат в сумі 10662,84 грн. Крім того, було попереджено відповідача, що у разі невиконання заявлених у даній претензії вимог, позивач, керуючись п. 2.2.8. договору від 01.10.2020 має право самостійно перемістити об`єкт торгівлі користувача кіоск №№ 49, 50 за територію Ринку, не відповідаючи за його цілісність та буде вимушений звернутися до суду з вимогою щодо стягнення з відповідача 10662,84 грн заборгованості.

Відповідач свої зобов`язання за договором від 01.10.2021 не виконав, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

30.12.2020 відповідачем за власним бажанням була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державною реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відомості з відповідного реєстру додаються).

Частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця здати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припиненні зобов`язання на підставах, що містяться в гл. 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з надання послуг, що регулюються Главою 63 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України визначено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).

Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується факт неналежного виконання відповідачем договору, в той час як, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо необґрунтованості та непідтвердженості позивачем належними та допустимими доказами заборгованості в сумі 10662,84 грн, оскільки безпосередньо п. 3.2. договору від 01.10.2020, укладеного між сторонами спору, передбачена щомісячна плата за надані послуги в розмірі 3588,00 грн., та підтверджено позивачем належними доказами часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 101,16 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10662,84 грн заборгованості, що виникла за договором про відшкодування (компенсацію) вартості понесених витрат балансоутримувача з утримання і обслуговування торгівельних місць від 01.10.2020 визнаються судом правомірними, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача демонтувати та вивезти з території ринку свій об`єкт торгівлі (кіоск) суд зазначає наступне:

Пунктом 1.2. договору від 01.10.2020 встановлено, що торговельні місця №№ 49,50 закріплюються за відповідачем з моменту підписання даного Договору. На вказаних торговельних місцях розміщені кіоски користувача загальною площею - 46,0 кв.м для здійснення торговельної діяльності продовольчими товарами.

Відповідно до п. 2.2.7. договору від 01.10.2020 позивач має право вимагати від відповідача демонтувати і вивезти з території Ринку свій об`єкт торгівлі (кіоск) протягом 5 календарних днів після розірвання договору.

У разі невиконання користувачем пункту 2.2.7 Договору балансоутримувач має право самостійно перемістити об`єкт торгівлі користувача (кіоск) за територію Ринку, не відповідаючи за його цілісність ( п. 2.2.8. договору від 01.10.2020).

Згідно з п. 2.3.12 договору від 01.10.2020 відповідач зобов`язується демонтувати та вивезти з території ринку свій об`єкт торгівлі (кіоск) протягом 5 календарних днів після розірвання договору.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У розумінні положень наведеної норми право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном, тобто може звернутися до суду із негаторним позовом.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень стосовно користування або розпорядження, а відповідачем ? лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Відповідні дії особи повинні мати характер триваючого правопорушення, наявного у момент подання позову.

Як убачається із наведеного, на підставі статті 391 ЦК України, тобто шляхом усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, право власності може бути захищено лише у разі доведення факту його порушення.

Частиною 1 статті 74 ГПК України саме на сторін покладено обов`язок доведення тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Водночас, відповідно до поданих позивачем доказів та з врахуванням пункту 3 прохальної частини позову ( 3.Зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Шосткинським MB УМВС України в Сумській області 18 червня 1998 року) демонтувати та вивезти з території Ринку свій об`єкт торгівлі (кіоск) ) суд не може визначити ідентифікуючі ознаки спірного майна, а саме: який саме об`єкт позивач просить зобов`язати відповідача демонтувати та вивезти, чи належить зазначений спірний об`єкт на праві власності відповідачу, і яким саме чином спірний об`єкт перешкоджає позивачу у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. В зв`язку з чим, суд відмовляє в цій частині позовних вимог за необґрунтованістю та недоведеністю.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору від 01.10.2020, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10662,48 грн заборгованості за зазначеним договором є законними та обґрунтованими і задовольняються судом, в інших позовних вимогах суд відмовляє за необґрунтованістю.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: у сумі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Сумської обласної спілки споживчих товариств (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 1; код ЄДРПОУ 01765325) 10662,84 грн (десять тисяч шістсот шістдесят дві грн 84 коп.) заборгованості за договором про відшкодування (компенсацію) вартості понесених витрат балансоутримувача з утримання та обслуговування торговельних місць від 01.10.2020, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.).

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 26.10.2021.

Суддя В.Л. Котельницька