Постанова

від 11.09.2007 по справі 10996-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10996-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.09.2007Справа №2-27/10996-2007А

За позовом – Комунальне підприємство «Житлово – експлуатаційна ділянка №1», м. Алушта, вул.. Таврійська, 2.    

До відповідача – ДПІ в м. Алушта, м. Алушта, вул.. Леніна, 22а.   

Про    визнання нечинними  податкових повідомлень – рішень.     

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача –       Митяєвська С. А., дор. у справі.        

Від відповідача – Дишко О. К., дор. у справі.      

Сутність спору:

Позивач – Комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційна ділянка № 1” звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до ДПІ у м. Алушті про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Алушті про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати ПДВ: №0000811502/0 від 28.08.2006р. на суму 4791,14грн., № 0000931502/0 від 19.10.2006р. на суму 13982,03грн., № 0000961502/0 від 21.11.2006р. на суму 2552,51грн., №0001081502/0 від 27.12.2006р. на суму 12177,02грн., № 0000101502/0 від 22.01.2007р. на суму 3880,00грн., № 0000111502/0 від 07.02.2007р. на суму 7299,52грн. та №0000221502/0 від 02.04.2007р. на суму 3973,52грн., № 0000221502/0 від 02.04.2007р. на суму 3973,52грн., № 0000261502/0 від 24.05.2007р. на суму 15483,53грн., №0000361502/0 від 27.06.2007р. на суму 4155,01грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що перевірки позивача, результати яких покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, проведені відповідачем безпідставно та з порушенням законодавчо встановленого порядку їх проведення.

Крім того, вказує що викладені в актах перевірок висновки не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення не грунтуються на вимогах чинного податкового законодавства України та підлягають визнанню нечинними.  

Відповідач  проти позову заперечує. Вважає, що перевірки позивача проведені з дотриманням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок  з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р., з належним врученням бухгалтеру підприємства повідомлення про проведення перевірок. Спірні ж податкові повідомлення-рішення вважає правомірними та обгрунтованими, оскільки позивачем допущено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. – порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, за що п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

В свою чергу, свої дії по погашенню податкового боргу КП „ЖЕД № 1”, що виник раніше, за рахунок коштів підприємства при сплаті ним поточних зобов'язань, обґрунтовує п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., яка, на його думку, є діючою та підлягає виконанню як органами державної податкової служби, так і платниками податків.

Ухвалою ГС АР Крим від 11.09.2007 р., в порядку ст.. 169 КАСУ, було виправлено помилку в ухвалі ГС АР Крим від 08.08.2007 р. в частині найменування позивача.

           Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін,   суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

В період з серпня 2006р. по червень 2007р. ДПІ у м. Алушті проведено кілька невиїзних документальних перевірок дотримання вимог податкового законодавства Комунальним підприємством „Житлово-експлуатаційна ділянка № 1” (надалі КП „ЖЕД № 1”) з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, під час яких були встановлені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ протягом перевірених періодів, за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції.

Згідно з матеріалами справи, за результатами перевірки, проведеної ДПІ у м. Алушті 24.08.2006р. з питання своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ, визначених у податкових деклараціях за жовтень-листопад 2004р., відповідачем складено акт перевірки № 1243/15-2/24410369 від 23.08.2005р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням №0000811502/0 від 28.08.2006р. застосовані штрафні санкції в розмірі 4791,14грн.

За результатами перевірки, проведеної 19.10.2006р.  (по податковим деклараціям з ПДВ за грудень 2004р. – квітень 2005р.), відповідачем складено акт перевірки № 1514/15-2/24410369 від 19.10.2005р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000931502/0 від 19.10.2006р. застосовані штрафні санкції в розмірі 13982,03грн.

За результатами перевірки, проведеної 21.11.2006р. (по податковій декларації за травень 2005р.), ДПІ у м. Алушті складено акт перевірки № 1788/15-2/24410369 від 21.11.2005р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000961502/0 від 21.11.2006р. застосовані штрафні санкції в розмірі 2552,51грн.

За результатами перевірки, проведеної 27.12.2006р. (по податковим деклараціям з ПДВ за червень – серпень 2005р.), ДПІ у м. Алушті складено акт перевірки № 2006/15-2/24410369 від 27.12.2006р., покладений в основу податкового повідомлення-рішення №0001081502/0 від 27.12.2006р.  про застосування штрафних санкцій в розмірі 12177,02грн.

За результатами перевірки, проведеної 22.01.2006р. (по податковій декларації з ПДВ за вересень 2005р.), відповідачем складено акт перевірки № 55/15-2/24410369 від 22.01.2007р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000101502/0 від 22.01.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 3880,00грн.

За результатами перевірки позивача, проведеної 07.02.2007р. (по податковим деклараціям з ПДВ за жовтень-листопад 2005р.), ДПІ у м. Алушті складено акт перевірки № 176/15-2/24410369 від 07.02.2007р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000111502/0 від 07.02.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 7299,52грн.

За результатами перевірки позивача, проведеної 23.03.2007р. (по податковій декларації з ПДВ за грудень 2006р.), ДПІ у м. Алушті складено акт перевірки № 397/15-2/24410369 від 23.03.2007р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000221502/0 від 02.04.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 3973,52грн.

За результатами перевірки позивача, проведеної 16.05.2007р. (по податковим деклараціям за січень - червень 2006р.), відповідачем складено акт перевірки № 602/15-2/24410369 від 16.05.2007р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000261502/0 від 07.02.2007р. до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 15 483,53грн.

За результатами перевірки позивача, проведеної 18.06.2007р. (по податковій декларації за червень 2006р.), відповідачем складено акт перевірки № 784/15-2/24410369 від 18.06.2007р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000361502/0 від 27.06.2007р. до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 4155,01грн.

Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна ділянка № 1” є обгрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (далі-Порядок № 327), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Вказане свідчить про те, що за будь-яких яких обставин підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов'язань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.

П. 1.11 даного Порядку визначає, що у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби. Акт відмови від допуску до перевірки та акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби підписується не менш як трьома службовими особами.

Всупереч ст.. 71 КАС України, відповідач не надав суду доказів направлення позивачу запрошень для проведення невиїзних документальних перевірок у встановленому порядку та строки.

Як свідчать надані ДПІ у м. Алушті запрошення, позивач запрошувався вже для складання і підписання актів невиїзних документальних перевірок, при цьому вони були вручені Борисовій Г.Н., яка також підписувала акти перевірок від імені головного бухгалтера КП „ЖЕД № 1”, в той час як з наявних в матеріалах справи актів перевірок вбачається, що керівником підприємства позивача у період проведення перевірок був Зінченко Г.Ф., головним бухгалтером – Руденко Г.М. Факт того, що ці запрошення були вручені належній посадовій особі та акти підписані головним бухгалтером позивача, відповідачем також не доведено, з огляду на що суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем вимог п. 4.3 Порядку № 327, відповідно до якого підписання акта посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, у разі здійснення невиїзних документальних перевірок здійснюється у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Про обгрунтованість позовних вимог позивача свідчить також наступне.

Згідно з п. 6.1.7 Інструкції про порядок  застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, податкове повідомлення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань складається за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення може бути покладено виключно акт перевірки, до якого п. 1.7., п. 2.3.2 Порядку № 327 встановлені вимоги про необхідність відображення в акті посилань на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку платника податків, що підтверджують наявність фактів порушення податкового законодавства.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

В той же час, як пояснив відповідач та вбачається з вищевказаних актів перевірок, при перевірці були використані податкові декларації позивача з ПДВ та данні особового рахунку підприємства. Первинні документи позивача, зокрема,  платіжні доручення, якими позивач сплачував визначене та узгоджене у перевірених податкових деклараціях з податку на додану вартість податкове зобов'язання згідно з вказаними у них призначеннями платежів, відповідачем не досліджувалось.

Вказане підтверджується також тим, що надані позивачем платіжні доручення на підтвердження сплати податкових зобов'язань у спірному періоді, про що свідчать визначені в них призначення платежів, у відповідних актах перевірок не відображені та не досліджувались (в тому числі внаслідок неправомірного не запрошення позивача до проведення перевірки та позбавлення його можливості надати до перевірки відповідні первинні документи).

Як свідчать наявні в матеріалах справи та зазначені в актах перевірок платіжні доручення за 2006-2007р.р., позивач ними сплачував поточні зобов'язання, визначені у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди 2006-2007р.р., а не податкові зобов'язання, визначені ним у перевірених податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2004- червень 2006рр., про що свідчать зазначені в них призначення платежів.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, чинним законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій в автоматичному режимі, особовий рахунок не є первинним документом платника податків, який може свідчити про порушення граничних строків сплати зобов'язань, у зв'язку з чим  суд доходить висновку про необгрунтованість здійсненого відповідачем нарахування штрафних санкцій згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Як свідчать матеріали справи та пояснення відповідача, ДПІ у м. Алушті на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., здійснювала погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученням при сплаті поточних зобов'язань.

Суд вважає, що такі дії та висновки суперечать положенням чинного законодавства України, з огляду на таке.

П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому,  ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обумовлено, що обов'язок юридичної  і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).          

Ст..1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обов'язок погашати податковий борг покладено на платника податків.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу  платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, з позовом до КП „ЖЕД № 1” про стягнення податкового боргу з ПДВ за податковими деклараціями з ПДВ за період жовтень 2004-червень 2006р.р. відповідач не звертався, а самостійно погашав його за рахунок поточних платежів позивача 2006-2007р.р, внаслідок чого і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань за жовтень 2004р-червень 2006р.

За таких обставин суд вважає, що положення п. 7.7 ст. 7  Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов'язок по сплаті податкових зобов'язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права  податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч  волі платника.

Крім того, відповідно до положень чинних протягом спірного періоду Інструкцій про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету № 37 та № 276, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Проте, належних доказів того, що  нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено правильно та правомірно, на підставі первинних документів позивача,  ДПІ у м. Алушті суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП „ЖЕД № 1” є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

     Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, а зайво сплачена сума у розмірі 27,20 грн. підлягає поверненню  з бюджету на підставі виконавчого листа ГС АР Крим.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено і підписано складом суду 11.09.07 р.

17.09.07 р. постанову було виготовлено у повному обсязі.                                       

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    1.  Позов задовольнити.

          2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим № 0000811502/0 від 28.08.2006р. на суму 4791,14грн., № 0000931502/0 від 19.10.2006р. на суму 13982,03грн., № 0000961502/0 від 21.11.2006р. на суму 2552,51грн., № 0001081502/0 від 27.12.2006р. на суму 12177,02грн., № 0000101502/0 від 22.01.2007р. на суму 3880,00грн., № 0000111502/0 від 07.02.2007р. на суму 7299,52грн. та № 0000221502/0 від 02.04.2007р. на суму 3973,52грн., № 0000221502/0 від 02.04.2007р. на суму 3973,52грн., № 0000261502/0 від 24.05.2007р. на суму 15483,53грн., № 0000361502/0 від 27.06.2007р. на суму 4155,01грн.

          3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна ділянка № 1”, 98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Таврійська, буд.. 2, ( ЗКПО 24410369; банківські реквізити: р/р 26006460356831 в КРФ АКБ „Укрсоцбанк”,  м. Сімферополь, МФО 324010 )   3,40  грн. судового збору.

          4. Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна ділянка № 1”, 98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Таврійська, буд.. 2, ( ЗКПО 24410369; банківські реквізити: р/р 26006460356831 в КРФ АКБ „Укрсоцбанк”,  м. Сімферополь, МФО 324010 )  зайво сплачену суму судового збору у розмірі 27,20 грн.

           Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

           У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.